Вирощував коноплі, як ліки для власного використання

«Щоб стати людиною, потрібне все життя, щоб стати негідником – досить хвилини» – це крилата фраза одного з класиків. А в нашій розповіді мова піде про чоловіка, який протягом усього свого життя, а воно не раз давало йому зрозуміти, що варто зупинитися й одуматися, так і не зміг стати людиною.

Є в Старобільському районі Луганської області село, яке у своєму легендарному творі «Дванадцять стільців» прославили відомі письменники Ільф і Петров. Саме тут, у звичайній трудовій родині добропорядних радянських громадян, народився наш «герой» Олексій. Здавалося б, 70-ті роки минулого сторіччя були максимально наповнені для всіх, від мала до велика, патріотизмом, відповідальністю, надмірним почуттям боргу перед Батьківщиною. Вже зі школи, коли дітлахів приймали до жовтенят, і закінчуючи вступом до партії, у свідомому віці, кожний громадянин Радянської держави упродовж усього свого життя мав дотримуватися певних догм: зміцнювати свою країну й працювати заради її процвітання. Але Олексія всі пишномовні розповіді про те, що радянський громадянин це звучить гордо, якось обійшли боком й не залишили в його свідомості ані сліду.

Ще будучи школярем, Олексій змусив батьків, вчителів і дитячої кімнати міліції неабияк понервувати. Вчитися, підліток зовсім не бажав, а до школи ходив задля розваг: бійки, розбирання, міг навіть урок зірвати – це для нього було звичною справою. Причому, робив він це хитро, намагаючись виставити винуватими інших.

Після закінчення з великими труднощами восьми класів, батьки змусили несумлінного сина вступити до професійно-технічного училища. Вони планували відразу по закінченню навчання відправити Олексія до армії з надією, що в її рядах на сина зможуть позитивно вплинути, і він повернеться додому справжнім чоловіком. Але помилилися. В ПТУ повторилося те ж, що й у школі, тільки тепер проблеми стали більш серйозними. Олексій став курити й вживати алкоголь. Міг прийти додому над ранок, ледве тримаючись на ногах.

Закінчивши ПТУ, Олексій і не думав йти в армію, у нього були інші плани. Він вільний і тепер житиме, як йому заманеться. А бажання в хлопця були дуже прості: пити, курити, гуляти й при цьому абсолютно не напружуватися. От тільки гроші на такі розваги чомусь з небес не падали. Про те, щоб влаштуватися на роботу й мови не йшло. Та й навіщо, якщо можна просто вкрасти, і ніхто ні про що не дізнається. Олексій і його друзі вирішили роздобути грошей, пограбувавши сільський магазин, де вже точно буде пристойний улов. От за цим заняттям їх і застали співробітники міліції. А в ході слідства стали з’ясовуватися дуже цікаві факти. Виявляється крадіжка – це не перший скоєний Олексієм злочин. Сумнівна компанія й постійні пиятики зробили свою справу. Олексій і його подільники відчули себе господарями життя й стали збирати навколо таких же розпачливих хлопців як вони, а якщо раптом хтось відмовлявся, могли й силу застосувати.

Як відомо, чутки селищем розходяться дуже швидко, і про те, що «зоряну» компанію затримала міліція, довідалися всі й відразу. Через кілька днів до міліції звернулася дівчина з заявою про зґвалтування. Раніше вона просто боялася, що якщо комусь розповість, її поб’ють.

І це ще не все. Як виявилося, ця буйна компанія неодноразово «брала в позики» у своїх односільчан автомобілі, щоб прокотитися. Звичайно такі прогулянки закінчувалися, коли п’яний водій, не впоравшись з керуванням, опинявся разом з пасажирами в кюветі. От так Олексій і назбирав собі значний букет, за який його засудили на вісім з половиною років.

Вийшовши на волю, він зрозумів, що йому необхідно десь заробляти гроші. За той час поки Олексій був за ґратами, він пристрастився до наркотиків, тепер він не уявляв свого життя без них. Але з такою біографією знайти роботу йому не вдалося, обходився дрібними підробітками. І знову випивка й тепер вже наркотики. Одного разу між корешами, які разом з Олексієм коротали час за горілочкою й косячком, зав’язалася сутичка. Може, зіграла свою роль кількість випитого й викуреного, а може те, що після зони Олексій став ще більш озлобленим, але бійка закінчилися тим, що він просто розкроїв череп своєму товаришу по пляшці. І знову суд і дев’ять років в’язниці.

Вийшов на волю Олексій з діагнозом туберкульоз. Жити повернувся до старенької матері – хіба зможе жінка вигнати власної дитину з будинку, навіть якщо він злочинець. Якось жили, навіть хвороба не зупинила Олексія: наркотики й алкоголь залишалися його постійними супутниками. І знову він потрапляє в поле зору міліції. Тепер вже його затримали за хуліганство, мірою покарання обрано три місяці арешту. В 2006 році він був поставлений на оперативний облік УМВС, як особа, що вживає наркотики.

Через три роки чоловіка засудили за незаконний обіг наркотичних речовин. Під час досудового слідства Олексій перебував на волі – взяли до уваги стан його здоров’я. А під час винесення вироку суд вирішив, що непогано б нагадати йому про місця не настільки віддалені і засудив його до одного місяця арешту.

Місяць арешту пролетів швидко. І от, на початку літа в одній з лісопосадок, як розповідає сам Олексій, він набрів на цілу галявину дикоростучих конопель. У той момент він відчув себе так, начебто знайшов оазис у пустелі. Протягом трьох місяців Олексій піклувався про свій «город», хоча відстань між його дітищем і місцем проживання була чималою – 15 кілометрів. Він дуже уважно стежив за рослинами, іноді їх поливав і в міру дозрівання «знімав пробу».

Але от, нарешті, прийшов час «збирати врожай». Олексій постарався, зривав кущик за кущиком, висушив і дбайливо прикрив клейонкою, мріючи, як наступного дня він перевезе свій видобуток додому.

Увечері наступного дня, Олексій найняв таксі й поїхав за власноручно вирощеним товаром. Та от невдача, на «сонячній» галявині на нього чекали співробітники міліції. В агронома-аматора правоохоронці вилучили 51 кілограм висушеної марихуани.

У відношенні Олексія порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 309 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту». Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років. На сьогоднішній день вирішується питання про порушення кримінальної справи за ознаками статті 307 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення або збут наркотичних засобів», за що передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Маргарита Кіщак, ВЗГ УМВС України в Луганській області