Шпигування й саботаж: чому китайські електромобілі становлять серйозну загрозу для нашої безпеки

Грудень 2027 року: Китай влаштовує блокаду Тайваню. Велика Британія прагне долучитися до Сполучених Штатів у захисті багатостраждальної острівної демократії. І ось з’являється моторошне повідомлення. Кожнісінький із сотень тисяч вироблених у Китаї електромобілів різко зупиняється на наших замерзлих дорогах.

Водії розпачливо тиснуть на кнопки, та все марно. Намагаються вийти з автівок, але двері не відчиняються.

Далі починаються катастрофи: інші транспортні засоби врізаються в автівки, що раптово зупинилися. Постраждалі корчаться від болю й навіть гинуть, бо через шалені затори «швидка допомога» не встигає на місце пригоди.

Ув’язнені в машинах люди у відчаї благають пішоходів розбивати вікна, щоб не задихнутися й не померти від гіпотермії. Комусь удається вибратися, комусь — ні.

У торгівлі теж повний безлад. Навіть попри мобілізацію всіх евакуаторів у країні, транспортна система тижнями не може повернутися в норму.

Економічні й людські втрати — колосальні. Наші можновладці й влада інших країн швидко доходять висновку, що нині не час втручатися в проблеми інших держав. Пекінські задираки здобувають рішучу перемогу в боротьбі за світове домінування.

Усе це не фантазії, зазначає видання “Тиждень“. Минулого місяця міністерка торгівлі США Джина Раймондо наголосила на цій загрозі: «Уявіть, що на американських дорогах їздять тисячі, сотні тисяч під’єднаних до мережі китайських автомобілів, які хтось у Пекіні може воднораз вивести з ладу». Наші депутати парламенту отримали схоже попередження.

Дехто переконаний, що небезпека чисто теоретична. Навіщо виробникам автомобілів, зацікавленим у розвитку бізнесу, ставити хрест на своїх брендах, дозволяючи використовувати їх для саботажу? Жодний іноземний клієнт більше не довірятиме виробленій у Китаї продукції.

Відповідь проста. Комуністична партія Китаю має абсолютний контроль над своїми підданими як усередині держави, так і за кордоном. Якщо вважатиме, що кібератака потрібна з геополітичних міркувань, то атаку здійснять незалежно від тимчасових наслідків для торгівлі.

Не варто тішити себе ілюзіями щодо загрози Китаю. Головний британський урядовий огляд з безпеки й зовнішньої політики Integrated Review назвав її «епохальним викликом міжнародному порядку». Минулого тижня в парламенті відбувся брифінг про нову хвилю втручань, покликаних послабити нашу демократію.

Теоретично нам відомо про потенційні технологічні небезпеки. Ми запізно, але рішуче відімкнули пристрої Huawei від нашої мобільної мережі 5G наступного покоління.

Однак, коли йдеться про загрози, ми виявляємо наївність, жадібність і легковажність.

Ми ніяк не можемо зрозуміти, що завзяте добування даних на Заході забезпечує китайцям сирий матеріал для реалізації плану однопартійної держави: зрозуміти, проникнути й контролювати інші держави. Високорозвинені програми штучного інтелекту з найпотужніших у світі комп’ютерів просіюють і сканують найменші деталі, вишукуючи серед масивів інформації шаблони й аномалії, які можна експлуатувати. Одне слово, жахлива орвеллівська система нагляду, що діє всередині Китаю, виходить назовні.

Нова загроза, до якої ми сьогодні надзвичайно вразливі, — так званий інтернет речей (IoT). Це взаємозв’язок між такими пристроями, як термостати, смартлічильники, дверні дзвінки, домашнє аудіо- і відеообладнання, системи освітлення, і безліччю інших засобів у сфері промисловості, торгівлі й державних послуг.

В основі IoT лежать маленькі модулі CIM, які з’єднують пристрої з інтернетом. Лячно те, що Китай виробляє понад три п’ятих цих дешевих, повсюдних пристроїв для передачі даних. Модулі CIM керуються дистанційно. Виробник може за потреби їх оновлювати. І вони працюють на програмах, безпечність яких рідко перевіряється, ба навіть узагалі не перевіряється.

Зручність із IoT — неоціненна. Хто ж буде проти того, що життя стає дешевшим і простішим?

Та варто усвідомлювати побічні ефекти. Один поламаний пристрій можна використати для того, щоб інфікувати інші, і в такий спосіб далекий ворог зможе викрадати дані й сіяти хаос.

Електромобілі створюють новий вимір загрози, адже до загальної картини додаються по суті мобільні пристрої стеження.

З огляду на жагу Китаю до наших даних вразливою стає кожна комерційна, політична, військова й розвідувальна таємниця будь-якої країни Заходу. Так само як кожний аспект нашої приватності створює можливості для шантажу й залякування.

Після застереження Раймондо влада США розпочала розслідування безпечності «іноземних» (тобто китайських) транспортних засобів, під’єднаних до мережі.

Це похвальні заходи, але нагодилися вони запізно. Китайським виробникам, як-от BYD і Geely, не треба дотримуватися Західних екологічних стандартів і стандартів праці. І, користаючись із повноцінної підтримки з боку однопартійної влади, вони впевнено прямують до домінування на світовому ринку електромобілів.

Завдяки жорсткому й хитрому плануванню китайці забезпечили собі суттєві переваги на світовому ринку літію (потрібному для виробництва батарей) і критично важливих мінералів для високотехнологічних пристроїв.

Попри те що китайським продуктам бракує вишуканості й популярності західних марок, на зразок Tesla, вони мають величезний внутрішній ринок, що дає змогу заощаджувати на масштабному рівні й удосконалювати свої технології та навички.

Як наслідок 2023 року Китай став  найбільшим у світі експортером автомобілів, а його конкурентна перевага у сфері виробництва електромобілів надалі зростатиме на тлі будівництва заводів за кордоном. Китайські електромобілі дешевші приблизно на дев’ять тисяч фунтів проти західних аналогів: такий великий розрив у ціні подолати не вдасться. 2024 року у Великій Британії продадуть десятки тисяч китайських електромобілів.

Завдяки цьому Пекін має не тільки економічну вигоду, а й геополітичну перевагу.

Для порівняння згадаймо компактні «лади», що вироблялися в Радянському Союзі. Про цей продукт комуністичної планової економіки на базі застарілих моделей «фіат» було складено чимало жартів. Як подвоїти ціну «лади»? Залити пальне в бачок.

Та попри ненадійність, це були дешеві автомобілі. Пік продажів (на рівні десяти тисяч) припав на 1988 рік — незадовго до розпаду радянської імперії.

Однак радянські розвалюхи заледве тягнули на зброю чи шпигунські пристрої. Їхніх нестійких до вологи акумуляторів насилу вистачало на роботу фар і двірників.

Не до порівняння із сучасними електромобілями. Їх краще було б назвати комп’ютерами на колесах. Для належного функціонування їм потрібен постійний доступ до інтернету: вони отримують, збирають і поширюють дані про все, що мають усередині й ззовні.

Звідси й хаос. Хакери давно довели, що можуть віддалено виводити з ладу  такі транспортні засоби по одному. А маючи за спиною цілу державну інституцію для ведення кібервійни, здатні завдавати значно більш нищівних і масштабних атак.

Це не просто саботаж. Так само як наші телефони й комп’ютери, комп’ютеризовані автомобілі забезпечують глибоке уявлення про наше повсякденне життя, а саме дані про розташування, поведінку за кермом, навіть музичні вподобання, використання мобільних телефонів і зразки голосу.

Лише 2023 року китайський трекінговий пристрій  було знайдено в системі щонайменше одного транспортного засобу на Даунінг-стріт. Однак в автомобілі, виробленому в Китаї, немає потреби ховати жучок. Увесь автомобіль слугує великим жуком.

Недаремно китайська влада суворо контролює рух західних електромобілів на зразок «тесли». Їх вона не допускає до своїх важливих урядових і військових об’єктів. Натомість ми таких обмежень не накладаємо.

У липні британський міжпартійний парламентський комітет з розвідки й безпеки (ISC) застеріг, що Китай націлюється на Сполучене Королівство «активно й агресивно», а уряду бракує «ресурсів, досвіду й знань» для відповідного реагування.

Правда в тому, що ми летимо в прірву, а наші можновладці заснули за кермом.

Автор:  ЕДВАРД ЛУКАС старший віцепрезидент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон)

Джерело: ТИЖДЕНЬ