Суд відмовився затверджувати угоду про визнання вини Пашинським
Експолітик визнав вину за фактами створення злочинної організації і зловживання службовим становищем
Суддя Вищого антикорупційного суду Олег Ткаченко відмовив Спеціалізованій антикорупційні прокуратурі (САП) у затвердженні угоди про визнання винуватості колишнього народного депутата, а нині голови Національної асоціації оборонної промисловості України (об’єднання нараховує 98 компаній) Сергія Пашинського. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на повний текст ухвали від 5 червня.
5 червня відбулося судове засідання, на якому прокурор, обвинувачений та його захисники просили затвердити угоду. Що стосується самого змісту угоди, то він засекречений у тексті ухвали, оскільки відбувався закритий розгляд справи.
Водночас суд перевірив угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу, Кримінального кодексу та інших законів України і не встановив підстав для її затвердження. Зокрема, Феміда з’ясувала, що угоду підписав прокурор САП, який не мав відповідних повноважень.
Також з угоди про визнання винуватості випливає, що сторони узгодили покарання окремо за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу і за ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу. Однак не було узгоджене остаточне покарання Пашинському. Це, на думку суду, суперечать нормам кримінального і кримінального процесуального права, а також порушує право на захист обвинуваченого.
Крім цього, сторони не визначили в угоді додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Суд чітко наголосив: санкція ч. 1 статті 255 Кримінального кодексу передбачає «безальтернативне додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а непогодження його сторонами угоди суперечить загальним вимогам призначення покарання Кримінального кодексу… і є підставою для відмови у затвердженні цієї угоди».
Загалом, справа Пашинського громіздка – складається з близько 200 томів. Досудове розслідування завершилося на початку 2025 року.
Злочин, який правоохоронці інкримінували Сергію Пашинському, припав на 2014 рік. Тоді після Революції гідності в Україні залишалося 100 тис. тонн нафтопродуктів, пов’язаних із «гаманцем» тодішнього режиму Сергієм Курченком, який нині перебуває у розшуку. У той період слідчі МВС оперативно відкрили кримінальне провадження, стверджуючи: нафтопродукти ввезено на територію України без належного митного оформлення, що потягнуло несплату податків. Далі включилися суди – арештували нафтопродукти Курченка, що зберігалися на Одеському нафтопереробному заводі, у вагонах на залізничних станціях «Одеса-Застава-1» і «Одеса-Застава-2»; на територіях ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз» (Херсон) і нафтобазі ТОВ «Восток» (місто Васильків Київської області).
На початку березня 2014-го, за версією слідства, інтерес до арештованої продукції олігарха-утікача виник у бізнесмена-банкіра і земляка Пашинського Сергія Тищенка. Саме він нібито підбив Пашинського на вчинення злочину (на той час тимчасово виконувач обов’язків глави адміністрації президента) і вступив з ним у змову.
Слідчі стверджують: Сергій Пашинський разом із вищезгаданим підприємцем створили злочинну організацію, до якої увійшли на той час керівники державного підприємства «Укртранснафтопродукт», а також підлеглі приватних фірм Тищенка.
«Держпідприємство («Укртранснафтопродукт», – «Главком») у повному обсязі реалізувало сировину за заниженими цінами підконтрольній організатору схеми компанії. Частково отримані за це кошти вивели на рахунки інших підконтрольних суб’єктів господарювання, у той час як до державного бюджету не надійшло жодної гривні», – так НАБУ описало завершальний етап розпорошення нафтопродуктів Курченка.
У 2020 році суд ухвалив рішення про спеціальну конфіскацію на користь держави вищезгаданих нафтопродуктів та грошових коштів, отриманих від їх реалізації. Однак, за даними слідства, весь обсяг нафтопродуктів та всі виручені від їх реалізації кошти на той час вже були привласнені учасниками злочинної організації, де фігурували Пашинський, Тищенко та інші.
