Європейський комітет регіонів нещодавно закликав Росію звільнити полонених українських мерів та старост. Про це повідомила Асоціація міст України. Йдеться про кількох мерів: Олександра Бабича з Голої Пристані, Ігоря Колихаєва з Херсону та Євгена Матвєєва з Дніпрорудного.
За словами правозахисників, правового механізму обміну місцевих голів немає, бо відповідно до Женевської Конвенції цивільні особи не вважаються військовополоненими. Хто з мерів та місцевих голів з півдня України досі перебуває у російському полоні та як окупанти намагалися схилити їх до співпраці? Про це в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
Доля кількох полонених міських голів з півдня України наразі не відома.
«Це лякає та турбує». Мер Херсону Колихаєв півтора роки в полоні
Мер Херсону Ігор Колихаєв зник у червні 2022 року. За словами його радниці, посадовця затримали біля однієї з комунальних установ, де працювали співробітники виконкому. Поки російські силовики вилучали жорсткі диски та відкривали сейфи, Колихаєва тримали у кайданках та під озброєною охороною в окремому приміщенні. Потім його вивезли у невідомому напрямку.
У вересні 2023 року Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що Колихаєв має статус полоненого. Російська сторона подала його до відповідного списку.
За інформацією сина Ігоря Колихаєва Святослава, після викрадення його батька перевезли до селища Каланчак, потім – до Чаплинки та Новотроїцька. Про це Святославу Колихаєву повідомили люди, які повернулися з полону. Офіційних відомостей щодо місця перебування мера певний час не було.
Колихаєв-молодший розповів «Новинам Приазов’я», що відповідно до останньої інформації, у вересні 2023 року Ігор Колихаєв перебував у російському Ростові-на-Дону. Ці відомості підтверджував український Координаційний штаб.
«Зараз у мене немає інформації про його місцеперебування. Ми продовжуємо писати листи, вже орієнтуємось здебільшого на міжнародні організації. Зробили заяви до ООН, до Червоного Хреста. Наскільки мені відомо, Червоний Хрест був уповноважений як українською, так і російською стороною бути комунікатором між полоненими та їхніми родичами, але він своєї функції, на жаль, не виконує. Я розмовляв зі слідчим комітетом ООН (Незалежною міжнародною комісією з розслідування порушень в Україні – ред.), який займається справами про викрадення людей в Україні. Вони завели справу стосовно (викрадення – ред.) мого батька. Я давав їм свідчення, і багато людей, яких я порекомендував, хто бачив батька у полоні, давали їм свідчення», – сказав він «Новинам Приазов’я».
За словами Святослава Колихаєва, йому боляче від того, що його батько більш ніж півтора року перебуває у полоні й новин про звільнення досі немає.
«Я дуже-предуже сподіваюся на те, що наша влада докладе якомога більше зусиль. Я особисто не бачу якихось зворушень. Новин просто немає, і це дуже лякає та турбує. Я сподіваюсь на совість та порядність наших високопосадовців і на те, що, навіть попри будь-які особисті й політичні переконання, вони не дадуть загубити життя їхніх громадян у полоні», – сказав син мера Херсону.
«Пропонували продати Херсон Росії»
Ще один бранець Росії – колишній міський голова Херсону Володимир Миколаєнко. Він перебуває у російському полоні з квітня 2022 року. За інформацією родини Миколаєнка, він пішов на зустріч з товаришем – після цього зв’язок з ним обірвався.
У травні 2022 року російське видання «Известия» оприлюднило відео, на якому Володимир Миколаєнко, спілкуючись із російським журналістом, відмовився сказати на камеру, що командир УПА Роман Шухевич воював за нацистську Німеччину. Натомість він наголосив, що Шухевич воював за Україну.
Сестра Миколаєнка Тетяна Коршун розповіла «Новинам Приазов’я», що російська сторона підтверджує факт перебування її брата в полоні. Утім, де саме ексмер – невідомо. За словами Коршун, востаннє його начебто бачили влітку 2023 року в одному з російських СІЗО.
«Один із полонених надав нам інформацію, що він особисто не бачив, але начебто говорили, що в сусідній камері є мер Херсону. Тоді йшлося про Володимирську область, Ковровський район, село Пакіно, СІЗО №7. Але після обмінів, коли полонені виходять на волю, країна-агресорка тасує людей: перевозить їх в інші колонії. Тому говорити про те, де він зараз перебуває, ми не можемо», – сказала Коршун.
За її словами, відразу після повномасштабного вторгнення ексмер Херсону Миколаєнко вступив до лав територіальної оборони. Після затримання російські військові намагалися схилити його до співпраці, але він відмовився, розповіла вона. На думку Коршун, незаконне затримання та викрадення її брата напряму пов’язані з його проукраїнською позицією.
«Вони (окупанти – ред.) йому ніколи не пробачать білбордів, які висіли у місті. Думаю, вони пам’ятають його висловлювання «будемо вогонь давати на ураження (у випадку вторгнення – ред.)», коли це (окупація Криму та частини Донбасу – ред.) відбувалося у 2014 році. Ще тоді були плани із захоплення Херсону: йому пропонували його (місто – ред.) продати, віддати», – сказала Коршун.
Сестра полоненого ексмера Херсону вважає, що поверненню цивільних в Україну перешкоджає Росія.
«Не існує такої організації державного ґатунку або громадського спрямування, до якої б ми не зверталися. Відповідь одна: «Ми робимо все для того, щоб повернути кожного нашого бійця або полоненого». – Щодо волонтерських організацій, то жодну організацію на територію РФ не допускають. Міжнародний Червоний Хрест теж нічого не робить», – висловилася вона.
Чому РФ викрадає голів міст та сіл?
Центр прав людини ZMINA повідомляє, що з початку повномасштабного вторгнення російські військові викрали понад 130 представників українського місцевого самоврядування та органів влади. Серед них – міські голови, голови громад та депутати. Понад половина викрадень (71%) сталися на Херсонщині, ще 30 випадків – у Запорізькій області. Більшість полонених посадовців були звільнені, але доля деяких досі невідома – кажуть правозахисники.
Аналітик-документатор Центру прав людини ZMINA Борис Петруньок у коментарі «Новинам Приазов’я» пояснив, чому з початку повномасштабного вторгнення окупантів цікавили представники місцевого самоврядування: мери, голови сільських та селищних рад й інші посадовці.
«Ці люди наділені певними владними повноваженнями, вони мають певний соціальний капітал у громадах. Вони є носіями інформації про ситуацію у громаді, тому вони становлять підвищений інтерес для окупаційного контингенту. І тому до них у першу чергу приходили росіяни (силовики РФ – ред.). Так само члени їхніх родин або представники самоврядування, які на той момент вже не виконували повноваження, але сприймалися як такі, що наділені певним авторитетом, владою і зі зв’язками», – сказав він.
Петруньок також розповів про специфіку утримання в російському полоні українських мерів, старост та місцевих депутатів.
«Були випадки, коли їх утримували окремо від інших просто для того, щоб їх ізолювати й щоб інші полонені не бачили, в якому саме місці перебуває мер або селищний голова. Але загалом це – ті самі місця на окупованих територіях. Це можуть бути поліцейські відділки або непристосовані для цього місця: підвали, навіть гаражі. Були випадки, коли люди переміщувалися територією тимчасово окупованого Криму або РФ», – навів приклади він.
«Обмін цивільних – тема з підводними каменями»
За даними Офісу омбудсмена України, станом на березень 2024 року загалом 28 тисяч громадян вважаються зниклими безвісти та незаконно позбавленими волі внаслідок російської агресії. До цієї кількості належать три категорії: діти, цивільні та військовополонені. Зокрема, Росія утримує понад 1600 цивільних. Факт утримання 869 осіб підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста.
У лютому цього року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив про початок роботи Міжнародної платформи зі звільнення цивільних полонених. За його словами, це – перший крок до об’єднання зусиль зі звільнення українців, яких незаконно утримують у Росії або на окупованих територіях.
Правозахисник Борис Петруньок зазначив, що звільнення цивільних з російського полону ускладнюється тим, що для цього відсутня офіційна процедура. Відповідно до міжнародного права, Росія не мала права полонити цивільних, бо вони не є учасниками бойових дій.
«Є питання з тим, як їх обмінювати та чи можна їх обмінювати. Це – надскладна тема з підводними каменями. Я знаю, що деяких людей звільнили, очевидно, через процедуру обміну, але деталі цих процедур, як це відбувалося, чому саме ця людина потрапила під цю процедуру – мені сказати складно», – висловився аналітик-документатор Центру прав людини ZMINA.
«Напад на українського мера – це напад на всіх мерів у Європі»
Європейський комітет регіонів нещодавно закликав Росію звільнити полонених українських голів міст і старост. Про це повідомила Асоціація міст України.
У заяві йдеться, що в російському полоні продовжують перебувати міський голова Голої Пристані Олександр Бабич, Херсонський міський голова Ігор Колихаєв та голова Дніпрорудного, що в Запорізькій області, Євгеній Матвєєв. Крім того, російські окупанти досі утримують старосту села Гребениківка Сумської області Олексія Винниченка, а також старосту Новоборовицького округу Чернігівщині Анатолія Сірого.
«Напад на українського мера – це напад на всіх мерів у Європі», – наголосили у Європейському комітеті регіонів.
Європейські політики також зазначили, що викрадення та утримання в полоні мирних жителів, у тому числі представників місцевої влади, «є однією з жорстоких та протиправних спроб Росії зламати стійку українську націю».
