Житель Дніпропетровщини інформував сина, який служить у окупантів, про позиції ЗСУ

Солонянський районний суд Дніпропетровської області визнав чоловіка винним у державній зраді в умовах воєнного стану.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу вирок від 12 квітня.

25-27 травня 2022 року, перебуваючи на території міста Марганця Дніпропетровської області, обвинувачений через Telegram телефонував громадянину Російської федерації, який є командиром відділення бойової машини піхоти, і повідомляв місце розташування підрозділів та військової техніки Збройних сил України, у тому числі, 41 військовослужбовців. Обвинувачений казав передати таку інформацію «…тому, кому надо» і також висловлював готовність і самому воювати на боці «ЛНР» та «ДНР» проти України.

Такі його дії кваліфікуються як державна зрада під час війни (ч.2 ст. 111 ККУ).

Обвинувачений — уродженець РФ, який має українське громадянство і у 2016-му був засуджений за умисні тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого. Він відбував тюремний строк у 10 років у у Веселівській виправній колонії № 8.

У суді чоловік розповів, що після 24 лютого 2022-го засудженим повідомили, що почалася війна. Він написав заяву про умовно-дострокове звільнення і в березні 2022-го вийшов із на невідбутою частиною покарання 3 роки. Повернувшись додому, в Марганець, він став спілкуватися інтернет-дзвінками з сином, з яким втратив звʼязок в 2021 році через відсутність інтернету в колонії. Його син з 2016-го проживає в Москві, куди поїхав на заробітки, а в квітні 2022-го він дізнався, що син має громадянство РФ, вступив до російської армії і воював під Ізюмом Харківської області, де був поранений, має звання старшого сержанта, рід військ — піхота. Обвинувачений запевняв, що, спілкуючись із сином, не повідомляв йому позиції ЗСУ, оскільки сам не знав їх, а лише переповідав чутки від мешканців міста, якими просто ділився як із сином, а не як із військовослужбовцем. Водночас підтвердив, що всі дані негласних слідчих (розшукових) дій, які досліджувалися у судовому засіданні, є правдивими. Вважає, що його слова під час телефонних розмов слідчі неправильно сприйняли й інтерпретували. Сказав, що на момент скоєння злочину дійсно мав проросійську позицію, яку тепер кардинально змінив.

Керівники українських військових частин підтвердили перебування їх солдатів і техніки на позиціях, які розголосив обвинувачений, і що саме в травні-червні минулого року ці підрозділи зазнавали ракетних ударів і артилерійських обстрілів.

У месенджерах WhatsApp і Telegram обвинувачений вітав сина вітав з отриманням нагороди РФ внаслідок воєнної травми. Син надсилав батькові фото — копії паспорта на громадянина РФ, фото зеленої обкладинки з написом «Российская Федерація. Свидетельство участника государственной программы по оказанию содействия добровольному переселению в Российскую Федерацию соотечественников, проживающих за рубежом», бланк присяги громадянина РФ.

Також у засіданні досліджувалася стенограма розмови бвинуваченого зі своїм знайомим, в якій той висловлював побажання швидкого захоплення військовими РФ міст Дніпро і Запоріжжя та підтримував застосування росіянами нового виду зброї масового ураження.

На сайті «Миротворець» про сина обвинуваченого внесено інформацію з відміткою «зрадник Батьківщини. Російський воєнний злочинець».

Крім того, чоловікові інкримінували придбання вибухівки (ч.1 ст.263 ККУ). Під час обшуку за місцем його проживання з-під дивану витягли гранати і запал. Обвинувачений категорично заперечував, що це його речі і говорив, що, імовірно, це йому підкинули працівники СБУ.

Власниками та мешканцями квартири були обвинувачений та його дружина, тому суд вважає, що не доведено, що саме чоловік придбав, носив та зберігав вибухову речовину та вибуховий пристрій. Загалом суд не побачив за цим епізодом беззаперечних доказів і чоловіка виправдав в повному обсязі.

За державну зраду громадянина засудили до 15 років за ґратами з конфіскацією майна. Але водночас суд приєднав невідбутий строк за попереднім вироком. Тому остаточне покарання становитиме 18 років увʼязнення.