На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну під вогнем армії РФ опинився Харківський фізико-технічний інститут, що на північній околиці міста. Його директор Микола Шульга забив на сполох. “Інститут має такий самий статус, як і атомні станції в Україні – статус ядерного агента”, – пояснював він у коментарі “Суспільне Харків”. В інституті розташовано експериментальну ядерну установку “Джерело нейтронів” із паливними ядерними елементами, зазначає DW.
Російські снаряди влучили у Лисичанський нафтопереробний завод, травень 2022 рокуФото: Rick Mave/SOPA Images/ZUMA/picture alliance
Росіяни стверджували, що в інституті створюють ядерну зброю. Та директор заперечував – за його словами, це неможливо через кількість ядерного палива в установці. Крім того, її роботу контролює Міжнародне агентство з атомної енергії. “Жодних зауважень щодо цього немає. Жодних ядерних вибухів. Це абсолютно безпечна установка”, – запевняв Шульга. Установку заглушили після першої атаки.
Цей обстріл був не останнім – вони тривали протягом весни і літа, поки українська армія не відсунула росіян з передмістя Харкова. За інформацією прокуратури, інститут атакували із застосуванням 74 типів зброї – зокрема з авіації, реактивних систем залпового вогню та ствольної артилерії. Снаряди падали поруч із інститутом – через це будівлю було пошкоджено і знеструмлено, займалися пожежі. Тим не менш ядерну установку не зачепило.
“Попри те, що у робочому стані установка не несе жодної небезпеки, водночас, якщо з якоїсь причини відбудеться фізичне руйнування цієї установки, то можливий вихід назовні палива, радіоактивних елементів, – попереджав директор інституту. – Тоді можлива така ж катастрофа, як з атомними станціями”.
Злочин “екоцид”
Через це харківська обласна прокуратура відкрила кримінальну справу про екоцид (за статтею 441 Кримінального кодексу України). “Вказані дії могли призвести до масштабної екологічної катастрофи”, – зазначили в прокуратурі. Усього правоохоронці розслідують 14 справ про екоцид, вчинений під час російсько-української війни, повідомила заступниця генпрокурора Вікторія Літвінова на конференції United for justice, присвяченій екології, у Києві в жовтні. У цьому переліку також справа про руйнування дамби Каховської ГЕС у червні цього року.
Наслідки руйнування дамби Каховської ГЕС, червень 2023 рокуФото: Igor Burdyga/DW
Говорячи про обстріл ядерної установки в Харкові, Літвінова запевнила, що прокуратура зібрала достатньо доказів, аби оголосити про підозру командувачу військами Західного військового округу збройних сил РФ та п’ятьом його підлеглим. “Для розслідування треба встановити озброєння, яке використовувалось, всю ланку командування, отримати кваліфіковану експертизу”, – пояснила заступниця генпрокурора.
Експериментальна ядерна установка є цивільним об’єктом, який містить небезпечні елементи, наголосила Літвінова. Саме тому, за її словами, цей злочин підпадає під визначення екоциду. “З початку повномасштабної агресії жодні українські сили не розташовувались в районі установки саме для того, щоб вона не стала законним об’єктом нападу”, – розповіла заступниця генпрокурора.
Крім того, інформація про інститут і установку загальновідома та доступна на кількох веб-сайтах. “Тому не можна стверджувати, що Росія не мала інформації щодо потенційної загрози, яку може спричинити будь-яке пошкодження цієї установки”, – додала Літвінова.
Міжнародне право
Склад злочину “екоцид” за українським кримінальним кодексом не передбачає “широку, довгострокову і серйозну шкоду навколишньому природному середовищу” як обов’язкову ознаку, пояснила у коментарі DW заступниця генпрокурора Вікторія Літвінова. “Злочин “екоцид” буде наявним у випадку створення загрози настання екологічної катастрофи”, – наголосила вона.
Водночас на міжнародному рівні не існує окремого міжнародного злочину “екоцид”, зазначила Літвінова. “Його потенційні кордони і масштаби зараз обговорюються експертами, – додала заступниця генпрокурора. – Україна стала першою державою, яка почала розслідування екоциду в умовах збройного конфлікту”.
На конференції United for justice виконавчий директор недержавної правозахисної організації Climate Counsel Річард Роджерс намагався пояснити більш поширений термін – “воєнний злочин проти довкілля”. “Немає правового визначення і простого переліку, – визнав він. – Цей злочин може включати прямі атаки – цілеспрямоване спалення лісу чи забруднення річки. Атаки на об’єкти цивільної інфраструктури, які в свою чергу спричиняють шкоду природному середовищу – руйнування дамб, ядерних установок та продовольчих складів. Апропріацію і викрадення природних ресурсів. Використання заборонених видів озброєнь, зокрема хімічної зброї”.
Слідчі й прокурори в усьому світі не мають інституційних знань про те, як розслідувати злочини проти довкілля, вчинені під час війни, зазначив на конференції Вейн Джордаш, юрист, керуючий партнер міжнародної правозахисної групи Global Rights Compliance. “Інколи українські слідчі й прокурори працюють навпомацки. Україна прокладає шлях, і це не буде легко”, – сказав він. “25 років тому ми були в схожому становищі стосовно сексуального насильства. Тоді не було серйозного ставлення навіть у міжнародних трибуналах. Хоча законодавство існувало”, – додав Джордаш.
Воєнний злочин проти довкілля
В Україні злочини проти довкілля розслідують також як порушення законів та звичаїв війни (за статтею 438 Кримінального кодексу), розповіла заступниця генпрокурора Вікторія Літвінова на конференції United for justice. Ця стаття, на відміну від екоциду, має інший пороговий критерій – екологічну катастрофу, а не її загрозу, на запитання DW уточнила Літвінова.
За її інформацією, таких справ наразі 265. “Через відсутність практики й прецедентного права, навіть на міжнародному рівні, Україна як держава вперше в світовій історії намагається переслідувати напади на природне середовище як воєнний злочин”, – під час виступу на конференції заявила заступниця генпрокурора.
Тим не менш ці розслідування просуваються. Наразі повідомлено про підозру трьом особам у двох кримінальних справах по статті 438, відповіли на запит DW в Офісі генпрокурора. Там уточнили, що обидві справи стосуються обстрілів українських нафтобаз.
Російський снаряд влучив у нафтобазу в Чернігові, березень 2022 рокуФото: Emergency Service of Ukraine/ZUMA/imago images
Крім того, цієї весни суд на Дніпропетровщині виніс вирок у справі про підрив споруд Північно-Кримського каналу Каховської ГЕС 27 лютого минулого року. Двох військових було заочно засуджено до 12 років позбавлення волі – за порушення законів та звичаїв війни. Суд також задовільнив цивільний позов на 1,5 мільярда гривень. “Обвинувачені оголошені у міжнародний розшук. Для його організації, в порядку міжнародного поліцейського співробітництва, матеріали направлено до Інтерполу”, – повідомила Літвінова, відповідаючи на запитання DW. Крім того, за її словами, місцева прокуратура ініціювала застосування санкцій до засуджених.
“Злочини проти довкілля розслідуються у зв’язку з конфліктами, що тривають по всій планеті. Вони, як і розслідування, які проводяться в Україні, продовжуються, тому наразі неможливо сказати, чи призвели вони до кримінальних вироків”, – пояснив у коментарі DW Аонгус Келлі, старший радник Консультативної місії ЄС із судового переслідування міжнародних злочинів.
Експерти цього підрозділу консультують правоохоронців щодо розслідування міжнародних злочинів. За словами Келлі, заочні судові рішення щодо цих справ, винесені українськими судами, “мають велику вагу в Україні та були б цінною судовою практикою для вивчення та потенційного використання іншими країнами”.
Заочні вироки
Заочні вироки створюють механізми додаткового тиску на воєнних злочинців, в коментарі DW пояснила Софія Шутяк, адвокатка, заступниця голови Комітету з аграрного, земельного та довкілевого права Національної асоціації адвокатів України. “Тому що рішення суду перекладається англійською мовою, розсилається по всіх міжнародних структурах для того, щоб вручити вирок та розпочати процедуру його виконання. Додатково це сприяє застосуванню щодо засуджених спеціальних санкцій, адже інформація стає доступною та є джерелом для внутрішніх процедур кожної країни. Зокрема, Україна може вимагати застосування безпосереднього виконання вироку чи екстрадиції засудженого”, – каже Шутяк.
Наслідки руйнування дамби Каховської ГЕС, червень 2023 рокуФото: Igor Burdyga/DW
Водночас їй не відомо про застосування санкцій за результатом заочних українських вироків у справах про воєнні злочини, зокрема проти довкілля. Проте, за її словами, такі засуджені можуть бути затримані в інших країнах, принаймні для вручення вироку. Чи іноземні країни віддадуть Україні засуджених, чи виконуватимуть судове рішення в себе – залежить від національного законодавства та міжнародної практики. Сама Україна вказує, що не виконує заочні вироки іноземних країн, зазначила Шутяк. “Наприклад, Австрія заявила, що не буде видавати Україні засуджених, тому що під час війни є ризик для таких людей”, – додала адвокатка.
“На мій погляд, заочні вироки у справах про воєнні злочини – це важлива цеглинка для побудови нашої справи в Міжнародному кримінальному суді – адже сприяють формуванню спроможності країни щодо розслідування кримінальних правопорушень під час війни”, – підсумувала Шутяк.
Міжнародний кримінальний суд
Причетних до воєнних злочинів можуть судити не лише на національному рівні, а й у Міжнародному кримінальному суді. Польовий офіс суду відкрили в Україні у вересні цього року. Його представники проводять розслідування у справі про депортацію українських дітей, за результатом якого суд уже видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна і російської дитячої омбудсменки Марії Львової-Бєлової.
Виступаючи на конференції United for justice, головна юристка офісу Бренда Голліс розмірковувала про можливість міжнародного правосуддя у злочинах проти довкілля. “Ми працюємо в правових рамках Римського статуту, в якому немає нічого про екологічні злочини як такі. Але у 8-й статті про воєнні злочини згадується навмисний напад – коли сторона знала, що це призведе до тривалої шкоди, яка була надмірною по відношенню до очікуваних військових переваг”, – пояснила Голліс.
Крім того, у 8-й статті описано злочин, який забороняє цілеспрямовані атаки проти цивільного населення або окремих цивільних осіб, зазначила юристка. Римський статут також забороняє цілеспрямовані удари по цивільних об’єктах, руйнування майна противника, якого не вимагає військова перевага, і цілеспрямоване використання примусового голодування цивільних осіб як інструменту війни.
Снаряд, що не розірвався, у полі в Демидові Київської області, квітень 2022 рокуФото: Andre Luis Alves/AA/picture alliance
Воєнні злочини проти довкілля можуть підпасти під усі ці визначення. Але довести це буде непросто, вважає Голліс. “Доведення злочину має включати доказування навмисності атаки – що вона не була випадковою, що саме цю ціль хотіли вразити, знаючи, що це призведе до надмірної шкоди. Також є пропорційність – чи заподіяна шкода сумісна з перевагами, які воююча сторона очікувала отримати завдяки цьому нападу? Яка міра заподіяння шкоди довкіллю може бути кваліфікована як тривала і тяжка?” – розмірковувала юристка.
Вона вважає, що, перш ніж передавати справу до суду, юристи її офісу мають дати відповідь на ці питання. “Якщо суддя з нами не погодиться, докази збитків навколишньому середовищу можуть бути подані як контекст під час розгляду інших справ і як обтяжуюча обставина для інших злочинів”, – додала Голліс.
Автор: Ганна Соколова
Джерело: DW