№ 69 блока «Мы» подарил землякам катафалк!

Двусмысленный подарок избирателям-землякам преподнес Александр Боровик, кандидат в депутаты от блока «МЫ» Владимира Литвина. Односельчанам сей колоритный муж, заслуженный аграрий Украины и Герой Социалистического труда, презентовал современную машину-катафалк. «Односельчане услугами транспортного средства довольны!» — утверждают в сельсовете. Крестьяне же подарок царька уездного значения расценили, как намек: голосовать нужно правильно – иначе хуже будет…

Селу конче потрібен катафалк! Схоже, саме так вважає Олександр Григорович Боровик. Власник місцевих «заводів і параходів» не так давно придбав для своїх односельців (смт. Короп Чернігівської області) цей зручний транспортний засіб. Живі земляки видатного олігарха, які не поспішають відмовитись від власності на землю, сприйняли це як натяк.

Мальовниче і гарне наше село Свердловка. Його придеснянська природа приваблює до себе всіх хто побував у цьому північному куточку. Добрі, чуйні, а особливо працьовиті люди проживають тут. Багато з них нагороджені орденами та медалями за почесну працю, які в 70х-80х роках добре гнули спини на полях колгоспу «Авангард», щоб внести і свою долю праці для процвітання села Свердловки. Та от здоров’я у наших пенсіонерів-передовиків з кожним роком стає слабшим.

Доводиться звертатися і до районної лікарні, аби хоч трохи поправити своє здоров’я. Та тільки стоїть велика проблема, як дістатися до районної лікарні хворій людині. Звичайно, у селекційному центрі «Авангард» транспорту для цих потреб немає. А в автобусі Короп-Курилівка не кожна хвора людина зможе поїхати, бо по дорозі особливо взимку,можна придбати ще одну хворобу, промерзнувши на протягах.

Зате у селекційний центр «Авангард» для односельців придбали новеньку машинку, щоб відвозити померлих на «відпочинок». То чи не краще б було придбати машину «Швидкої допомоги»? Бо трапляються різні випадки, яких і не чекаєш, як з людьми похилого віку, так і молодих людей і дітей. Хочеться запитати у керівників цього села — яка ж мета у них? Чи допомогти людині швидше стати на ноги, щоб пожили ще трохи на цьому світі, чи скоріше вивезти «на гору». Бо тоді ж і акти на землю залишаться на довго у сейфі О. Боровика. Вже майже третина людей, які добивалися того, щоб отримати на руки акти на землю, так і повмирали, не торкнувшись їх.

… У сільській раді факт придбання агрофірмою спецавтомобіля підтвердили. Додавши, що люди послугами транспортного засобу задоволені (дуже цікаво, звідки це їм відомо?!). А от зв’язатися по телефону з головою сільради журналістам так і не вдалося.

Олена Іваницька, Чернігів

Хатинка над озером

Лист до редакції чернігівської газети «Високий вал»

«Шановна редакціє! Просимо опублікувати наш лист, щоб люди знали про тих фарбованих лисів, які нап’яливши на себе нову помаранчеву шкіру, стають під помаранчевий прапор і успішно витісняють з-під нього справжніх патріотів, які боролися за демократичні перетворення в Україні. Для нас не стане дивом, якщо цей вчорашній (а, можливо, ще і надалі нинішній) радник Кучми, завтра стане радником нашого нового Президента Віктора Ющенка. Але, щоб цього не сталося, ми і посилаємо вам цей матеріал.

Сьогодні в засобах масової інформації багато говориться про верховенство права, про наведення порядку в правоохоронних органах, про боротьбу з корупцією, відновлення справедливості і т.п. Але це все лише на папері, а сьогоднішня реальність виглядить зовсім іншою, особливо, коли завітаєте в самий північний куточок Чернігівської області — в село Сердловку на Коропщині.

Місцевий «авторитет» Олександр Григорович Боровик, який не тільки сам підтримував в перших двох турах президентських виборів «біло-голубих», а й організував всю свою команду підлеглих для ведення «роз’яснювальної» роботи серед населення, які забезпечили 80-ти процентну підтримку В.Януковичу на ввіреній йому території, перед третім туром раптово змінив свої політичні переконання і почав агітувати за помаранчевих.

Але не виступи вождів «Сили народу» на майдані незалежності так вплинули на політичні уподобання нашого героя, а відчуття небезпеки, яка нависла над ним. Боятися є за що. Питання, чи знайдеться йому місце біля державного «корита» при новій владі як при старій, чи він залишиться за бортом нової влади і відійде в забуття, стоїть для нього, як ніколи, гостро.

Відповіді на це запитання чекають також і місцеві жителі. Чекають з надією на переміни до кращого, бо надія, як відомо, вмирає останньою. Олександр Григорович не чекає — він діє, і всім своїм видом і своїми діями показує, що надії людей залишилося жити зовсім недовго.

Тільки зараз ми можемо не боячись розповісти про ті неподобства, які коїлись і продовжують відбуватися в селі Свердловка при господарі не тільки нашого села, а й всього району Олександру Боровику.

На сьогодні цей місцевий олігарх володіє приватною агрофірмою «Авангард – А», що включає м’ясокомбінат, переробку молока і сиру, тепличне господарство розміром в 4,5 га, виробництво м’ясних консервів, всі місцеві магазини, бари в селі Свердловка, в містах Шостка, Чернігів, Мена, землями розвалених трьох колгоспів Сумської області, лісовим господарством «Авангард – ліс», селекційним центром «Авангард», підприємством по виробництву і розливу мінеральної води «Остреч», пакетом акцій Чернігівського горілчаного заводу, а також іншими підприємствами, про які мало кому що відомо.

Всі ці незліченні багатства раптово з’явилися у пана Боровика, дякуючи особистому «даху» в особі екс президента Кучми.

Взявши з Чорнобильського фонду приблизно 36 мільйонів доларів, раптом «виникла» приватна агрофірма «Авангард – А» з усіма її дочірніми підприємствами. Ця агрофірма, як ракова пухлина на тілі КСП «Авангард», витягнула з колгоспу все, що можна було з нього витягти, залишивши в ньому тільки тваринницькі приміщення, яким надали статусу Селекційного центру.

Новоявлений селекційний центр з надоями на корову 1,5 тисячі літрів молока на рік, ще й має статус племінного м’ясного господарства. Цікаво, скільки господарств України закупили через цей племінний і селекційний центр високопродуктивної худоби, і скільки грошей пройшли і відмилися через них?

Вся селекція в цьому центрі зводиться до того, щоб подати в Київ брехливі дані про високі надої і прирости. І отримати звідти мільйонні бюджетні вливання для продовження «селекційної роботи».

Гроші, що надійшли у цей селекційний центр, «прокрутившись» там, потрапляють прямо нат рахунки цієї приватної агрофірми. Це зробити дуже легко, бо О.Боровик – генеральний директор цих обох підприємств.

Деякі друзі О.Юоровика у високих кабінетах Києва радо допомагають в цьому, бо мають в агрофірмі свою хлібопекарню, побудовану за ті ж державні кошти.

Маючи величезне хобі – мисливство і рибалку, Боровик невідомо якими шляхами «прихопив» 16 200 гектарів мисливських угідь. Тепер мисливці навколишніх сіл в радіусі кількох десятків кілометрів, бажаючи вийти в ліс з рушницею, мають сплачувати данину Боровику за дозвіл на полювання. В противному випадку відберуть рушницю і накладуть штраф.

Для того, щоб після полювання відпочити в лісі, Боровику виділено діляночку елітного державного лісу в розмірі 1600 га. На цій території постала нова фірма «Авангард-ліс». Це підприємство з дуже активним і дієвим виробництвом. Через кілька років плідної роботи цієї фірми на місці елітного лісу залишилися лише трухляві, «не елітні» пеньки. Пройде ще трішки часу, і жителі кількох сіл, які раніше були розділені цим величезним лісом, зможуть помахати рукою своїм знайомим у сусідньому селі. А в

селі Свердловка і вдень, і вночі працює новітня пилорама, яка перетворює елітні дерева на елітні дошки, які зникають в «елітному» напрямку.

При цьому при мінімальних затратах з’являються колосальні надприбутки.

В той час, як в області і в районах через заборгованості своєчасно не виплачується мізерна заробітна плата робітникам і селянам, в лісі під особистим керівництвом Боровика зводяться величезні хороми під видом

«Будиночка мисливця». Кругом якого ходять завезені з Білорусії олені і виловлені в окрузі дикі кабани і кози. Щоб не було зайвих розмов серед жителів села про зведення цих хоромів, щоб не балувати їх високими заробітками, на роботу в ліс, в основному, возили чужих найманих робітників.

Але не лише про хобі для себе і своїх колег-мисливців дбає пан Боровик.

Вся його душа пронизана любов’ю і повагою до простих трудівників наших сіл, для яких на деснянській кручі в селі Свердловка зведено оздоровчий комплекс, який більше змахує на королівський замок часів середньовіччя.

На жаль, наші трудівники можуть наблизитися до цього комплексу на відстань хіба що до 500 метрів.

В басейнах і саунах цієї споруди люблять поправити своє підірване важкою працею здоров’я і розважитися лише сильні світу цього. Раз, а іноді навіть і два рази на рік, сюди навідувався сам, нині екс-президент, Кучма, якого теж зцілювало від недуг чисте придеснянське повітря. Минулого року, коли Леоніду Даниловичу захотілося прилетіти в Свердловку на вертольоті, за кілька днів поряд з замком появилася асфальтова вертолітна смуга аж на два вертольоти. І пілоту довелося довго кружляти, щоб вибрати щасливіше місце, в той час, як більша половина вулиць села до цього часу залишаються непрохідними у мокру пору року.

Цю будівлю, яка коштує астрономічну суму, і була побудована за бюджетні кошти, яка 320 днів на рік стоїть без використання, отоплюючись, охороняючись, обслуговуючись, теж передали у власність приватної фірми «Авангард-А».

Дякуючи зусиллям великого господарника, Героя соціалістичної праці, героя України, радника екс президента з аграрних питань, проффесора академії аграрних наук, основна маса місцевої молоді, втомившись від знущань і нелюдського ставлення до себе, роз’їхались на заробітки в інші регіони України. На їх місце наш академік аграрних наук, один з керівників аграрної партії, втілюючи в життя передові розробки аграрної науки і принципи аграрної реформи Боровика-Кучми, завозить в господарство на сезон заробітчан з західних та інших областей України, платить їм заробітну плату в декілька разів вищу, ніж місцевим жителям.

Залякані і зневірені місцеві жителі, земельні і майнові державні акти яких уже багато років заховані від них у сейфі господаря, так і не знають, де їхня земельна ділянка, не можуть оформити свої акти як спадщину своїм дітям і онукам. Багато з них уже повмирали, і ніхто з родичів не в змозі отримати компенсації, яка належать їм по праву.

Привласнивши майнові і земельні державні акти, пан Боровик вважає своєю власністю і не розпайовані величезні заливні луки біля Десни, ставки і ліси, і все, що приносить прибуток у його кишеню та кишені його прибічників.

А всі свої підприємства Боровик штучно робить збитковими, щоб не платити державі ніяких коштів. Цими фактами має також зацікавитися і прокуратура.

В Свердловці вже ніхто не вірить, що будь-яка служба чи правоохоронні органи зможуть зупинити місцевого «хрещеного батька». Всі перевірки починаються і закінчуються в «оздоровчому центрі» піснями і великими пакунками. Місцеві жіночі таланти з команди Боровика, підвеселившись за багатим столом, вміють закрити очі керівникам контролюючих служб на будь-які порушення. Боровик може навіть дати пораду начальнику міліції чи прокурору, як поступити в тій чи іншій кримінальній справі.

Щоб замести сліди своєї злочинної діяльності, по його наказу знищуються, а, точніше спалюються на подвір’ї контори в контейнері для сміття всі бухгалтерські документи з архіву КСП «Авангард» за роки, коли надходили бюджетні кошти на будівництво переробних підприємств. Такі документи повинні зберігатися в архіві десятки років.

Боїться пан Боровик недаремно, бо ці бюджетні кошти використовувалися не по призначенню. Наприклад, за них було придбано три елітних квартири в м. Чернігів, які Боровик зареєстрував на своє ім’я. А потім одну з них подарував своєму найближчому соратнику по бізнесу і його темних справах Симоненко Ніні Василівні, оформивши як купівлю-продаж. Договір на право власності зберігається в Чернігівському міжміському бюро технічної документації. Також за бюджетні кошти були побудовані будинки з усіма зручностями для спеціалістів села, частина з яких стала чомусь власністю приватної агрофірми. А більше десятка квартир п’ять чи сім років пустують, розвалюючись, розкрадаючись, не передаючись на баланс місцевої сільської ради.

На околиці села є комплекс ставків, які належать КСП «Авангард». Але

риба, яка виростає в них, теж стає власністю місцевої приватної фірми.

Працівники місцевих господарств, втративши, закріплені в Конституції України права на щорічну відпустку, лікарняні, оздоровчі і т.д., на сьогодні мають право безкоштовно хіба що дихати місцевим повітрям, насиченим запахами від гноївки. Яка часто широкою річкою тече в Десну з тваринницького комплексу.

Послідовно впроваджуючи в життя принципи аграрної «реформи», розробленої радником Боровиком, у Свердловці через кілька років буде, мабуть, запроваджене кріпосне право. На сьогодні людина, яка проживає або хоче проживати в будинках, що поміняли за останні роки власність з державної на приватну «Агрофірми-А», повинна заключити з фірмою трудовий договір. Згідно положення цього документа, житло може перейти у власність працівника через 25 років роботи його і всіх членів його сім’ї у вищезгаданій фірмі. Отримавши «зауваження» хоч і на 24-му році роботи, людина разом із своєю родиною опиниться на вулиці. Людей, що проживають в таких квартирах, змушують підписувати ці кабальні договори. Інакше їх виженуть з роботи і виставлять рахунок за проживання за ціною кільказіркового столичного готелю.

Таких прикладів свавілля місцевих «авторитетів» можна наводити безліч.

Якщо нова влада і правоохоронні органи не бачать цього, то люди навряд чи помітять різницю між старою і новою владою. І їх остання надія справді може дуже скоро померти. А наш «герой», будучи, мабуть, і надалі почесним радником нашого екс-президента Леоніда Кучми, стане ще й радником з аграрних питань Віктора Ющенка. Бо хто ж, як не він, виведе наші українські села з болота, в яке завела його ж злочинна влада за роки становлення незалежної української держави. Якій так «плідно» всі ці роки слугував пан Боровик.

Ходот Леонід, Ходот Людмила, Чернігівська область

Олена Іваницька, село Свердловка (Коропський район)»


Справка «УК»: член Аграрної партії України; член політвиконкому АПУ, директор агрофірми «Авангард-А». Народився 20.11.1938 року. у селі Свердловка Коропського району Чернігівської області. Освіта вища. Закінчив Українську сільськогосподарську академію у 1973 році, вчений-агроном.

З лютого 1967 року — голова колгоспу «Авангард». Був заступником голови Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996-2005 рр. (з вересня 1995-го), членом Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (03.1995-02.1999рр.); Позаштатний радник Президента України (1998-01.2000р.).

З 1992 р. по 12.1996 р. — член СелПУ, член Вищої ради, член президії СелПУ.

З 11.1996 р. очолив ініціативну групу зі створення Аграрної партії України, з 12.1996 р. — на Установчому з’їзді обраний заступником голови (до 05.1999р.).

Заслужений працівник сільського господарства України.

По материалам газеты Високий Вал

Читайте также: