За два роки великої війни білоруські компанії подвоїли поставки російським виробникам зброї
Поїхати у подорож із чоловіком Євгеном та сином Данилом — таке бажання загадала Наталія з українського Нікополя у свій день народження. 16 листопада 2025 року родина відсвяткувала її 36-річчя. Наступного ранку чоловік прокинувся першим, поснідав вчорашнім тортом, поцілував дружину і пішов давати уроки водіння в центрі міста. Через кілька годин почався обстріл.
Від вибуху здригнувся будинок. Наталя зрозуміла: удар припав десь поруч — і одразу почала дзвонити Євгенію. Безрезультатно. Попросила сина теж набирати його номер. Нарешті трубку взяла співробітниця швидкої і сказала: «Приїжджайте». У лікарні Наталі віддали речі чоловіка — навіть обручку. Вона запитала, чи цілі руки й ноги. У відповідь почула: «Так».
Про смерть чоловіка Наталія дізналася вже від лікаря.
«Так наше життя розділилося на «до» і «після», — каже вона, ледь стримуючи сльози.
Російські війська обстріляли прифронтовий Нікополь у Дніпропетровській області з артилерії з боку окупованого Енергодара.
Окрім Євгенії, загинула ще одна жінка. У виписці з реєстру досудових розслідувань не вказано конкретний тип зброї. Але що б не використовували того дня — гармати, гаубиці, міномети чи реактивні системи залпового вогню — за кожним таким ударом стоїть не тільки військовий розрахунок, а й довгий виробничий ланцюжок.
Шасі, оптика, електроніка та комплектуючі для російської військової техніки та зброї надходять, зокрема, з Білорусі. Від джерела у логістичній сфері журналісти БРЦ отримали дані про постачання від 58 білоруських підприємств 41 російському виробнику озброєння. З лютого 2022 року по серпень 2025-го обсяг цих відвантажень склав щонайменше $1,2 млрд. До 2024 року він збільшився вдвічі порівняно з 2022-м. Окрім вже відомих військових підрядників, БРЦ виявив 29 компаній, які досі не перебувають під західними санкціями, хоча такі поставки безпосередньо допомагають Росії продовжувати атаки на Україну.
Матеріал підготовлено у співпраці з українським виданням «Слідство.Інфо», за підтримки «Кіберпартизан» та ініціативи «Рабочий Рух».
Шасі для «Смерча» та «Іскандера»
У новинах про війну переважно говорять про дрони як про головний вид зброї, але по прифронтових містах Росія майже щодня завдає ударів і зі звичайної зброї. Наприклад, реактивними системами залпового вогню (РСЗВ). У окремі дні з них здійснювали понад 200 обстрілів на добу. З огляду на відстань РСЗО могли використовувати й для обстрілу Нікополя, коли загинув чоловік Наталії, каже Андрій Харук, український військовий історик, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
На багатьох таких установках використовують шасі білоруського виробництва. Система «Ураган-1М» встановлена на шасі МЗКТ-7930.
Базою для «Смерч» є серія МЗКТ-543.
Комплекс «Торнадо-С», сучасний аналог «Смерча», складається з декількох машин. Бойова машина 9А54 також використовує МЗКТ-543М. Усі ці шасі випускає ВАТ «Мінський завод колісних тягачів» — скорочено МЗКТ.
Принаймні до грудня 2024 року завод входив до переліку підприємств Держкомвійпрому Білорусі, тобто його діяльність в оборонно-промисловій сфері координувало це відомство. За даними БРЦ, саме компанії з цього списку забезпечили більшу частину поставок: 11 підприємств з лютого 2022 року по серпень 2025 року поставили російським виробникам зброї товарів і комплектуючих на суму 1,17 млрд доларів.
МЗКТ увійшов до трійки лідерів.
МЗКТ поставив 93 шасі вартістю понад $30 млн АТ «Мотовилихинські заводи». Це російське підприємство виробляє «Гради», «Смерчі», «Торнадо» та гаубиці «Мста-Б».
Ще близько $186 млн МЗКТ заробило на постачанні зброї іншим російським виробникам. Двигуни та інші комплектуючі майже на $52 млн закупило АТ «ФНПЦ “Титан-Баррикади”» — виробник самохідної пускової установки «Іскандер-М» та автономної пускової установки ракетного комплексу «Тополь-М».
Товари на суму 44 млн доларів закупило АТ «НЗ 70-річчя Перемоги», яке виробляє компоненти зенітних ракетних систем С-400, С-500 та «Витязь».
Про контракти МЗКТ з цими російськими підприємствами раніше розповів BelPol. БРЦ вдалося підтвердити поставки та встановити їхні точні обсяги.
Чому білоруські шасі важливі для російських ЗРК, пояснює Андрій Харук і звертає увагу на їхню якість:
«Повністю задовольнити попит вони (російські виробники — ред.) не можуть, тому що російські зенітні ракетні системи зараз зазнають значних втрат від українських ударів. <…> Я повинен зняти капелюха перед білоруськими інженерами-конструкторами, тому що якщо ми подивимося на китайські або північнокорейські шасі для ракетних систем, вони базуються на білоруських, на мінських конструктивних рішеннях. Тобто це досить якісна, непогана техніка».
Останні відкриті дані про власника МЗКТ стосуються 2022 року: тоді він належав державі. Олександр Лукашенко у січні 2020 року назвав МЗКТ одним зі своїх улюблених заводів. Уже в серпні того ж року робітники скандували йому «Іди геть!», а в грудні білоруське підприємство потрапило під санкції Євросоюзу як відповідальне за порушення прав людини. У травні 2025 року МЗКТ вдруге опинився у санкційному пакеті ЄС, але вже за підтримку обороноздатності Росії. Крім того, підприємство перебуває під обмеженнями Великої Британії, США, Канади, Швейцарії, Японії, України та Нової Зеландії.
Оптика та ракетні установки
Найбільшим відправником із структури Держкомвійськопрому в нашій вибірці виявилося ВАТ «Пеленг». Компанія виробляє оптико-електронну продукцію військового та цивільного призначення і перебуває під західними санкціями. Обсяг її поставок склав 875 млн доларів.
«Пеленг» відправив товари, зокрема комплекти «Сосна-У», на суму приблизно 362 млн доларів на адресу АТ «Вологодський оптико-механічний завод», яке виробляє приціли для танків, бронетехніки та бойових машин.
Апаратуру прицілу навідника вартістю 270 млн доларів у білоруського підприємства придбало АТ «Науково-виробнича корпорація “Уралвагонзавод” імені Ф. Е. Дзержинського» — виробник танків, бойових та броньованих машин.
Крім того, «Пеленг» постачав іншим російським організаціям оборонного сектору оптико-електронні блоки, датчики, а також модулі та системи виявлення й прицілювання.
Як повідомив БРЦ представник Головного управління розвідки України Андрій Юсов, продукцію «Пеленга» виявили у зразках захопленого російського озброєння та техніки: системи управління вогнем «Калина» — у танках Т-90М, тепловізійні приціли «Сосна-У» — у танках Т-72БА, Т-90С/М, комбіновані приціли навідника — у БТР-82А.
Білоруська держава володіє 49% акцій «Пеленга».
До трійки постачальників зі структури Держкомвійськопрому увійшло також НВОО «ОКБ ТСП». Компанія займається розробкою та серійним виробництвом нових систем озброєння, створенням апаратно-програмних засобів для систем управління військами та озброєнням, а також модернізацією військової техніки.
ОКБ ТСП поставила транспортно-пускові та зарядні агрегати, а також обладнання для них на суму 62 млн доларів АТ «ВПК «НВО Машинобудування» — виробнику крилатих ракет «Циркон» та «Онікс». Це морські ракети, які Росія використовує проти наземних цілей в Україні.
З липня 2025 року ОКБ ТСП перебуває під санкціями Євросоюзу.
«Наразі Росія не може виробляти аналоги оптоелектронних систем, що змушує її продовжувати закупівлі в Білорусі. Поставки такої продукції з інших країн дуже ускладнені, з огляду на її військове призначення. У більшості інших категорій їх можна замінити. Але продовження закупівель, наприклад, колісних шасі, вказує на те, що російська промисловість не може забезпечити необхідні обсяги виробництва», — каже Андрій Харук, військовий історик, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
ГУР у відповіді на запит БРЦ оцінило залежність Росії від білоруських оптико-електронних систем, прицілів та блоків наведення майже у 85%, колісних шасі для ракетних комплексів та важкої техніки — до 90%, транспортно-пускових та транспортно-зарядних агрегатів — до 80%, електронних компонентів та мікросхем — до 20%, приладів, підшипників, дисплеїв та іншої комплектуючої продукції подвійного або військового призначення — до 60%.
«Окремі білоруські компоненти можна замінити китайськими аналогами. Однак це вимагатиме додаткових витрат і часу на випробування та адаптацію, внесення змін до конструкторської документації, а також навчання російських військових правилам експлуатації та обслуговування нової техніки», — йдеться у відповіді ГУР.
Під опікою держави
Підприємство поставило товарів, зокрема 45 систем відображення інформації, на суму приблизно 14 млн доларів на адресу ПАТ «ОАК». Воно виробляє літак Су-34 — один із основних носіїв авіабомб для ударів по Україні. Тільки у 2024 році від таких бомб загинули 360 осіб, 1861 мирний житель був поранений, як випливає з повідомлення місії ООН з прав людини в Україні.
Оптичний завод «Сфера» — це філія холдингу «БелОМО», яка виробляє оптичні елементи та покриття. За даними, що є у розпорядженні БРЦ, завод поставив до Росії дзеркала, захисне та оглядове скло, лінзи, призми та пластини на суму майже 7 млн доларів. Серед одержувачів — АТ «ВОМЗ», АТ «КБП» та АТ «МЗП».
ВОМЗ виробляє прицільну оптику. КБП — протитанковий ракетний комплекс «Корнет». Мічурінський завод випускає датчики для ракет Х-101. Один з останніх на момент публікації ударів такими ракетами Росія завдала з Самарської області на початку квітня 2026 року. Російська армія випустила 25 Х-101, 24 з яких збили.
Мікросхеми, діоди та транзистори для російських військових виробників постачало ВАТ «Інтеграл». За даними БРЦ, підприємство відправило продукції на суму 13 млн доларів на адресу АТ «НВО Електромашина», АТ «Ульяновський механічний завод», ПАТ «НВО Алмаз» та семи інших російських підприємств ВПК.
«НВО «Електромашина» випускає дистанційно керовані бойові модулі, зокрема для бронетехніки «Армата» та Т-90. Ульяновський механічний завод виробляє зенітний ракетний комплекс «Бук-М3». ПАТ «НВО Алмаз» випускає зенітні ракетні комплекси сімейств С-75, С-125, С-200, С-300П, С-350, С-400 і С-500, а також системи ПРО та ППО.
У січні 2025 року БРЦ опублікував розслідування про те, як мікросхеми «Інтеграла» використовуються в російській зброї.
За словами Андрія Харука, з огляду на те, що практично всі отримувачі білоруської продукції з вибірки БРЦ — це підприємства російського ВПК, сумнівів щодо її військового призначення практично немає.
«Навіть якщо припустити, що якась частина цих виробів може потрапити до категорії продукції подвійного призначення, то це мізерна частка. Уся інша продукція з цієї номенклатури чітко вказує, що це продукція військового призначення, яку немає сенсу використовувати у цивільних виробах».
Приватна ініціатива
Серед білоруських постачальників російських виробників зброї є й менш відомі приватні компанії.
Наприклад, підприємство колишнього керівника одного з відділів виробника засобів ППО УП «Тетраедр», а також сімейна компанія, власниці якої заявляють про зовсім іншу діяльність — випікають торти та займаються відеозйомкою. Детальніше про них БРЦ розповів в окремому розслідуванні.
Деякі компанії досі не перебувають під санкціями. Одна з них — білоруська «дочка» британської компанії, яка, як з’ясував БРЦ, пов’язана з білоруським мільйонером Віталієм Арбузовим. Йдеться про Унітарне підприємство «Брейк Гідролікс», яке, серед іншого, постачало деталі виробнику БТРів. Про нього читайте тут.
Шукати заміну білоруським поставкам Москві невигідно, пояснює Андрій Харук: «Доки Росія може отримувати продукцію військового призначення з Білорусі без жодних перешкод, навіщо їй шукати альтернативу? Навіть із Китаєм — це проблема логістики. З будь-якими іншими країнами — це проблема санкцій».
«Як співучасник агресії у війні в Україні, Білорусь сама перебуває під санкціями та ізольована від міжнародного ланцюга поставок, тому у неї мало партнерів, окрім Росії, яким вона може експортувати свою продукцію», — зазначає старша асоційована наукова співробітниця Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) Емілі Ферріс.
За словами наукового співробітника з питань санкцій Київської школи економіки Павла Шкуренка, відсутність таких компаній у списках обмежень може пояснюватися кількома факторами: повільною юридичною процедурою, послабленням заходів через інтереси окремих держав-членів ЄС та різним рівнем їхньої готовності забезпечувати дотримання обмежень.
«Проте, хоча розробка та впровадження санкцій не є ідеальними, вони підвищують вартість і посилюють дефіцит критично важливих компонентів для російської/білоруської військової промисловості, посилюють внутрішню конкуренцію, яка підриває цивільний сектор, ще більше розпилюючи обмежені ресурси Росії».
Обіг товарів для ВПК
Торговельний ланцюг працює в обох напрямках. Поки білоруські підприємства постачають продукцію до російського ВПК, Росія постачає деяким із них західні товари, що підпадають під санкції. Йдеться про продукцію європейського, американського, японського та південнокорейського походження.
З квітня 2022 року по липень 2025 року білоруські постачальники з нашого списку отримали таких товарів на суму приблизно 800 тис. доларів.
Найбільше серед них було продукції німецького походження — на 254 тис. доларів. В основному це апаратура для вимірювання та контролю електричних величин, а також прилади для фізичного та хімічного аналізу. Серед найбільших одержувачів — ВАТ «Пеленг» та УП «НТЦ ЛЕМТ БелОМО».
З огляду на обсяг поставок, БРЦ звернувся до Федерального відомства Німеччини з питань економіки та експортного контролю (BAFA) із запитанням, чи свідчать такі випадки про недоліки існуючої системи та як їх запобігти. На перше запитання відомство нам не відповіло. Щодо другого повідомило, що ефективність санкцій залежить від спільної роботи бізнесу та держави, зазначивши, що контроль і розслідування можливих порушень забезпечують митні та правоохоронні органи.
Швейцарські двигуни, генератори та компоненти для електричного обладнання на суму 198 тис. доларів закупило УП «НТЦ ЛЕМТ БелОМО».
Компанія «Пеленг» придбала британські інтегральні схеми та обчислювальні машини на суму 84 тис. доларів.
Американські мікросхеми, обладнання для регулювання електричного струму, напівпровідникові прилади та обчислювальні машини на суму 50 тис. доларів отримало ТОВ «СД Електро». Ця компанія вже фігурувала в розслідуванні БРЦ як постачальник мікросхем, які можна використовувати для створення винищувачів і безпілотників, до Росії.
Серед західних товарів були й італійські. У лютому 2023 року ВАТ «Керуюча компанія холдингу “Мінський моторний завод”» отримало італійські двигуни на суму 17 тис. доларів. Італійська продукція надходила через Росію також і на «Інтеграл». З січня по липень 2023 року підприємство отримало деталі та приладдя до верстатів, а також апаратуру для виробництва мікросхем на суму 16 тис. доларів.
«Вимірювальне/контрольне обладнання та обладнання для виробництва мікрочіпів належать до «довгострокових» товарів, які підтримують і забезпечують оборонне виробництво протягом тривалого часу, тоді як інші товари, про які ви згадали, належать до «короткострокових» товарів, які одразу ж надходять до систем озброєння. Імпорт «довгострокових» товарів подвійного призначення більшою мірою свідчить про довгострокову залежність», — повідомив БРЦ Аллен Маггард, старший аналітик некомерційної організації з глобальної безпеки C4ADS, що спеціалізується на російському оборонно-промисловому комплексі.
Найбільшими російськими постачальниками товарів, що підпадають під санкції, до Білорусі були ТОВ «Інелсо», ТОВ «Термо-Рішення», ТОВ «Грін-Чіп», ТОВ « Промтехпоставка» та ТОВ «БЛМ Синержі». Для деяких із них БРЦ вдалося простежити початкові ланки ланцюга поставок і встановити, що продукція, на яку накладено санкції, потрапляла до них із країн Азії.
ТОВ «Інелсо», яке постачало до Білорусі швейцарські двигуни, у 2022—2023 роках отримувало їх із Гонконгу від двох місцевих компаній — Cargo Marketing Logistics (HK) Limited та Guangzhou Orientir Limited, а також від турецької компанії Scitech Tasimacilik Ticaret, Limited Sirketi. Остання з жовтня 2023 року перебуває під санкціями США як компанія, що надавала підтримку російській оборонній промисловості.
БРЦ надіслав запити фірмам, які відправляли товари, що підпадають під санкції, до «Інелсо», але отримав відповідь лише від однієї з них. Представниця Guangzhou Orientir Limited заявила, що компанія виступала в цих поставках лише як агент з оформлення експортно-імпортної документації і не була фактичним власником товару. За інформацією Guangzhou Orientir Limited, фірма продовжувала працювати з «Інелсо» за інерцією після початку повномасштабної війни, оскільки клієнт нібито запевняв їх у відсутності зв’язків із поставками, що мають відношення до війни в Україні. Після введення санкцій проти «Інелсо» у травні 2023 року співпрацю припинили.
Сама «Інелсо» займається оптовою торгівлею виробничим електротехнічним обладнанням. Компанія співпрацює з організаціями Міністерства оборони Росії. У грудні 2022 року вона постачала електронні компоненти АТ «Спеціальне конструкторське бюро МО РФ», яке розробляє та виробляє озброєння, військову та спеціальну техніку, зокрема робототехнічні комплекси. При цьому на своєму сайті «Інелсо» відкрито пропонує електроніку західних брендів: нідерландських Tecnotion і Delta Elektronika, американського Celera Motion, британського Zettlex, німецького Stefan Mayer Instruments та ірландського InnaLabs.
Зі згаданих вище компаній західних брендів на запит БРЦ відповіли лише три. Tecnotion повідомила, що до лютого 2022 року дійсно постачала продукцію до Росії, зокрема для «Інелсо», проте після цього негайно припинила поставки до Росії та Білорусі, розірвала відносини з «Інелсо» і неодноразово просила видалити згадку про себе з сайту компанії, але реакції не отримала. Схожу відповідь ми отримали від Innalabs і Stefan Mayer Instruments. За словами представників компаній, востаннє вони поставили товари «Інелсо» у 2021 році, припинили співпрацю з Росією та Білоруссю після початку повномасштабної війни і вимагатимуть видалити згадки про їхні фірми з сайту «Інелсо».
ТОВ «Грін-Чіп» постачало до Білорусі німецьку електронну апаратуру. У 2023—2024 роках компанія отримувала її з Гонконгу, Китаю та Таїланду від зареєстрованої в Гонконзі Dauking Technology Co., Limited. Та сама компанія постачала «Грін-Чіпу» товари, що підпадають під санкції, швейцарського, американського, британського та французького походження.
Раніше БРЦ вже з’ясував, що «Грін-Чіп» закуповував у Білорусі мікросхеми, а його клієнти співпрацювали з російською владою та підприємствами ВПК.
ТОВ «БЛМ Синержі» у 2022–2023 роках отримувало з Індії від компанії Ayush Technologies німецькі гелієві дефектоскопи — прилади для виявлення дуже дрібних витоків, а потім постачало такі самі товари до Білорусі.
Серед клієнтів «БЛМ Синержі» були державні установи та дослідницькі центри.
«Основне обмеження ефективності санкцій, як правило, має структурний характер, — повідомив Аллен Маггард. — Відомствам часто бракує ресурсів порівняно з масштабом їхнього глобального мандата, що обмежує їхні можливості щодо забезпечення дотримання санкцій сильніше, ніж відсутність наміру діяти. Це посилюється обмеженою видимістю даних, особливо в непрозорих юрисдикціях та в умовах дедалі обмеженішого доступу до російських реєстрів, що ускладнює та уповільнює відстеження та підтвердження зв’язків у ланцюгах поставок».
На іншому кінці ланцюжка
Ланцюжок, що починається в Гонконзі, пролягає через Росію до Білорусі, а потім знову до Росії, для Наталії з Нікополя обривається вранці 17 листопада 2025 року. У день обстрілу Євген вийшов з машини покурити під час перерви між уроками. Все сталося швидко: снаряд влучив у бордюр, осколок потрапив йому в живіт. Через 40 хвилин чоловік помер.
На момент публікації цього розслідування Наталія живе без чоловіка вже майже шість місяців. Їй допомагає триматися необхідність піклуватися про сина та літню матір.
«Як я себе почуваю? Як сирота. Ось так, як сирота», — каже Наталія.
Наприкінці розмови, вже перед прощанням, Наталія просить нас затриматися. Вона хоче звернутися до білорусів, які працюють у компаніях, що постачають компоненти російським виробникам зброї. За підрахунками БРЦ, на такому виробництві зайнято майже 38 тисяч осіб.
«Вони працюють, щоб отримувати зарплату й утримувати свої сім’ї, так? Я це все розумію. Хотілося б, щоб ці люди все-таки усвідомлювали, що ось така ціна за все це».
З початку повномасштабного вторгнення Росії до кінця січня 2026 року в Україні загинуло понад 15 тисяч мирних жителів, понад 41 тисяча отримала поранення, а мільйони були змушені покинути свої домівки, як випливає з доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
Ми надіслали запити всім фігурантам розслідування, а також до Держкомвійськпрому. Відповіді, отримані у встановлені терміни, наведено в тексті. Від решти адресатів коментарів не надійшло.
Авторка: Яна Міцкевич
Джерело: БРЦ
