Закордонний паспорт для українця стає золотим

Знову на сотні гривень подорожчали послуги з оформлення закордонного паспорта громадянина України. Які економічні обґрунтування цьому? За версією міністра внутрішніх справ Юрія Луценка – це подорожчання обумовлено зростанням вартості доставки бланка паспорта в регіони. Тобто, коли вірити пану міністру, транспортування кількаграмової книжечки теренами України обходиться саме в сотні гривень. Спробуємо розібратися, що саме відбувається в царині закордонної паспортизації населення. 

Україна перебуває в незбагненій ситуації – виготовлення паспортних документів її громадян та персоналізація їх даних віддані на відкуп, вірніше – на поталу, приватному консорціуму «ЄДАПС», корені якого треба шукати за межами України (його істинний господар Юрій Сидоренко, який проживає в Об’єднаних Арабських Еміратах). Натомість держава втрачає контроль за збереженням конфіденційної інформації з обмеженим доступом та право власності на інтелектуальні розробки у цьому сегменті.

І ця господарська структура нині диктує всій країні свої умови у сфері паспортизації, а необхідне правове обґрунтування та інформаційний галас їй забезпечує народний депутат України Василь Миколайович Грицак, який гаряче переконує геть усіх, що без ЄДАПСа у паспортній царині Україні не обійтись. Перепрошую за каламбур, точнісінько як у прислів’ї «Без Гриця і вода не святиться». Лобіювання паном Грицаком комерційних інтересів консорціуму «ЄДАПС» носить такий «махровий» та неприхований характер, що виникає навіть пропозиція – ступінь активності лобіювання вимірювати у «грицаках».

У свою чергу консорціум «ЄДАПС» обзавівся і своїм кишеньковим медіресурсом, який розташував за своєю адресою, – ТОВ «Видавнича група «Наш продукт», якому також належить інтернет-видання «Багнет». Призначення «Багнета» поливати багном будь-яких опонентів ЄДАПСа – наявних, і потенційних, а також слугувати рупором Грицака для його ілюзорної стурбованості щодо захисту державних інтересів у паспортній сфері. (До слова, головний редактор «Наш продукт» Драніков О.Е. є водночас заступником генерального директора консорціуму «ЄДАПС».)

Тож розберемося звідки і коли взявся цей ЄДАПС, що набув такої потуги в державі Україна?

ЄДАПС був народжений для перемоги

Вперше абревіатура ЄДАПС з’явилася 14 грудня 1996 року в указі президента України Леоніда Кучми «Про заходи щодо створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи» (ЄДАПС).

3 лютого 2004 року протокольним рішенням наради під головуванням тодішнього першого віце-прем’єр-міністра України Миколи Азарова МВС доручалось провести тендер за процедурою «відкриті торги» для закупівлі робіт і послуг щодо реалізації державної комплексної програми зі створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи (скорочено – ЄДАПС) та централізованого виготовлення документів, що засвідчують особу.

Але тодішній начальник Департаменту ресурсного забезпечення (ДРЗ) МВС, генерал-лейтенант міліції Василь Грицак, який мав безпосередній стосунок до тендерного комітету МВС, підготував документацію його проведення зовсім за іншою процедурою.

Оперативно було створено консорціум з дивовижно знайомим найменуванням – «ЄДАПС», який реєструється як юридична особа Дарницькою райдержадміністрацією міста Києва 14 квітня 2004 року і вже через тиждень після цієї дати разом з іще однією господарською структурою бере участь у тендері і… звісно, перемагає.

А далі все просто і швидко – 23 червня 2004 року начальник ДРЗ МВС Василь Грицак (від МВС) та президент консорціуму «ЄДАПС» Ірина Обиденко (від ЄДАПСа) підписують Генеральний контракт № 10/312-1/04-06 на постачання товарів і послуг для створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи на суму 295 598 994 грн.

Як зазначається в аудиті Рахункової палати України (№ 02-1933 від 16 вересня 2009 року) щодо ефективності використання бюджетних коштів при виконанні Генерального контракту, було введено в дію програмно-технічні комплекси автоматизованої системи (лише третину від потреби), які забезпечують тільки централізоване виготовлення та оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Інших завдань ця система не вирішує.

Чому було введено в експлуатацію лише таку кількість вузлів системи та ступінь ефективності використання бюджетних коштів – нехай контролюючим органам пояснюють МВС та консорціум «ЄДАПС», а ось чому при їх співпраці увага зосереджувалась лише на централізованому виготовленні та оформленні закордонних паспортів, спробуємо пояснити.

Незважаючи на те, що предметом Генерального контракту не є централізоване виготовлення та постачання консорціумом «ЄДАПС» бланків таких паспортних документів (аудит Рахункової палати це підтвердив), МВС та консорціум «ЄДАПС» без дотримання тендерних процедур уклали ще додаткові угоди до Генерального контракту, згідно з якими за рахунок коштів, що мали б спрямовуватися на розбудову Єдиної державної автоматизованої паспортної системи, консорціуму сплачувалися послуги з виготовлення та постачання такої продукції. Першу з таких додаткових угод від МВС підписано самим Грицаком у лютому 2005 року.

Слід зауважити, що ще до підписання цих додаткових угод Державний центр персоналізації документів, на створення та оснащення якого суперсучасним обладнанням МВС було витрачено понад 183 млн. грн. бюджетних коштів, за безпосередньої участі та підтримки тодішнього начальника Департаменту ресурсного забезпечення Грицака В.М. було включено до складу консорціуму «ЄДАПС».

Тож створення умов монополізації у цій сфері та забезпечення прибутків комерційній структурі за рахунок держбюджету було завершено.

ЄДАПС змінює паспорт на свою користь

Однак, посилення впливу консорціуму «ЄДАПС» на паспортну справу в країні цим не обмежилось.

Опис паспорта громадянина України для виїзду за кордон був затверджений Указом Президента України від 14 грудня 1996 року № 1218 «Про заходи щодо створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи».

Але консорціум розробляє новий зразок закордонного паспорта, в якому передбачається застосування полікарбонатної сторінки. Перші намагання затвердити саме цей зразок закордонного паспорта Указом Президента України успіхом не завершились. Фахівці зауважили, що зазначена розробка паспорта не є власністю держави, а крім того суттєво зростає вартість бланка такого документа – з 10 до 40 гривень. Але визначальним у відмові було те, що на державному підприємстві «Поліграфічний комбінат «Україна» на той час вже здійснювалось виготовлення за державним замовленням бланків закордонних паспортів у відповідності до міжнародних стандартів (ІСAO, Doc 9303/1) з цифровим фотовідбитком власника документа, оптичними та іншими численними елементами захисту, застосуванням технології машинозчитування інформації. Цей документ передбачав і застосування електронного носія інформації.

Проте ЄДАПС знайшов вихід із цієї ситуації. Василь Грицак, який на той час вже мав статус народного депутата України, в обхід чинного Указу Президента України розробляє проект постанови Верховної Ради України про затвердження Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, в якому передбачається використання полікарбонатної сторінки, і парламент своїм рішенням від 23 лютого 2007 року № 719 її затверджує. Чого таким був зговірливим парламент – дивуватися не доводиться. Грицак – член фракції Партії регіонів, яка на той час зібрала навколо себе парламентську більшість із комуністів та соціалістів. Тож переконати однодумців було неважко.

Треба зазначити, що ця постанова ухвалювалася за відсутності офіційних висновків Служби безпеки, Держприкордонслужби, МВС, МЗС щодо недостатньої захищеності закордонних паспортів, які централізовано виготовлялись Поліграфкомбінатом «Україна». Не було також і жодних застережень від спеціалізованої установи ООН – Міжнародної організації цивільної авіації щодо невідповідності міжнародним стандартам такого паспорта. А що було? Лише заяви Грицака, що закордонні паспорти старого зразка з вклеюваною фотокарткою легко підробити та замовчування, що держава на заміну їм вже забезпечує централізоване виготовлення високозахищених паспортів з відцифрованим фотовідбитком особи.

На підставі цієї постанови Верховної Ради України було розроблено і ухвалено постанову Кабінету Міністрів від 26 червня 2007 року № 858 «Про затвердження технічного опису і зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон», якою введено в обіг закордонні паспорти нового зразка та визначено порядок їх запровадження. Хоча СБУ щодо цієї постанови було висловлено незгоду через те, що «полікарбонатна сторінка документа має суттєві недоліки, які свідчать про невідповідність її вимогам, що висуваються до документів суворої звітності», а також зазначено: «Наголошуємо на своїй принциповій позиції відносно того, що персоніфікація документів та технологічний процес виготовлення паспортних документів, в інтересах національної безпеки, повинен провадитися в межах підприємства, на якому виготовляються бланки цих документів та здійснюватися виключно на засадах державної власності». Можна тільки припускати, які переконливі аргументи для членів тодішнього уряду Януковича застосував його однопартієць Грицак!

У своїй статті в газеті «Голос України» від 19 грудня 2007 року Василь Грицак підкреслює, що «брав безпосередню участь у розробці порядку і правил оформлення та видачі нового паспорта громадянина України».

Порядок запровадження такого паспорта є зразком некомпетентності та непрофесіоналізму чиновників, які його готували. Саме після його поспішного введення влітку 2007 року виникла сумнозвісна паспортна криза, наслідки якої відчуваються і дотепер.

І вона не могла не виникнути, бо її зумовили кілька причин.

По-перше, новий порядок автоматизованого оформлення та видачі паспорта був одночасно запроваджений на всій території України при наявних функціонуючих у паспортній службі вузлах автоматизованої системи у 5 разів менше від потреби. Оскільки мережа цих вузлів покривала менше третини адміністративно-територіальних районних одиниць, громадяни втратили надане статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» право подавати заяви на оформлення виїзних документів за місцем безпосереднього проживання.

Саме це необдумане рішення призвело до суттєвого погіршення обслуговування населення, а не штучні перешкоди, як стверджував тоді Грицак, працівників паспортної служби.

По-друге, запроваджений порядок виключив можливість продовження терміну дії закордонного паспорта, що суперечить статтям 4, 8 вищезгаданого Закону, якими для громадянина України встановлене право продовжити строк дії такого документа та оскаржити у судовому порядку дії посадової особи у разі відмови в здійсненні цієї процедури.

По-третє, МЗС України, яке не мало резерву бланків закордонних паспортів попереднього зразка та технічних можливостей залучення до централізованого оформлення та виготовлення паспорта нового зразка, донині потерпає від введеного порядку, а відповідно і громадяни України, які перебувають за межами країни.

Вище зазначалось, що керівництво МВС з порушенням норм чинного законодавства, а також ігноруючи розпорядження Кабінету Міністрів від 26 жовтня 1992 року № 719, яким виключно на Поліграфкомбінат «Україна» покладено функції виготовлення документів суворого обліку, що потребують нумерації та спеціального захисту, неправомірно уклало угоду на виготовлення та постачання консорціумом «ЄДАПС» бланків закордонних паспортів.

Урядовими вимогами встановлено, що у бланку паспорта зазначається підприємство, що його виготовляє, і навіть після того, як міністерство почало отримувати від консорціуму «ЄДАПС» бланки закордонних паспортів, у яких надруковано «Поліграфкомбінат «Україна», без тіні сумнівів керівництво МВС продовжило с консорціумом «ЄДАПС», як посередницькою структурою, термін дії угоди на виготовлення ним бланків таких документів.

Найкращий захист – напад

У вересні поточного року Асоціація «Незалежні журналістські розслідування» звернулась до Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з листом, у якому наводяться приклади дій з корупційними ознаками посадових осіб МВС при співпраці з консорціумом «ЄДАПС».

І негайно, не маючи жодних аргументів заперечити наведені факти, консорціум через свої медійні ресурси, а пан Грицак – депутатськими зверненнями почали «імплементувати» у свідомість чиновників та пересічних громадян думку про начебто замовний характер цього звернення.

Методи не нові, коли пригадати, що у 2007 році газета «Бізнес» спробувала висвітити на своїх сторінках деяку інформацію про оборудки консорціуму «ЄДАПС» і міліцейського генералітету з публікацією відповідних документів. Не маючи аргументів спростувати наведене, Грицак почав тиражувати депутатські звернення з метою ініціювати проведення різними контролюючими органами умов оренди приміщення цим друкованим виданням та інших аспектів його життєдіяльності.

Маємо те, що вони створили

Що маємо на сьогодні у «сухому залишку»?

Перше. Організація роботи з виготовлення бланків закордонних паспортів та їх персоналізації довірена посередницькій структурі – консорціуму «ЄДАПС». Консорціум «ЄДАПС», укладаючи з МВС угоди про надання останньому платних послуг і спрямовуючи бюджетні кошти на свій рахунок, у свою чергу зовсім за іншими фінансовим параметрами встановлює договірні відносини з:

державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» на виготовлення бланків паспортних документів;

державним підприємством «Державний центр персоналізації документів» на здійснення персоналізації бланків закордонних паспортів на обладнанні, яке є власністю МВС.

Виникає питання – чому саме з консорціумом укладаються угоди на виготовлення бланків паспортів та їх персоналізацію, коли замість нього це роблять державні підприємства.

На ці обставини звертає увагу Рахункова палата у своїх висновках за результатами проведеного аудиту.

Друге. Створені умови для необмеженого підвищення консорціумом «ЄДАПС» вартості бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон для населення.

У січні 2009 року постановою Кабінету Міністрів України № 65 встановлено для МВС можливість під час оформлення закордонних паспортів стягувати з громадян 25% вартості бланка паспорта. Здогадайтеся з трьох раз, куди пішли решта 75%? Звісно, консорціуму «ЄДАПС», який на свій розсуд (і апетит!) визначає вартість бланка та його персоналізації.

І щойно витрати на оплату бланків закордонних паспортів було вирішено перекласти з держави на плечі простих громадян, за «дивним збігом» обставин вартість одного такого бланка зросла на 350 відсотків – з 40 до 150 грн.

А буквально на днях керівництво МВС службовою телеграмою від 9 жовтня 2009 року № 19414/Ем повідомило свої підлеглі територіальні органи і підрозділи про необхідність під час оформлення закордонних паспортів у прискореному режимі додатково стягувати з громадян плату за виготовлення та персоналізацію паспортних бланків у розмірі від 337 грн. до 525 грн. Невже при прискореній процедурі у консорціуму ЄДАПС збільшуються витратні матеріали та електроенергія?

На ділі це виглядає так:

– виготовлення закордонного паспорта протягом 10 днів коштувало 715 грн., зараз – 902,10 (подорожчання на 187 грн. 10 коп.);

– виготовлення закордонного паспорта протягом 3 днів коштував 900 грн., зараз – 1 245 грн. (подорожчання на 345 грн.).

Пропорції ті ж самі: чверть – МВС, три чверті – ЄДАПСу.

Про жодні економічні обґрунтування того, чому один і той самий бланк закордонного паспорта, вартість якого на початку року становила ще 40 грн., так стрімко подорожчав, звісно, не йдеться. Ну не за рахунок же насправді, як недолуго намагається пояснити пан міністр, зростання транспортних витрат на доставку бланка в регіони.

Для порівняння – оформлення біометричного закордонного паспорта громадянина Російської Федерації становить менше 35 дол. з урахуванням вартості бланка і вона покривається за рахунок оплати особою державного мита.

Можна сміливо припустити, що відтоді, як вартість бланка закордонного паспорта перестала бути предметом прискіпливої уваги з боку держави, оскільки витрати на їх оплату цілком і повністю перекладено з державного бюджету на пересічних громадян, МВС може погодитись (як вже сталося) з будь-якою ціною бланка, запропонованою консорціумом. Апетит, як відомо, приходить під час їди.

Третє. Виникнення передумов повної залежності держави у паспортній сфері від одного суб’єкта господарювання.

Про свою незамінність консорціум «ЄДАПС» вже нагадував державі, коли одна зі структур, що входить до його складу, видала 4 червня 2007 року розпорядження № 6 «Про припинення енергопостачання». У такий спосіб було тимчасово зупинено роботу серверів Головного обчислювального центру МВС, а в результаті була призупинена вся система персоналізації закордонних паспортів.

Четверте. Розміщення Державного центру персоналізації документів на виробничих площах і адміністративних приміщеннях консорціуму «ЄДАПС» не забезпечує гарантованого збереження персональних даних громадян України. Застереження з цього приводу неодноразово висловлювала Служба безпеки України, але всі вони поки що залишаються без уваги.

Дії головних осіб у цій паспортній справі засвідчують відсутність прагнення змінити визначені ними правила гри.

«Жодну проблему неможливо вирішити на тому самому рівні, на якому вона виникла». Альберт Ейнштейн

 Сергій Ніконов, УК