США фактично самоусунулися від санкцій проти РФ, побоюючись розсердити Путіна
Другий термін Дональда Трампа поки що виглядає як справжній “оксамитовий сезон” для російського енергетичного сектору — принаймні з боку Вашингтона. За рік перебування в Білому домі Трамп не запровадив жодного суттєвого обмеження проти російського нафтового експорту.
Поки європейці — ЄС, Британія та Норвегія — самотужки полюють на танкери «тіньового флоту», США фактично самоусунулися від процесу, побоюючись розсердити Володимира Путіна та зірвати ілюзорні мирні переговори.
Проблема в тому, що санкції без примусу не варті й копійки. Основний механізм стримування — «стеля цін» — діє лише тоді, коли за нею стежать. Проте за час правління Трампа кількість заблокованих США танкерів дорівнює нулю. Це дозволяє Росії вивозити від 50% до 80% своєї нафти через сірі схеми. Навіть спроба Трампа тиснути на Індію через тарифи закінчилася нічим: Нью-Делі просто проігнорував американські погрози, продовжуючи купувати дешеву російську сировину.
Проте економіка диктує свої правила навіть там, де політика безсила. Сьогодні світовий ринок перенасичений нафтою, і ціни на неї природним чином повзуть вниз. Це створює унікальну ситуацію: коли легальна нафта стає доступною за розумною ціною, покупцям на кшталт Китаю чи Індії стає просто невигідно ризикувати та зв’язуватися з “токсичною” російською нафтою. Наразі близько 100 мільйонів барелів підсанкційної нафти зависли в морі та сховищах, не знаходячи покупців. Це в рази більше, ніж торік.
Європа готує свій хід — 20-й пакет санкцій до четвертої річниці вторгнення може включати тотальну заборону на перевезення російської нафти західними танкерами. Якщо Брюсселю вдасться дотиснути цю ініціативу навіть без підтримки США, доходи Кремля можуть скоротитися до критичних 110 мільярдів доларів на рік. Виглядає так, що поки Трамп грає в “дипломатичне вичікування”, реальний удар по гаманцю агресора завдають ринкові механізми та європейська непохитність.
