Юристи + ГМО = монополія. Як компанія «Монсанто» (США) диктує свою волю фермерам Америки і світу

Один із найбільших виробників геномодифікованих продуктів — американська компанія «Монсанто» – має доволі негативний імідж не через те, що працює з ГМО. Генетично модифіковане насіння від «Монсанто» не завдає шкоди споживачам (за останньою інформацією, пацюки все ж таки постраждали)на відміну від кабальних контрактів, якими компанія підпорядковує собі дрібніші сільськогосподарські підприємства. Таким чином корпорація контролює менші компанії (виробників зерна) і захищає власне домінування над багатомільярдним ринком генетично модифікованих продуктів. Розслідування Асошиейтед Пресс. 

Патентовані гени від «Монсанто» вводяться приблизно в 95% соєвих бобів і 80% кукурудзи, які вирощуються у США. При цьому компанія використовує свої широкі можливості для контролю за можливістю нових біотехнічних фірм широко розповсюджувати свою продукцію.

А зменшення конкуренції в насіннєвому бізнесі може призвести до різкого зростання цін, яке добряче вдарить по кишені кожної родини. Причина цього – в тому, що кукурудзяні пластівці, які Ви їли на сніданок, кола, яку ви пили за обідом і біфштекс, яким ви вечеряли, найімовірніше, вироблені з продукції, вирощеної з використанням патентованих генів «Монсанто».

Компанія використовує конфіденційні угоди (завдовжки до 30 сторінок) для поширення власної технології – надаючи близько 200 менших фірм право вводити гени «Монсанто» в їхні окремі зразки кукурудзи та соєвих бобів.

Але доступ до генів «Монсанто» отримується за певну ціну та з великою кількістю додаткових умов.

Наприклад, один із пунктів контракту забороняє незалежним компаніям вирощувати рослини, що містять і гени «Монсанто», і гени від будь-якого з конкурентів компанії, без попереднього письмового дозволу «Монсанто». Це дозволяє корпорації ефективно блокувати конкурентів, не дозволяючи їм вводити їхні патентовані зразки у велику частку продукції США, яка вже містить ці гени.
«На даний момент «Монсанто» контролює не менш ніж 90% ринку генетики насіння. Цей рівень контролю – майже неймовірний».

Це сказав Ніл Гарл, економіст сільського господарства в державному університеті штату Айова, який вже десятиліттями вивчає індустрію насіння.

«Наслідком цього є посилення контролю «Монсанто» над ринком в цілому, що дозволяє їм збільшувати ціни впродовж останніх 5 років – і кінця цьому поки що не видно».

Питання стоїть про те, скільки влади може мати одна компанія над насінням – основою світового продуктового ресурсу.

Без жорсткої конкуренції «Монсанто» може піднімати ціни на насіння за власним бажанням, що своєю чергою підніме вартість усього, починаючи від корму для тварин і закінчуючи хлібом.

Ціна насіння вже зростає.

За 2009 рік «Монсанто» збільшила ціни на деякі види насіння кукурудзи на 25%, зростання ще на 7% заплановане в 2010 році.

Брендові соєві боби «Монсанто» виросли в ціні на 28% у минулому році – й така ціна збережеться або зросте ще до 6% у 2010 році, стверджує речниця компанії Келлі Паверс.

Компанія широко використовує ліцензійні угоди — навіть коли фермери купують мішки насіння з маловідомими брендовими назвами на кшталт AgVenture або M-Pride Genetics, вони все одно платять за ліцензійну продукцію «Монсанто».

Один пункт контракту, скоріш за все, дозволив «Монсанто» купити 24 незалежні насіннєві компанії з Фермерського Поясу США за останні кілька років: у цій угоді про насіння кукурудзи сказано, що якщо у меншої компанії змінюються власники, то всі зразки «Монсанто» «повинні бути знищені одразу».

Інший пункт із контрактів, які підписувалися раніше впродовж цього десятиліття – стосовно знижок – також допомагає пояснити швидке зростання «Монсанто», коли воно викидає на ринок нову продукцію.

Один із контрактів надавав насіннєвій компанії великі знижки в тому разі, якщо продукція «Монсанто» становитиме принаймні 70% від усього насіння кукурудзи, яке використовує ця компанія.
У позові 2004 року компанія Syngenta назвала такі знижки з боку «Монсанто» «кампанією випаленої землі», коли монополіст використовує демпінг, щоб не дозволити конкурентам прийти на ринок.

Звичайно, власники незалежних насіннєвих компаній могли б відмовитися від своїх контрактів із Монсанто та повернутися до звичайного, не модифікованого насіння – але вони кажуть, що це може фінансово знищити їх.

Ген «Монсанто», який має назву «Roundup Ready», уже встиг стати за останнє десятиліття стандартом індустрії, і маленькі компанії бояться втратити клієнтів, якщо відмовляться від нього.

Фермери та власники насіннєвих компаній не заперечують, що технології «Монсанто» збільшили врожаї та прибутки, заощаджуючи фермерам час, який вони колись використовували на прополювання, та гроші, які раніше йшли на пестициди.

Проте нещодавні стрибки цін все ж важко вдарили по фермах.

«Результат схожий на те, нібито через негоду я зібрав поганий врожай. Я отримав значно менше прибутку, – сказав Маркус Райнке (успадкував сімейну ферму в Монтані в 1965 році), який вирощує кукурудзу та соєві боби. – Вони підвищують ціну тому, що можуть зробити це і їм нічого за це не буде. А ми, фермери, просто скаржимося, хитаємо головою і вимушені підкорятися».

Інші насіннєві компанії пішли слідом за «Монсанто», влючаючи у свої ліцензійні угоди пункти, що обмежують права покупців – але їхня продукція проникла у менші сегменти насіннєвого ринку США.

А от згаданий вище ген «Roundup Ready» включено в такий широкий ряд продуктів, що ліцензійні угоди на нього мають мати величезний ефект на самі правила ринку.

Якихось 12 років тому «Монсанто» була лише нішевим гравцем на ринку насіння.
Компанія піднялася на вершину завдяки інноваціям від її вчених – але не меншою мірою завдяки агресивному використанню патентного законодавства її юристами.

Спочатку прийшла наука – коли в 1996 році «Монсанто» запровадила перший у світі комерційний зразок генетично модифікованих соєвих бобів. Рослини з геном «Roundup Ready були стійкими до гербіцидів, дозволяючи фермерам застосовувати гербіцид «Roundup» – також від «Монсанто» – в будь-який час, не чекаючи, поки соєві боби підростуть достатньо, щоб пережити хімічну атаку.

Невдовзі компанія випустила інші генетично модифіковані продукти — приміром, кукурудзу, яка сама виробляли пестицид, захищаючись від комах-шкідників. Хоча у Монсанто вже існували суперпродукти, у неї поки що не було позиції на ринку насіння, яка складалася б із сотень компаній, які постачають фермерів.

І тоді вступили в гру юридичні інновації – саме в результаті їх компанія стала однією з перших, почавши патентувати свої гени та добиватися права на жорсткий контроль над тим, як їх використовують. Цей контроль дозволив їй поширювати свою технологію через ліцензійні угоди, формуючи водночас сам ринок довкола них.

Ще у 1970-х роках державні університети розробили нові зразки насіння кукурудзи та соєвих бобів, які дозволяли рослинам рости здоровими та протистояти шкідникам. Маленькі насіннєві компанії отримували ці зразки задешево і могли надалі змішувати їх із іншими для отримання ще кращих зразків – без обмежень.

А угоди «Монсанто» дають компанії контроль над змішанням різних біотехнічних зразків.
Виходить як із «Майкрософтом» – програмний код є закритим і ти змушений оновлювати його, щоразу переплачуючи монополісту.

Ба більше, ці обмеження стосуються навіть досліджень, які фінансуються за гроші платників податків. Дослідники з Університету штату Джорджія зупинили дослідження нового сорту соєвих бобів, коли дізналися, що один із його складників буде неефективним, якщо його не змішати з геном «Roundup Ready» від «Монсанто». А це ж заборонено юристами.

Пункт угоди Монсанто, який вимагає від компаній знищувати насіння, що містить гени Монсанто, якщо їх придбає конкурент, не дозволило DuPont та іншим великим фірмам змагатись із Монсанто, пропонуючи більшу ціну, коли корпорація захопила кілька десятків менших компаній упродовж останніх 5 років, – стверджує Девід Буа, юрист, який представляє DuPont, і який, до речі, раніше був прокурором у федеральній антимонопольній справі проти «Майкрософт».

«Якщо незалежна компанія-виробник насіння втрачає свою ліцензію та мусить знищити своє насіння – їм в результаті, власне кажучи, нічого буде продавати, – сказав Буа. – Цей пункт змушує їх знищувати речі – знищувати речі, за які вони заплатили – якщо вони спробують створити конкуренцію. Саме такі обмеження на вільний і конкурентний вибір забороняє антимонопольне законодавство».

Власники деяких незалежних компаній-виробників насіння стверджують, що вони почувають дедалі більше притисненими до стіни, оскільки лідерство «Монсанто» в індустрії зміцнюється.

«У них є капітал, у них є ресурси, вони володіють багатьма компаніями та скуповують дедалі більше. Ми – маленьке містечко, а вони – це Волл-Стріт, – сказав Білл Кук, співвласник компанії M-Pride Genetics з Гарден-Сіті у штаті Монтана, який також відмовився обговорювати або надати копію договорів. – У таких умовах дуже важко конкурувати».

За Украину