«Яка війна обходилася без воєнних злочинів?». Як в Ірпені судять полоненого російського загарбника Мєдвєдева

Ірпінський міський суд майже три роки слухає справу російського військовополоненого Андрія Медведєва з 1-го батальйону 104-го полку 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії. ЗСУ взяли Медведєва в полон на херсонському напрямку восени 2022-го. Згодом він отримав підозру у вчиненні воєнного злочину: знущанні над цивільними, побитті, імітації розстрілів на Київщині. Нині він під вартою.

У 2024 році лише на чотирьох із 21 призначеного засідання досліджували письмові докази. У 2025-му призначили 16 засідань, а докази вивчали на шести з них. На двох засіданнях у лютому 2026-го переглянули відео слідчих експериментів і процедури впізнання. МІПЛ розповідає про справу, темпи її розгляду та слідчі експерименти.

Епізоди

Перший епізод охоплює події в Ірпені. Слідство встановило, що Медведєв у складі свого підрозділу брав участь у повномасштабному вторгненні та окупації Київщини. На початку березня він імітував розстріл двох цивільних чоловіків на території Ірпінського військового госпіталю. Це були беззбройні Олександр Яковенко та Руслан Казимов. Медведєв, вважають слідчі, став позаду потерпілих, наказав їм стати на коліна та притулити голови один до одного, відтак зробив кілька пострілів над ними.

Другий епізод також стався в Ірпені. У березні підсудний разом із командиром Олександром Віселковим зайшов до одного з приватних будинків на вулиці Кошового, де на той момент перебували Олександр Петренко та Вадим Бойко. Слідство встановило, що Медведєв бив Петренка та допитував, а потім імітував його розстріл. Справу Віселкова теж слухає Ірпінський міський суд, проте заочно.

Третій епізод стався на початку березня 2022-го у Бучі. За даними слідства, Медведєв із Віселковим затримали місцевих Олександра Литвина, Юрія Литвина, Володимира Татарчука, Руслана Алієва, Костянтина Школьненка і Віктора Синицького. Росіяни звʼязали їм руки за спиною, а потім жорстоко допитували, погрожуючи зброєю. Після цього кинули до підвалу підприємства «Транском», невдовзі перевели до підвалу дитячого табору «Променистий». Чоловікам вдалося втекти, а ще одному потерпілому, який після катувань не міг рухатися, згодом допомогли вийти місцеві жителі.

Темпи розгляду

Обвинувальний акт у справі надійшов на розгляд до Ірпінського суду навесні 2023-го. Спершу у справі були епізоди щодо подій в Ірпені. Згодом, у листопаді 2023-го, додався ще один — щодо затримання в Бучі.

На початку квітня 2023 року суд обрав Медведєву запобіжний захід тримання під вартою, а у листопаді 2023 року оголосив обвинувальний акт. Наразі триває дослідження доказів прокуратури.

У 2024 році загалом призначили 21 засідання. Проте лише на чотирьох із них досліджували письмові докази, тоді як сім разів засідання не відбулося, бо колегія суддів не збиралася. Медведєву сім разів продовжували запобіжний захід.

В Офісі Генпрокурора повідомили: у 2025 році призначили 16 засідань у справі Андрія Медведєва. Однак одне відклали за клопотанням захисника, а ще три зняли з розгляду через відсутність когось із членів колегії суддів. З 16 відбулося 12 засідань. У половині випадків вирішували питання щодо запобіжного заходу, на решті досліджували докази.

Слідчі експерименти: “Променистий”

Засідання 17 лютого розпочалось із затримкою. Адвокат із центру безоплатної правової допомоги Кирило Шурхно доєднався по відео.

До скляного боксу у зал суду завели Медведєва. Поруч вже очікувала перекладачка, призначена йому судом для синхронного перекладу. Медведєв запитав у неї:

— А вам платять за те, що ви приходите сюди майже три роки?

— Така робота, — відповіла вона.

Судді зайшли до зали. Почали перегляд відео слідчого експерименту з потерпілим Юрієм Литвином. Він розповів про те, що з ним трапилося на початку березня 2022-го у Бучі. Слідчий експеримент почався у квартирі потерпілого. Чоловік сказав, що 4 березня близько 16:00 почув, як “щось пролетіло над головою”.

“Я одразу в залу пішов, минуло хвилин 5 — 10. І встав подивитись, що там. Також подивися у кімнаті, чи не було пошкоджень на стінах. Потім стався ще один приліт. Потім узяв грошей у мами, десь 300 гривень, і понесло мене за сигаретами”, — розповів Литвин.

Він показав слідчим, як спускався сходами вниз, а також момент, коли його затримали російські військові біля підʼїзду.

“Вони російською мовою запитали документи. Я сказав, що вдома. І запропонував їх винести. А мені звʼязали руки за спиною. І повели на автостоянку. Тут уже було на той момент двоє чи троє цивільних. Я памʼятаю, як потім нас усіх разом повели у бік автотранспортного підприємства “Транском” на Леха Качинського”, — продовжив потерпілий.

За його словами, їх спершу тримали у підвалі цього підприємства. Проте згодом повели до підвалу табору “Променистий”. Тож на відео Литвин привів правоохоронців до головних воріт табору і сказав, що їх заводили тут. Потерпілий розповів, що дорогою падав, а один із російських військових — Віселков — вдарив його через це. Медведєв же погрожував пострілом у коліна.

Після цього у суді подивилися відео слідчого експерименту з Медвєедєвим щодо утримання потерпілих у таборі “Променистий”. Слідча дія розпочалася біля підприємства “Транском”, про яке згадував Литвин. Медведєв розповів:

“Сюди, до “Транском”, я прийшов 4 березня 2022 року, забирав із прохідної людей. З цієї прохідної вивели трьох осіб. Нам наказали відвести їх до піонертабору “Променистий”. Зі мною був Віселков. Один із цивільних мав щось із ногою, він постійно падав. Віселков пробував його підняти, але завдав йому два удари кулаком”.

— Ви бачили, як Віселков наносив удари? — запитав слідчий.

— Темно було, бачив лише силуети. Ну, вони зупинились ось тут, той почав падати, а Віселков почав піднімати і наніс удари.

— А як він упав?

— Ніби присів на коліна.

Слідчий запитав, чи били ще когось. Медведєв відповів, що не памʼятає. Далі поліцейські разом із ним попрямували до табору. Медведєв показав, куди саме відвів чоловіків — це був темний підвал. Після цього перегляд завершився.

Упродовж дослідження відео Медведєв лише крадькома поглядав на екран, а більшість часу відсторонено дивися у вікно.

Слідчі експерименти: Ірпінь

Перед засіданням 24 лютого Андрій Медведєв заходить до скляного боксу з книжкою. Хоч він не любить журналістів, але на запитання про те, що читає, реагує. Сказав, що любить читати щось історичне, про минуле й майбутнє, антиутопії, проте Орвелла не читав. Переважно російських авторів:

— Назва вам нічого не скаже, — повторював.

Він зауважив, що читати українською не може, але розуміє:

— Нічого складного немає. Я б не сказав, що це складна мова. Може, хіба якісь ваші нові слова, які придумують вже після 2022-го року.

Він продовжив, мовляв, російська та українська — це нібито одна мова. Додав, що польська та словацька так само схожі.

— А на обмін хочете?

— Звісно хочу, чому б і ні.

— А якщо вам скажуть знову йти воювати після повернення? Якою буде ваша відповідь?

— Позитивною.

— Знову підете?

— Ну звісно!

Після цього росіянин обурився тривалим судовим розглядом справи в українському суді, сказав, що їздить до суду нібито просто так. Скаржився і на адвоката, мовляв, той неактивно його захищає. Він заявив:

— Якісь безглузді докази та факти мені намагалися пред’явити. Навіщо я просто так сюди їздив, щоб почути, що продовжують термін під вартою на 60 діб? А далі просування не було жодного. Це ж не просто так, це ж не суддя вирішувала. Це був не судовий процес, це була циркова вистава якась. Не було жодних просувань. У деяких справи за два місяці розбираються, у людожерів там різних. Я вже зрозумів, що це вже просто якась роль. Кожен відіграє свою роль. Прокурор — свою. Я приходжу, тут сиджу, очима хлопаю, дивлюся у вікно.

МІПЛ зазначила натомість, що в обвинуваченні йдеться про три епізоди, та запитала, чи досі Медведєв їх не визнає. Той відповів:

— Ну звісно, а що мені визнавати?

І продовжив, мовляв, яка війна обходилася без воєнних злочинів і жертв серед цивільних.

На питання про ставлення до війни, яку розпочала Росія, Медведєв коротко відповів:

— Я солдат.

— Ви хочете сказати, що виконували наказ?

— Звісно, — відповів він із посмішкою.

Невдовзі до зали зайшла колегія суддів на чолі з Наталею Карабазою, учасники перейшли до дослідження доказів. Першим подивилися слідчий експеримент із потерпілими Олександром Яковенком і Русланом Казимовим. Слідчу дію проводили на території військового шпиталю в Ірпені.

Яковенко почав розповідь із того, що завідувачка складом наприкінці лютого 2022-го дала їм ключі, щоб вони розвозили паливо по позиціях та укриттях:

“Ми понабирали паливо у каністри. В один із разів приїхали, поставили тачку, взяли каністри, зайшли, поставили їх наповнюватись. І до нас підбігли військові російські. Один цілився автоматом і кричав: “Хто такі? Що тут робите? Виходьте”. Ми кричали, що цивільні, просили не стріляти. Казали, що нас двоє. Той росіянин сказав: “А якщо гранату зараз туди кину?”. Один із них документи запитав, я йому паспорт дав. Він каже: “Ви думаєте, вам просто так із рук зійде, що ви Донбас бомбите?” Ми сказали, що до Донбасу жодного стосунку не маємо”.

Після цього, продовжив потерпілий, росіянин пропонував їм гроші, просив розповісти про позиції ЗСУ. Потерпілі натомість сказали, що вони цивільні і на позиції їх не пускають. Російський військовий тоді заявив, нібито скоро в обігу зʼявляться рублі. За словами потерпілого, після цього він наказав стати на коліна та завести руки за голову:

“Він сказав: якщо ми руки опустимо, то будуть стріляти. Я став на коліна. Він вистрілив біля голови. І поставив наші голови близько одна до одної. Відбулась стрілянина прям над головами. Потім каже: “Встать!” І продовжує: “Що, страшно? За мною”, — додав потерпілий, демонструючи, як стояв.

Згодом, як показали потерпілі, їх вивели зі складу та, штовхаючи автоматами у спину, повели у невідомому напрямку. Дорогою російський військовий заявив, що біля автомобіля КамАЗ лежить “його двохсотий”, і наказав принести амуніцію та патрони.

Слідчий запитав у потерпілих, чи сприймали вони погрози як реальні. Яковенко натомість зазначив, що думав “уже все”.

“Ви були позбавлені можливості самостійно пересуватись?” — уточнив слідчий.

“Він казав, щоб руки були вгорі, інакше стрілятиме”.

Потерпілий додав, що запитав у росіянина, як його звати — той нібито сказав “Медведь”.

Чоловікам згодом вдалося втекти через паркан.

Потім у суді переглянули відеозапис процедури впізнання обвинуваченим Медведєвим потерпілого Литвина. Спершу слідчі пояснили йому процедуру та його права. Потім вивели до іншої кімнати, а до приміщення, де проводили слідчу дію, запросили чотирьох чоловіків. Серед них був і потерпілий. Кожному з них дали таблички з цифрами від одного до чотирьох.

Далі до кабінету завели Медведєва. Він вказав на двох чоловіків, які, за його спогадами, схожі на потерпілого — серед них був і Литвин. Тоді слідчий попросив обох пройтись, адже потерпілий, як пригадав Медведєв, кульгав. Але Медведєв так і не визначився з вибором. Адвокатка Ірина Барзелович із центру безоплатної правової допомоги, призначена на цю слідчу дію, звернула увагу, що потерпілий був у яскравій кофті під час впізнання, тоді як інші — у темному одязі, і двоє не обраних Медведєвим були вищими.

Наступне засідання у справі відбудеться 16 березня.

Авторка:  Аліна Кондратенко

Джерело: МІПЛ