Журналистов «прессуют» по прежнему

Цивилизованность и Украина – пока понятия взаимоисключающие. В стране, лидеры которой не устают заклинать всех о ее «европейскости», слежка за журналистами и грубое препятствование их профессиональной деятельности не вызывают никакой реакции со стороны правоохранительных органов. Разглагольствования Президента о свободе слова ничего не стоят, когда слежка за журналистами – как со стороны государственных, так и частных охранных структур – остается безнаказанной для ее организаторовАвторам «Украины криминальной» понятно и близко негодование коллег с «5-го канала». Они, как и мы, стали объектом циничной, противоправной слежки. Они, как и мы, обратились за защитой своих профессиональных и гражданских интересов в правоохранительные органы. Они, как и мы, эту защиту, «гарантированную» Законом, не получили.

Сегодня, как и при Кучме, украинским журналистам остается апеллировать лишь к помощи коллег. И международных правозащитных организаций. В Украине обращаться за помощью – просто не к кому. История наших коллег – журналистов программы «Закрытая зона» — тому подтверждение.

Хронология событий

Из заявления Алены Кочкиной, редактора-журналиста программы «Закрытая зона», в УВД Донецкой области: «11 мая 2005 года наша телевизионная группа проводила съемки заявочных планов (т.е. зданий и улиц) структур, которые считаются собственностью известного донецкого бизнесмена Рината Ахметова. С самого начала нас очень удивил тот факт, что практически возле каждого из объектов к нам подходили какие-то представители (которые не предоставляли никаких документов) и предлагали прекратить съемку, не взирая на то, что я показывала свое удостоверение журналиста «5 канала», на котором есть выписка из ст. 171 УК Украины «Перешкоджання роботі журналіста». В ответ нам объясняли, что необходимо получить какое-то разрешение от какой-то внутренней службы безопасности.

Но самым вопиющим фактом нарушения статьи 171 Уголовного кодекса Украины я считаю конфликтную ситуацию, которая возникла при съемке Ботанического сада около трассы на выезде из г.Донецка.

При попытке установки видеокамеры к нам подбежали двое мужчин в камуфляжной форме, и в грубой форме предложили прекратить видеосъемку. На мою просьбу объяснить — кто они такие, и показать документы — один из мужчин сказал, что он какой-то стажер, и что охраняет — не знает. Второй мужчина отбежал в сторону. При этом они постоянно переговаривались с кем-то по рации, и закрывали объектив камеры. Причем они вели себя грубо и угрожающе. Несколькими минутами позже мне на мобильный телефон позвонил наш водитель, который находился в нашем служебном микроавтобусе, и сообщил, что в стороне от нашей съемочной группы припарковался серебристый автомобиль «Шкода» с тонированными окнами, и оттуда ведется видеосъемка меня и оператора. Тем временем один из мужчин в камуфляжной форме потребовал объяснить цель нашей съемки и период пребывания нашей группы в Донецке. Я отказалась отвечать на эти вопросы, ссылаясь на то, что мне не были предъявлены абсолютно никакие документы с их стороны. Так и не закончив съемку, нам пришлось сесть в микроавтобус и срочно выехать в район г.Славянска на запланированную ранее встречу. При этом автомобиль «Шкода» начал преследовать нашу машину, продолжая вести видеосъемку нашей съемочной группы.

13.05.2005 годы мы возвратились в Донецк из Славянска. На 10.00 утра у нас была запланирована запись интервью с начальником УВД Донецкой области М.М.Клюевым. На въезде в Донецк мы опять остановились около Ботанического сада, чтобы закончить съемки, прерванные 11 мая. К нам тут же подошел очередной мужчина в камуфляжной форме, и опять, не показав документов и не представившись, спросил о цели визита, продолжительности съемок. Я отказалась отвечать, показав ему свое удостоверение журналиста. После того, как мужчина отошел, я заметила прибывшие 2 автомобиля «Шкода» серебристого и темно-зеленого цвета. Чуть позже один из автомобилей – «Шкода» серебристого цвета – отъехала, а второй автомобиль, зеленого цвета, приблизился к нам вплотную, и я заметила, что из салона машины опять ведется видеосъемка нашей съемочной группы. Все перечисленные мною факты были зафиксированы на нашу видеокамеру.

Я считаю, что все вышеперечисленное является грубым нарушением украинского законодательства. Я считаю, что мне, украинскому журналисту, не только препятствовали осуществлять профессиональную деятельность, но и угрожали…»

Расшифровка видеонаблюдения за съемочной группой программы «Закрытая зона», снятая с компьютера при обыске офиса фирмы «Люкс» (Донецк, район Ботанического сада; 13 мая 2005 года).

1 голос: Подъехала группа операторов с 5 канала, автомобиль Хюндай зеленого цвета, 34-37 КА…

2 голос: Снимаются, видишь?

1 голос: Это операторы с этого канала, на другой стороне дороги стоят, камера на треноге у них, вот оператор сидит, настраивает камеру. И с ним девушка. Как ее зовут, не помнишь?

2 голос: Лена… Нет, Алена.

1 голос: Девушка Алена. Вот звонит по мобильному телефону. С кем-то разговаривает. Камеру установили как раз на выезд со стороны пивзавода. То есть, и выезд, и заезд, очень хорошо видно здесь.

2 голос: Видишь, они снимаются. Начинаем снимать их, они снимаются.

1 голос: Не, может они точку выбирают хорошую, удобную. Щас переместились они немного.

2 голос: Не, не. Они щас будут уходить — как в тот раз.

1 голос: Сейчас они будут уходить, как в тот раз, и, скорее всего, сниматься. Вот они переходят дорогу, увидели, что ведется съемка за ними. Пытаются перейти дорогу, и, скорее всего, будут садиться в автомобиль. Нет, пошли они дальше, пошли дальше… Та не, они не видели, что их снимают, потому что мы очень далеко, и машина тонирована.

2 голос: Та не, ну поехали сейчас там…

Видеофайлы: vid_sleghka_1.wmv (3,4 Мб), vid_sleghka_2.wmv (1,2 Мб)

«Президенту України

У Генеральну прокуратуру України

Міністру юстиції України

Всесвітній організації

«Репортери без кордонів»

ЗМІ України

Від редактора-журналіста

програми «Закрита Зона»

Кочкіної Альони

Заява

23.06.2005 року прокуратурою Донецької області за моєю заявою було порушено кримінальну справу по факту перешкоджання законній професійній діяльності журналіста (стаття 171 КК України). Хоча заяву було подано ще 13.05.2005 року, порушення справи відбулося лише через півтора місяці, і тільки після чисельних звернень до Генеральної прокуратури України, до народних депутатів України, тощо.

Досудовим слідством було встановлено лише факт перешкоджання моїй законній професійній діяльності одним охоронцем ТОВ «Щит-Д», хоча в своїй заяві я наголошувала на тому, що під час здійснення зйомок за нами велося приховане спостереження.

Нажаль, під час досудового слідства мої заяви про стеження за членами нашої знімальної групи не знайшли свого підтвердження. До суду було направлено матеріали лише стосовно одного охоронця, якого, я вважаю, зробили «крайнім».

Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста з боку однієї людини свідчить або про її необізнаність з вимогами законодавства, або про якісь особисті мотиви. Але, якщо при цьому іншими особами ведеться приховане спостереження за журналістами, і ці особи мають відношення до тих самих охоронних структур, мова вже йде про добре організовану операцію.

19.09.2005 року я отримала докази того, що стеження за нашою знімальною групою таки здійснювалось. Управлінням МВС України в Донецькій області мені було надано диск з відеозаписом цього стеження, з якого недвозначно вбачається, що стеження здійснювалось професійно, і декількома особами.

Також мені відомо, що такий самий диск з відеозаписом було передано до прокуратури Донецької області, але чомусь, до теперішнього часу, цей факт замовчується прокуратурою.

На попередньому слуханні кримінальної справи 26.09.2005 року, моїм адвокатом Олександром Плахотнюком було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи диску з відеозаписом прихованого спостереження за нашою знімальною групою. Цей запис свідчить про те, що перешкоджання законній діяльності журналістів здійснювалось не лише одним охоронцем, а цілою групою добре організованих та підготовлених осіб. Також цей запис свідчить про те, що деякі свідки по справі давали неправдиві покази, що також є злочином.

Калінінським районним судом м.Донецька було відмовлено в задоволенні клопотання адвоката, тобто, диск з відеозаписом до матеріалів справи долучено не було. Представник прокуратури, взагалі, заявив, що прокуратурі нічого невідомо про існування такого запису, що не може свідчити про зацікавленість прокуратури в досягненні істини по справі.

За результатами попереднього розгляду 26.09.2005 року Калінінським районним судом м. Донецька було прийнято рішення про повернення кримінальної справи прокурору Донецької області для усунення недоліків. На постанову суду від 26.09.2005 року прокуратурою Донецької області було подано апеляцію, в зв’язку з чим розгляд справи по суті відкладається на невизначений термін, хоча виконання вказівок суду зайняло б один день.

Приховування прокуратурою Донецької області факту надходження від Управління МВС України в Донецькій області диску з відеозаписом прихованого спостереження за журналістами, небажання правоохоронних органів розслідувати цю подію, штучне затягування процесу розгляду кримінальної справи по суті свідчить про небажання правоохоронних органів встановити істину по справі, тобто, дати відповіді на питання: хто, за чиїм наказом, а головне — з якою метою здійснював стеження за знімальною групою «Закритої зони»?

Виходячи з вищенаведеного, прошу Вас звернути увагу на проблему захисту інтересів журналістів при здійсненні ними законної професійної діяльності взагалі, та забезпечити всебічне, об’єктивне, неупереджене розслідування кримінальної справи по якій я, як журналіст, визнана потерпілою, зокрема.

Додаток: диск з відеозаписом прихованого спостереження за журналістами

З повагою, редактор-журналіст програми «Закрита Зона» Альона Кочкіна

24 жовтня 2005 року».

Материалы предоставлены журналистом Аленой Кочкиной (программа «Закрытая зона», «5-й канал»).

«УК»

Читайте также: