«Наши старожилы со времен Отечественной войны не видели такого зверства…»

Ранком до К.-Шевченківського райвідділу міліції зателефонував сільський голова села Сухини і повідомив черговому про те, що в селі скоєне страшне вбивство – сусіда знайшов свого односельця порубаним на шматки. Рано він зайшов до помешкання товариша, щоб перевідати його і при вході на скрині побачив страшну річ – відрубану частину руки. Викликав фельдшера та сільського голову, але люди не змогли навіть ввійти в помешкання, настільки страшною була там дійсність – в калюжах крові лежало розчленоване людське тіло, неподалік, так само розчленоване тільце кота…Терміново на місце скоєння злочину виїхало керівництво УМВС України в Черкаській області – начальник Управління Микола Каплій, начальник слідства Олег Курочкін, заступник начальника карного розшуку Валерій Мендусь. Почалася копітка робота по розкриттю злочину – потрібно було якнайшвидше знайти того, хто так по звірячому розправився з 53-річним селянином, адже по селу почали ширитися різні чутки та здогадки, люди боялися лишатися дома самі.

Правоохоронці почали з найпростішого – моделювання подій життя села саме того дня, коли було скоєно цей страшний злочин. З’ясувалось, що в той час на вулиці був помічений молодий хлопець який жив неподалік і підтримував з вбитим дружні стосунки. Було відомо також, що в цей день пенсіонер отримав частину пенсії на сільській пошті. Та все ж не вірилось, що такий злочин могла скоїти звичайна людина, тим паче 17-річний юнак. Та все ж не відкидаючи цього припущення і аналізуючи факти, оперативники почали відпрацьовувати різні версії скоєння цього страшного злочину. Враховуючи особливу жорстокість зловмисника та вбивство тварини, правоохоронці схилялися до версії ритуального вбивства, або ж вбивства, скоєного психічно хворою людиною. На це пішов певний час. І лише після ретельної перевірки осіб, які ймовірно могли підпадати під таку категорію, підозра конче впала на юнака. Експерти працювали з речовими доказами, знайденими на місці скоєння злочину, а дізнавачі – зі свідками. І ось з’явися результат – за три доби оперативно-слідчих дій вбивцю було знайдено. Ним виявися той самий худорлявий 17-річний юнак, якого й бачили того дня у товаристві пенсіонера. Того злощасного ранку він їхав на велосипеді до магазину, зустрів свою майбутню жертву – чоловік був напідпитку, завів його до хатинки, де той мешкав, випив з ним по чарці – потім вбив. Перетворивши труп в купу м’яса, так само зарубав і кота. Першим ділом що зробив, коли прийшов додому – це спалив закривавлений одяг та змив з тіла кров своєї жертви, і вже потім пороздавав борги всім, кому був винен…

Сільський голова не міг спокійно говорити про те страхіття, що трапилося в охайному, тихому, наче вмитому прозорим повітрям селі Сухини. «Наші старожили з часів Вітчизняної війни не бачили такого звірства, яке було скоєне в помешканні нашого односельця. Слава Богу, що вбивцю знайшли, а то люди боялися лишатися в своїх хатах самі, – говорить він, – а щодо хлопчини, то він завжди був схильний до чогось протиправного, не раз люди говорили про його причетність до крадіжок на селі, та такий жахливий вчинок, просто в голові ні в кого не вкладається». У хлопця є ще двоє сестер – старша і молодша, виховувала його мама та вітчим, разом з ними проживають і дідусь з бабусею. Сім’я тримає чимале господарство – великих статків не мають, але й не бідують. Та є в цій кримінальній історії ще один підтекст, про який говорять і бабці коло сільради, і сусіди і випадкові перехожі, жителі Сухин, які зустрічалися нам по дорозі – це , як казали сельчани « можливо в усьому винне їхнє родове дерево»: бабуся хлопця була судима за вбивство свого співмешканця, дядько був судимий неодноразово за скоєння крадіжок, прабабуся також мала нелади з Законом.

Наталя Таран, ВЗГ УМВС України в Черкаській області