Як збірна України під керівництвом Реброва ганебно програла Канаді… у футбол, а добрі канадці дали забити щоб не було “сухого” розгрому
Є такі товариські матчі, після яких хочеться перевірити календар – чи не 1 квітня часом? Збірна України вирушила у далекий та, безсумнівно, дуже потрібний вояж до Північної Америки, щоб у рамках турніру “Canadian Shield” (Канадський Щит) продемонструвати, що цей самий щит чудово пробивається. І продемонструвала. Щоправда, пробивали переважно наш захист.
Фінальний рахунок 4:2 на корись Канади – це, знаєте, ще по-божому. Це як отримати двійку, але потім вмовити вчителя накинути бал за красиві очі. Бо перші 88 хвилин на табло світилося щось значно непристойніше, а два наші голи наприкінці – це акт чистого гуманізму від канадців, які, вочевидь, вирішили, що досить знущань і взагалі, це ж товарняк, можна й додому.
Сергій Ребров виставив склад, близький до основи, здивувавши хіба що вибором Валерія Бондаря в центрі захисту. І далі вже дивував сам Бондар. Його виступ у цьому матчі можна сміливо вносити у посібник “Як привезти три голи за пів години”. Це був справжній майстер-клас:
- 4-а хвилина: Поки Матвієнка оббігають, як фішку на тренуванні, а Забарний намагається зрозуміти, в якій він часовій зоні, Бондар займає найкраще місце у глядацькій залі (прямо на полі) та спостерігає, як Джонатан Девід забиває перший. 1:0.
- 24-а хвилина: Подача на того ж Девіда. Де він знаходиться? Правильно, прямо за спиною у Бондаря, який у цей момент, мабуть, виконував роль почесного ескорту для м’яча, що влітав у ворота. 2:0.
- 31-а хвилина: Апогей щедрості! Навіщо щось вигадувати, якщо можна просто віддати м’яч супернику на своїй половині поля? Бондар робить царський подарунок дебютанту збірної Канади, і той, не вірячи своєму щастю, втікає та пробиває Трубіну поміж ніг. 3:0. Розгром за пів години. Місію виконано.
Що було далі? А далі була агонія. Яремчук намагався щось створити, бив з офсайду, апелював до арбітра. Забарний ледь не приєднався до “клубу асистентів” Бондаря. Канадці влучали у стійку, а на 82-й хвилині Б’юкенен вирішив остаточно принизити наш захист, забивши ножицями після стандарту. 4:0. Це вже навіть не смішно. Хоча ні, все ще смішно.
І ось тут, коли канадці вже, мабуть, почали обмінюватися футболками, збірна України “прокинулася”.
- 89-а хвилина: Забарний, вирішивши, що захисники теж мають забивати (особливо коли напад не може), опинився першим на добиванні. 4:1. Гол престижу!
- 90+1-а хвилина: Зінченко заробляє і сам реалізує пенальті. 4:2. Другий гол престижу!
Рахунок на табло став виглядати пристойніше. Але є нюанс: цей престиж був здобутий у грі проти команди, яка вже подумки приймала душ.
Збірна не награла нічого, не перевірила новачків у нормальних умовах, натомість отримала тонну хейту та втомлених гравців. Можливо наступний, матч із Новою Зеландією щось виправить. Або, як варіант, новозеландці теж виявляться шляхетними джентльменами і дозволять нам забити тричі. Або чотири. Чому б і ні? Це ж просто спаринги.
Канада — Україна 4:2
Голи: Дж. Девід, 4, 24, П. Девід, 31, Б’юкенен, 82 — Забарний, 89, Зінченко, 90+2 (пен.)
Канада: Крепо — Бассонг (Адекугбе, 85), Корнеліус (Найт-Лебель, 64), Де Фужероль, Сігур (Ларея, 64) — Б’юкенен, Еуштакіу, Саліба, Шаффельбург (Нельсон, 64) — Дж. Девід (Ларін, 79), П. Девід (Джеббісон, 46).
Україна: Трубін (Різник, 67) — Тимчик, Бондар, Забарний, Матвієнко (Гуцуляк, 67) — Зінченко, Калюжний (Кабаєв, 83), Шапаренко (Піхальонок, 58) — Циганков (Зубков, 67), Яремчук (Михайленко, 67), Судаков.
