Російські окупанти спочатку катували українців хаотично, але згодом побудували цілу систему тортур
Російські загарбники сприймають усе населення тимчасово окупованих територій, як загрозу. Українців в цих районах масово викрадають, допитують, катують. Такі злочини є частиною системної політики придушення будь-якого спротиву на тимчасово окупованих територіях. У перші тижні повномасштабного вторгнення випадки жорстокого поводження з населенням були здебільшого стихійними. Часто інтенсивність їх зростала на фоні бойових успіхів української армії. Чим довше територія перебувала під окупацією, тим системнішими ставали викрадення та тортури. Зокрема, окупанти створили мережу постійних “спеціалізованих” місць незаконного тримання і катувань та систему фільтрації місцевого населення.
Про це свідчать результати аналітичного звіту “Катування та жорстоке поводження з цивільним населенням на українських територіях, які перебували під російською окупацією (на прикладі Київської, Харківської та Херсонської областей)”, що підготував Центр прав людини ZMINA.
Коротко переповідаємо головне зі звіту.
Кого росіяни катували на окупованих територіях?
Дослідники проаналізували 345 випадків жорстокого походження та катувань українців у Харківській, Київській та Херсонській областях. З них 45 – це випадки, задокументовані методом глибинних інтерв’ю, 300 – з відкритих джерел. Серед опитаних 28 людей були жертвами тортур чи жорстокого поводження, 17 – свідками таких дій.
У третині усіх свідчень йдеться про тортури щодо чинних та колишніх українських військових, а також членів їхніх родин. Участь в АТО/ООС була найсильнішим мотивом для пошуку людей, затримань та тортур над ними. До цих людей росіяни також проявляли найбільшу жорстокість, йдеться у звіті.
Половина опитаних розказала про катування людей, які не були пов’язані з військовими чи ТрО – активістів, волонтерів, підприємців та просто людей з проукраїнською позицією.
Водночас класифікація жертв є частково умовною, адже мотиви росіян часто були комплексними, наголошують документатори. Так, серед потерпілих від катувань були військовий на пенсії, який активно демонстрував проукраїнську позицію, громадський активіст-підприємець, волонтер, який має родичів-військовослужбовців.
На тимчасово окупованих територіях росіяни створювали загальну атмосферу терору та залякували місцеве населення. Так, свідки часто розказували про випадки безпричинної агресії з боку російських військових.
“Дорогою одночасно йшли троє росіян та […] односельчанин. Один із них (росіянин) щось йому сказав, той огризнувся. Вони одразу почали його гамселити. Росіяни били цього чоловіка руками, ногами та прикладами від автоматів. Били дуже довго. І ти нічого не можеш зробити, бо у них автомати. Ми почали кричати, але він цикнув на нас, і ми замовкли. Куди ми поліземо”, – розказав один з опитаних.
Правозахисники також зафіксували принаймні один випадок, коли російські військові-мусульмани катували цивільного через етнічну та релігійну нетерпимість.
Крім того, згідно зі звітом, росіяни утримували та катували людей літнього віку, зокрема й тих, хто мав хронічні хвороби. Так, у Балаклії Харківської області окупанти протягом 100 днів утримували 70-річного відеоблогера.
Від хаосу до системної жорстокості
Опитані потерпілі та свідки воєнних злочинів з Київської області зазначили, що російські військові спочатку були дезорганізовані, у них не було чітких правил поводження з місцевим населенням. Це водночас означало непередбачуваність дій росіян та вищий ризик позасудових вбивств.
У звіті також зафіксовані випадки, коли окупанти використовували місцеве населення, як “живий щит”. Так, один з потерпілих розказав, що росіяни змусили його та ще кількох викрадених українців йти поперед військової техніки:
“Дійшли до асфальту, далі вони кажуть: “Залізайте сюди”, і посадили на БМД безпосередньо наперед. Вона почала рухатися в сторону позицій [українських]. Дуже холодно було”, – згадує чоловік.
Станом на березень 2022 року росіяни ще не створили мережу місць незаконного тримання, допитів і катувань цивільного населення, як це було пізніше в Харківській чи Херсонській областях, наприклад. Зокрема, документатори зафіксували велику кількість повідомлень про спонтанні позасудові страти цивільних, випадки жорстокого поводження і тортур, зґвалтування.
Експерти зазначають, що мотивами для такої поведінки могла стати несприятлива для росіян ситуація на полі бою.
“Воєнні злочини проти цивільних могли бути ірраціональною реакцією «відплати» за військові поразки”, – йдеться у звіті.
За даними дослідників, від середини березня російські військові почали сприймати мешканців окупованих районів Київщини, як потенційну загрозу. Населенню заборонили виходити з будинків та пересуватися вулицями, за це могли вбити. Так, у звіті йдеться принаймні про один випадок вбивства цивільного за колір одягу, що був схожий на камуфляж.
Правозахисники підкреслили, що у той час сили РФ не намагалися вираховувати нелояльних до окупації, а знищували усіх місцевих мешканців, яких з різних причин сприймали, як “загрозу”.
Чим довше території перебували під окупацією, тим системнішими ставали випадки жорстокого поводження з місцевими. Росіяни розбудовували та впроваджували систему окупаційних адміністрацій, організовували управління захопленими територіями. Якщо спочатку до викрадень та катувань цивільних були причетні переважно російські військові, то з часом ця функція переходила до представників окупаційних адміністрацій, “органів поліції” та ефесбівців.
В окупації росіяни також створили систему постійних “спеціалізованих” місць незаконного тримання і катувань, так званих “катівень”. Так, Офіс генерального прокурора зафіксував наявність 55 таких місць на деокупованих територіях та 60 – на тимчасово захоплених. Зазвичай, їх організовували у відділках поліції, спецслужб, в СІЗО чи в адміністративних будівлях.
Дослідники зазначають, що росіяни, ймовірно, переглянули свої підходи до взаємодії з населенням на окупованих територіях після того, як усвідомили реальні масштаби цивільного спротиву.
Орієнтовно у квітні-травні 2022 року на тимчасово окупованих територіях починають проводити “фільтрації” серед місцевого населення. Злочини про цивільних стають більш контрольованими, системними та всеосяжними.
Ба більше, правозахисники зазначають, що знайдені на деокупованих територіях російські документи свідчать про те, що поширена практика незаконного затримання і тортур цивільного населення була санкціонована на рівні вищого військового та політичного керівництва РФ.
Водночас випадки жорстокого поводження з місцевим населенням не обмежуються лише спеціальними місцями, наголошують документатори. Багато потерпілих розказували про короткочасне утримання та тортури у них удома, у гаражах, підвалах, на промислових об’єктах чи на відпочинкових базах.
Крім того, росіяни застосовували катування в момент затримання чи перевезення людей до місця утримання. Так, правозахисники задокументували випадок, коли потерпілого перед тим, як ув’язнити, били металевими палицями у нього в будинку.
Електричний струм, кийки та приклади – як росіяни катували цивільних
Часто жертви незаконних викрадень та ув’язнення потерпали й від катувань – це було невіддільним елементом допитів. Зокрема, понад половину опитаних розповідали про побиття та знущання росіянами саме під час допитувань.
Один з найпоширеніших методів катувань серед росіян – застосування електричного струму. Часто для цього використовували “польовий телефон” – дроти з військового обладнання під’єднували до кінцівок чи геніталій жертв та вмикали струм різної напруги.
Також поширеними були побиття різними предметами: металевими та пластиковими трубами, кийками, дерев’яними палицями, прикладами зброї, руками та ногами. Часто росіяни намагалися бити людей так, щоб не залишати видимих слідів на їхніх тілах. Для цього били по тулубу, внаслідок чого потерпілі отримували тріщини та переломи ребер. Документатори також зафіксували один випадок, коли чоловік після побиття помер від пошкодження внутрішніх органів.
“То били його і ногами, і прикладом. Йому відбили нирки, відбили легені. Ребра позросталися тоді неправильно. Після в лікарні
довго там викачували рідину, отаке. Після Харкова, після лікарні, ми його перед новим роком поховали”, – розказали свідки.
У звіті також йдеться про випадки, коли росіяни цілеспрямовано ламали кінцівки потерпілим. Для цього спеціально наступали ногами жертвам на кінцівки, на обличчя. Опитані вказували, що часом росіяни використовували техніку повторних побиттів кілька днів поспіль. За словами потерпілих, це було особливо травматично.
Дослідники отримали інформацію про специфічні випадки тортур: удари по голові у металевому шоломі, удари палицями по п’ятках, постійні удари в одну й ту саму частину тіла, вливання води в рот через рушник, накинутий на обличчя. З відкритих джерел вони також зафіксували імовірні випадки виривання нігтів, виривання чи підпилювання зубів.
Нерідко умови утримання місцевих мешканців теж ставали тортурами, зазначають дослідники. Цивільних часто тримали великими групами у тісних приміщеннях. Так, кілька опитаних людей розказали про те, як у камері 1,5 на 3 метри без вікон постійно перебували по 7–8 людей.
У затриманих цивільних не було можливості нормально митися, часто й справляти природні потреби. Зокрема, дослідники зафіксували декілька випадків, коли цивільних змушували це робити на українську військову форму.
Затриманих також повноцінно не годували, відмовляли їм в медичній допомозі.
Окрім фізичних знущань, російські військові, застосовували й постійний психологічний тиск на місцевих мешканців. Так, затриманим цивільним часто погрожували побиттям, каліцтвом, зґвалтуванням чи вбивством. У звіті також йдеться про випадки, коли росіяни погрожували затриманим, що будуть катувати чи вбивати їхніх рідних.
За результатами дослідження правозахисники передали інформацію про 30 зафіксованих випадків тортур до Офісу генпрокурора. Крім того, разом з потерпілими вони готують чотири індивідуальних звернення до Спеціального доповідача ООН з питань тортур та три заяви до Міжнародного кримінального суду.
Автор: Діана Колодяжна
Джерело: Центр прав людини ZMINA
Tweet
