Операція «Пусан» – як Росія маскувала доставку 11 мільйонів боєприпасів із КНДР під комерційні рейси
П’ятий рік повномасштабної війни став часом безпрецедентного альянсу: за два з половиною роки Росія отримала від Північної Кореї понад 8 мільйонів артилерійських снарядів. Видання «Важливі історії» спільно з аналітиками Open Source Centre відстежили шлях «флоту привидів» — чотирьох суховантажів («Ангара», «Леді Р», «Майя-1» та «Марія»), які здійснили щонайменше 112 таємних рейсів.
Незважаючи на вимкнені системи ідентифікації та фальшиві документи про заходи в порти Китаю та Південної Кореї, моряки самі задокументували свої злочини. Геотеги біля берегів КНДР, відео з навігаційних систем та знімки військових портів у соцмережах екіпажів стали доказами порушення санкцій ООН. Від секретних кур’єрів «Спецзв’язку» на борту до іржавих трюмів, що заливають вантаж мазутом — це історія про те, як технічно зношений флот став головною опорою російської артилерії, забезпечуючи до 100% щоденних витрат снарядів на фронті.
Вранці 18 червня 2023 року вантажне судно «Ангара» кинуло якір неподалік від Руського мосту — він з’єднує однойменний острів із Владивостоком. Залишивши Новоросійськ за півроку до цього, «Ангара» вперше зупинилася в російському порту.
На борт судна піднялися 16 моряків — напередодні вони прилетіли до Примор’я з усіх куточків Росії. Новому екіпажу судилося стати першопрохідцями. Саме «Ангара» через майже два місяці доставила до Росії перші контейнери з артилерійськими снарядами з Північної Кореї (КНДР). Пізніше до перевезень долучилися ще три суховантажі: «Леді Р», «Майя-1» і «Марія».
«Важливі історії» отримали доступ до даних про всі пересування російських суден, які перевозили боєприпаси з КНДР. Разом із дослідниками з Open Source Centre ми з’ясували, що за два з половиною року Москва отримала від Пхеньяну понад вісім мільйонів снарядів.
Також у розпорядженні журналістів видання опинилися списки моряків, які брали участь у транспортуванні озброєння. Ми виявили, що вони публікували докази цих перевезень прямо у своїх соцмережах, хоча в офіційних документах їхні сліди ретельно приховані.
У Росії є один союзник
Влітку 2023 року міністр оборони Сергій Шойгу відвідав КНДР. Там він відвідав виставку озброєння та під час зустрічі передав Кім Чен Ину послання від Володимира Путіна.
Спостерігачі гадали, чи домовляться російський і північнокорейський диктатори про постачання озброєння та обмін технологіями. Через місяць після візиту Шойгу в Білому домі повідомили, що сторони досягли значного прогресу в переговорах.
«Будь-яка угода щодо постачання зброї між КНДР і Росією буде прямим порушенням низки резолюцій Ради Безпеки ООН», — застерігав тоді представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі. Як виявилося, за день до цього «Ангара» вперше повернулася з Північної Кореї, а ще через добу вирушила в новий рейс.
Коли у вересні Головне управління розвідки (ГУР) України повідомило про поставки озброєння з КНДР до Росії, «Ангара» вже перейшла на стабільний графік роботи. Щотижня у понеділок або вівторок судно проходило митну перевірку у Владивостоці, а потім прямувало до військового порту Дунай, який за радянських часів служив базою підводних човнів. Там контейнери зі зброєю вивантажувалися на залізничну гілку, щоб поїздами доставити їх до складів у західній частині Росії.
Шлях снарядів від порту в КНДР до складів у Росіїю Контейнери доставляють морем, а потім залізницею через всю країну / Джерела: Planet Labs, Airbus Defence and Space, Open Source Centre
За даними української розвідки, з серпня 2023 року КНДР постачала до Росії снаряди калібру 122 мм та 152 мм для радянських артилерійських гармат, ракети для систем залпового вогню «Град» та танкові боєприпаси. У жовтні 2023 року США відстежили шлях контейнерів із порту Дунай — він вів до складу боєприпасів під Тихорецьком у Краснодарському краї, який заздалегідь почали готувати до поставок з КНДР, зазначали дослідники британського військово-аналітичного центру RUSI.
Незабаром північнокорейська зброя з’явилася на фронті. Британські аналітики з Open Source Centre (OSC) виявили у соціальних мережах російських військових безліч знімків артилерійських снарядів та ракет із Пхеньяну.
На початок 2025 року боєприпаси з КНДР набули колосального значення для російської армії: вони становили від 75% до 100% усіх випущених за день снарядів, як випливало зі звітів російських артилеристів, які опинилися у розпорядженні Reuters. «Без допомоги КНДР обстріли українських оборонних позицій російською армією скоротилися б удвічі», — заявили тоді в ГУР України.
Рейс до «Пусана»
Навесні 2025 року аналітики Open Source Centre (OSC) опублікували аналіз супутникових знімків російських портів Дунай і Східний, а також північнокорейського порту Раджин. Вони виявили, що судна «Ангара», «Леді Р», «Майя-1» та «Марія» здійснили 64 рейси з КНДР. За оцінкою OSC, у доставлених контейнерах могло бути від 4,2 до 5,8 млн артилерійських снарядів і ракет для систем залпового вогню.
Ці підрахунки були заниженими й містили прогалини, визнавали британські аналітики. Погодні умови на Далекому Сході не залишають багато ясних днів для спостереження за портами за допомогою супутників.
«Важливим історіям» вдалося заповнити ці прогалини. Ми отримали доступ до документів про всі переміщення суден, які брали участь у транспортуванні північнокорейської зброї, а також ідентифікували членів екіпажу та зібрали свідчення їхньої участі в поставках, що порушили санкції ООН.
Спільно з Open Source Centre журналісти видання підрахували, що за два з половиною роки чотири російські судна здійснили щонайменше 112 рейсів до КНДР. Вони могли доставити від 8 до 11 млн боєприпасів для російської армії.
Як рахували
Журналісти зберегли методологію підрахунку боєприпасів на основі супутникових знімків, запропоновану аналітиками Open Source Centre. На основі цього підходу у квітні 2025 року OSC спільно з Reuters підрахували: КНДР поставила щонайменше 15,8 тис. контейнерів із боєприпасами.
Для 41 рейсу OSC проаналізував знімки суден у російських портах «Східний» і «Дунай» під час розвантаження. У 23 випадках були доступні лише знімки з північнокорейського порту Раджин. На їх основі аналітики підрахували, скільки контейнерів завантажили на судна, а скільки — залишили на причалі.
Для перевірки розрахунків OSC створив 3D-моделі всіх суден і з’ясував, що кожне судно могло перевозити від 200 до 500 контейнерів, завантажених боєприпасами. Аналітики змоделювали не лише місткість суден, а й місткість контейнерів та ящиків для снарядів, враховуючи їхні реальні розміри.
Важливим фактом став склад північнокорейських поставок. За оцінками українських джерел Reuters, 60% ящиків містили гаубичні снаряди калібру 122 мм, 25% — снаряди калібру 152 мм, а решту 15% — ракети калібру 122 мм.
OSC також врахував, що 122-мм артилерійські боєприпаси постачалися у двох варіантах: ящики могли вміщувати або один, або два снаряди. Поставки розподілялися між ними приблизно порівну.
«Важливі історії» суттєво доповнили перелік відомих рейсів із КНДР до Росії: виявили ще 32 поставки — це приблизно 30 % усіх рейсів із боєприпасами. Обсяги нових поставок OSC оцінив, виходячи із середньої кількості контейнерів у вже відомих випадках.
Таким чином, з вересня 2023 року по січень 2026 року російська армія отримала щонайменше 29 488 контейнерів зі зброєю з КНДР. За оцінками OSC, це становить від 8 до 11 млн артилерійських снарядів і ракет.
Документи, що потрапили до розпорядження «Важливих історій», містять порти призначення суден та загальну інформацію про вантаж, але реальний пункт прибуття та вміст контейнерів у них приховані.
Основним портом, куди нібито регулярно курсували «Ангара», «Леді Р», «Майя-1» та «Марія», став південнокорейський Пусан. З 2023 року судна здійснили понад 100 рейсів до цього порту, як випливає з масиву даних, який вивчили «Важливі історії».
Легенду про рейси до Пусана підтримували й російські прикордонники. Якщо судно за документами прямувало до Південної Кореї, цей самий пункт призначення вказували в базі прикордонної служби ФСБ, випливає з доступних нам даних про перетин кордону моряками «Ангари» та «Марії». При цьому в портових базах Південної Кореї немає жодної інформації про ці судна, зазначають у Open Source Centre.
У лютому 2024 року один із матросів «Маї-1» опублікував у соцмережах відео з підписом «Let’s go home» (Поїхали додому) та геотегом «Пусан, Південна Корея». Насправді в момент зйомки судно перебувало неподалік від північнокорейського порту Раджин. Його реальне місцезнаходження можна побачити на екрані навігаційної системи, що потрапив у кадр.
Соціальні мережі, Google Earth
Для маскування своїх пересувань «Ангара» використовувала не лише Пусан, а й китайський порт Ціндао. Згідно з документами, судно відвідувало його щонайменше двічі, але, ймовірно, насправді перебувало в КНДР: під час одного з рейсів «Ангару» помітили у північнокорейському Раджині, а часу, за який судно здійснювало ці рейси, навряд чи вистачило б для переходу до більш віддаленого Циндао.
Під час перевезення північнокорейських боєприпасів «Ангара» приховувала своє місцезнаходження — система ідентифікації (AIS) була вимкнена, а справжній пункт призначення в документах замасковано. За винятком одного випадку: з 22 липня по 10 серпня 2023 року вона безперервно передавала актуальні координати на шляху до китайського Тяньцзіня і назад. «Ангара» вимкнула AIS вже в сахалінському порту Корсаков.
Судно покинуло Владивосток 22 липня 2023 року й попрямувало до Тяньцзіня, як встановило видання «Важливі історії». До ранку 6 серпня воно повернулося до російського Корсакова — про це свідчать документи «Ангари» та звіт для Радбезу ООН, який посилається на дані AIS. Моряки побували в порту Корсакова, але формально перетнули кордон лише 14 серпня в Находці, випливає з даних прикордонної служби ФСБ.
У цей момент у трюмі могли перебувати ракети з розривним боєзарядом масою 50,69 тонн. Вперше про такий вантаж повідомив Центр «Досьє» з посиланням на документи «Ангари». Однак журналісти не уточнили, коли саме відбулася ця поставка.
Пізніше такий самий вантаж — ракети вагою 50,69 тонн — автори звіту для ООН виявили на «Ангарі» під час стоянки в Корсакові. Вони також встановили, що згодом судно розвантажилося у військовому порту Дунаю між 15 і 21 серпня. Супутниковий знімок від 18 серпня підтвердив, що в цей час «Ангара» була пришвартована саме там.
Де саме відбулося завантаження ракет на «Ангару» — невідомо. За даними «Важливих історій», «Ангара» курсувала з цим вантажем між Корсаковим, Находкою та Дунаєм. При цьому судно не швартувалося ані в Корсакові, ані в Находці — розвантаження відбулося саме у військовому порту.
«Важливі історії» з’ясували, що після прибуття до Корсакова на судно піднявся Олександр Боровик, фельд’єгер «Спецзв’язку». Це державне підприємство, серед іншого, займається перевезенням секретних і небезпечних вантажів, зброї, боєприпасів та «іншої продукції оборонно-промислового комплексу». Боровик був зазначений у документах як супроводжуючий вантажу. Він провів на судні кілька днів, зійшов на берег у Находці і незабаром полетів до Москви — авіаквиток для нього забронювали в «Спецзв’язку», як випливає з витоків інформації.
Боровик працював кур’єром у цьому держпідприємстві щонайменше з 2009 року. В історії його перельотів ми знайшли рейси на бортах «Роскосмосу» та вантажної компанії, яку Мінфін США пов’язував із «Рособоронекспортом».
У 2007 році Боровик став одним із засновників відділення «Бойового братства» в Орехово-Зуєві. Ця організація заснована ветеранами російської армії, розвідки, спецпідрозділів та правоохоронних органів.
З 2009 року в витоках з’являються перші згадки про роботу Боровика в «Спецзв’язку». Відстежити його пересування можна за допомогою бази даних прикордонної служби ФСБ.
У січні 2021 року поштовий кур’єр на судні «Йоганн Махмасталь» вирушив із Санкт-Петербурга до алжирського порту Оран. Судно перевозило ракети вагою кілька тонн, як випливає з документів, що є у розпорядженні «Важливих історій». До Росії Боровик повернувся через три місяці — вже авіарейсом.
У нього було щонайменше ще одне морське плавання: у квітні 2022 року «Боровик» вийшов на «Майє-1» з Новоросійська. Судно успішно здійснило один рейс до Індії, але вже в липні його затримали в індійському порту за борги перед естонською компанією. На борту були боєприпаси, призначені для індійських військових, повідомляв The Maritime Executive.
Починаючи з 2022 року, Боровик регулярно вилітав з Росії на приватних бізнес-джетах і транспортних літаках. У січні 2022 року — до Іраку, у червні — до Чаду й Того, а у вересні — до Туреччини.
База ФСБ містить не лише дати та пункти призначення, а й бортові номери літаків. У жовтні того ж 2022 року Боровик літав до Уганди на літаку «Роскосмосу», а потім у грудні — на літаку вантажної компанії «Авіакон-Цитотранс».
За даними Мінфіну США, ця фірма постачала військову техніку до Венесуели та Африки, зокрема ракети, боєголовки та деталі вертольотів. «Авіакон-Цитотранс» також допомагав «Рособоронекспорту» організувати поставки військової продукції за кордон за допомогою турецьких дипломатів, стверджували американські власті.
На кількох закордонних рейсах Боровика супроводжували інші фельд’єгери «Спецзв’язку». Наприклад, до Того разом з ним полетів Костянтин Барулін, а до Іраку — Дмитро Бургаз. Цим же людям у 2021 році доручили доставити до московських шкіл завдання для ЄДІ з російської мови.
Цей рейс «Ангари» — нетиповий випадок. Пересування інших російських суден, задіяних у постачанні озброєння, замасковані, проте документи, що опинилися в нашому розпорядженні, дають змогу простежити всі рейси «Ангари», «Леді Р», «Майї-1» та «Марії» до КНДР і назад.
Початком поставок озброєння з Північної Кореї можна вважати перші дні вересня 2023 року, коли «Ангара» прибула до порту Дунай безпосередньо з Раджина. На це судно припадає третина всіх рейсів, приблизно стільки ж — на «Марію», решта — на «Леді Р» і «Майю-1».
Після грудня 2023 року поставки через Дунай припинилися, і всі контейнери з боєприпасами почали доставляти до порту Східний — найбільшого на тихоокеанському узбережжі Росії.
Соціальні мережі
У середньому КНДР постачала Росії близько 350 тис. боєприпасів на місяць, а для перевезення таких обсягів потрібно було п’ять рейсів. Для порівняння: стільки ж снарядів російській армії могло вистачити приблизно на місяць наступальних дій.
Блогер — знахідка для шпигуна
Соціальні мережі
«Важливі історії» виявили в документах імена 145 моряків, які працювали на рейсах до Північної Кореї. Ми підтвердили особи понад 100 із них і знайшли їхні профілі в соціальних мережах.
Більшість членів екіпажу раніше займалися комерційними перевезеннями. При цьому серед них можна знайти й недавніх випускників морських училищ, для яких перевезення зброї з КНДР стали першими міжнародними рейсами.
З 2017 року Гринько здійснив щонайменше вісім рейсів до Сирії на суднах «Піжма», «Спарта II» та «Урса Майор», які постачали російське угруповання військ. Наприкінці 2024 року «Урса Майор» затонуло біля берегів Іспанії. За версією іспанського слідства, судно перевозило деталі атомного реактора для північнокорейського підводного човна.
На «Ангарі» до Гринька приєдналися ще двоє моряків із досвідом роботи на вантажних суднах Міноборони — Енвер Дудов та В’ячеслав Коновалов. Вони ж брали участь у вивезенні вкраденого українського зерна з Севастополя до сирійського Тартуса на суднах «Матрос Кошка» та «Михайло Ненашев». Пізніше на рейсах до КНДР почнуть працювати ще п’ять моряків із суден постачання Міноборони та двоє — причетних до нелегального вивезення зерна.
«Важливі історії» зв’язалися з учасниками операції з постачання зброї з Північної Кореї. Лише один із матросів «Ангари» підтвердив, що брав участь у цих рейсах. За його словами, екіпаж отримував інструкції від оператора судна, компанії «МГ-Флот», а «під час перетину кордону необхідно було здати мобільний телефон під підпис».
Ще один моряк на запитання про рейси до КНДР відповів, що не може розголошувати інформацію, бо «підписував договір». Решта членів екіпажів проігнорували питання про КНДР або взагалі не відповіли на прохання розповісти про свою роботу.
Ймовірно, моряки часто ігнорували вимогу «здати мобільний телефон під підпис»: в інтернеті вони опублікували понад 60 фото та відео з рейсів із КНДР. Відзначитися в соцмережах хотіли як досвідчені капітани, так і недавні випускники училищ. Наприклад, член екіпажу «Ангари» Михайло Лаврентьєв зробив, мабуть, найкращий знімок з видом на військовий порт Дунай.
Соціальні мережі
Іноді судно, завантажене контейнерами, потрапляло в об’єктиви одразу двох моряків з невеликим інтервалом. Наприклад, так сталося в лютому 2024 року на «Леді Р».
Крім того, ми знайшли відео, яке, ймовірно, було знято в бухті Наджіман — за сім кілометрів від північнокорейського порту Раджин, де завантажувалися російські судна. Цей ролик один із моряків «Марії» опублікував у соцмережах 13 грудня 2024 року.
Згідно з документами, за день до цього, 12 грудня, судно вийшло з Владивостока і нібито попрямувало до Пусана. Уже 14 грудня воно вирушило назад до Росії з контейнерами.
Відео, зняте моряком «Марії», ймовірно, поблизу порту Раджин. Дата зйомки — 13 грудня 2024 року. Моряк знімає сонце, що сходить на горизонті, і в якийсь момент у кадр потрапляє острів Течходо. Після цього камера повертається до сонця. «І так щоранку, навіть не знаю», — йдеться у підписі до відео. Висота Сонця над горизонтом та його положення відносно острова на відео відповідають даним сервісу SunCalc для точки поблизу Течходо. Модель цього острова, створена у сервісі для візуалізації гірських маршрутів PeakVisor, збігається з островом із відеоролика.
«Стан суден залишає бажати кращого»
Поставками з КНДР займаються дві компанії: «МГ-Флот» і «Совфрахт». Вони володіють суднами та керують усією їхньою комерційною діяльністю, як випливає з документів, що є в нашому розпорядженні.
«Совфрахту» належать судна «Марія» та «Леді Р», а «МГ-Флоту» — «Ангара» та «Майя-1». Кілька моряків розповіли «Важливим історіям» про свою роботу на «МГ-Флоті».
«Стан суден, як і всього російського флоту, залишає бажати кращого — старі судна віком близько 30 років», — розповів один із членів екіпажу «Ангари». — Зарплати нормальні — вищі, ніж в інших російських компаніях, харчування непогане».
Інший моряк з того ж судна оцінив ситуацію ще гірше: «Після передачі суден під управління “МГ-Флот” припинилися поставки та запчастини. Ставлення компанії погане в плані продуктів». За його словами, паливо видавалося «під самий мінімум», а пізніше компанія почала заправляти «Ангару» паливом від інших суден.
Про те, що транспортуванням озброєння з КНДР займаються технічно непридатні судна, йдеться в ухвалі арбітражного суду. У серпні 2023 року, незадовго до першого рейсу до КНДР, «Майя-1» не змогла виконати комерційне замовлення.
Судно було зафрахтовано в рамках проекту з видобутку газу «Арктик СПГ 2» — у трюмі перевозили дорожні плити та тротуарну плитку. Через корозію мазут із паливного бака проник у трюм і залив вантаж прямо в дорозі. Власник «Майї-1», «Автопаромний вантажний термінал», за рішенням суду мав покрити збитки у 58 млн рублів. Однак уже влітку 2025 року відправник плитки знизив вимоги та знову залучив судно до перевезень — у рахунок заборгованості.
У цьому рішенні суд називає власником «Майї-1» компанію, яка раніше не потрапляла до санкційних списків. Вона ж в іншому документі зазначена правонаступницею «МГ-Флот» у судовому спорі з контрагентом.
Дані про власника суден — «Автопаромний вантажний термінал» — приховані, але у 2021 році 50 % компанії отримав бізнесмен Джамалдін Пашаєв. Він же одноосібно володіє компанією «МГ-Флот», з’ясувалося з іншої, вже кримінальної справи про хабар. У 2024 році США внесли Пашаєва до санкційного списку за імпорт компонентів з Ірану — за їх допомогою Росія налагодила виробництво безпілотників на заводі в «Алабузі».
«Важливі історії» також виявили дві агентські компанії, які забезпечували заходження суден «Марії», «Леді Р», «Ангари» та «Майї-1» у російські порти з озброєнням із КНДР. «Совфрахт-Восток» (24% у ньому належать підсанкційному «Совфрахту») виступав у ролі агента на перших порах. Усі поставки снарядів до вересня 2023 року відбувалися за його участю — компанія виступала посередником між оператором судна та адміністрацією порту, лоцманами й іншими підрядниками.
Згодом агентські функції перейшли до компанії «ДВ Шиппінг». Згідно з фінансовими документами, вона отримала десятки мільйонів рублів від «Совфрахта», «Совфрахт-Восток» та «Автопаромного вантажного терміналу». «ДВ Шиппінг» оплачував лоцманські послуги, бункерування водою, аналіз якості дизельного палива та портовий збір щонайменше один раз для «Марії», «Леді Р», «Ангари» та «Майї-1».
Усі моряки суден «МГ-Флот» розповіли «Важливим історіям», що під час рейсів до КНДР заробляли більше середнього, а затримок із виплатою не було. Компанія виплачувала зарплату офіційно, хоча «всюди менше або в конвертах», поділився з нами один із членів екіпажу «Майї-1».
Моряк назвав свою роботу на судні «задовільною»: «За мого часу були труднощі, але все оплачувалося. Не забувайте, чим займається «МГ-Флот» і що відбувається. У нас же СВО, типу війна із Заходом, а народ у нас дуже слабкий — «покоління Пепсі». Хочеш грошей — працюй. Не подобається — йди в інше місце, ніхто не тримає».
До січня 2026 року фінансова стабільність компанії опинилася під питанням. «МГ-Флот» заявив у суді, що не зможе виплачувати зарплати та розраховуватися з контрагентами, якщо податкова стягне з нього ПДВ. «”МГ-Флот” перебуває під санкціями США, ЄС та Великої Британії, за час проведення СВО три судна товариства зазнали пошкоджень, одне судно було потоплено, у зв’язку з чим товариству довелося нести додаткові витрати на їх відновлення», — пояснював представник компанії.
Що було далі
У листопаді 2025 року в ГУР України заявили, що поставки боєприпасів із КНДР до Росії скоротилися більш ніж удвічі. За даними української розвідки, північнокорейські запаси вичерпалися настільки, що Росія почала отримувати застарілі, майже непридатні зразки. Кожен другий снаряд відправляють на російські заводи, щоб привести його до робочого стану.
Розмір флоту, який бере участь у перевезеннях, також скоротився наполовину — до «Ангари» та «Леді Р», з’ясували «Важливі історії». Останній рейс «Ангари» до КНДР відбувся в січні 2026 року, а «Леді Р», ймовірно, вирушила за новою партією снарядів безпосередньо перед публікацією матеріалу, у березні 2026 року.
«Майя-1» біля входу в протоку Ла-Манш у грудні 2024 року — після кількох місяців транспортування озброєння з КНДР
У березні 2024 року «Майя-1» востаннє доставила контейнери зі зброєю з КНДР. Наприкінці жовтня 2024 року вона вирушила з промисловим обладнанням у зворотному напрямку. Ми відстежили шлях судна і з’ясували, що призначений для Північної Кореї вантаж потрапив на фото ще влітку. Що саме відправилося до КНДР, невідомо.
Після погашення судових боргів «Майя-1», ймовірно, продовжує виконувати замовлення Міноборони. Наприкінці 2025 року судно завітало до алжирського порту Оран, куди Росія постачає озброєння. На момент публікації, у середині березня 2026 року, «Майя-1» повертається на Далекий Схід.
У липні 2025 року з регулярного маршруту Росія — КНДР знялося ще одне судно, «Марія». Згідно з даними AIS, наприкінці лютого 2026 року воно пришвартувалося до верфі суднобудівного заводу «Цзіньхай» у порту китайського Чжоушаня. «Марія» провела там приблизно тиждень і на початку березня вийшла з порту, вимкнувши AIS.
Поставки почали скорочуватися ще восени 2024 року, коли кількість рейсів у середньому зменшилася з п’яти до трьох на місяць. З початку 2026 року «Важливі історії» та OSC виявили лише одну поставку з КНДР.
До такого ж висновку дійшов проект NK Pro, який аналізує супутникові знімки північнокорейських портів. Там припустили, що вантажопотік могли перенаправити на залізничну гілку між Росією та КНДР.
На думку аналітиків з Open Source Centre, скорочення поставок можна пояснити й іншими причинами. З одного боку, Росія значно збільшила власне виробництво снарядів. За оцінкою естонської розвідки — з 1 млн у 2022 році до 7 млн штук у 2025-му. Російська армія, ймовірно, дедалі менше потребує імпортних боєприпасів.
Вичерпання запасів у самій КНДР також не виключено: саме цю причину називає українська сторона. Потужностей північнокорейських заводів може не вистачити, щоб покривати потреби Росії. У грудні 2025 року Кім Чен Ин наказав побудувати нові військові підприємства та наростити виробництво ракет і снарядів.
Автор: Єгор Феоктистов
Джерело: «Важливі історії»
