Як влада реагує на спалахи коронавірусу, на прикладі міста Українка
Офіційно в містечку Українка зареєстровано близько 16 тисяч людей і підтверджено 29 випадків захворювання на коронавірус, пише видання ТЕКСТИ. До ситуації з гуртожитком, хворих було майже вдвічі менше, тож мешканців, чиї розмови на вулицях тепер так чи інакше зводяться до коронавірусу, можна зрозуміти. Панікувати є через що: наприкінці квітня в інфекційному відділенні Кагарлицької районної лікарні від SARS-CoV-2 помер 42-річний українчанин. Видужало – восьмеро.
Общага: заборонена зона
Заступник міського голови Іван Карасьов повідомив “Текстам”, що зараз у гуртожитку по вулиці Юності, 17, перебуває близько сотні людей. Цитата: “Всі вони перебувають на самоізоляції”.
Події навколо гуртожитку Професійного ліцею розгорталися наступним чином. Донедавна там проживала медична сестра педіатричного відділення районної лікарні м. Українка.
24 квітня прийшли результати одного з пацієнтів лікарки, з якою вона працює. Діагноз – ковід.
Того ж дня лікарка і медсестра здали аналізи на коронавірус та припинили прийом. Скільки часу медики були безсимптомними носіями хвороби – важко сказати.
26 квітня з лабораторії прийшли результати аналізу лікарки та медсестри: вони теж виявилися хворими. Ввечері 26 квітня медсестра та її чоловік виїхали з гуртожитку та усамітнились на орендованій квартирі. Зняли її за свої гроші. Держава не потурбувалася про те, щоб надати місце для самоізоляції.
І лише 2 травня 2020 року, практично через тиждень після події, голова Обухівської райдержадміністрації отримав розпорядження з області про закриття гуртожитку на вхід та вихід.
Пояснимо: орієнтовно 5-6 днів після зараження (в той час тести робили близько 3 днів) медсестра мешкала в гуртожитку, де соціальна дистанція мінімальна. І вже коли стало зрозуміло, що гуртожиток – потенційний осередок спалаху, бюрократи тиждень підписували папери, щоб закрити общагу на карантин.
Й увесь цей час мешканці гуртожитку вільно ходили в магазини, на ринок та в інші публічні місця.
Зазначимо, що країни, які успішно долають ковід, швидко тестують усіх, хто контактував із хворими. Тобто, якби Україна ефективно справлялася з епідемією, то відразу після того, як стало відомо, що в гуртожитку мешкає хвора, всіх хто з нею міг контактувати – наприклад, сусідів по блоку – мали б негайно перевірити. А виявлених хворих відправити на самоізоляцію. Та оскільки тести у нас робляться по 9 днів, то іншого виходу, ніж закрити всіх фактично під домашній арешт, і не було. Але й це зробили кричуще пізно.
Як же зараз виглядає самоізоляція мешканців гуртожитку?
Територія бурси огороджена. Потрапити туди можна через двоє воріт і один напівофіційний перелаз з боку середньої школи №2, розташованої по сусідству. Та всі вони закриті.
Головний вхід на територію ліцею з боку центральної частини міста зачинено на амбарний замок.
Поруч із гуртожитком є дитячий майданчик. Кореспондент був майже упевнений, що знайде на ньому людей. Справа в тому, що мешканці містечка, як і в більшості місць в Україні, не дуже сумлінно виконували постанови Кабміну. Практично щодня на майданчиках можна зустріти дітей та їхніх мам. До речі, маскового режиму дотримуються лише в приміщеннях – наприклад, у супермаркетах – і на базарі. На вулицях багато людей гуляє без масок, як у докарантинні часи.
Дитячий майданчик поблизу нещасливого гуртожитку. Він навіть не обмотаний стрічкою, як було в Києві. Фото автора
Цього разу на майданчику майже порожньо: мама гойдала дитину, а на лавці поряд сиділа мешканка сусіднього гуртожитку та її донька. Ми поцікавилися, чи не бояться вони виходити на прогулянку. Кажуть, що це безпечно, адже з початку травня тут не бачили жодного мешканця “коронавірусної общаги”: “Там все закрито, їх охороняє поліція, вхід та вихід заборонено, є біло-червона стрічка”.
І справді, якщо дивитися зі сторони базару, можна помітити на вході в гуртожиток намет, стрічку і навіть людину в захисному костюмі.
Той самий гуртожиток. Центральний вхід, намет та людина в білому. Фото автора
Але ж якось ці люди ходять в найближчий магазин і на базар за продуктами!
Базар нібито закритий, якщо вірити табличці “STOP’. Але це – лише на перший погляд. На територію заходять люди. І виходять.
Ми поцікавилися в охорони ринку, чи не бачили вони мешканців гуртожитку на базарі. Тут всі всіх знають, тому людина з общаги навряд чи залишилася б непоміченою. Як виявилося, з дня закриття гуртожитку ніхто звідти на базар не приходив. Зате охорона неодноразово бачила волонтерів, які закуповували продукти для хворих.
Вхід на базар. “СТОП”-слово, яке всі ігнорують. Фото автора
І дійсно, біля зачинених воріт з боку міського ринку ми побачили людей, які понесли пакети з продуктами для мешканців гуртожитку.
Волонтери (переважно – друзі “ув’язнених”) приносять пакети з продуктами до воріт. Далі їх проводять до входу в общагу, де й забирають їжу й воду.
На сайті міськради повідомляється, що мешканцям гуртожитку надається допомога від благодійних фондів та районної влади. Зокрема, 7 травня жителям було завезено цілий фургон йогуртів.
А хто ж заразив мешканців гуртожитку? Кожен мешканець Українки відповість: “в усьому винні лікарі”. Звичайно, є таке поняття, як лікарська таємниця. Але не в містечку, де всі всіх знають. Нам вдалося поспілкуватися з лікаркою, з якою вищезгадана медсестра вела прийом у райлікарні.
Хвора на ковід лікарка: “Здоров’я в нормі. На відміну від стосунків з містянами”
Отже, як тільки кількість хворих у місті збільшилася на 11, а гуртожиток закрили, все місто дізналося імена та прізвища “винуватців”. Але ми, на відміну від численних груп у соціальних мережах, все-таки дотримаємося лікарської таємниці. Ми поговорили з лікаркою, у якої виявили SARS-CoV-2.
Розкажіть, будь ласка, як вийшло, що ви та ваша медсестра захворіли на коронавірус?
Одразу скажу, що я не маю симптомів захворювання. Ми приймали населення до 24 квітня, поки один з пацієнтів не поскаржився на симптоми захворювання. Його аналізи відправили до Київського обласного лабораторного центру. Результат – позитивний.
Це був лабораторний чи експрес-тест?
Йдеться про назофарингеальний мазок з носоглотки. Тобто – про лабораторний тест. Оскільки лікарі є першим колом спілкування пацієнта, ми теж направили до лабораторії свої мазки. І отримали за три дні позитивні результати. З 27 квітня нас з колегою відправили на самоізоляцію.
А як щодо експрес-тестів, які мають проходити всі, хто відчуває симптоми Covid?
Я не можу сказати щодо ситуації станом на сьогодні, але ще до середини квітня експрес-тестів ми не мали взагалі. У лабораторії зразки, отримані в результаті назофарингеальних мазків, досліджувалися методом ПЛР (полімеразно-ланцюгової реакції). На сьогодні це найточніший метод.
А як щодо засобів захисту?
З березня ми приймаємо у медичних масках та гумових рукавичках. Але, як бачите, цього недостатньо.
Як ви вважаєте, чи адекватним є перебування всіх мешканців гуртожитку під замком?
Не думаю, що це потрібно. Але таким є рішення районного керівництва. Справа в тому, що є різниця між самоізоляцією та обсервацією. Якщо людей закрили, це називається обсервацією. У такому випадку влада зобов’язана централізовано забезпечити пацієнтів їжею та водою.
Скільки часу зараз треба, щоб отримати результати тесту з обласної лабораторії?
8-9 днів. Пов’язано це з тим, що обладнання лабораторії розраховано на проведення приблизно 250 тестів на день. А прибуває щодня більше тисячі. Люди працюють цілодобово.
– Як ви почуваєтеся?
Фізично почуваюся добре, але постійно стикаюся з агресивним ставленням містян до себе та моєї мами. Результати її аналізів – негативні. Також з’являється багато неправдивих публікацій. Медсестрі довелося переселитися в інше місце. У мене є підстави припускати, що не вона послугувала “нульовим пацієнтом” для гуртожитку. Мешканці мали контакти з ковід-позитивними людьми й до того.
Автор: Ігор Кулаков; ТЕКСТИ
Tweet
