Як харківська поліція затримала російського диверсанта з подвійним громадянством: від вбивства військового до підготовки замаху на Синєгубова

Вбивства, диверсії, підпали військових автомобілів та підготовка замахів на високопосадовців – сучасна російсько-українська війна ведеться не лише на фронті. Харківська поліція розкрила злочинну діяльність агента ФСБ, який виконував завдання з дестабілізації ситуації в прифронтовому Харкові. Це історія про те, як дрібні деталі, уважність пересічних громадян та системна робота слідчих допомогли затримати небезпечного диверсанта. Розповідає Сергій Болвінов, Начальник Слідчого управління ГУНП в Харківській області.

Для нас ця справа почалася 5 березня 2024 року. На Салтівці вогнепальне поранення в спину отримав військовий, він помер у швидкій. Свідок побачив пораненого біля під’їзду та викликав швидку, але врятувати його було вже неможливо.

Слідчі одразу кинулися шукати гільзу, бо кулі в тілі не було – вона пройшла навиліт, пробивши легені. Вони запідозрили, що вбивця міг слідкувати за жертвою, а сам напад стався в іншому місці.

Відновлення маршруту злочинця

Поліцейські вирішили відновити маршрут військового у вечір нападу. Оперативники продивились камери, з’ясували, куди найчастіше ходив убитий. З секундоміром пройшли весь шлях і встановили: того вечора військовий повертався додому від молочного магазину через спортивний майданчик. Саме там металошукачі знайшли гільзу.

А оперативники виявили двох свідків. Від хлопців, які пробігали неподалік у момент нападу, слідчі дізналися, що вбивця вистрибнув з кущів. Свідки чули крик: «Стій, с*ка!». Як з’ясувалося пізніше, цих двох хлопців нападник спочатку теж хотів убити, але передумав.

Перший ключ до розкриття – рідкісна зброя

Експерти одразу звернули увагу – гільза нетипова, від доволі рідкісної зброї. Це виявився спецпатрон до пістолету ПСС – радянська розробка, яку зараз мають на озброєнні лише російські спецпідрозділи.

Тим часом оперативники продовжували вивчати камери та спілкуватися з місцевими. Вони вже знали, що вбивця був того дня в одній рукавичці, з пакетом, і, ймовірно, оселився десь поблизу, поки стежив за жертвою.

Завдяки вуличним камерам встановили приблизно, де він міг жити. Тут допоміг ще один свідок. Правоохоронці опитували місцевих, описували прикмети підозрюваного. І від одного зі співбесідників дізналися – схожий чоловік залишив йому ключі від орендованої квартири. На тих ключах була бірка з адресою, як зазвичай роблять ріелтори.

Знахідки в орендованій квартирі

Слідчі за ухвалою суду одразу обшукали квартиру. Там уже нікого не було, але знайшли пістолет – самозарядний, безшумної та безполум’яної стрільби. Він невеликий за розмірами та розроблявся саме для спецслужб КДБ та ГРУ. Виробили їх усього 200 штук. На пістолеті – номер 048.

Там же була кобура від нього, шапка, в якій був убивця, тротил та інші речі. Ми змогли вилучити зразки ДНК злочинця та його відбитки пальців. Слідчі з’ясували, що вбивця орендував це житло за фальшивим паспортом – бланк був викрадений з однієї з установ у так званій “ЛНР”, а в нього вклеєне фото вбивці. Але сам він безслідно зник.

Серія підпалів та диверсій

Ця справа не давала мені спокою, бо і зброя була незвичайна, і вбитий – військовослужбовець, який добре робив свою справу. А потім хтось підірвав будівлю Шевченківської адміністрації. Згодом по місту горіли військові машини, а вночі спрацювала вибухівка біля дверей МСЕК.

Усі ці справи розслідувалися окремо, різними слідчими, в різних районах міста. Оперативники вирішили їздити під прикриттям на двох автівках Шевченківським районом, маршрут обрали навколо місць злочинів, фіксуючи перехожих на реєстратор. Через збій камер побачити момент підпалу не вдалося. Але оперативники знайшли свідка, який описав чоловіка в синій робі.

Підозрюваного вирахували по інших камерах. Вирішили вивчити записи за період щонайменше місяць до подій. Порівняли записи зі своїх реєстраторів, знайшли на них схожого за описом імовірного палія. Один з поліцейських впізнав його – кілька років тому цього чоловіка вже затримували за дрібні крадіжки, тоді його прізвище було Безсмертних.

На слід диверсанта

Слідчі встановили за фігурантом цілодобове спостереження і виявили, що він регулярно заходить на територію одного з садових товариств на вулиці Клочківській, на околиці міста.

Поліцейські вирішили опитати людей, показували фото і знайшли продавчиню з кіоску в Малій Данилівці. Жінка впізнала його і розповіла, що ця людина поводиться дивно: з’являється то з вусами, то без, то на велосипеді, то без нього.

У садовому товаристві керівник вказав на один з будиночків і повідомив, що ця ділянка давно покинута, власники виїхали, але останнім часом там господарює незнайомець – входить та виходить, прибирає ділянку, спалює сміття.

Докази зі сміття

Оперативники йшли буквально слід у слід за ймовірним палієм. Уже знали, що він постійно перевдягається, носить з собою в пакеті запасну куртку. Але в будиночку вже нікого не було, нічого підозрілого не знайшли. Та саме докази з цього місця допомогли потім розкрити всю справу.

Співробітники знайшли сміття на ділянці – упаковку від картоплі по-креольськи та від кефіру. Звідти вилучили ДНК. А за пакуванням цієї картоплі змогли вирахувати, в якому саме супермаркеті зловмисник міг купувати продукти. Охорона магазину одразу впізнала чоловіка по фото. Виявилося, що ці продукти він вкрав – у охоронців було відео, але через невелику суму збитків заявляти одразу після крадіжки ніхто не став.

Зв’язок між злочинами

Тим часом ми з командою в слідчому управлінні та управлінні карного розшуку вже бачили, що окремі справи в різних районах точно пов’язані. Усі зразки ДНК ми вносили в систему. Наша портативна система для генетичного аналізу ANDE дає швидкі та точні результати.

Коли порівняли зразки з квартири на Салтівці, де вбили військового, та зразки з пляшки від кефіру, то остаточно підтвердили всі підозри. Це була одна й та сама людина. І вона знову переховувалася від нас.

Завдяки відбиткам пальців з місця злочину слідчі встановили особу підозрюваного – Олександр Голуб/Безсмертних. Він дійсно проходив у нас по дрібних крадіжках, по двом епізодам навіть відбував покарання.

Затримання в електричці

Навколо садового товариства розпочалася масштабна спецоперація, весь район оточили, влаштували справжнє полювання. Але зловмисник більше не з’явився. Ми вже знали майже все про нього та його родину і мали інформацію, що в нього є будинок у Козачій Лопані.

Поліцейські вирішили просто сісти на електричку, яка ще ходила туди, та поїхати. На харківському вокзалі Голуба вони не побачили. Група проїхала ще кілька станцій. І раптово, хвилин за двадцять після відправлення з Харкова, на третій станції “Підгородня” в останній момент до вагону застрибнув наш фігурант. Двері за ним зачинилися, поїзд рушив, і тікати вже не було куди, хоч він і намагався. Оперативники УКР швидко прибрали з вагону пасажирів, дістали зброю та затримали його.

Замах на начальника військової адміністрації

Але й це ще не все. Затримання відбувалося близько третьої години дня. І буквально за півтори години після цього ми отримали інформацію про те, що хтось заклав вибухівку під автомобіль начальника Дергачівської міської військової адміністрації В’ячеслава Задоренка.

Він сам помітив щось підозріле під машиною, коли припаркувався на пагорбі, одразу викликав поліцію. Вибухотехніки працювали там близько чотирьох годин, розділили пристрій на кілька частин, виявили вибухівку та знешкодили.

На відео з камер біля цієї автівки ми побачили вже знайомого «вусача», цього разу в одязі працівника комунальних служб, у спеціальній жилетці. Електронна вибухівка, яку він заклав під авто, мала спрацювати під час руху.

Стало зрозуміло, чому наш фігурант ховався саме в тому садовому товаристві і навіщо був велосипед. Від садового товариства зручно і недалеко їхати до Дергачів – кілька днів він стежив за потенційною жертвою, вивчав маршрут та обирав місце, де можна закласти вибухівку.

Два кілограми сімсот грамів вибухової речовини гексаген – це був дуже потужний пристрій. Вибух був би руйнівним, машину би розірвало, постраждали б і люди навколо, а у водія просто не було б шансів вижити. Але щось пішло не так – з вибухівкою начальник адміністрації проїздив п’ять днів, і вона чомусь не спрацьовувала. Це можна назвати щасливим випадком і великим везінням.

Замовлення з ФСБ

Завданням зловмисника було суто закладення пристрою. Таке замовлення він отримав від куратора з 5-ї служби ФСБ, а саму бомбу забрав у визначеному місці зі спеціальної закладки. Все це він розповів нам сам. Він взагалі розкрив усе. Коли знешкодили пристрій, він уже був затриманий – звісно, такого він не очікував, був спантеличений. Зразки ДНК з вибухівки співпали з його зразками та тими двома, що ми отримали раніше.

Хто мав стати наступною жертвою, слідчі дізналися в ізоляторі тимчасового тримання. Ця людина готувала замах на начальника Харківської військової адміністрації Олега Синєгубова. Щоб дізнатися деталі, оперативники провели ювелірну психологічну гру: втиралися в довіру, щось обіцяли, і він розкрив усе. Зафіксовано було все згідно з КПК.

До вбивства Синєгубова він уже розпочав підготовку. Як і решту злочинів, цей замовили куратори з ФСБ. Вони ж передали йому три гранати – ці гранати ми потім знайшли захованими на території садового товариства під час слідчого експерименту.

Вбивство Синєгубова мало бути публічним. Диверсант чекав чергового російського обстрілу по житловому будинку з великою кількістю жертв харків’ян. Адресу завчасно йому мали повідомити куратори з Росії. За його планом, атакувати він мав, коли голова ОВА буде максимально близько до людей – під час спілкування з постраждалими від обстрілів. Він так і казав: «от часто були обстріли КАБами, наприклад, Салтівки, туди виїжджала адміністрація».

Застосувати так звану «закладку» з гранати або кинути її прямо в натовп, а потім непомітно втекти – такий був план. Зручним моментом він також називав спілкування Синєгубова з журналістами на місцях прильотів.

Щоб максимально наблизитися до начальника ОВА, не викликаючи підозр, він вирішив знову вдати працівника комунальної служби. Для цього заздалегідь підготував спеціальні робочі жилети різних кольорів, купував їх у Харкові та Дергачах. Усі його свідчення задокументовані, і ми використали їх як докази.

«Російський Джеймс Бонд»

Зараз ця людина під вартою. Він відверто задоволений собою та навіть вважає себе кимось на кшталт російського Джеймса Бонда. Називає себе диверсантом, не шпигуном. Розповідає докладно про свою так звану роботу, мріє стати популярним, щоб його обміняли.

До нашої області він перейшов кордон пішки, вже під час повномасштабного вторгнення. Постійного місця проживання у нього не було. Щодня, а то й по кілька разів виходив на зв’язок з російськими спецслужбами. П’ятий відділ ФСБ – це підрозділ, що спеціалізується саме на спецопераціях на території інших держав. І саме вони передали пістолет ПСС.

На радіоринку він регулярно купував нові телефони, кожні два-три дні змінював їх разом з картками й спілкувався з росіянами через Телеграм. Він мав власний ідентифікатор у месенджері, а номери ідентифікатора куратора завжди записував на зворотному боці бірки від одягу, в якому ходив.

Ціна злочину

Ця справа вже в суді, досудове розслідування ми закінчили. Інкримінуємо вбивство, замах на вбивство, державну зраду, готування до умисного вбивства, терористичні акти, диверсії і незаконне поводження зі зброєю.

Ми вже знаємо, що він підписав контракт з ФСБ у 2024 році, отримував щомісячну зарплату – 1000 доларів. За вбивство військового йому обіцяли окрему оплату – 30 тисяч доларів, але врешті заплатили лише п’ятнадцять. За Синєгубова обіцяли заплатити 50 тисяч доларів, за Задоренка – 40 тисяч доларів.

Решту диверсій, підпали та вибухи він влаштовував на власний розсуд, каже, корисливого мотиву навіть не було. Все це робив через власні переконання. Нам він прямо каже, що він – на іншому боці, тому робив усе, що міг, для перемоги Росії в цій війні.

Пильність у прифронтовому місті

Він добре переховувався, не мав постійного житла, але все одно перебував серед людей. Я так само, як і ви, ходжу до супермаркету, стою в черзі на касі, а хтось попереду мене купує, наприклад, кефір. І в наших реаліях це легко може бути людина з російськими гранатами.

Я кажу це не для залякування, а для нагадування. Що всі ми живемо в прифронтовому місті, у війні. І елементарна уважність дуже важлива – як у продавчині з кіоску, яка помітила та запам’ятала чоловіка, який їй видався підозрілим. Як у людей з садового товариства, які вказали на звичайного з виду чоловіка, який там навіть прибирався. Як у працівників служби безпеки супермаркету, що допомагали нам з відео. Завдяки цьому ми вилучили ДНК диверсанта.

Тому це важливо зараз – помічати дрібниці. Горить світло у ваших сусідів, які давно виїхали? Хтось підозрілий оселився у вашому під’їзді? Хтось фотографує прильоти або ходить у комендантську годину? Повірте, у нас достатньо ресурсу для того, щоб перевіряти такі повідомлення.

Це гібридна війна, і безпека кожного залежить, у тому числі, і від власної уважності та пильності. Тому я й кажу харків’янам: будьте уважними, не соромтеся та не зволікайте звертатися до поліції. Бо навіть слідчі інколи не знають, яка саме інформація виявиться корисною або взагалі ключовою.

Ворог дійсно вдосконалюється, крім того, використовує ідейних фанатів рашизму. Ось цей наш злочинець дуже пишається всім, що встиг зробити, мало говорить про гроші, натомість мріє продовжити, хоче воювати на боці РФ, в складі їхньої армії та «заїхати на російському танку до нашого Харкова». Наше завдання – не дати йому та його кураторам цього зробити.

Автор:  Сергій Болвінов, Начальник Слідчого управління ГУНП в Харківській області.