Як суддівська мафія використовує демократію щоби її знищити
«Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про накладення грошового стягнення на голову Окружного адміністративного суду Києва. Застосоване грошове стягнення складає 2 розміри прожиткових мінімуми для працездатних осіб», – повідомляє прес-служба суду.
У вітчизняному сегменті мережі Фейсбук цю новину сприйняли доволі іронічно: «Ну, нарешті! Насипали Вовку на хвіст солі…», «Хай живе ВАКС, найгуманніший суд у світі!» А й справді, сума штрафу просто сміховинна, втім, на жаль, є максимальною згідно законодавства. А термін, протягом якого Вовк плює на правосуддя, взагалі шокує – більше року.
Між тим, уся ця ситуація вкотре надихнула нас поцікавитися… Що там з ліквідацією розсадника гучних скандалів – ОАСК? Що з реформою КСУ, чий ексглава пан Тупицький, продовжує засипати протестами, ігноруючи все, що про нього стало відомо. Нарешті, що з перезавантаженням ВРП?
Вовк і ОАСК
Почнемо із Павла Вовка. Епопея спроб доправлення глави ОАСК до суду, де стосовно нього розглядається два клопотання – про відсторонення від посади та застосування запобіжного заходу у вигляді застави – тягнеться вже рік і три місяці. Однак щоразу суддя Вовк показує усім відому комбінацію з трьох пальців, і ніби каже: «Ну, впіймайте мене, якщо, звісно, зможете».
«Хоча ВАКС і дав НАБУ дозвіл на привід Вовка до суду, втім, детективи ніяк не можуть застати його вдома чи на робочому місці. В дні засідань він постійно ховається», – коментує Укрінформу виконавча директорка Фундації DEJURE Ірина Шиба.
Зрештою, дозвіл ВАКС щодо Вовка не дає НАБУ права затримувати підозрюваного або проникати до його житла. Згідно українського законодавства (ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» і КПК) судді є спеціальними суб’єктами щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Детективи суддю не можуть (!) затримувати (ловити його за руку, викручувати тощо), а лише постукати в двері. Але якщо їм ніхто не відкриє…
«Для цього потрібно погодження Вищої ради правосуддя», – наголошує юрист.
Звернутися по такий дозвіл до ВРП можуть лише Офіс генпрокурора (ОГП) або керівник САП, якого до сих пір немає (повноваження нинішнього в.о. голови САП Максима Грищука обмеженні, – Ред.). Навіть якщо ОГП і звернеться – не факт, що отримає позитивну відповідь. Адже Вовк та його колеги по ОАСК тісно пов’язані з членами ВРП. На тих же «плівках Вовка» можна почути, як вони (судді ОАСК та члени ВРП, – Ред.) фактично разом визначали по яких суддях треба відкривати провадження й призначати дисциплінарне стягнення, а по яких можна і відмовити. Тож експертне середовище свідоме того, що ВРП (принаймні, в нинішньому вигляді) ніколи не дасть згоду на притягнення Вовка до кримінальної відповідальності. А детективи, повторимося, без такої згоди нічого зробити не можуть.
«Вовк продовжує робити вигляд що не є фігурантом кримінальної справи і що судові виклики його не стосуються. Слідство та розгляд кримінальної справи може зайняти ще роки. Тому відсторонити Вовка від розгляду справ, щоб він не міг тиснути на чиновників через судові рішення і займатись «судовою проституцією»… Треба прийняти законопроект про ліквідацію ОАСКу та якомога швидше забезпечити формування Етичної комісії й розпочати очищення ВРП», – вважає пані Шиба.
Власне, що стосується ліквідації «гордості» української судової системи – ОАСК, то, як відомо, 13 квітня 2021 року президент Володимир Зеленський вніс до парламенту відповідний законопроект, і позначив його як невідкладний, але…
«Проект закону про ліквідацію ОАСК завис у парламенті. Його досі навіть профільний комітет не розглянув», – розповідає керівник судового напрямку Центру протидії корупції Галина Чижик.
А без цього документ не можуть винести в зал.
«З попередніх засідань комітету, де питання розглядалось, стало ясно, що його блокують усі без виключення парламентські фракції. Персональну відповідальність за саботаж розгляду цього законопроекту в парламенті несе голова комітету Андрій Костін, бо саме він формує порядок денний комітету», – наголошує вона.
Однак, переконують експерти, це не лише відповідальність Костіна. «Зараз виглядає так, що багато кому потрібен ОАСК», – додала пані Чижик.
А нам тут нема чого додати: коло замкнулося…
Конституційний суд і Рада суддів
З іншими судовими інституціями ситуація нічим не краща…
Як добре відомо, 13 вересня Рада суддів України (РСУ) не змогла (читай – не захотіла) делегувати трьох своїх представників до Етичної ради при Вищій раді правосуддя й, фактично, заблокувала судову реформу (нагадаємо, що саме Етична Рада може приборкати корупцію та кругову поруку в судовій владі – очистивши ВРП, яка призначає, звільняє та знімає із суддів недоторканність). Такі дії РСУ спричинили скандал, на який швидко і жорстко відреагував Президент: «Кожна незаконна дія, спрямована на блокування судової реформи, отримає негайну оцінку та відсіч».
16 вересня Глава держави зібрав нараду за участі послів G7 і представників суддівської спільноти. Як усе пройшло? Деталей – небагато. Відомо лише те, що Рада суддів пообіцяла продовжити відбір кандидатів до Етичної ради, але… Знову схитрувала і зробила все по-своєму. Тобто, замість того, аби негайно виконати закон і номінувати суддів до складу Етичної ради – члени РСУ спромоглись лише затвердити положення (!) про порядок номінування. За цим положенням, РСУ прийматиме документи від кандидатів до складу Етичної ради з 22 вересня до 21 жовтня, хоча мала б вирішити це питання ще в серпні.
В експертному середовищі не мають сумніву: РСУ в такий спосіб намагається затягнути процес.
«Чому так відбувається? Нагадаю, що згідно закону «міжнародники» в комісії при ВРП матимуть вирішальне право голосу. І судді це розуміють. Адже якщо виникне необхідність прикрити ту чи іншу персону – вони уже не зможуть впливати на кінцеве прийняття рішень. Для багатьох це питання стало руба, тому такі речі й відбуваються», – стверджує адвокат, експерт з протидії корупції Максим Костецький.
Може, в РСУ сподіваються, що за цей час судову реформу просто скасують?
«Пленум Верховного Суду планує 8 жовтня звернутися до Конституційного суду щодо перевірки на конституційність норм закону про порядок обрання і призначення членів Вищої ради правосуддя. Також, думаю, буде ще відповідна ініціатива й 45 народних депутатів до КСУ», – каже пан Костецький.
«І КСУ визнає реформу неконституційною», – переконує Ірина Шиба.
Власне, як показала минулорічна історія з електронним декларування, для того, щоб реформу визнали неконституційною навіть не потрібно реальних причин. А оскільки рішення КСУ оскаржити неможливо, то, на думку експертів, точно потрібно буде приймати новий закон.
«Зараз уже очевидно, що Рада суддів не збирається призначати членів Етичної ради, а отже єдиний вихід – це заміна в процесі Ради суддів на іншого суб’єкта, який не порушуватиме закон та швидко номінує членів Етичної ради. Однак я тут зауважу, що зміни в закони мають стосуватися виключно запуску Етичної ради, і мають бути проголосовані одразу в двох читаннях. Будь-які ініціативи щодо внесення змін до інших положень закону про реформу ВРП – будуть ні чим іншим, як намаганням зірвати цю реформу», – акцентує експерт ЦПК Галина Чижик.
Ну і, про КСУ… На думку експертів, перезавантаження цього суддівського органу найближчим часом ми не побачимо також.
«Законопроект по КСУ (№4533 «Про конституційну процедуру», – Ред.) мали розглядати в другому читанні ще 24 вересня. Документ стояв в порядку денному, але депутати до нього так і не дійшли. Зі скандального рішення КСУ скоро мине рік. Гадаю, що за цей час можна було навіть зміни до Конституції внести при бажанні», – каже Ірина Шиба.
«Судді все ще сидять у своїх кріслах. На розгляді в них – люстрація, Антикорсуд, медична реформа, ринок землі, а скоро буде ще й нова судова реформа Зеленського. А Верховна Рада не робить нічого, щоб ситуацію виправити», – доповнив колегу голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков.
Втім, може й добре, що парламент досі не голосував законопроект у тому вигляді, в якому він є зараз.
«Члени комітету з правової політики зробили поворот у 180 градусів: на початку нової сесії відмовились від раніше підтриманих поправок про незалежний конкурсний добір суддів КСУ в законопроекті», – зауважила Галина Чижик.
«Ще минулого року Венеційська комісія і країни G7 сказали в один голос: проблема в процедурі добору суддів. Єдине рішення – необхідно зробити нормальний конкурс на посади суддів КСУ, як це передбачено Конституцією. Щоб суддів вибирали не політичні пристосуванці, а авторитетні незалежні експерти. Що робить парламент? Збирається в цілому прийняти документ, з якого викинули всі правки про справжній конкурсний добір, але записали можливість для депутатів ВР бути суддями КСУ і навіть не складати мандат. Тобто замість того, аби зробити суддів КСУ політично-незалежними – роблять прямо протилежне», – наголосив пан Жернаков.
Простіше кажучи, має бути запроваджений прозорий та дієвий конкурс на посади у КСУ (по типу ВККС і ВРП), який унеможливить потрапляння до нього недоброчесних і політично залежних кандидатів. І поправки, від яких депутати відмовилися, якраз це й передбачають. А саме:
- cтворення єдиної кваліфікаційної комісії, яка перевірятиме на доброчесність всіх кандидатів до Конституційного Суду;
- парламент, президент та з’їзд суддів зможуть призначити тільки того кандидата, який отримав рекомендацію від комісії;
- перший склад комісії парламент сформує з експертів, запропонованих міжнародними організаціями, та суддями у відставці першого складу Конституційного Суду, надалі комісія сама добиратиме своїх членів.
«Повернення важливих поправок до цього законопроекту – наш єдиний шанс вирішити проблему КСУ», – підсумувала пані Чижик.
Замість епілогу: як судді використовують демократичну процедуру
Максим Костецький дуже точно оцінив поточну навколосудову ситуацію. Наші судді, каже він, користуються благами європейської демократії, абсолютно не відповідаючи цим критеріям.
«Це нормально, коли судова система незалежна і недоторкана, тому що вона як третя гілка влади повинна балансувати дві інші – законодавчу і виконавчу. Саме до суддів звертаються за справедливістю. Але коли самі судді не відповідають цим критеріям…» – розводить руками юрист.
Коли у 2016 році суддям дали безліч повноважень керувати самими собою (по суті, самим призначати суддів, здійснювати дисциплінарні провадження і притягувати до відповідальності, – Ред.) ми забули одну дуже важливу деталь: спочатку потрібно було очистити систему. І лише після цього надавати їм усі важелі, інструменти, механізми впливу.
«Зараз же, фактично, в руки старої, корумпованої суддівської мафії, яка десятиліттями управляє судовою системою, просто віддали демократичні механізми. І вони користуються цим. І люди, які мали б їх перевіряти – самі ж покривають один одного. Це кругова порука у системі».
Натомість, ті поодинокі представники суддівської спільноти, як от, приміром, суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник або суддя Мелітопольського районного суду Віктор Фомін, які справді прагнуть відновити реноме суду й боротися за довіру до судочинства – у них на сьогодні закриті роти.
«Чому? А тому що як тільки вони звертаються із якимись скаргами на керівників судів, то починається атака на них самих», – підсумував Максим Костецький.
Сумно.
Автор: Мирослав Ліскович, Київ; Укрінформ
