Що вони собі насудили: суддя Господарського суду міста Києва Оксана Блажівська
На відкритий конкурс із добору кандидатів, організований офісом президента, уже подалося 63 особи. Оксана Блажівська також є у цьому переліку. Її біографія – надихає. Одразу за помічницею нотаріуса їй вдалося вбратися у суддівську мантію. Такий збіг, що кар’єрний ривок відбувся після призначення батька Оксани Іванівни заступником генерального прокурора.
Знайомтеся, кандидат до складу Вищої ради правосуддя та суддя Господарського суду міста Києва – Оксана Євгенівна Блажівська.
Трудову діяльність розпочала секретарем юридичного відділу Дрогобицького агропромислового об’єднання «Прикарпаття». Згодом Оксана Блажівська перейшла на посаду головного спеціаліста в головне територіальне управління юстиції у Львівській області. Однак невдовзі залишила Львівщину і перейшла на роботу у Чернігівську область спершу юрисконсультом у фірму «Універсалмаркет», а далі стала співробітником «Адвокатської контори «Андрій Душин і партнери», де другим співзасновником є Таран Юрій Миколайович.
Загалом Оксана Євгенівна доволі часто змінювала місця роботи. До переходу в нотаріальну сферу, вона встигла попрацювати у ТОВ «Десна агріко» та в. о. директора у столичній філії страхового товариства «Гарантія». На цьому етапі її постійним місцем проживання став Київ.
Суддею Господарського суду міста Києва кандидатка до ВРП стала у 2010 році на підставі указу президента у межах п’ятирічного строку. Повторно ж затвердили її уже за президентства Петра Порошенка у 2017-му. Отже, Блажівська виступає арбітром у суперечках довкола майна та бізнесу киян уже приблизно дев’ять років.
У 2013-му Оксана Блажівська потрапила в об’єктив програми «Гроші» на 1+1. Кореспонденти намагалися натрапити на неї на роботі у понеділок о десятій ранку, але не змогли. На запитання, чи є Оксана Євгенівна на місці, отримали відповідь: “Ні, тільки письмово”. Вдалося відшукати суддю лише з третьої спроби, але молода служителька Феміди спілкуватися з журналістами не захотіла.
Блажівська також брала участь у конкурсі на зайняття посади судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності, втім, вибула з процесу.
Наталія Блажівська також проходила етап кваліфікаційного оцінювання з ВККС. Комісія оцінила її у 792 бали та визнала такою, що може чинити правосуддя.
Ми порахували сукупний дохід Оксани Блажівської та її дочки за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018роки з декларацій, які вона подавала як суддя Госпсуду міста Києва. Бюджет родини формувався переважно із суддівської заробітної плати та викладацької діяльності. Додатково Оксана Євгенівна мала процентні виплати з банківських вкладів.
Донька Соломія Зелінська у 2016-му отримала подарунок 83 тис. грн від батька та дохід на картковий рахунок у розмірі 68 тис. грн від Блажівського Євгена Миколайовича (діда).
За деклараціями, Оксана Євгенівна з дочкою живуть скромно. У них немає ані будинків, ані земельних ділянок, як у багатьох колег по цеху. З 2007-го проживають у квартирі площею 110 кв. м, яка записана на неповнолітню Соломію Зелінську.
Як видно з суддівського досьє кандидатки, батько Блажівський Євген Миколайович працював заступником гендиректора у ТОВ «Сокар енерджі Україна» – нині пенсіонер. Водночас йому присвячена ціла стаття у «Вікіпедії», з якої випливає, що він колишній прокурор: довгий час працював у прокуратурах Львівської області, а за Віктора Пшонки став його заступником у ГПУ. Можливо, саме цим обумовлене швидке кар’єрне зростання Оксани Блажівської, яка після призначення батька в генпрокуратуру різко «перевдяглася» в суддівську мантію.
З досьє також відомо про матір Блажівську Любов Іванівну, яка раніше була заступником директора з розвитку у ЗАТ «Львівський м’ясокомбінат». Вона зареєструвалася в Києві одразу після переїзду чоловіка у ГПУ. А невдовзі на Любов Іванівну записали велетенський маєток розміром з торговельний центр, обійти який без ескалатора, мабуть, важко. За реєстром, загальна площа – 1260,9 кв. м. Зі слів Оксани Блажівської, будинок успадкований від її матері (бабусі кандидатки)
У Блажівського також є молодша дочка – Наталія Блажівська. Донедавна вона працювала у Вищому адміністративному суді, але успішно перейшла в Касаційний адмінсуд у складі Верховного Суду. Як Оксана, так і Наталія Блажівські виявились досить здібними: обидві у відносно ранньому віці стали суддями, чим, ймовірно, завдячують впливовому батьку – заступнику Пшонки.
До речі, Наталія Євгенівна у 2015 році також переїхала до приватного будинку у селі Дмитрівка, що неподалік Києва. Села, яке облюбували різномасті блатні: прокурори, керманичі «Укравтодору» та Сергій Арбузов. Маєток за 1,35 млн грн записаний на чоловіка – Ткаченка Сергія Валерійовича.
Зазначимо, Сергій Ткаченко працевлаштований директором правового департаменту корпорації “Індустріальна спілка Донбасу” Сергія Тарути. Впродовж чотирьох років його заробітки коливалися від 2 до 4 млн гривень, отже, із доходів назбирати на будинок реально.
Але повернімося до заступника Пшонки. Ми звикли до того, що прокурори люди не бідні. І не лише тому, що держава платить їм відносно непогану зарплату, а в подальшому пенсію. Однак жодної прокурорської чи суддівської зарплати не вистачить для придбання земельної ділянки в пів гектара та зведення на ній помпезного маєтку, як це зробив Блажівський старший. Євген Миколайович пішов ще далі: вирішив, що державна недоплачує йому заслужену пенсію у повному об’ємі та в судовому порядку зобов’язав пенсійний фонд зробити перерахунок. Справа розглядалася також в апеляції, де визнали вимоги експрокурора обґрунтованими.
А от автотранспорт в Оксани Блажівської скромний. З 2011 року вона катається позашляховиком Jeep grand cherokee, що записаний на батька Євгена Блажівського. Однак у деклараціях за 2014, 2015, та 2016 відповідна графа була пустою. Такі розбіжності слугують індикатором порушень кандидатом критерію відповідності стилю життя задекларованим доходам.
Нині Оксана Блажівська в очікуванні конкурсу на проходження до лав Вищої ради правосуддя разом із шістдесятьма іншими кандидатами. Нагадаємо, ВРП складається з 21 члена, з яких лише двох призначає президент. Саме на цей орган лягає завдання очищення та реформування судової влади. Тому надзвичайно важливо, аби конкурс подолали люди з чистою репутацією.
Tweet