Ціна життя – 14,5 тисяч доларів

Від самого народження до смерті людину повсякчас випробовує життя, ставить у складні ситуації, провокує до скоєння необдуманих вчинків. Не завжди ці «перевірки» приємні та милі нашій душі. Але найгірше стається тоді, коли людина після всього, що відбулось, не робить правильних висновків для себе, особливо тоді, коли життєвий шлях вже проходив через камеру в’язниці.

Федір з Іваном знали один одного біля трьох років. Чоловіки працювали разом на одній із Криворізьких фірм по встановленню вікон та дверей і, взагалі, приятелювали, хоча й мали дещо різний спосіб життя та вподобання. Іван саме звільнився з місць позбавлення волі, але дружбі це не перешкоджало.

З часом, зароблених грошей на фірмі молодикам стало мало: у кожного з’явилась сім’я – зросли потреби. Переговоривши між собою, хлопці вирішили шукати іншого заробітку. Працювати знов на когось бажання не було, а зайнятись власним бізнесом не було можливості. Несподіваній новині про те, що бабуся залишила спадок, Федір був дуже радий, адже певною мірою влаштовувалось та вирішувалось його життя, а також подальший шлях «трудової кар’єри». Маючи таке фінансове підґрунтя у розмірі 14,5 тис. доларів можна вже було мріяти про власну справу та перспективу гарного доходу.

Не поділитись радістю та новими міркуваннями з другом Федір просто не міг, тому Іван чи не найперший знав про намір товариша зайнятись власним встановленням дверей. Залишитись осторонь справи та грошей друга Іван не хотів, тож люб’язно погодився працювати разом з Федором у «дружньому тандемі». Та на думці у колишнього в’язня було зовсім інше. Федір мав гроші, а Іван, аби внести хоч якусь «лепту», у розвиток спільного діла, нібито домовився з одним із знайомих – одеситів про вигідну оптову закупівлю дверей. І вже за декілька днів було вирішено, що молодики орендують авто та їдуть до м. Одеси за товаром.

Думки про «кругленьку суму» товариша не давали спокою, тож ще перед від’їздом Іван знав, що потрібно зробити все, аби повернутися з цієї подорожі з грошима Федора. Діставшись до автодороги «Одеса – Мелітополь – Новоазовськ», біля селища Миколаївського району парубки зупинились аби перепочити та помінятись водійським місцем. Та пересісти за кермо Федору так і не судилось. Іван вдарив декілька разів товариша молотком по голові, а коли той впав, відволік тіло до придорожньої лісосмуги, попередньо витягнувши всі цінні речі із кишень, та підпалив. Задоволений собою та «набутим» добром, Іван поспішив додому.

Можливо, так і вважався Федір у списках зниклих без вісти, якщо б не оперативність реагування Криворізьких міліціонерів.
На даний час, за вказаним фактом Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України (Умисне вбивство). Ведеться слідство.

Марина Херовимчук, ВЗГ УМВС України в Миколаївській області