Персони

Балога і «братва». Полігон «революції». «Польові дослідження» закарпатської мафії

Published 21 Січня 2008

Аби шановні читачі могли краще уявити рушійні сили подій «революційної» осені 2004-го року та уявити собі ту обстановку «малої громадянської війни», що тоді склалася в Закарпатській області, пропоную вам ознайомитися з наступними публікаціями закарпатської преси 2003-2004 років. Адже саме тоді і саме в Мукачеві формувалися і випробувалися на закарпатцях способи майбутніх «помаранчевих» провокацій в масштабах цілої держави ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД БЕЗГЛУЗДЯ

На жаль, у червні 2003 року закулісні махінації та цілком відверті порушення всіх можливих законів України таки допомогли клану «Барви» тимчасово утримати владу в Мукачеві.

Але ця «пірова перемога» стала поштовхом для нової хвилі брутального «наїзду» на закарпатців «десантів» політиків з «Нашої України». Інколи складалося враження, що «перемога» викликала у «переможців» не радість, а… істерику. Так чи інакше, але на закарпатців звалилася нова лавина брехні, облуди і закликів до… насильницької зміни влади в державі. В цілому, все це було дуже схоже на те, що вибори в Мукачеві були потрібні нашій «ультрапатріотичній» опозиції в якості своєрідного плацдарму чи полігону, де відпрацьовувалися ті методи силового тиску та психологічних диверсій, які будуть використовуватися цією політичною силою на майбутніх виборах президента. Іншого пояснення цьому безглуздю просто немає.

ШАБАШ

«Споконвіку бісівські оргії та відьомські шабаші відбувалися на Лисій Горі, що під Києвом. Ми всі це знаємо змалку, чули від бабусь та матусь, читали у народних казках та у «страшилках» письменника Гоголя. Але щось таки сталося у світі нечистої сили, бо навіть Лиса Гора нині перенеслась до… Мукачева. І саме сюди останнім часом злітаються на свої шабаші наші народні нечисті… Тьху! Що це я мелю?! …Саме сюди (до Мукачева) останнім часом злітаються наші народні обранці. На шабаш… Прости, господи! На «всенародне віче». А ще раніше — на «демократичний форум»…

І навіть Верховна Рада перед тим, як розбігтися на канікули, сперечалася лише з двох найголовніших питань: про політичну реформу в державі та про вибори мера в Мукачеві. Відчуваєте рівень?!..

ЦІЛА ФРАКЦІЯ «НАШОЇ УКРАЇНИ» УРОЧИСТО ПРОГОЛОСИЛА, ЩО ЗАЗІХАННЯ НА ВЛАДУ БАЛОГИ, ЙОГО КУЗЕНА ПЕТЬОВКИ І ФІРМИ «БАРВА» В МУКАЧЕВІ Є ЗАГРОЗОЮ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ!

Ну й діла! Донині Гарантом Конституції був, здається, Президент України. Нині — Вася Петьовка!!! Не вірите? Даремно! Треба було послухати, що вищали, вибачте, що віщували в Мукачеві на телеканалі «М-Студіо» народні депутати Віктор Балога, Іван Іванчо та Юрій Оробець.

Пани Балога з Іванчом, наприклад, лякали закарпатців «олігархами», які всіх нас, мовляв, хочуть взяти у «рабство», а вони — Іванчо та Балога з Петьовкою — нас, бідолашних, мужньо боронять від тих «олігархів».

Я таки злякався і поліз у словник подивитися, що воно за звір такий — «олігарх». Виявляється, що ОЛІГАРХ — ЦЕ ОСОБА, ЯКА ЗОСЕРЕДИЛА У СВОЇХ РУКАХ ЕКОНОМІЧНУ І ПОЛІТИЧНУ ВЛАДУ.

Протираю очі і пильніше вдивляюся в екран телевізора. Ні! Я не помилився — з екрану таки говорять саме Балога з Іванчом.

Обидва — живе втілення зосередження економічної і політичної влади в їхніх руках.

Обидва — представники прошарку найбагатших людей не лише Мукачева, але й всього Закарпаття, визнані мільйонери і «контролери» найприбутковіших сфер місцевого бізнесу.

Обидва — вчорашні керівники вищих органів державної влади у нашому регіоні і нинішні члени Парламенту України.

ОБИДВА — ЕТАЛОННІ ВЗІРЦІ ОЛІГАРХІЇ, якою самі ж нас і лякають!

Отже, виходить, що, ведучи запеклу боротьбу за збереження у Мукачеві типової олігархічної системи міської влади (всі важелі — політичні, економічні і навіть судові — сконцентровані в руках єдиного клану «Барви»), панове Іванчо з Балогою протистоять… олігархії? І саме від «олігархії» захищають всіх нас і демократію в Україні? Тобто, «захищають» нас від… самих себе? Кого дуримо, панове «народні олігархи» місцевого виробництва?

Я, наприклад, жодного разу не чув скарги від читачів, що мукачівців (ужгородців, рахівчан, берегівців і т.д.) обдирав до нитки хтось із київських олігархів. А от скарг на те, як ви, панове, наживали свої мільйони на злиднях наших людей, було чимало! Нагадаю лише одну.

Ви, пане Балога, дуже пишаєтесь тим, як ваша «команда» провела реконструкцію центра Мукачева, перетворивши його на »європейське місто». І настирливо, вперто нав’язуєте нам думку про те, що реконструкція — виключно ваша заслуга. Можливо, дехто так і вважає. Але не ті мукачівські підприємці, які мали нещастя протягом всіх цих років працювати у комерційних структурах (в магазинах, наприклад), розташованих у цьому »європейському центрі». Це саме їх нещадно обдирала ваша «команда», вимагаючи грошей на оту реконструкцію, яку нині ви, пане нардеп, видаєте за свою власну «заслугу». Ті, які не хотіли отих «добровільних» поборів, просто щезли з мукачівського «бізнес-поля». А тим, які все ж змушені були вам скоритися і віддати останні зароблені копійки, ви, пане екс-губернатор і екс-мер, жодного разу навіть «Дякую!» не сказали. Ви волієте навіть не згадувати за них, бо, якщо скажете правду, то ваш «подвиг» по благоустрою центра, може обернутись… звичайнісіньким здирством, а отже і кримінальною справою.

Коли ж ви, панове, «захищали» наш народ в обласних органах влади (один — в кріслі губернатора області, другий — в кріслі голови обласної ради), то дуже вдало «поєднували» кошти обласного бюджету з… комерційними інтересами своїх фірм. Прикладів цього «поєднання» ми вже стільки наводили, що нагадувати просто не варто.

А нині ви, панове, просто шантажуєте наші правоохоронні структури, приписуючи їм «втручання у політичні процеси», «виконання політичних замовлень» тощо. А для того, аби цей шантаж виглядав ще загрозливішим, ви не погребували навіть притягти до Мукачева і до Львова цілу зграю таких самих «слуг народу», як і ви самі. І вже не своїми устами, а словами нардепа Юрія Оробця та лідера «Нашої України» Віктора Ющенка погрожуєте зняти з посади самого Міністра внутрішніх справ України, якщо він негайно не поміняє керівників Закарпатського УМВС на таких, які будуть вам до вподоби.

Можливо, дехто з наших земляків щиро думає, слухаючи цей лемент, що ви, панове, такі «сміливі» та «принципові». Люди просто не знають того, що за вашою «сміливістю» криється… звичайнісінький СТРАХ! Ви, панове «народні заступники», просто БОЇТЕСЯ, що саме ці структури, а не наші газети, можуть нагадати вам певні справи, про які вам дуже би хотілось забути.

Це не міліція «лізе в політику», а ви, ясновельможне панство, використовуєте політику, немов довбню проти міліції. Та ще й морочите голову простим людям! Давайте, пригадаємо дещо.

Перші «наїзди» на правоохоронні органи Закарпаття клан «Б» почав здійснювати ще восени 2001 року. Саме тоді стали відомі деякі деталі махінацій з державними коштами колишньої правлячої команди: афери з «повеневими» кредитами, з векселями, з кредитами, що виділялися на розвиток дитячої медицини, а щезли — невідомо куди, і так далі.

Щойно ці потаємні діла стали відомими, як ними впритул зайнялися відповідні правоохоронні структури. На допитах довелося побувати і пану Балозі, і пану Іванчу, і пану Крілю, і ще багатьом іншим представникам нашої містечкової олігархії.

Захищаючись, клан «Барви»-Балоги негайно розгорнув цілу пропагандистську компанію проти тодішнього губернатора Геннадія Москаля, звинувачуючи його у «міліцейському стилі керівництва», в «організації перевірок, спрямованих на знищення», в «диктатурі», в «антизакарпатській політиці» і навіть у… «прислужництві СДПУ(о) та київським олігархам». Методика і навіть лексика тієї компанії до найменших дрібниць схожа на ту істерію, яка нині шаленіє навколо мерських виборів у Мукачеві.

Навіть «масові демонстрації» біля будинку ОДА на площі Народній розпочалися саме тоді, коли частина депутатів обласної ради, обурена викриттям досить непевних справ пана Іванча, вимагала його відставки з посади голови облради. Так самісінько, як і нині в Мукачеві, були галасливі мітинги з мегафонними вигуками «Ганьба!», були пікети з плакатами, були «ноти протесту», адресовані Президенту і Верховній Раді, були і звинувачення на адресу правоохоронних структур.

Звинувачували всіх — міліцію, прокуратуру, податкову адміністрацію, СБУ… Якщо повірити нашим «феодал-демократам», то всі органи влади без винятку просто «мріяли» знищити «Барву» і демократію за наказом губернатора Москаля. Нині знову гвалт: «Органи знищують демократію і Петьовку!». Тепер — «на замовлення» губернатора Різака та СДПУ(о)? Про те, що за всім цим гармидером криється звичайнісінька спроба уникнути відповідальності за свої власні злочини проти свого ж народу — ані слова!

На жаль, колишнім керівникам правоохоронних структур Закарпаття, генералам Крижанівському, Підболячному, Сухорученкові, обласному прокурору Кузьменку, не вистачило, мабуть, чи то часу, чи то громадянської мужності довести кримінальні справи, порушені проти «сім’ї» «Барви»-Балоги, до їхнього логічного завершення — до суду. Піддалися політичному шантажу і деякі столичні адміністратори. В результаті, все звелося не до боротьби держави із мафією, а до «політичної боротьби влади і опозиції». Хоча жодної «політики» тут не було. Був чистісінький кримінал, який так і залишився безкарним, бо знайшов новий політичний «дах» в образі «Нашої України».

А сьогодні — новий «шабаш». І знову назовні — політика. І знову майже ніхто навіть не згадує, як ще навесні в деяких ЗМІ мелькнули повідомлення, що Генеральною Прокуратурою України було нарешті порушено цілу низку кримінальних справ проти «колишніх відповідальних осіб Закарпатської державної адміністрації». Ці «колишні особи» — нинішні «борці за демократію проти цинічної влади» на чолі із самим паном Балогою. Але «народна» преса про ці справи вперто мовчить.

Замість того закарпатців «глушать», немов карася динамітом, словесною канонадою про «політичні репресії» з боку правоохоронних структур, направлені проти «волі та інтересів народу». І для того, аби підтвердити подібні свої заяви, «нашоукраїнські» політики не цураються навіть найбрутальніших дій. Так, наприклад, на площі біля будинку Сихівського районного суду народні депутати Віктор Балога та Юрій Горобець напали на машину офіцера Закарпатської міліції Ороса. На машині побили вікна, виламали дверцята, а самого офіцера міліції брутально побили і фактично пограбували, одібравши у нього відеокамеру та барсетку з грішми і документами. Згодом посвідченням пограбованого офіцера міліції пан Горобець вимахував на трибуні Верховної Ради, залякуючи і політиків, і громадян України примарою «міліцейських репресій». А у виступі на мукачівському (читайте, «балогівському») телеканалі «М-Студіо» пан народний депутат Оробець заявив, що керівництво закарпатської обласної міліції організувало «незаконне стеження» за народними депутатами біля будинку Сихівського районного суду у Львові, і вимагає на цій підставі негайно зняти з посад начальника УМВС П. І. Пилипчака та начальника УБОЗу А.Ф. Зелінського. При цьому на адресу Міністра внутрішніх справ також робиться досить провокаційна заява: «Якщо міністр Смірнов не змінить цих керівників міліцейських підрозділів, то «Наша Україна» вижене з посади міністра!».

А пан Іванчо, підбадьорений такою підтримкою, тут таки й озвучив давню мрію клану «Барви»-Балоги: «Нам не потрібні на посадах керівників правоохоронних структур люди, прислані Києвом. Нам потрібні виключно свої. Вони розумніші та інтелігентніші за «чужинців»…

Звісно, панове! Вам потрібні «свої» і тільки «свої»! Бо з ними легше «домовитись»… Тому й робите такі «реверанси»: «Наші — кращі за всіх!». Дехто, може, і клюне. Ні, я аж ніяк не проти того, що наші люди — розумні, інтелігентні та толерантні. Я проти того, що нас безсоромно продовжують поділяти на «своїх» та «чужих», на «білих» та «чорних», на «червоних» та «білих» і т.д. І робиться це, як на мою власну думку, лише для того, аби дезорієнтовані закарпатці не мали змоги збагнути, що розподіл нині є тільки один — на грабіжників та пограбованих. Якщо народ це усвідомить нарешті, то його вже не задуриш жодними політичними маскарадами, «балоганами» та іншими цяцьками. Але і тим, хто нас пограбував і продовжує грабувати, буде тоді не до «політкарнавалів».

Адже і пан Іванчо, і пан Балога, і сам пан Оробець чудово знають, що ніякого спеціального стеження за ними ніхто не проводив і не організовував проти них будь-яких провокацій. Навпаки, це панове народні депутати В. Балога та Ю. Оробець напали у Львові на співробітника Закарпатського УБОЗу лейтенанта Ороса, виламали дверці його машини, розбили та відібрали відеокамеру, вирвали з рук сумку з особистими документами. Молодий лейтенант навіть не заходив до приміщення суду, де були ці «народні обранці», а сидів у своїй машині на вулиці. Можливо, що він і виконував службові обов’язки, але хто сказав, що по вулицях Львова тиняються лише «народні обранці» від «Нашої України»? Ви знаєте, панове, як не прикро, але бандити не перевелись ще навіть у Львові.

Фактично, те, що сталося того дня, було не «міліцейською провокацією», а звичайнісіньким розбійницьким нападом на громадянина України. Це у кращому випадку.

А в гіршому, те що сталося на вулиці Львова можна кваліфікувати і як напад на співробітника міліції при виконанні ним службових обов’язків. І лейтенант Орос мав повне право пустити в хід зброю і покласти наших «народних» вгодованими писками на асфальт. Шкода, що не зробив цього!.. Розгубився, мабуть, хлопчина, побачивши у вікні своєї машини розлючену «фізію» вчорашнього закарпатського губернатора…

Та одним інцидентом у Львові не закінчилися, на жаль, провокації «барвисто-демократичних» політиків проти міліції Закарпаття. Невдовзі народний депутат Віктор Балога, намагаючись потайки вивезти з Мукачівської мерії та знищити виборчі бюлетені, хапав за барки і крив матюками ще одного полковника міліції — начальника Мукачівського МВВС. І до буцегарні також не потрапив…

Шанує наша міліція депутатів. Ох, як шанує! Шкода лише, що депутати міліцію — в гріш не ставлять! Вони у нас — недоторкані!

До брутального політичного шантажу втягли навіть Уповноважену з прав людини Н. Карпачову. Багато хто з громадян України ще пам’ятає, як у день виборів мера Мукачева служби теленовин кількох українських каналів ошелешили наших земляків повідомленням: «У Мукачеві заміновано кілька виборчих дільниць». Це чула вся Україна. А тому, чесно кажучи, я просто не розумію, як могла шановна пані Н. Карпачова невдовзі заявити наступне: «Не було жодних заяв про мінування та провокації, про що о 16. 00 повідомив телеканал УТ-1». І на цій підставі пані Ніна звинувачує наших силовиків в тому, що вони «намагалися зірвати вибори» і «перешкоджали людям скористатися своїм правом обирати та бути обраними»?

Чи то мені приснилося, чи то не пані Ніна Карпачова власноручно демонструвала на прес-конференції копію листа зі схемою мінування, який Мукачівська міліція одержала ще ввечері, напередодні мукачівського «виборища».

Чи вона не знала про те, що два вибухові пристрої таки дійсно було знайдено там, де на них вказував поки що невідомий автор листа? Чи вона не бачила заяви, підписаної народними депутатами Балогою та Іванчом, про те, що будинок УМВС в Ужгороді також заміновано?

Що ж повинні були робити в такій ситуації керівники правоохоронних структур, які не просто погонами, а головою відповідають за безпеку наших людей? Посміятися з тих попереджень та піти пити пиво у найближчій корчмі? Навіть у школах після анонімних дзвінків малолітніх телефонних розбишак негайно припиняють уроки і всіх дітей та вчителів виводять з приміщення, аж доки фахівці не переконаються в тому, про що здогадуються, як правило, від самісінького початку: це не погроза — а звичайнісінька дурня! Але здогадуватись вони просто права не мають. Вони ЗОБОВ’ЯЗАНІ ПЕРЕКОНАТИСЬ, ЩО НЕМАЄ ЗАГРОЗИ життю і здоров’ю людей. До того ж, якби — не дай, Боже! — щось сталося б у Мукачеві того дня, то відповідати за наслідки мала би не пані Карпачова, а саме ті наші керівники правоохоронних структур, яких нині вона звинувачує.

Дехто каже, що пані Ніна «виявила мужність», відвідавши тієї неділі виборчі дільниці в Мукачеві. Мовляв, вона сама «ризикувала життям». Так, з цим треба погодитись. Але ризикувати ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ має право кожен із нас; ризикувати ж ЧУЖИМИ ЖИТТЯМИ НЕ МАЄ ПРАВА НІХТО!

Отож, у Мукачеві правоохоронці діяли саме так, як їх до того зобов’язує обов’язок, присяга та службова інструкція, рядки якої, до речі, написані не чорнилом, а кров’ю людей. І напрочуд дивно, що пані Уповноважена з прав людини чомусь зовсім забула про те, що найголовнішим правом кожного з нас є ПРАВО НА ЖИТТЯ. Його і захищають силовики, перш за все! А потім уже — «право на вибори». Мертвим вибори не потрібні…

Отже, навіть цей поверховий огляд наших подій свідчить про те, що «Наша Україна» нині не демократію та законність взялася захищати, а вдалася до безпрецедентного шантажу та залякування правоохоронних структур не лише на обласному, але на всеукраїнському рівні. Чому? Заради «щастя народного? Чи заради торжества «Барви» в Мукачеві? Не віриться. Але є конкретніші причини цього шабашу «по-парламентськи». Про них — трохи згодом…

А поки що пан народний депутат Оробець верещить на площі в Мукачево:

«Я КИЇВСЬКИЙ ДЕПУТАТ ПРИЇХАВ ДО ВАС, АБИ СКАЗАТИ ПРАВДУ… МИ СМІЄМОСЯ НАД ВАШИМ ГУБЕРНАТОРОМ!.. МИ СМІЄМОСЯ НАД ВАШИМИ ПРАВООХОРОНЦЯМИ!.. МИ СМІЄМОСЯ НАД ПІДЛИМ ЛЬВІВСЬКИМ СУДОМ!..»

Що ж, панове, давайте посміємося разом.

СУДОМІЯ

Ні, у заголовку немає помилки — саме «судомія», а не «содомія», хоча гвалтували пані Феміду з витонченою жорстокістю. Ні, не у Львові, хоча заголовки «нашоукраїнських» і просто «балогівських» газет нині більше схожі на зойки: «Суд у Львові — протистояння демократії та беззаконня!», «Рішення львівського суду не набере юридичної сили!», «Нусер — проти мукачівців!».

Останнє твердження — надзвичайно цікаве! Вибачте, панове, а Ернест Нусер, хто такий? Марсіанин? Наскільки всім нам відомо, він — корінний мукачівець! І як може боротися син свого міста, мукачівець з діда-прадіда, «проти мешканців Мукачевого»? Та ще й за тієї умови, що, навіть за сфабрикованими результатами виборів, величезна кількість мукачівців (понад 41%) проголосували саме за нього?

Щось перевернулося у Мукачеві: олігархи воюють за демократію; злодії — за непорушну законність; а мукачівці — проти мукачівців. Все шкереберть!

Так, все шкереберть, якщо читати «пробалогівську» пресу і слухати ведучих «М-студіо», які чесно відробляють «забарвлені» гонорари. Зауважте, що ганьбити їх за це і не варто, і не потрібно: люди заробляють на життя. Чесно! Нечесно поводяться ті, хто платить їм за те, аби озвучували підступну брехню.

Адже обман і відверте нехтування інтересами міської громади розпочалися задовго до 29 червня в Мукачеві і до «судного дня» у Львові. Уже від самого Різдва 2003-го року клан «Барви»-Балоги розпочав планомірне «скуповування» симпатій населення шляхом різноманітних подарунків, допомог та різних інших «благодіянь» від імені пана Петьовки. А вже на Великдень стався відвертий підкуп пенсіонерів Мукачева, яким поштою розсилались запрошення до магазинів «Барви», де на дідусів та бабусь вже очікували «безкоштовні продуктові набори». Запрошення були підписані, звісно, особисто Василем Васильовичем Петьовкою.

Водночас розпочалася і небачена досі кампанія «зомбування» мукачівців пропагандою клана «Б». Портрети пана Петьовки не висіли хіба що на іконостасах в церквах, а газетні сторінки та телепрограми мукачівських ЗМІ настирливо переконували мукачівців: «Петьовка, Петьовка, Петьовка… Нікого, окрім Петьовки!». Всі блага та радощі нашого світу пов’язувалися винятково образом молодика з галантерейними вусиками.

Паралельно формувалися і виборчі комісії, які майже повністю були сформовані «Барвою» та її «генштабом». На кабінетах, де засідали ці комісії, сміливо можна було вішати табличку: «Стороннім вхід заборонено!». І череп з кістками!..

Вже тоді, на самому початку виборчих перегонів, було ясно, що мукачівцям просто нав’язують одного-єдиного кандидата на мери, представника одного-єдиного комерційно-політичного клану, який ось уже кілька років поспіль безроздільно і всевладно панує в Мукачеві. Саме тому до суду (Мукачівського, а не Львівського) опоненти пана Петьовки і «Барви» зверталися вже тоді — навесні.

Але позов з вимогою скасувати рішення про затвердження складу комісій у тому їхньому «барвистому» вигляді, який заздалегідь свідчив про те, що результати виборів будуть однозначно підтасовані на користь пана Петьовки, суддя Мукачівського суду пан Заборовський цілком свідомо засунув у дуже довгу шухляду. Витягнув пан суддя той позов на світ Божий лише напередодні останнього вирішального «раунду» і… залишив позов «без задоволення», навіть не пояснивши, чому: «Оскаржуйте, якщо ви не згодні!». Чудово знав «його честь» суддя Заборовський, що оскаржити його рішення ніхто уже просто не встигне.

Таким чином, Мукачівське правосуддя власноручно підтвердило найпохмуріші прогнози противників всемогутності «Барви», які задовго до виборів говорили: «Мукачівський суд жодного рішення проти Балоги і «Барви» не винесе!». Так і сталося.

Саме тому, мабуть, так упевнено кричав просто у телекамеру голова міської виборчої комісії пан Мешко, коли в ніч з 29 на 30 червня відмовив представникам Ернеста Нусера у вимозі перерахувати бюлетені з кількох дільниць: «Якщо не згодні, то подавайте до суду! Лише суд може визначити, хто правий!».

Пан Мешко, звісно, мав на увазі саме Мукачівський суд, заздалегідь знаючи, що звертатись до цього суду за справедливістю, це все одно, що просити правосуддя… у «Барви». Але саме це пана Мешка та багатьох інших голів, «підголовків» та просто «членів» виборчих комісій дуже влаштовувало.

Несподіванкою для них було звернення Ернеста Нусера зі скаргою до Верховного Суду, а відтак — направлення скарги до Сихівського районного суду у Львові. Ці суди не підпадали під «юрисдикцію» клану «Барви», а «забарвити» їх було уже неможливо, навіть за допомоги всієї «Нашої України». Залишалося одне — ЗАЛЯКАТИ!

І протягом кількох останніх днів на Верховний та Сихівський суди було вилито стільки бруду та чорної фарби, скільки не виливалося на всі суди України. Сихівський суддя виявився «запроданцем», «корупціонером», «найманцем» і т.д. Сам судовий процес — «беззаконням», «розправою з демократією», «знущанням над волевиявленням народу» і т.д. Коли ж було оголошено рішення про визнання недійсними результатів голосування на 15 виборчих дільницях із 36 в місті Мукачеві, тобто, коли «перемога» пана Петьовки вочевидь перетворювалася на поразку (та ще й ганебну до того ж!), двадцять народних депутатів від «Нашої України» влаштували в залі суду справжнісінький шабаш, тупочучи ногами і вигукуючи прокляття на адресу судді.

А народний депутат від «Нашої України» пан Оробець (він же — голова «слідчої комісії» ВР) відверто закликав всіх нас, виступаючи в ефірі «М-студіо», до… масових заворушень: «Всім вийти на вулиці! Гнати цю мразь з України!..»

Не підказав лише пан «народний обранець», хто і як визначатиме і розділятиме громадян України на «чистих» і «мразь»; кому з нас «Наша Україна» та пани Ющенко з Балогою та Іванчом дозволять жити на своїй рідній землі, а кого «гнатимуть з України»?

Пакуйте речі, земляки, про всяк випадок! Бо тоді, коли такі панове — не дай, Боже! — прийдуть до влади, то часу на збори вже не дадуть. Гнатимуть в три шиї всіх, хто з ними не згоден! Не вірите? Почитайте історію! Таке вже було… В Німеччині, якщо пам’ятаєте. Але називалося це явище на «демократією» і не «патріотизмом», а… фашизмом — коричневим і червоним. І, до речі, всі фашистські режими також починали з боротьби «за інтереси народу», також обіцяли людям всілякі «соціальні блага».

Пан Гітлер, наприклад, досить швидко ліквідував у Німеччині безробіття, за що довірливі німці носили його на руках. Щоправда, згодом на руках носили вже й довірливих німців. До братських могил…

Так само було і на Українській землі. Спочатку дали землю і надію на «рай», а потім забрали все, із надією включно… А замість «раю» — пекло голодоморів та концтаборів.

І ще одна цікава аналогія: кого нищили першими? Та саме тих, хто першими ішов на барикади та вулиці, послухавши підступних «месій». Нині нас знову кличуть…

Щоправда, уже наступного дня, у четвер, пан Оробець заявив на площі мукачівцям, що вони, наші «народні обранці», злетілися до Мукачево на «шабаш» не для того, аби городити барикади на вулицях. Вони приїхали… СМІЯТИСЯ З НАС! А це вже, повірте, не смішно…

Навіть зовсім не смішно, коли на вибори мера маленького міста приїжджає цілий «десант» парламентаріїв з однієї-єдиної фракції ( «Нашої України»). Не смішно, коли цей «десант» гасає по виборчих дільницях, залякуючи всіх, хто виступає проти їхнього висуванця, і обіцяючи повну свободу дій та безкарність всім, хто був готовий навіть до злочину заради «перемоги демократії» і «Барви».

Не смішно, коли члени Парламенту залякують правоохоронців погрозами тільки за те, що вони виконують свій обов’язок.

Не смішно, коли члени вищого законодавчого органу б’ють телекамери місцевим спостерігачам, а всіх, хто виступив проти їхнього висуванця, привселюдно називають «зрадниками» і «запроданцями». Виходить, що «волевиявленням народу» може бути лише те, що подобається «Нашій Україні» і «Барві», а все інше — «злочин» і «зрада»?

Що це за демократія така у «Нашої України», коли вже навіть тепер вони ладні не просто заперечити, а ЗНИЩИТИ будь-яку «неправедну» думку?

Що це за «національна ідея», де опонента можна називати «недобитим мадярським швабом» та ще й погрожувати «спалити все місто», якщо цей «шваб» переможе?..

P.S. Нагадуємо що ці рядки було написано влітку 2003-го року. І нині ви самі можете переконатись, що висновки журналістів виявились, на жаль, напрочуд точними ПЕРЕДБАЧЕННЯМИ того «помаранчевого» безумства, що прокотилося Україною у 2004-2005 рр. Здійснилося все: розподіл людей на «чистих» і «нечистих», шквал репресій, який залишив по собі не лише тисячі зламаних людських доль, але й свіжі могили жертв «революції», нагнітання атмосфери страху та зляканої покори волі «переможного» мафіозного клану, цілковитий диктат та безліч інших »ідеалів Майдану». На жаль, ми були праві, але нас не схотіли почути. Але повернімося до літа 2003-го.

…Сихівський суд визнав недійсними, тобто сфальсифікованими, результати голосування на 15 виборчих дільницях в Мукачеві. Міську комісію було зобов’язано зробити перерахунок голосів на тих дільницях, що залишилися. Отже, стало ясно, що в такому разі мером Мукачева стане Ернест Нусер, а не Петьовка.

Що робить клан? А клан уже наступного дня, в середу, руками того ж таки судді Заборовського бере та й скасовує результати голосування ще на трьох дільницях (там, де переміг Ернест Нусер). І урочисто проголошує, що Василь Петьовка все ж залишається «законним мером» Мукачева.

А в дійсності що вийшло? Жодних загадок, земляки. В дійсності вийшло те, що рішеннями ДВОХ СУДІВ (Сихівського та Мукачівського) було офіційно визнано, що на 50% виборчих дільниць міста (на 18 з 36) РЕЗУЛЬТАТИ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН БУЛО СФАЛЬСИФІКОВАНО!

Саме те, про що і говорила команда Ернеста Нусера і на що було подано до суду його скаргу.

І, що найсмішніше, клан «Б» таке становище охоче визнав цілком добровільно і навіть допоміг офіційно довести, що пан Петьовка не «чесно виграв» ці вибори, як то заявляє пан Ющенко, а став мером виключно завдяки МАСОВИМ ФАЛЬСИФІКАЦІЯМ.

До речі, самі того не бажаючи, цей висновок підтвердили і панове Балога та Іванчо, коли одного дня спробували знищити виборчі бюлетені. Докази своєї правоти не знищують, а бережуть. А знищують… сліди злочину, як відомо. Недаремно ж каже народ, що на злодієві шапка горить!

P.S. Через рік — у квітні 2004-го — так само зникнуть виборчі бюлетені з приміщення ратуші у Мукачеві. Але після перемоги «майданутого» заколоту — влітку 2005-го року — в цьому злочині звинуватять першого заступника начальника УМВС Закарпатської області полковника міліції Віктора Русина. Не зважаючи на те, що жодних доказів «злочину» пана полковника не існувало, його негайно заарештували, посадили за грати СІЗО, де довели майже до інвалідності. На суді «справа» полковника Русина розвалилась, як поганий колгосп. Але то буде лише через два роки!

Крім того, якщо на половині виборчих дільниць вибори фактично не відбулись, то виходить, що за пана Петьовку реально проголосувало менше, аніж 9% мешканців міста. І це називається «всенародно обраний мер»? 6000 мукачівців — це реальна кількість тих виборців в місті, які дійсно могли проголосувати за пана Петьовку, як це і передбачали всі серйозні аналітики, а не політологічні «шамани», оплачені з «барвівської» казни.

Таким чином виходить, що вибори мера в Мукачеві фактично не відбулись. І юридично це визнав два дні тому той самий Сихівський суд міста Львова, який прийняв рішення про проведення нових виборів голови міста над Латорицею.

Георгій Листопад, «Вісті тижня-плюс»

(Друкується із скороченнями. Далі буде)

Олексій Романов, Світогляд