Білоруски, які пережили ув’язнення в застінках Лукашенка: «Використовують ганчірки замість прокладок»
Співробітниця ІТТ змусила Алесю дістати тампон під час особистого огляду, а сусідки по камері Наталії випрошували прокладки у охоронців. Жінкам доводилося просити навіть туалетний папір, спати — на голих ліжках без матраців (а ще на підлозі і на лавках, тому що камери переповнені). Можливість нормально помитися — в кращому випадку раз на тиждень, зазначає МЕДІАЗОНА.
Стрес призвів до збоїв у менструальному циклі та інших проблем із жіночим здоров’ям. Це реальність білорусок, затриманих і засуджених у політичних справах — в ІТТ, СІЗО, колоніях.
«Я сиджу на допиті і розумію, що по ногах у мене тече кров». ІТТ
Колишню політв’язню Алесю Буневич затримали в період менструації. У першу ніч у гродненському ІТТ їй допомогла сусідка по камері. Але перед етапом до могильовського ізолятора і днем допиту вона залишилася без засобів гігієни.
«Я сиджу на допиті і розумію, що по ногах у мене тече кров. Я показала це оперативнику і сказала, що більше ні слова не скажу, поки мені не дадуть хоч якісь засоби гігієни — прокладки, тампони, вологі серветки».
Передачі в ізоляторах тимчасового утримання в Білорусі дозволені, але затриманим, які опинилися там за політичними справами, їх найчастіше не передають. Весь термін адміністративного арешту або до переведення під варту в СІЗО затримані за політичними мотивами тижнями не можуть змінити одяг і білизну, почистити зуби, економлять туалетний папір.
Алесі Буневич передали необхідні кошти тільки наступного дня — співробітник ІТТ сказав їй, що купив за свої гроші. Тоді ж адвокатка змогла передати Алесі чисту білизну з передачі.
«У першу ніч у Могильові я зняла залиту кров’ю білизну і джинси, випрала як могла і розвісила на батареї. Сама залишилася в довгій байці, яка ледь прикривала сідниці. Перша ніч, я не знаю, як і що тут буде відбуватися. І тут відкривається кормушка, кажуть — «виходимо на огляд». Я навіть одягнутися не встигла. Огляд проводить жінка, але потрібно пройти по коридору, в якому є й інші люди, чоловіки. Це просто дико».
Через кілька днів під час огляду, де потрібно було роздягнутися догола, співробітниця ізолятора змусила Алесю дістати тампон, а її нижню білизну кинула в коридор, в якому стояли чоловіки.
Наталію Кукішеву затримали у 2021 році у «справі Зельцера». Вона була однією з 16 жінок, які два місяці перебували в ізоляторах на Окрестіні та в Жодіно без допомоги та передач. У затриманих не було змінної білизни. Два місяці жінки провели в камерах, одягнені в те, в чому їх затримали.
Прокладки і туалетний папір їм доводилося випрошувати, пояснюючи «поздовжньому» в ізоляторі, куди подівся попередній рулон паперу і навіщо жінкам тампони або прокладки.
«Це було жахливо принизливо: просити у них щось. Годівниця низька, ти говориш цьому охоронцю в пах, він навіть не нахиляється. Треба просити прокладки, папір. І ось один може просто не дати нічого або дати один рулон паперу і пачку прокладок на 14 осіб. А були й такі, які розпитували: а куди ви поділи попередній рулон, як це він у вас так швидко закінчився. Я не могла випрошувати, у мене фізично не виходило, я самодостатня доросла жінка — і тут мені треба вести такі розмови. Виручали дівчата, які все ж домовлялися, хоча їм це дорого коштувало», — розповідає Наталія, засуджена у «справі Зельцера» на два роки колонії.
Жінок «рятувало» те, що від пережитого стресу менструація у багатьох не починалася. Прокладки все одно просили: щоб поділити їх між тими, у кого цикл зберігся: «Економили, позичали, крутилися як могли», — пояснює Наталя.
Правозахисники задокументували і надіслали до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок докази того, що в білоруських в’язницях, колоніях та ізоляторах відбуваються систематичні порушення прав жінок, включаючи тортури, приниження та дискримінацію за ознакою гендеру.
Жінок позбавляють гігієнічних умов і засобів особистої гігієни. Згідно з даними правозахисників, в деяких випадках жінкам видають «лише 6 прокладок на 3 дні або 10 на місяць, а іноді їх не видають взагалі». Приймати душ дозволено раз на тиждень або рідше, в камерах мешкають комахи — клопи, таргани, воші. У місцях ув’язнення жінок піддають принизливим обшукам, щодо них використовують жарти про сексуалізоване насильство, погрози, сексистські висловлювання, відмовляють у медичній допомозі та наданні ліків, утримують у переповнених камерах, де світло вночі не вимикають, не видають матраців тощо.
«Ми завели окремий баул з «гігієною» та запасними речами». СІЗО
У слідчому ізоляторі затримані отримують передачі, підтримувати гігієну там простіше. У СІЗО і колонії можна написати заяву на так звану «гуманітарну допомогу» — базовий набір гігієнічних засобів (зубна паста і щітка, мило, прокладки). Але надають його не завжди швидко. Наприклад, у 2021 році, за словами політв’язня Антоніни Коновалової, набір не надавали півроку, незважаючи на заяви.
«Але у нас були передачі, і в камері на Володарці ми завели окремий баул з «гігієною» і запасними речами, щоб було чим при необхідності поділитися. Дівчаткам не завжди відразу приходили передачі. Поки рідні дізнаються, де ти взагалі, поки доберуться. А день-два треба якось протриматися. Були й ті, у кого не було допомоги взагалі — тоді ми давали їм щось із загального запасу», — розповідає Коновалова.
«Використовують ганчірки замість прокладок і перуть їх по кілька разів — це правда». Колонія
Якщо в слідчому ізоляторі ще можна поділитися з сусідкою необхідними засобами, то в колонії за таке засуджену, особливо політичну, можуть позбавити дзвінка, побачення або навіть відправити в ШІЗО.
«Там все має бути максимально акуратно і таємно, тому що зрадити тебе може навіть та, якій ти цю прокладку дала. І їй нічого не буде за те, що вона взяла, тому що вона звичайна злочинниця. А ти підеш на комісію з покарання, тому що ти — політична», — розповідає Алеся Буневич. Незважаючи на це, політв’язні допомагають один одному — передають необхідне таємно і в затишних місцях.
Особливо вразливі в колонії жінки, внесені до «списку терористів», який веде КДБ. Їм заборонені грошові перекази від рідних, тому вони можуть розраховувати тільки на передачі та посилки (якщо в якості стягнення не позбавили і їх) або на зарплату на фабриці — на неї можна купити щось у магазині колонії. Але в більшості випадків за роботу засуджені отримують лише кілька рублів або навіть копійок на місяць.
У статті 94 Кримінально-виконавчого кодексу зазначено, що засуджені в колоніях забезпечуються, зокрема, «засобами особистої гігієни», без конкретного переліку. У колонії можна отримати гуманітарний пакет з такими засобами, але потрібно заздалегідь написати заяву. Видадуть два шматочки мила, упаковку прокладок і невеликий рулон туалетного паперу.
Серед опитаних «Медіазоною» колишніх політв’язнів деякі платили за ці засоби (гроші вираховували із зарплати або пенсії, приблизно 2,5-3 рублі), а деяким їх видавали безкоштовно. На даний момент нам не вдалося з’ясувати, чому одні засуджені платили за цей набір, а інші — ні.
«Сама купувала цю гуманітарну допомогу, щоб потім потроху роздавати дівчаткам, які не могли собі нічого дозволити. Уявіть, у неї немає ніякої допомоги, а зарплата 30 копійок — що вона може собі дозволити? Тому всі ці історії про те, що використовують ганчірки замість прокладок і перуть їх по кілька разів — це правда», — розповідає Антоніна Коновалова.
На тлі стресу і фізичних навантажень деякі жінки в ув’язненні і після нього стикаються з аменореєю — тривалою відсутністю менструацій. Належного лікування жінки не отримують.
«У мене була затримка в п’ять місяців. Я потрапила до місцевого гінеколога, а вона каже — ну так це ж круто, розслабся. Я думаю, вся справа була в тому, що в колонії я не могла отримувати своє лікування, гормональні препарати, які приймала кілька років. Ну і звичайно стрес, важка робота», — розповідає Алеся Буневич.
Цикл у Алесі відновився ще в колонії, але менструація була дуже болючою.
«Одного разу я ледь не втратила свідомість від болю, тому що залишилася без своїх таблеток. Мені кололи знеболюючі, але більше нічим допомогти не могли», – каже вона.
У висновку цикл збився і у Наталії Кукішевої: «У перші місяці після затримання ми всі дуже сильно схудли. Вже на цьому етапі було ясно, що з циклом будуть проблеми. У колонії місячних у мене могло не бути по три місяці, зате потім вони йшли по два тижні. Там берегти здоров’я взагалі не виходило».
«Через пережиті події я скоро вступлю в клімакс». Після звільнення
Наталія Кукішева вийшла на свободу навесні 2023 року, незадовго до 45-річчя. Поки їй не вдалося нормалізувати цикл.
«У мене такий вік, що такі стреси протипоказані. Думаю, через пережиті події я скоро вступлю в клімакс, раніше, ніж передбачено».
Стан фізичного здоров’я Наталя пов’язує з ментальним, яке вона відновлює досі. Щоб пережити тюремний досвід, Наталя займається з психологом і визнає, що роботи ще багато.
Алеся Буневич провела в ув’язненні два роки, на момент звільнення їй було 35. Вона помітила, що колишні політв’язні, з якими вона спілкується, не можуть завагітніти.
«Не знаю жодної колишньої політв’язня, яка вийшла б і змогла завагітніти: не дозволяє здоров’я. Та й справа не тільки у фізичному аспекті, є ще й психологія. Є дівчата, які хочуть дітей, але розуміють, що не в тому психологічному стані, щоб брати відповідальність за дитину. Я знаю такі випадки».
Антоніна Коновалова вийшла на свободу рік тому, їй було 36. Обстеження, які вона пройшла після звільнення, показали кісти в нирках і яєчниках, сильний дефіцит вітамінів.
«Тепер мені потрібно постійно спостерігатися у лікаря. Я думаю, на здоров’я вплинули стрес і холод. У нашому загоні було так холодно, що деяких ув’язнених до нас переводили в покарання
Авторка: Олександра Шакова
Джерело: МЕДІАЗОНА
