Виконавців нападів на активістів можуть підшукувати досвідчені злочинці

Виконавців нападів на активістів можуть підшукувати досвідчені злочинці

На одеського активіста Віталія Устименка напали понад два роки тому. Підозрюваних у нападі заарештували через чотири місяці, через рік справу передали до суду. Зараз є реальний ризик, що після року судових слухань замовний замах на вбивство перетвориться на “хуліганку”.

Активіст вимагає заслухати на суді ключового свідка та можливого організатора: той був поряд з місцем нападу, а після нападу на Устименка телефонував до швидкої. Крім того, цю ж людину розглядали як можливого організатора у справі про напад на інших одеських активістів – Григорія Козьму і Михайла Кузаконя. Утім, зараз в ній він також проходить як свідок: потерпілі кажуть, що слідство не зібрало досить доказів його причетності до злочину. Встановлювати замовників цих та інших нападів на одеських активістів має головне слідче управління СБУ: окреме кримінальне провадження передали до столиці більш ніж рік тому. Проте нових підозр поки нікому не оголосили, пише ZMINA.

Одеська область стабільно утримує перші місця в рейтингу небезпеки для активістів: за останні кілька років тут напали на близько двох десятків активних громадян. Найвідомішою останнім часом є справа про напад на Сергія Стерненка, але вона далеко не єдина.

У червні 2019 року в Приморському районному суді Одеси почали судити двох обвинувачених у нападі на Віталія Устименка. 5 червня 2018 року його побили, порізали голову і вдарили ножем у стегно. На той момент активіст працював ведучим на одеському телебаченні. Але що передувало замаху?

Устименко очолює всеукраїнську організацію “Автомайдан”, співпрацює із ГО “Центр ЮА”. Він брав участь у Революції гідності, організовував Самооборону в Одесі, протистояв проросійським діячам під час “руской вєсни” 2014 року і служив у Збройних силах України. Після “дембеля” Устименко повернувся до громадської діяльності та швидко став одним з найвідоміших активістів міста.

Устименко неодноразово вступав у протистояння з місцевою владою та елітами, зокрема одеським міським головою Геннадієм Трухановим. За кілька місяців до замаху активіста побили на судовому засіданні, де суд вирішив не відправляти міського голову до СІЗО. Труханова підозрювали в заволодінні коштами міського бюджету, і в лютому 2018 року його відпустили на поруки народного депутата Дмитра Голубова.

Після оголошення рішення Устименко вголос заявив:

“Сепаратист і корупціонер Труханов може бути вільний, хай живе український суд”.

За його словами, це спричинило жорстку реакцію з боку депутатів міської ради від партії самого Труханова.

“Вони вказали тітушкам на мене, після чого ті почали бити мене руками й ногами. Це було тут, у приміщенні суду, в присутності поліції”, – заявив Устименко.

До цього, навесні 2017 року, активіст брав участь у сесії міської ради й закликав припинити незаконне будівництво. Звідти його виштовхували працівники муніципальної охорони – силової структури, яка була створена у 2015 році й відтоді неодноразово використовувалася проти опозиційних активістів. У вересні 2017 року Устименко з іншими активістами руйнував флігель, який намагалися побудувати впритул до пам’ятки архітектури. Такий силовий захист історичного центру призвів, зокрема, і до зіткнень із поліцією.

Літо нападів на активістів

Устименко був не єдиним, хто зазнав атаки в спекотні місяці 2018 року. У травні напали на Сергія Стерненка, який убив одного з нападників, у червні побили Устименка, у липні облили кислотою херсонську активістку Катерину Гандзюк, яка за три місяці померла в лікарні, а у вересні стріляли в одеського політика і громадського діяча Олега Михайлика. Також у серпні 2018 року намагалися вбити активістів Михайла Кузаконя і Григорія Козьму: на автівку, де вони мали перебувати, наїхала вантажівка. Обом пощастило, і вони не постраждали. Пізніше поліція навіть затримала можливих виконавця і замовника замаху. І про цей напад ми ще обов’язково згадаємо.

Напади на активістів в Одесі траплялись і раніше. Так, у 2017 році побили активісток Світлану Підпалу й Аліну Радченко. Нападників на жінок встановили й затримали, але і посередники, і організатори уникнули відповідальності. У поліції тоді стверджували, що їхні імена відомі, але через занадто “легку” кваліфікацію злочину правоохоронці не могли виконати необхідні слідчі дії для доведення провини організаторів. Жінкам, за офіційною інформацією, завдали легких тілесних ушкоджень. Таких обмежень щодо слідчих дій не було в справі Устименка. Напад на нього майже одразу кваліфікували як замах на вбивство (частина 2 статті 15, пункти 11, 12 частини 2 статті 115 ККУ).

Як напали на Устименка

Коли активіст виходив з одеської філії “Суспільного” на обідню перерву, на нього вже чекали принаймні двоє людей. Також, за оперативною інформацією, поблизу перебувала не встановлена досудовим слідством людина, що мала стосунок до замаху, – про це йдеться в матеріалах справи. На Устименка напали двоє молодиків спортивної статури. Його побили й завдали дві різані рани голови й одну колоту рану сідниці.

На допомогу Устименку кинувся його друг і колега Михайло Кушнір: почав відганяти нападників, атакував одного з них, і нападники побігли геть. Сам Устименко неодноразово казав, що Кушнір урятував йому життя. Уже потім, під час досудового слідства, Устименко дізнався, що обидва нападники перебували в Одесі близько двох місяців: на це вказують дані їхніх мобільних телефонів. А в день нападу вони чекали на нього щонайменше дві години.

Підозрюваних затримали 25 вересня 2019 року – через три місяці після нападу на нього і через кілька днів після замаху на Михайлика. Тодішні прокурор Одеської області Олег Жученко і голова Національної поліції Одеської області Дмитро Головін повідомили журналістам про затримання як підозрюваних у нападі на Устименка, так і тих, хто, ймовірно, стріляв у Михайлика. За їхніми словами, доказів було досить і вони були переконливі.

Підозрювані в нападі – учасники бойових дій

Поліція затримала за підозрою в нападі на Устименка двох людей – Станіслава Руденка і Юрія Гаврилюка. У січні 2015 року Руденка засуджували за крадіжку зброї: у серпні 2014-го, він украв пістолет та кілька магазинів. Він визнав свою провину й отримав умовний термін, навіть не втративши звання молодшого сержанта. Пізніше ЗМІ неодноразово писали про Руденка як про активного учасника бойових дій, бійця Військово-Морських сил, потім полку “Азов”, а згодом – 54-ї окремої механізованої бригади. У суді Руденко стверджував, що є чинним військовослужбовцем, проте пресофіцер підрозділу заявив журналістам, що боєць давно самовільно залишив частину. Обидва обвинувачених заперечували свою участь у злочині. Експертиза відеозаписів з камер спостереження не дала стовідсоткової гарантії, що нападали саме вони, але Устименко і Кушнір упевнені – це саме ті люди.

Представниця Устименка в суді, адвокатка Світлана Попова, розповідає, що, відповідно до матеріалів слідства, обвинувачені служили разом і разом залишили військову частину наприкінці березня.

“Після 20 квітня вони приїхали до Одеси. Схоже, що тут вони почали стежити за Устименком, а 5 червня – напали. Потім поїхали з міста і 12 липня повернулися до військової частини. За фактом самовільного залишення місця служби були відкриті кримінальні провадження, і щодо одного з них є вирок, він зізнався, а щодо другого справа не рухається”, – розповідає Попова.

Юристка бачить у цьому додатковий доказ наміру і навіть клопотала про витребування матеріалів кримінального провадження про залишення частини.

“Ми хотіли дізнатись, як обвинувачені пояснили таку довгу відсутність на місці служби, але суд відмовив. На думку колегії, це не має стосунку до суті нашої справи”, – каже адвокатка.

Можливого організатора не притягнули до відповідальності

Слідство також розглядало можливу роль у замаху на Устименка Євгена Лисицького – мешканця Житомира, який під час нападу на активіста перебував поблизу. На допиті він свідчив, що після бійки побіг за нападниками, але потім повернувся на місце злочину. Також Лисицький зателефонував на 103, щоб викликати швидку для Устименка. Руденка і Гаврилюка як нападників він не впізнав. Слідство припускало, що Лисицький є посередником або навіть організатором.

“У березні й квітні 2018 року Лисицький зустрічався з підозрюваними в Житомирі, вони їздили до Кривого Рогу, потім поїхали до Одеси й перебували тут. Вони постійно зідзвонювались і контактували в день перед нападом. Судячи з перехвату мобільних телефонів, вони також зустрілися безпосередньо після нападу”, – каже Устименко.

На момент допиту щодо замаху на Устименка Лисицький перебував у СІЗО в межах іншої справи: його підозрювали в причетності до нападу на ще двох одеських активістів, Михайла Кузаконя і Григорія Козьму.

Два напади пов’язані одним свідком: обидва рази був неподалік замахів

Нагадаю, замах на них скоїли в серпні 2018 року, через два місяці після нападу на Устименка. За кілька тижнів Лисицького заарештували разом з іще двома підозрюваними, Олександром Желязком і Сергієм Ткаченком, – можливими замовником і виконавцем. У березні 2019 Лисицького відпустили під заставу, ймовірних поплічників залишили під вартою.

Останні кілька місяців справу про напад на Козьму і Кузаконя слухають у суді. Сам Лисицький проходить у справі Козьми-Кузаконя лише як свідок: слідство не знайшло досить доказів його безпосередньої участі в замаху на вбивство. У липні 2019 року його засудили тільки за зберігання зброї. Лисицький отримав трирічний умовний термін.

За рік судових слухань у справі Устименка Лисицький так і не виступив у суді: в обвинувальному акті йдеться про замах на вбивство і про організований злочин, але жодних імен, крім Гаврилюка і Руденка, там немає. Устименко вважає, що третьою особою, яку спочатку називали невстановленою, може бути саме Лисицький.

Раніше були шанси, що суд встановить у нападі ознаки організованого злочину, каже Устименко 24 червня, за день до чергового засідання.

“Ми з адвокаткою Світланою Поповою це доводили, і були шанси, що так і залишиться. Але востаннє ані прокуратура, ані суд не побачили необхідності в приводі на засідання свідка Євгена Лисицького. Ми побачили, що прокуратура не подає клопотання до суду і суд, відповідно, не дає ухвал про зобов’язання Лисицького прийти”, – розповів Устименко.

25 червня, коли Лисицький не з’явився за повісткою, прокурор Юрій Богомолов подав клопотання про його привід як свідка і допит його за допомогою відеоконференції: свідок перебував у Житомирі.

Обвинувачені заперечують будь-яку провину

Адвокати обвинувачених Андрій Фатєєв і Сергій Грибенников назвали дії прокурора затягуванням процесу та заявили, що під час досудового розслідування Лисицького не допитували як свідка, тільки брали пояснення щодо обставин. Захист також зазначив, що в реєстрі досудових розслідувань Лисицький не був указаний як особа, яку треба допитати.

“Прокурор не довів, що покази свідка важливі”, – заявив Грибенников. Узагалі захист повністю заперечує причетність обвинувачених до скоєння злочину.

“Жодна експертиза в кримінальному провадженні не вказує, що саме Гаврилюк та Руденко скоювали цей злочин. Усі експертизи – на користь підсудних: ДНК-експертиза, відеоекспертиза. Експертиза щодо татуювання на нозі нападника каже про ймовірне зображення”, – говорить адвокат.

Він також стверджує, що процедури впізнання проводилися вже після того, як правоохоронці заявили про причетність саме цих осіб до злочину.

Суд задовольнив клопотання прокуратури, але на наступному засіданні, 10 липня, допит зірвався: судове засідання розпочалось із запізненням, і єдине, що зробив суд, це продовжив Руденку і Гаврилюку утримання в СІЗО. Утім, уточнивши, що перший має пройти медичне обстеження: за словами самого обвинуваченого, через наслідки контузій та поранень йому потрібне регулярне лікування. Тепер і допит самих обвинувачених, і допит Лисицького, і дебати сторін мають пройти 4 вересня.

Замовників має шукати СБУ, але справа “застрягла”

Окреме слідство щодо замовників нападів на Устименка, на Кузаконя із Козьмою, на інших активістів веде головне слідче управління СБУ. Але протягом року слідчі СБУ не викликали активістів для проведення слідчих дій та не інформували потерпілих про перебіг розслідування, каже адвокат Кузаконя та Козьми Артем Карташов. Він зараз готує адвокатський запит до правоохоронців, щоб дізнатися про стан розслідування. На думку адвоката, напади пов’язані між собою принаймні персоналіями.

“У цих двох провадженнях присутній не тільки Лисицький, але й ще декілька осіб. Вони так само перебували поруч із замахом на Віталія Устименка. Тому я думаю, що це – пов’язані провадження і пов’язані особи. Тим більше встановлено зв’язок між ними, встановлено документально і доказово”, – впевнений Карташов.

Попова також вважає Лисицького організатором або співвиконавцем, але нагадує – є ще замовник і, можливо, пособник. Тому його і викликали до суду, хоча б як свідка, а можливо, як одну з “не встановлених слідством осіб”.

“Ще в березні 2019-го щодо інших співучасників було виділене окреме кримінальне провадження, у якому мали бути встановлені замовник та інші причетні особи. Ми розраховували на комплексне розслідування, яке вплинуло б і на результат справи щодо виконавців, проте марно. І в ГУ НП Одеської області, і в СБУ, куди справу скерували після численних клопотань з нашого боку, жодних рухів не відбувалось. Справа і на сьогодні перебуває на рівні розслідування дворічної давнини: жодним особам підозру не оголосили, нових обставин не встановили”, – зауважує Попова.

Однією з таких осіб, що об’єднують напади, може бути такий собі Михайло Р.: за оперативною інформацією він, як і Лисицький, був неподалік місця нападу і міг бути посередником між замовником і організатором замаху на Устименка.

Виконавців нападів на активістів можуть підшукувати досвідчені злочинці

Карташов припускає, що може існувати такий собі чорний ринок силових послуг – коли потрібну людину можуть залякати чи побити. На ньому “працюють” люди з кримінальним минулим, які, щоб зекономити, можуть шукати людей без кримінального досвіду на роль виконавців.

“Як ми бачимо з нашого провадження, намагаються залучити людей не з криміналу. У нас у провадженні є організатор, який переховується від слідства: він уже був засуджений. Желязко також був засуджений. Проте ані Ткаченко, водій вантажівки в нашій справі, ані Лисицький раніше не мали судимостей. Думаю, поліція знаходить людей із кримінальним минулим, доручає їм щось, а вони далі підбирають виконавців”, – вважає адвокат.

У грудні 2019 року в парламенті перезапустили тимчасову слідчу комісію для здійснення парламентського контролю за розслідуванням нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів у 2017–2018 роках. Її звіт затвердили в червні 2020 року. У попередньому складі парламенту така група також існувала: її звіт затвердили в липні 2019 року. Презентуючи документ, тодішній голова ТСК Борислав Береза зазначав, що замовників нападу на Віталія Устименка слідство не встановило.

Як повідомила заступник голови нинішньої ТСК народна депутатка Соломія Бобровська, перші пів року комісія концентрувалася на справах Катерини Гандзюк і Сергія Стерненка. А ось наступні шість місяців народні депутати працюватимуть над у тому числі нападами на інших одеських активістів, зокрема Віталія Устименка. Бобровська наголосила, що в них навіть заплановано виїзне засідання слідчої комісії в Одесі.

“Це буде наша друга хвиля”, – заявила депутат.

 Автор: Максим Пшибишевський; ZMINA

Читайте также: