У травні в Україні набув чинності закон щодо права засуджених на мобілізацію — за декілька тижнів уже понад 600 в’язнів долучилися до ЗСУ.
Загалом охочих змінити тюремну робу на військовий однострій нині понад 4 тисячі. Їхні заяви мають обов’язково розглядати в суді. Перед цим в’язні-добровольці проходять перевірку, військово-лікарську комісію та знайомство з командирами.
Чи виправдовує себе така політика? Наскільки вона ризикована? Чим відрізняється від сумнозвісної російської практики? Як працює система відбору й перевірки?
Як ідея мобілізації засуджених пройшла від стадії повного несприйняття до ухвалення в парламенті — у виданні hromadske говорили із заступницею міністра юстиції Оленою Висоцькою, яка курує систему кримінально-виконавчої служби.
Чи зростає кількість охочих долучитися до Збройних сил серед ув’язнених? Який мобілізаційний ресурс відкрив новий закон?
Ми отримали вже більше ніж 4000 заяв. Я прогнозую, що буде десь 4,5 тисячі. Принаймні, коли ми робили опитування у квітні, охочих було саме стільки. Щоправда, частина цих людей не проходять за статтями Кримінального кодексу чи за станом здоров’я — вони не зможуть скористатися цією можливістю.
Також є частина людей, які раніше не планували, але зараз бачать, що це все реально, — і теж виявляють бажання.
Всього ж у нас понад 26 тисяч засуджених. Але їх усіх не можна вважати резервом, оскільки за цим законом до ЗСУ можна доєднатися лише за бажанням. Мобілізаційний потенціал становлять і 50 тисяч людей, які вже відбули покарання. Раніше в законі було обмеження щодо їхньої мобілізації — тепер цю застарілу радянську норму прибрали.
За перші тижні вже звільнили понад 600 в’язнів. Суд так швидко розглядає такі запити?
Так, це швидко, адже і ми вмотивовані, і засуджені вмотивовані, і військові командири вмотивовані. У територіальних центрах комплектування розуміють, що це важлива робота. Тому цей закон успішно реалізується. Швидко й успішно.
Відомо, що право мобілізуватися мають лише засуджені за нетяжкі злочини. Чи вже відомо, ув’язнені за якими статтями найчастіше бажають служити?
За всіма. Насправді йдеться про великі колективи по 500-600 людей в одній установі. Ви хочете таких деталей… Ви думаєте, ми цим займаємось? Ні. У нас багато іншої роботи заради того, щоб реалізувати цей проєкт.
Розкажіть докладно, як процедурно відбувається цей процес: від написання засудженим заяви до перевірки, медогляду, знайомства з командирами та власне судового рішення.
Після того, як заяву написали, адміністрація установи перевіряє відповідність матеріалів справи конкретного засудженого — чи немає винятку за статтею. І відмовляє тим, хто не може згідно з законом взяти участь у цій процедурі. Це перша перевірка.
Далі ми надаємо попередній медичний висновок. Якщо є несумісні зі службою діагнози — одразу повідомляємо, щоб військово-лікарська комісія не виконувала зайвої роботи.
Потім із засудженими знайомляться командири військових частин. Вони вже дають свою згоду або незгоду брати у підрозділ ту чи іншу людину. Їхня позиція важлива. Бо якщо вони чи ВЛК відмовлять — людина не потрапляє далі.
Після ВЛК і цих знайомств працює комісія при адміністрації, до якої входять командири й ТЦК. Її можуть провести фізично чи онлайн — там і формується попередня згода адміністрації. Потім щодо кожного засудженого передаються матеріали до суду, а вже звідти ми чекаємо на рішення.
Наскільки ретельно проводиться додаткова перевірка й огляд засудженого — чи аналізується психологічний стан, поведінка у в’язниці, оцінка здатності виконувати бойові завдання?
Є правила проходження ВЛК. Вони на загальних підставах приїжджають до наших колоній — і виконують свою роботу. Я не можу це коментувати. Ми лише маємо надати попередній медичний аналіз. По суті це інформація з медичної картки засудженого, ми окремо не обстежуємо для визначення обороноздатності. Якщо на цьому етапі проблем не виникло, приїздять представники військової частини.
Командир розказує, чим займається його підрозділ. Засуджені, відповідно, розповідають про себе: що вони натворили, що у них з досвідом, яка на сьогодні мотивація і так далі. Тут дві сторони обережно придивляються одне до одного. А потім командири або дають згоду і пропонують людей до свого підрозділу, або відмовляються.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Чи часто процес мобілізації зривається?
Зарано казати. Йде робота. Вочевидь, є і відмови на різних етапах. Або стаття засудженого не відповідає закону; або ВЛК об’єктивно говорить, що людина не зможе служити за станом здоров’я. Та й командири можуть вирішити, що людина заважатиме чи приноситиме більше шкоди, ніж користі.
Усе це відбувається по всій країні з різними військовими підрозділами, з різними установами. Це дуже суб’єктивно — залежить від кожного конкретного випадку. Тому вимагати від нас якоїсь чіткої статистики не можна…
Доведеться з вами їздити країною та супроводжувати кожного з чотирьох тисяч засуджених на кожному засіданні, щоб зрозуміти, які були причини відмови в тому чи іншому випадку.
Якщо ВЛК, наприклад, дає згоду, а командиру людина не підходить? Що тоді?
Якщо з першого разу знайти підрозділ не вийшло, можуть розпочатися наступні перемовини. Міноборони визначило чималу кількість підрозділів, які з нами співпрацюють — їх кілька десятків, тому це не є проблемою. Але згода командира прописана в законі. Доки її немає — людина залишається ув’язненою.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Загалом закон дуже чіткий у процедурі, там мало можливих відхилень. Якщо немає добровільної заяви або хтось із учасників має сумнів у такій добровільності, до прикладу суд, — тоді буде відмова. І людина продовжить відбувати покарання.
Де служитимуть мобілізовані в’язні? За словами міністра, з них створять окремі загони у штурмових підрозділах, які не змішуватимуть з іншими. Чи не нагадує це російську практику?
Де ці люди служитимуть і чи взагалі триматимуть у руках зброю — визначає Міністерство оборони. Це не наша компетенція. Як на мене, доцільно було б їх суміщати з тими, хто вже має бойовий досвід.
З одного боку, ми прийняли виклик не повторити помилки та недемократичні підходи росії. З іншого боку, ми не мали дати засудженим можливість, скажімо так, відслужитись у тилових підрозділах, замінивши своє покарання фактично на свободу.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
За цією системою стоїть велика кількість потерпілих і їхніх родин, які хочуть справедливості. Тому це мало бути компромісне рішення: і не схилятися в бік так званих «м’ясних» підрозділів, які створює росія. А з іншого боку — не можна заміняти покарання людей, які скоїли злочин, на службу в легких умовах або на бюрократичній роботі в армії.
Цей законопроєкт викликав неабиякі дискусії. Як довго вони тривали та як вдалося погодити рішення?
Ми пройшли всі стадії: від повного несприйняття цієї ідеї у 2022 році до її успішної реалізації зараз. Було важко. Спочатку будь-яка ідея порівнювалася з російськими практиками, з «Вагнером» і пригожиним. Нам навідріз відмовляли. А до нас 2 роки зверталися засуджені, писали заяви.
Ми не могли ніяк допомогти засудженим, які хотіли долучитися до Сил оборони. У нас не було відповідної процедури. Нас закидали тисячами заяв з першого дня вторгнення. Подивіться на картини, які малюють засуджені. Вони дуже патріотично налаштовані насправді.
Хто б що не казав, реалізація ідеї виявилась успішною.
От дивіться, мені командири присилають відео, як у них колишні ув’язнені злагодження проходять. Повідомлення: «Всі ув’язнені зі Східної пенітенціарної служби високовмотивовані». Вони зараз проходять навчання. Тренуються з іншими військовими. Вони не тренуються окремо як засуджені.
Хто з тих, у кого ще два роки тому були застереження — мовляв, це ухилення від відповідальності, — може зараз це повторити? Яка ще структура сьогодні може дати 4 тисячі мотивованих до служби людей? Нарешті ми прийшли до цього — визнаймо, що це успішний проєкт.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Тобто фактично ця ідея дозріла в парламенті лиш у момент нестачі людей на фронті.
Звичайно. Тому прийшов час, коли нас підтримали народні депутати. Але це теж була страшенна дискусія — щодо кожної статті, щодо кожного винятку… Допомагало переконання, що зрештою це буде велика допомога армії. Так ми пів року відбирали дозволені для мобілізації статті засуджених.
Якою була найбільша пересторога депутатів?
Убивства. Хоча вбивства, до речі, — це не завжди небезпечні засуджені. Вони бувають цілком адекватні, обставини трапляються різні.
Щороку із в’язниць на волю виходять 10 тисяч людей, у яких закінчуються строки. І вчорашні засуджені так само повертаються до суспільства. Давайте по-дорослому на це дивитись — із засудженими можна працювати. Ми використовуємо сучасні інструменти в оцінці ризиків, у роботі психологів. Люди піддаються виправленню, якщо з ними коректно провести роботу.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Ви були за те, щоб надати можливість написати заяву людям, які вчинили вбивство?
Ми в принципі були за те, щоб не обмежувати за статтями. Щоб це питання під час знайомства вирішували командири. Як суспільство ми з вами тут мало контролюємо, бо людина рано чи пізно все одно вийде на волю. Ми були за те, щоб це вирішувалося в більш індивідуальному порядку, але щоб працювала наша оцінка ризиків.
Якою тоді має бути ця оцінка ризиків?
Кожні пів року всі засуджені підлягають оцінці ризиків вчинення повторного правопорушення. Це наша обов’язкова процедура.
Оцінка ризиків допомагає скласти індивідуальний план для засудженого: як людині пройти шлях виправлення у в’язниці. Може, у неї є певні психологічні проблеми. Можна навчити стримувати агресію. Чи, скажімо, допомогти зрозуміти, як будувати стосунки з іншими.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Таку оцінку проводить інспектор соціально-виховної роботи і психолог. Існує методика: які є ризики; які фактори слід усунути, щоб ці ризики зменшити. Це важливий інструмент у нашій роботі — і ми ділимося ним у цій процедурі.
Чи не маєте остраху, що якісь інциденти можуть дискредитувати цю ідею? Чиясь неадекватна поведінка чи масові втечі?..
Ми віддаємо найкращих засуджених. Найкращих. А залишимося з тими, хто здебільшого скоїв важчі злочини. Після того, як ми реалізуємо цей закон, нам як системі буде набагато складніше працювати з тими, хто не патріот, не вмотивований, ігнорує співпрацю з адміністрацією. Але це наше абсолютно свідоме рішення для того, щоб у цей час допомагати.
Багато хто не вірить у людей, а я вірю. 4 тисячі людей — це багато, всі вони різні. У когось не вийде, хтось справді стане негативним прикладом. А ще не всі наші фільтри, перевірки та судові рішення гарантують стовідсотковий успіх. А втікають і звичайні люди… Та загалом ми бачимо високомотивованих людей, які готові вчитися, допомагати іншим.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Тобто ризиків і небезпеки ви не бачите?
Що засуджені будуть на волі? Ні. Усі вони рано чи пізно будуть на волі — не сьогодні, то завтра. Хоча ніхто їх просто зараз на волю не відпускає. Це теж важливо розуміти, що певний час ці люди мають працювати на державу, а контракт укладається до кінця воєнного стану.
Засуджені, які ідуть служити зараз, роблять це абсолютно контрольовано — після перевірки, відповідно до закону. Вони готуватимуться і виконуватимуть важливу для нашої держави роботу.
Роботи на фронті багато, не обовʼязково зі зброєю. Але навіть якщо зі зброєю, у мене вже є успішний кейс: надійшла інформація, що одні з перших засуджених узяли в полон росіянина.
Практику мобілізації в’язнів у росії у нас завжди висміювали. Чи не несе тепер ця тема такого ж репутаційного ризику і для нас? Чи не стане вона аргументом для російської пропаганди?
Щодо російської пропаганди: небезпечно, що вона працюватиме у цьому напрямку. У будь-якому разі щось погане з їхнього боку буде, але й ми маємо бути обережні в комунікації. Поки утримуємось навіть від відвідування наших установ журналістами, оскільки розуміємо, що це може бути небезпечно.
Ми відрізняємось від росіян насамперед тим, що в нас засуджені юридично захищені. Спочатку ми розробили юридичну конструкцію, за якою вони здобудуть волю — умовно-дострокове звільнення від покарання. Тобто після служби вони вже не повернуться у в’язницю, якщо не скоять інших злочинів.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Водночас колишні ув’язнені мають додаткову відповідальність за ухилення від контракту. Закон передбачив позбавлення волі до 10 років — це дуже висока санкція насправді. Вона й убезпечить нас від випадків, які могли б дискредитувати ініціативу.
А ще перший документ, з якого ми й починаємо працювати, — це заява самого засудженого. Тобто командири не приїжджають агітувати служити. Командири приїжджають до тих, хто вже погодився — щоб обрати підрозділ, напрям, кваліфікацію.
У нас засудженого не женуть на фронт. Така людина сама виявила бажання — і тільки після цього з нею починають працювати, надаючи їй абсолютно всі гарантії.
З обмежень: те, що колишнім засудженим не дають відпустку. А також те, що вона служитиме до кінця воєнного стану. А коли він закінчиться — це буде вже абсолютно вільна людина.
Як таку практику сприймають наші західні партнери? Вони розуміють цю відмінність від того, що робить росія?
Ми показуємо їм, у нас закон у відкритому доступі. Також багато коментуємо іноземним виданням, наголошуючи на відмінностях з тим, що роблять у країні-агресорці.
У світі ж узагалі не було такого досвіду. Ми перші, хто зробив таку процедуру цивілізованою, розв’язав таку складну проблему. Це був ребус — і ми його вирішили. Був лише нелюдський досвід росії з пригожиним і «мʼясними штурмами». Ми ж пішли абсолютно іншим шляхом: залучаємо засуджених, які вже мотивовані та не є суспільно небезпечними.Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції
Тому я спокійна. Я знаю, що віддаю Силам оборони найкращих. Мені від цього буде складніше працювати, бо залишаються найгірші. Але я впевнена, що це буде допомога військовим.
Авторка: Оксана Іваницька
Джерело: hromadske