Зброя в руках населення: лише заборонами вирішити проблему неможливо

Від самого початку історії людства зброя була символом влади, інструментом для її здобуття та утримання. Пізніше влада або держава намагалася в різних формах монополізувати володіння нею та право на її застосування. У світі створювалися збройні сили та різні форми правоохоронних структур, набували певних обмежень, зокрема й законодавчих, і права на поодиноке вбивство (страту) та масові позбавлення життя (війни).

 Зброя, якщо не брати спортивний та мисливський аспекти, виявилася прерогативою державних органів, її розповсюдження та застосування поза правилами стали злочином. Однак держава не завжди може втримати під цілковитим контролем те, що колись перетворилося на основу її буття. І якщо внормоване та легальне застосування зброї є одним із маркерів зрілості суспільства та сили держ­апарату, то зростання нелегального ринку притаманне здебільшого ослабленим країнам з економічними чи політичними проблемами або збройними конфліктами на своїй території.

Втім, кожне правило має свої винятки. Коли йдеться про масове володіння вогнепальною зброєю, найчастіше згадують США. Ця країна —зручний приклад для обох сторін у суперечках про доцільність володіння смертоносними засобами. З одного боку, є більш ніж 200-річна історія відомої другої поправки й найбільша кількість легальної зброї в населення країни. Є давні національні традиції поводження зі зброєю, певна збройова субкультура, клуби, змагання, відомі виробники.

Є безліч прикладів того, як саме наявність вогнепального аргументу допомагала законослухняним громадянам у боротьбі зі злочинцями. При цьому суперечки щодо впливу володіння вогнепальними іграшками на рівень злочинності тривають досі. І їх можна зарахувати до числа найзапекліших. Є одна з найкращих у світі систем контролю за обігом та реалізацією цього особливого товару. Водночас були сумнозвісні випадки стрілянини в школах, і їх дедалі більше. Тільки від початку 2018 року в США сталося 17 таких інцидентів. Це найвищий показник за останні 20 років.

За даними американської преси, з 1999-го щонайменше 141 особу (серед них діти, викладачі та працівники) вбито, ще 287 дістали поранення. Ризику зазнали 215 тис. відвідувачів 217 навчальних закладів. Причому серед убивць як дорослі люди з певними психічними розладами, так і самі учні. Наймолодшому лише шість років. У лютому 2000-го Дерек Оуенс застрелив однокласницю з пістолета свого дядька після того, як сказав, що вона йому не подобається. Можна говорити про формування в Америці цілого «покоління під прицілом». Згідно з нещодавнім опитуванням, проведеним Pew Research, 25% американської молоді «дуже стурбовані» тим, що стрілянина може трапитися саме в їхньому навчальному закладі, ще 32% «дещо стурбовані».

Незважаючи на трагічність цих подій, варто зазначити, що навіть сумарна кількість жертв порівняно із загальною чисельністю учнів та студентів у Сполучених Штатах, що вимірюється десятками мільйонів, залишається мізерною й навряд чи перевищує кількість тих, хто загинув, наприклад, в автомобільних аваріях. А схожі випадки збройних нападів у навчальних закладах трапляються і в умовно вільній від зброї Росії.

ЯКЩО ВНОРМОВАНЕ ТА ЛЕГАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЇ Є ОДНИМ ІЗ МАРКЕРІВ ЗРІЛОСТІ СУСПІЛЬСТВА ТА СИЛИ ДЕРЖАПАРАТУ, ТО ЗРОСТАННЯ НЕЛЕГАЛЬНОГО РИНКУ ПРИТАМАННЕ ЗДЕБІЛЬШОГО ОСЛАБЛЕНИМ КРАЇНАМ З ЕКОНОМІЧНИМИ ЧИ ПОЛІТИЧНИМИ ПРОБЛЕМАМИ АБО ЗБРОЙНИМИ КОНФЛІКТАМИ НА СВОЇЙ ТЕРИТОРІЇ

Однак той факт, що серед загиблих діти, надає таким трагедіям додаткового емоційного забарвлення. Після кожного випадку проходять марші противників володіння зброєю, які вимагають скасувати другу поправку чи принаймні ухвалити більш жорстке збройне законодавство. Однак, попри їхні заклики, напевно, жоден американський політик не ризикуватиме такою великою кількістю виборців. Це добре видно за поведінкою президента Трампа, який висловлює свої співчуття родинам загиблих після розстрілу в Техасі й зазначає, що «це відбувається в нашій країні занадто довго», однак за два тижні до того вільно виступає на щорічному саміті Національної стрілецької асоціації в Далласі й каже, що права американців на другу поправку «опинилися в облозі».

Дров до багаття підкладають і російські тролі. Так, після останніх трагічних випадків зареєстровані спалахи Twitter-активності в американському сегменті соцмережі, пов’язані з темою володіння зброєю. Причому виявлено акаунти, які поширювали емоційно заряджену інформацію одночасно як із боку прихильників, так і з боку противників зброї. Джерелом такої незвичної активності розвідувальна спільнота США називає російську фабрику тролів «путінського кухаря» Пріґожина.

Чинну в США систему контролю за обігом зброї хоча й називають однією з найкращих у світі, однак і вона має певні недоліки. Наприклад, отримання дозволу на її придбання передбачає перевірку історії поводження особи (затримання поліцією, дорожні пригоди, штрафи, скарги тощо). У разі виникнення сумнівів заявка затримується до встановлення причин. Однак термін затримки лише кілька днів, і якщо за цей час правоохоронці не змогли знайти вагомі причини для відмови, людина автоматично отримує дозвіл. Це вважається своє­рідним антикорупційним та антибюрократичним страхуванням.

Однак саме таким чином отримав дозвіл Ділан Руф, який, придбавши зброю, влаштував стрілянину в церкві у Південній Кароліні 2015 року. Хоча при цьому поліція Сполучених Штатів активно полює на підставних покупців як у реальному світі, так і у віртуальному, про що свідчать публікації в спеціалізованих спільнотах у соцмережах. Крім того, до боротьби з незаконною зброєю та контролем за переміщенням легальних зразків долучені кілька установ, зокрема відповідні служби при Державному департаменті, Бюро у справах алкоголю, тютюну, зброї та вибухових матеріалів при Департаменті юстиції та Агентство зі зменшення загроз обороні при Міністерстві оборони. Цікаво, що, попри значне поширення в США легальної зброї та доволі великий чорний ринок для нелегальної, під час масових заворушень її майже не використовують. Так, у нещодавніх протестах у Фергюсоні (2014) та Балтиморі (2015) основним знаряддям протестувальників були біти й пляшки.

Зовсім не зважати на проблему зброї політики не можуть, щоб не псувати собі іміджу та рейтингів. Тому після останніх випадків у Техасі та Індіані Сенат США проголосував за деякі зміни до законодавства: розширення даних про майбутнього власника, які вивчатимуть правоохоронці; фінансування з федерального бюджету досліджень актів агресії з використанням зброї для подальшого запобігання таким діям, а також можлива заборона так званих bump stocks — елементів тюнінгу зброї, що дають змогу значно пришвидшити темп ведення вогню. Цей прилад перетворює легальні напівавтоматичні гвинтівки, що роблять одиночні постріли, на майже автоматичні (які заборонені до вільного продажу з 1986-го).

Серед розглянутих, але не затверджених були ще пропозиції збільшити вік, необхідний для придбання штурмових зразків зброї, до 21 року (на сьогодні це 18 років) і взагалі заборонити продаж таких типів. Одним із нестандартних рішень було запровадити перебування в школах озброєних учителів із відповідною вогневою підготовкою для педагогів. Згідно із задумом останні мають самостійно захищати дітей і знешкоджувати загрозу до прибуття поліції.

Втім, у березні цього року стався випадок, коли колишній офіцер поліції, а нині вчитель у школі міста Сісайд (Каліфорнія) хотів показати класу, що зброя не заряджена, і несподівано вистрелив у стелю. На щастя, учні залишилися неушкодженими. Але варто згадати й про інші події. Так, увечері 24 травня озброєний місцевий мешканець Оклахома-Сіті вчасно застрелив нападника, який намагався вбити відвідувачів ресторанчика. Як ідеться в нещодавньому звіті ФБР про випадки масових убивств за 2016–2017 роки, у 10 з 50 інцидентів громадяни намагалися чинити опір убивцям, при цьому 8 спроб були успішними. У звіті підкреслюється, що «їхні самовіддані дії допомогли врятувати багато життів». Це створює певний контраст із поведінкою поліцейського-охоронця Скота Петерсона, який мав захищати дітей у школі міста Паркленд, але під час стрільби просто ховався за колонами будівлі.

Є ініціативи, що не пов’язані з державними органами. Так, після трагедії в Паркленді торговельна мережа Dick’s Sporting Goods відмовилася від продажу штурмових зразків зброї та підвищила мінімальний вік для потенційних покупців. Такі самі правила запровадив й інший гігант Walmart. Відеосервіс YouTube нещодавно оновив свою політику й тепер може відмовити в розміщенні роликів, у яких ідеться про модифікацію зброї або рекламуються мережі з її продажу. Наскільки такі заходи будуть ефективними, покаже час.

Американські трагедії знаходять відгук у світі. Деякі європейські країни вже почали дискусії щодо змін у власному збройному законодавстві. Про намір ухвалити жорсткіші норми вже заявили у Швейцарії. Напівавтоматичну зброю мають незабаром заборонити в Норвегії. Посилять вимоги і в Литві. Після низки терористичних актів на рівні ЄС у квітні 2017 року ухвалено нову Директиву з контролю над отриманням та володінням зброєю. Як зазначено в пояснювальній записці до цього документа, «такі норми є життєво важливими для перекриття нелегальних каналів постачання зброї кримінальним групам та терористам». Напевно, ці зміни справді на часі, адже тільки в Німеччині, за повідомленнями місцевих мас-медіа, 24,5 тис. одиниць вогнепальної зброї вважаються втраченими або вкраденими.

Певною мірою схожа на українську ситуація в Ізраїлі. Там теж триває збройний конфлікт, поблизу перебувають ворожі терористичні угруповання, що створює передумови для розвитку чорного ринку зброї. Водночас легальні можливості володіння вогнепальними засобами для населення були значно обмежені. Були, адже після серії терактів, відомих як «Інтифада ножів», у 2015-му з метою захисту громадян правила значно спростили, що спрацювало під час терористичних нападів у 2016 та 2017 роках.    

Що стосується України, то якщо раніше країна не могла вирішити питання унормування обігу легальної зброї, то тепер додалася проблема з дедалі більшим арсеналом нелегальної. За даними звіту Small Arms Survey, до 2014 року основ­ними каналами постачання зброї до України були зони колишніх та заморожених конфліктів: Придністров’я, Кавказ та Балкани. Останній регіон узагалі має репутацію найбільшого постачальника кримінальних стволів до Європи. Паризькі теракти були скоєні зброєю, яка до цього побувала на югославських війнах.

До війни в Україні йшлося про порівняно невеликі обсяги, які осідали переважно в кримінальних колах. Тепер до цих маршрутів додалася зона АТО (ООС). А володарями смертельних іграшок може стати хто завгодно — від колишніх військових чи волонтерів, що прихопили із собою сувеніри з передової, до місцевих мешканців, які знайшли сховище у своєму городі.

Національною особливістю можна вважати те, що крім звичних пістолетів та автоматів на українському чорному ринку можна купити й серйоз­ніші зразки на кшталт гранатометів, мін або ПЗРК, що відповідає рівню збройного конфлікту. З цього арсеналу правоохоронцям вдається вилучити лише незначну частину, а зброя, залишаючись у зловмисників, створює небезпеку для законослухняних і тому неспроможних на адекватний самозахист громадян. З огляду на закордонний досвід Україні треба розробляти адекватніше законодавство для легального володіння вогнепальними засобами й водночас змінювати підхід до боротьби з чорним ринком. Бо, як показує досвід в інших сферах, лише заборонами вирішити проблему неможливо.

Автор: Юрій Лапаєв; ТИЖДЕНЬ