Ледь не щодня нам говорять про масштабний наступ ворога, який, нібито, розпочався. Або ні. Втім, найбільше цікавить інше — а що ЗСУ? Ну, українське військо теж не сидить же, склавши руки, а накопичує зброю, техніку та резерви — готується вибивати ворога з нашої землі.
То що про це відомо?
Як повідомило “Укрінформу” високопоставлене джерело в ЗСУ, на сьогодні лінія фронту становить 3750 км, активна ділянка — 850 км. Є гарячі напрямки, від яких залежить стійкість нашої оборони. Це Бахмут, Вугледар, Авдіївка, Марʼїнка, Кремінна, Купʼянськ. Їх необхідно тримати всіма силами доти, доки ми будемо готові до контрнаступальних дій, говорить співрозмовник агентства. Україні необхідно перехопити стратегічну ініціативу і почати контрнаступ в одному з напрямків. Саме для цього потрібен мобілізаційний резерв.
“Бо для успішного контрнаступу Україна потребує додаткових ресурсів: людей і боєприпасів. За правилами, під час війни кожна бригада повинна мати півтора боєкомплекту на день. Ніхто не воює успішно з 20 снарядами на бригаду, в якій 30 танків”, – каже джерело.
Україні дуже потрібна власна ракетна програма. Треба визнати, що деякі завдання Україна не може реалізувати через втрачений промисловий і науковий потенціал, зараз неможливо порівнювати ресурси рф і України. Саме тому нам дуже потрібна допомога партнерів. Те, що нам насамперед потрібно від Заходу, за словами джерела, – це ППО. За рік повномасштабного вторгнення на територію України прилетіло більше 3000 ракет — і крилатих, і балістичних: “Кинжал”, “Калібр”, Х-22 тощо. На жаль, балістичних ракет у росіян є ще дуже багато. За словами співрозмовника, єдине, що може боротися з балістикою — це літаки F-16.
“Це те, що може врятувати Україну”, – каже високопоставлений співрозмовник агентства.
Він наголосив, що Україна має достатньо пілотів, готових навчатися керуванню цих літаків. Він вважає, що партнери мають розпочати це навчання якнайскоріше.
Дуже потрібна Україні зброя, здатна бити більше, ніж на 100 км.
“Нам потрібні АТАКАМС, нам потрібні ракети повітря-земля, і таких в НАТО — більш як 2000 найменувань”, – сказав він.
Для успішного контрнаступу нам також потрібні безпілотні ударні комплекси, що можуть летіти на відстань більш як 100 км.
Крім того, нам потрібна артилерія і боєприпаси до неї. За словами джерела, Збройні сили України на сьогодні мають сотні гармат радянського зразка, боєприпаси до яких закінчилося.
“Потрібно або налагодити виробництво боєприпасів до цих гармат — заводи, що будуть виробляти 100 тис. снарядів на місяць, або замінити їх на гармати зразка НАТО зі 155 мм боєприпасами. Багато танків також мають радянські калібр 125 мм — снаряди до них скінчилася ще восени. Потрібні танки натівського калібру 120-мм.”, – говорить наш співрозмовник.
Потреб багато. Але невже насправді все настільки тривожно?
Міністр оборони Олексій Резніков обнадіює: “Що нас очікує? Більше зброї, у тому числі – української. Для усіх Сил оборони. Будуть танки і бронетехніка. Ми будемо ще краще перехоплювати ракети і дрони терористів, з якої країни вони б не походили. Будуть нові програми підготовки наших захисників і захисниць за участі партнерів. Ми їх поширимо не тільки на армію, але й на гвардію та на всіх, хто б’ється поряд. Буде нова якість оборони за рахунок технологій. Ми будемо вражати сильніше і на більшу відстань, у повітрі, на землі, на морі та у кіберпросторі. Буде наш контрнаступ. Ми багато працюємо, щоб його підготувати і забезпечити”.
А тепер найголовніше питання: коли ж буде наш масштабний контрнаступ?
Думки військових експертів дещо розходяться в питанні часу майбутнього контрнаступу ЗСУ. Але, запевняються вони, це точно станеться у наступні п’ять місяців.
Олексій Гетьман, учасник російсько-української війни, посилається на “свіже” інтерв’ю керівника ГУР МО Кирила Буданова: “Керівник розвідки вважає, що війна має закінчитися влітку цього року. На мою думку, це надто оптимістичний сценарій. Тим не менш, якщо виходити з його слів, то контрнаступ ЗСУ слід очікувати десь у квітні-травні”.
Полковник запасу Петро Черник звертає увагу на величезний «бронепакет» від наших союзників, що становить близько тисячі бойових броньованих машин. За його словами, це дозволить озброїти 6-8 повноцінних механізованих бригад.
“Це безпрецедентне явище. Отже, у союзників є розуміння, що треба створювати передумови для завершення війни. Всі ознаки демонструють, що наприкінці весни ці передумови будуть створені. Це також розуміють росіяни, тому так шалено тиснуть на сіверсько-донецькому і бахмутському напрямках».
Полковник запасу, льотчик-інструктор Роман Світан наголошує, що ЗСУ мають підготуватися до літа.
“У нас є час десь до літа, поки росіяни можуть підтягнути свої резерви. Тобто за весну ми повинні виконати певні дії”.
Що саме мається на увазі під “виконати певні дії” — йтиметься нижче.
Військовий експерт Олег Жданов зазначає, що ЗСУ упродовж березня отримуватимуть зброю від західних партнерів, і саме за її допомогою підрозділи “резервної армії” зможуть перейти у контрнаступ.
“Давайте згадаємо завдання президента Зеленського, він в січні постановив створити резервну армію. Ця резервна армія і буде здійснювати контрнаступ. Ми не будемо змішувати війська, які сьогодні ведуть оборонну операцію, вони виснажені, потребують доукомплектування, а деякі частини – переформування у зв’язку із втратами, бо це війна”, – зауважив він.
На думку Жданова, військова техніка радянських зразків, яку передають західні партнери України, найімовірніше, буде спрямована на підтримку військ, які ведуть оборону. Західна техніка піде в нові бригади, які ми сьогодні формуємо.
“Ми сподіваємося отримати до кінця березня те, що нам пообіцяли. А квітень присвятимо бойовому злагодженню та підготовці цих бригад. Тож можемо розраховувати на контрнаступ приблизно в другій половині весни чи ближче до літа”, – прогнозує військовий аналітик.
ЗСУ треба “виконати певні дії”: що це означає?
За словами керівника військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павла Лакійчука контрнаступальна операція — чи не найскладніший з точки зору стратегії і тактики вид ведення бойових дій. В ході підготовки командуванню треба досягти двох взаємовиключних задач: максимально ослабити сили противника в обороні і накопичити достатні резерви для прориву і розвитку наступу.
“Треба знайти тонку грань, коли противник достатньо “закошмарений”, а власні сили на піку спроможностей. Недобрав – ще бракує сил “переломити” ситуацію; перебрав – власні сили вже виснажилися, ще не розпочавши рішучий наступ. Саме це зараз відбувається на Сході – наші військові в жорстких оборонних боях “перемелюють” ворожі резерви, які рашисти накопичували для прориву нашої оборони”, – каже експерт.
Цю саму думку продовжує військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. Він каже, що розраховувати на потужний контрнаступ ЗСУ «тут і зараз» не варто, оскільки наші бійці готуються до оборони, а російські загарбники — до наступу.
“Якщо ми розпочнемо наступальні дії зараз, то що це буде? Ми спрямуємо свої підрозділи на ті напрямки, де наразі де-факто досить велике скупчення російських сил та засобів, які вони зможуть використовувати в обороні. Росіяни, як бачимо, зараз не в найкращому вигляді використовують своє тактичне та стратегічне положення. Але все ж таки, в обороні в них є більше переваг. Вони повинні свій ресурс нівелювати, витратити”, — пояснює військовий аналітик.
Наше завдання на сьогодні — знекровити російські окупаційні підрозділи.
Наприклад, біля Кремінної зараз знаходиться близько 9 тис. особового складу ворога. Якщо ці підрозділи ідуть у наступ, їх знищувати набагато простіше, аніж якщо усі ці 9 тис. перейдуть в глуху оборону.
“Контрнаступ – це не тільки екшен, але ще і фази підготовки, формування умов. Знищення складів з боєприпасами і ПММ, знищення скупчень техніки і ремонтних баз, КП, ПУ, штаби, бази ППО, БТГр”, – перелічує пан Коваленко.
Це перший фактор для реалізації контрнаступу ЗСУ.
Другий — українській армії потрібен час, аби сформувати повноцінні ударні групи штурмового типу. І такі групи наразі формуються.
“Йдеться про формування БТГр для контрнаступу, які в своєму складі матимуть саме ту техніку, яку нам уже передають або невдовзі передадуть міжнародні партнери. Це значно підвищить наші перспективи ”, – стверджує оглядач групи “Інформаційний спротив”.
Це може відбутися не так швидко, як хотілося би українцям. Потрібно приблизно до 2 місяців.
“БТГр можуть бути різні за призначенням. Це можуть легкі штурмові батальйонно-тактичні групи, які будуть мати на озброєнні переважно БПМ середньо та легко броньовані. Можуть бути повноцінні, з танковою компонентою, тобто рота танків і батальйон БПМ 33 одиниці. Ось така класична штатна комплектація”, — зазначає військовий експерт.
До слова, нещодавно міністр оборони Олексій Резніков також пояснював нюанси підготовки до контрнаступу ЗСУ.
“Цивілізований світ уже почав поставки до ЗСУ сучасних зразків озброєнь: бойові машини Marder, Bradley, Stryker та західні танки, – каже міністр. – Підготовка танкових екіпажів передбачає злагодженість підрозділів, по суті це штурмові задачі. Це забере час. Давайте брати реальні терміни — до двох місяців, коли механіки знатимуть як керувати, артилеристи — як стріляти, командири екіпажів — як давати завдання, а техніки — як обслуговувати”.
Крім того, необхідно налагодити систему швидкого відновлення техніки прямо на місці, середнього — десь в Україні, а складного — за її межами.
За таких технічних причин контрнаступ ЗСУ зможе початися не раніше ніж за два місяці, вважає пан Резніков: “Це орієнтовні терміни. Мають бути сили та засоби реалізувати задум Генштабу”.
Звідки наступатимемо: найбільш перспективні для ЗСУ напрямки
Олександр Коваленко каже, що на сьогодні є три плацдарми, на яких наше військо може реалізовувати наступальні операції. Це лівобережна Херсонщина, Запорізька область та Луганщина.
Донеччина залишається і ще довгий час залишатиметься саме плацдармом оборонного типу.
“Наступати на Донецький кряж ми не будемо. Ймовірно, це буде Луганський та Запорізький напрямки”, – такої ж думки притримується і Роман Світан.
Відносно тимчасово окупованого півострова…
“Про Крим можемо щось говорити лише після того, як вийдемо до адміністративної межі півострова”, – наголошує пан Коваленко.
Інший погляд щодо Криму висловив Олексій Гетьман. Він згадав про вісім штурмових бригад, які на сьогодні формує МВС.
“Коли було оголошено про набір до “Гвардії наступу”, то повідомлялося, що їхможуть задіяти саме для звільнення Криму”, – розповідає військовий експерт.
“Яку саме зброю ми вже маємо — поки невідомо, але вона дострілює до Маріуполя (про це — нижче). Отже, можна припустити, що ймовірним напрямком нашого контрнаступу може стати і Бердянськ, і Мелітополь, і Маріуполь. Не виключено, що ЗСУ спробують вийти таким чином до кордону, – прогнозує пан Гетьман. – Ми ж розуміємо, наскільки важливо обрізати ворогу постачання по суходолу — з рф до тимчасово окупованого Криму”.
Втім, знаючи наш Генштаб, може бути спланована абсолютно неочікувана операція, яка здивує не тільки ворога, наших партнерів, але й нас. А таке вже було. Згадаймо Балаклійсько-Куп’янську наступальну операцію.
“Наступ буде. Де — не знаю. Та будь-де. Між іншим, 23.02.23 в Генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв МЗС відбувся круглий стіл щодо стратегії деокупації і реінтеграції Криму. Ні на що не натякаю. Це так, до слова”, – підкреслив Павло Лакійчук.
Ресурсів вистачить: братимемо не кількістю, а якістю
Яку перевагу потрібно створити? Як, згідно з військовою теорією, має виглядати наш “ударний кулак”?
Олексій Гетьман каже, що дехто помилково до сих пір вважає, що аби наступати, треба використовувати наративи ще радянських часів або часів Другої чи навіть Першої світових війн. Мовляв, має бути 3-ох або 5-ти кратна перевага в наступальних діях перед оборонними.
“А нічого подібного. Це спростовано тим же генералом Залужним, нашими ЗСУ. Коли ми атакували ворога під Херсоном та під Харковом, то мали меншу кількість зброї, меншу кількість людей. В рф усього було (і досі залишається) більше ніж у нас – зброї, сил та засобів. Тим не менш, ми досягаємо успіхів. Чому? А тому, що використовуємо сучасну тактику ведення бою”, – акцентує військовий експерт.
Цю тактику, за його словами, не можна назвати натівською, бо навіть військові НАТО кажуть, що після побаченого тут, в Україні, змінюватимуть свої підходи та бойові статути.
“Те, що роблять ЗСУ — для них це щось неймовірне, не бачене раніше. Додамо мужність наших бійців, мотивацію. Чи не вистачає нам чогось? На війні ніколи нічого не буде достатньо. Ми все ще очікуємо на обіцяну бронетехніку, артилерію та далекобійні ракети. Але паралельно — ми вчимося, а отже — все буде. Так, мобілізаційна спроможність в росії набагато вища”, – вважає пан Гетьман.
Але ЗСУ братимуть іншим: не кількістю, а якістю. Наприклад, один танк “Леопард” співставний із 5 або 10 радянськими “тешками”. По “Абрамсах” – те саме.
“Мені згадується операція “Буря в пустелі”, коли зустрічалися американські танки з радянськими Т-72. Так от, тоді було пошкоджено/підбито лише 7 “Абрамсів”, а радянських танків — більше тисячі. Сьогодні ЗМІ малюють красиві таблиці, на яких порівнюють характеристики танків — вагу, довжину ствола і так далі. Так, показники цілком правдиві, але таблиці не показують найважливішого — якості. Тож 700 обіцяних танків від союзників, про які говорив Байден, декілька тисяч броньованих машин, тих же “Бредлі”, плюс все те, що в нас уже є… За кілька місяців ми зберемо досить потужне угрупування, цього вистачить для успішного контрнаступу”, – певен Олексій Гетьмань.
А Роман Світан очікує, що партнери нам передадуть більше зброї.
“Не виключаю, що динаміка передачі техніки, яка зараз йде, швидше за все, буде збільшена”, – підкреслив військовий експерт.
“Спекотний” Маріуполь: що за зброя робить там “бавовну”?
Останні кілька днів на окупованих територіях відбуваються доволі цікаві речі. Наприклад, у Маріуполі щось часто вибухає, і це при тому, що місто знаходиться поза зоною досяжності систем HIMARS. Але що це було — ніхто офіційно не повідомляє.
“Ми можемо тільки констатувати, що віддаленість – це дуже відносне поняття. Те, що вважається настільки віддаленим, що недосяжне, не завжди таким є. Напрямок Маріуполя для нас вже не є абсолютно недосяжним”, – повідомила керівник об’єднаного пресцентру ОК «Південь» Наталія Гуменюк.
“Наші військові знищують російських терористів, які вломилися в наше місто Маріуполь. Це наша територія, і ми будемо бити по окупантах, поки вони звідти не підуть. І відстань для нас уже значення не має – чи то це 100 км, чи то 150 км, чи то трохи більше”, – заявив секретар РНБО Олексій Данілов.
То чи можемо припустити, що Україна вже отримала далекобійні засоби ураження, наприклад, обіцяні американцями високоточні ракети GLSDB? Чи, можливо, “бавовну” в Маріуполі робить щось інше?
Олександр Коваленко зауважив: “Навіть стандартні снаряди для HIMARS здатні досягати тих об’єктів, які були знищені в Маріуполі. Але за умови, що сама пускова установка буде розміщена на достатньо екстремальній, ризикованій позиції. В чому ризик? Отримати контрбатарейну відповідь від ворога. Отже, якщо це дійсно HIMARS, то це надзвичайно сміливий крок ”.
За словами Павла Лакійчука, очевидно, наше командування зосередилося на нанесенні упереджувальних високоточних ударів на всю можливу для ЗСУ глибину, включаючи території рф та окупованого Криму.
“Для цього використовуються усі наявні можливості ракетних військ, бойових безпілотників, потенціал підрозділів спецпризначення. Чи йдеться про GLSDB? Можливо. А можливо “бавовну” ростить і щось інше”, – каже він.
Олексій Гетьман пригадав інцидент із застосуванням САУ “Богдана”, тобто коли вона на баржі приплила й завдавала ударів по острову Зміїний.
“Можливо, зараз ми розмістили ближче HIMARS. Але, знаєте, український ВПК під час війни почав працювати доволі потужно. Наприклад, секретар РНБО Данілов казав, що є деякі види озброєння, набоїв, ба, навіть снарядів для калібру 155-мм, який ми самостійно виробляємо. Це перший момент, – каже військовий експерт. – Другий — це комплекс “Нептун”, який розробляли як протикорабельну ракету, що б’є на 270 кілометрів. Але ж “Нептун” – це звичайна крилата ракета, а тому вона може бути застосована й по наземним цілям”.
Третій момент — минулорічна атака на російський стратегічний аеропорт “Енгельс-2”, який знаходиться за 700 кілометрів від кордону. Чим атакували? Є припущення, що це були ще радянські Ту-141 «Стриж».
“Їх в нас було десятки, а то й сотні одиниць. До чого я веду? А до того, що для країни, яка має потенціал для запуску супутників у космос, не так уже й складно переробити ті ж “Стрижі”. Тим більше, як-не-як, але наш ВПК працює. Чи могли партнери передати нам GLSDB або якісь інші далекобійні ракети? Цілком. Просто наразі це не афішується”, – резюмував Олексій Гетьман.
Автор: Мирослав Ліскович. Київ
Джерело: УКРІНФОРМ