ЖУРНАЛИСТУ БОЙКО ВНОВЬ ГРОЗИТ АРЕСТ

Судьба журналиста –фишка в больших политических играх. Нет, на этот раз речь не о Георгии Гонгадзе. ГПУ и ГНАУ заставляют вновь вспомнить о нашем коллеге и авторе «УК» из Донецка Владимире Бойко. Не так давно, после отсидки в СИЗО, он опубликовал серию репортажей о порядках не только в следственном изоляторе, но и в Донецком крае.

Сегодня стало известно: неугомонные Пискун и Азаров желают продолжения – против Владимира Бойко по инициативе Генпрокуратуры реанимировано уголовное дело, с позором и извинениями закрытое не так давно. Тогда для этого было достаточно призрачного намека Леонида Кучмы. Что понадобится теперь: митинги, новый скандал, который ляжет очередным грязным пятном на «вышиванку» украинских властей?

Сам Бойко усматривает в реанимации дела против него угрозу не только свободе прессы, но главное – донецкому клану. Лидеры донечан – вот объект нападения ГПУ и ГНАУ. А журналист здесь – подручный материал.


Володимире, коли Ви дізналися про реанімацію “своєї” кримінальної справи?


Про те, що кримінальну справу відносно мене поновлено, я дізнався сьогодні, 10 жовтня. Мені додому зателефонували з податкової інспекції в місті Донецьку й попросили підійти. В інспекції на мене чекав один з героїв моїх публікацій на “Україні кримінальній” і мій однофамілець – Василь Іванович Бойко, заступник начальника слідчого управління ДПА в Луганській області. Той самий податківець, котрий 29 серпня намагався затримати в Луганську адвоката Андрія Федура під виглядом арештованого майна. Василь Іванович виявися людиною дуже чемною і поінформував мене, що Генеральна прокуратура скасувала постанову про закриття щодо мене кримінальної справи. Тепер мною буде опікуватися підлеглий Василя Івановича — слідчий Щипачов, який також приїхав зі мною знайомитися.


Коли власне проти Вас порушили справу?


Кримінальну справу відносно мене у травні цього року порушив прокурор Куйбишевського району Донецька у травні цього року, на підставі фальшивих документів, наданих йому районними податківцями. Оскільки в моїх діях жодних ознак злочину знайти не вдалося, 9 серпня в.о. прокурора міста Донецька справу щодо мене закрив. Але, як виявилося, Генеральна прокуратура з цим не погодилася і замість того, щоби покарати тих податкових міліціонерів, які мене незаконно тримали в ІТУ та фальсифікували матеріали справи, відновила провадження, мотивуючи це тим, що наразі невідомо, чи дійсно я в чомусь винуватий, чи ні.


Але до чого тут Луганськ, чому Вами опікуються луганські слідчі?


Таке доручення податковій міліції Луганської області дала Генпрокуратура. Ну які можуть бути коментарі? Для мене все зрозуміло. Піскуну та Азарову будь що потрібен обвинувачувальний висновок щодо мене. А по можливості – й обвинувачувальний вирок. Я навіть здогадуюся, який суддя буде той вирок мені виносити – по першій інстанції справу, напевно, розгляне Артемівський районний суд Луганська в складі судді Лубяного. По другій інстанції головувати буде, очевидно, суддя Апеляційного суду Луганської області Запорожченко. Світлана Германівна, кажуть, сильно на мене образилася за мої публікації по справі Фельдмана.


Наскільки ця здогадка є обґрунтованою?


За інформацією, яку я маю, щодо беззаконня, яке коїться відносно мене, третього жовтня з Азаровим мав бесіду Робер Менар – найголовніший “Репортер без кордонів”. Микола Янович повідомив високого гостя що, по-перше, насправді, Володимир Бойко, хоча й працює в газеті, але журналістом не є, оскільки не подавав заяву про вступ до Національної спілки журналістів, і тому пан Менар не має права турбуватися про його долю. А по-друге, Бойко є злочинцем і його ось-ось мають засудити, це питання вже вирішено.


Який Ваш процесуальний статус на сьогодні?


Цього ніхто не знає. Оголосити мене підозрюваним було би смішно, у той же час ніяке обвинувачення мені не висунуто. Чи винен я в чомусь, також невідомо. Підставою для поновлення слідства стало те, що ті “документи”, які поклали в справу свого часу донецькі податківці, насправді є брехливими й один одному суперечать, і тому, з точки зору ГПУ, варто призначити судово-бухгалтерську експертизу на предмет, чи справді з моєї вини була якась недоїмка до бюджету. Ото й все. Єдине, що турбувало слідчого – щоби я їздив до нього в Луганськ. Хотів навіть мені повістку вручити. Довелося пояснити обом панам, в якому місці я їх бачив разом з їхніми викликами. Якщо хочуть мене тримати в Луганську – будь ласка, там є слідчий ізолятор №17. Нехай одержують у Луб’яного санкцію на мій арешт і вперед.


Ви допускаєте можливість арешту?


Після “справи Фельдмана” я допускаю в цій країні все без винятків. Тим більше, в даному випадку має місце не просто звичайнісінька помста двох не дуже розумних людей, а далекоглядна політика, спрямована на підрив політичних позицій донецького промислового угрупування – це розуміють, здається, навіть слідчі. Ясна річ, що спроба й надалі мене переслідувати викличе загальне обурення і в Донецьку, і в Києві. Проти кого це обурення буде спрямовано – також очевидно. В процесуальних тонкощах ніхто розбиратися не стане, а всі будуть звинувачувати в переслідуванні донецьких журналістів того ж Януковича, який мене ніколи й в очі не бачив, і який до податкових провокацій абсолютно не причетний. Комусь в Києві дуже хочеться, щоби на вулиці Донецька вийшли обурені газетярі з транспарантами (як то було, коли мене затримували), або той же “Громадський контроль” організував демонстрацію. До того ж, всі розуміють, що і я мовчати не стану, а в такий ситуації центральна преса залюбки надасть місце під мої публікації про те беззаконня, яке дійсно коїться в Донецьку, як і в будь якому місті будь якої іншої області, до речі. Але наголос буде робитися саме на Донецьку – це й їжаку зрозуміло, бо АП якось має реагувати на виступ Богатирьової у Верховній Раді. Причому, ниточки, за які мають смикати ляльководи, будуть вести в Луганськ і непідконтрольні донецькій владі. Треба влаштувати маніфестацію в Донецьку? – Без проблем, достатньо Володимира Бойка знову в тюрмі потримати. Причому, тюрма буде донецькою, а санкція на арешт – луганською, що ж тут незрозумілого?


Недавно в Донецьку був “круглий стіл”, де обговорювалася ситуація зі свободою слова в області…


Дійсно, таке дійство, спрямоване в пику керівництву Маріупольського металургійного комбінату, організували кілька днів тому кредитори Комсомольського рудоуправління. Приводом стало те, що начебто біля помешкання робітника заводу Івана Гудова, який виступив з критикою можливої передачі рудоуправління під патронат ще одного мого однофамільця – Володимира Семеновича Бойка – хтось повісив дохле кошеня. З такої нагоди в Донецьк прибули й Шендерович, і Бузина, і ще два десятки відомих і не дуже, які назвали цю історію чи не найкричущим випадком порушення свободи слова в Донецькій області. Очевидно, у відповідь опоненти вирішили нагадати громадськості, що насправді в Донецькій області не тільки кошенят вішають, а ще й журналістів прямо з редакцій в тюрми забирають.


Інтервью підготував Олег Єльцов, “УК”

Читайте также: