КАДРИ ВИРІШИЛИ. І ВСЕ?

У кадровиків є приповідка: «Кадри вирішили. І все». Або: «У кадрах вирішили. І все». Але те, що, справді, «кадри вирішують усе», сумніву не викликає ні у кого.

Головною складовою кадрового потенціалу є професіоналізм. Якщо ж він поєднується з патріотизмом і порядністю, то разом ці складові становлять основу кадрового потенціалу будь-якої установи і держави в цілому.

Кадрові проблеми особливо актуальні для системи МВС. Злочини кояться щодня, і охороняти громадський порядок потрібно теж кожного дня. До того ж політичні сили намагаються втягнути міліцію у вирішення своїх політичних «розборок»…

Для підготовки кадрів у системі МВС України створено цілу ланку вищих навчальних закладів. І майже всі вони — або «академія», або «університет». Право вступу на навчання мають випускники середніх загальноосвітніх шкіл віком 17 років, які у 22 роки стають лейтенантами, а то й старшими лейтенантами. Отримують вищу юридичну освіту і призначаються на керівні посади. Часто — відразу на полковничі, до центрального апарату МВС України. Значна частина випускників іде працювати в інші відомства, часто в комерційні, а то й кримінальні структури. Мабуть, немає нічого прикрого в тому, що син високого начальника МВС піде шляхом батька. Але добре було б, якби цей шлях почався з «солдатської каші» та стоптаної пари солдатських чобіт, а потім — з посади дільничного інспектора, оперуповноваженого карного розшуку, слідчого…

Один високий посадовець МВС під час співбесіди «резонно» зауважив: «Ну, що ти. Тобі вже 45 років, а ти всього-на-всього підполковник, та й посада у тебе — начальник райвідділу міліції. От мій син у 25 років теж уже начальник райвідділу міліції. Так до цього він уже попрацював на керівних посадах у підрозділах боротьби з економічною злочинністю і тому може «вирішувати будь-які питання»…

Тобто, хіба може селянський син за своїми здібностями зрівнятися з його синком? Поступаючи на роботу, майбутній міліціонер запитав кадровика: «Скажіть, будь ласка, а чи може син полковника стати полковником?». Той відповів не задумуючись: «Так, може». «А син полковника може стати генералом?». Кадровик почухав потилицю, а потім відповів: «Ні, не може: у генерала є свої діти».

Та хай би і так, якби не парадоксальна ситуація… коли «злочинність знижується», а «розкриття злочинів неухильно росте вгору». Злочинність же може знижуватися лише з причини, що злодіям уже красти нічого…

А на порозі — нове скорочення. Скорочення вдарить по оперативних співробітниках низових ланок МВС. Передусім, згідно з Указом Президента, скорочуватимуть добрих професіоналів, з вислугою понад 20 років та віком понад 45, якщо такі ще залишилися…

Окремо слід спинитися на оплаті праці. У працівника міліції вона складається з багатьох чинників і регулюється різними нормативними актами. Так, основою заробітної плати, наприклад, старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ МВС України є посадовий оклад. Друга обов’язкова складова — грошовий оклад за спеціальні звання. Наступна складова — відсоткова надбавка за вислугу років, максимальний розмір якої становить 40%.

З цих обов’язкових складових оплати праці керівник може встановлювати розмір посадового окладу в певних межах. І це нормально, бо люди можуть на одній і тій самій посаді працювати в різних умовах… Якщо порахувати, то оплата може мати такий вигляд: посадовий оклад + оклад за спецзвання (полковник) + 40% за вислугу років. Загальна сума виглядає начебто і непогано. Але це ж для полковника у центральному апараті МВС України, а в територіальних підрозділах ці суми значно нижчі.

Проте не це головне. Існує ще маса нормативних документів, які регулюють оплату праці. До зазначених вище сум можуть дораховуватись: надбавка за роботу з носіями таємної інформації (або просто за таємність) — до 30% посадового окладу, за слідчий стаж — до 40% посадового окладу + звання. Надбавка для осіб, які мають право на пенсію, — від суми можливої пенсії до 50%, а для слідчих зі стажем роботи понад 20 років — 100%. Надбавка за особливі умови праці — до 50% суми окладу + звання + вислуга, а далі — ще парадоксальніше. Згідно з Указом Президента України № 370/2003 від 24 квітня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» працівникам органів внутрішніх справ нараховується надбавка за вислугу років у розмірі від 0 до 90% грошового забезпечення, які мають вислугу понад 25 років і нижче (залежно від кількості років). Але головне в тому, що нараховуються надбавки (або не нараховуються) за бажанням керівника. Одному — дам, іншому — ні. Це створює ненормальні, соціально несправедливі умови пенсійного забезпечення працівників, які вийшли на пенсію раніше (оскільки надбавки не впливають на розмір пенсії тих, хто пішов на пенсію раніше).

Складається парадоксальна ситуація, коли в одному кабінеті, на однакових посадах працюють двоє слідчих, виконують однаковий обсяг роботи, але оплата праці у них різниться у кілька разів. І тільки тому, що один подобається керівникові або є його родичем, сином друга (а дехто — просто «сексотом»)… Такі умови оплати праці створено не випадково. Іде процес добору кишенькових кадрів та створення умов для витіснення неугодних. Під «потрібних людей» створюються відділи, вони, обіймаючи посади, виконують абсолютно іншу роботу (переважно особисто для керівника), створюється кадровий потенціал, який виконає будь-яку забаганку патрона… Це все уже було.

Чомусь, згадуючи Голодомор, репресії 30-х років, усі говорять про Сталіна, Генріха Ягоду, Миколу Єжова, Лаврентія Берію, але майже ніхто не згадує про десятки, сотні, тисячі рядових катів, які фабрикували справи в угоду своїм патронам, застосовували тортури, знущалися над невинними людьми…

Тут байдужих не може бути. «Ліві», «праві», «сині», «зелені», віруючі і невіруючі, українці або громадяни інших національностей зможуть реалізувати свої права тільки в демократичній, правовій державі, де основою існування є не примхи керівника, а Закон.

Високі посадовці в Україні з ніг збилися, шукаючи корупціонерів. Можливо, праві народні депутати України Степан Хмара, Григорій Омельченко, інші, що ознаки корупції не треба шукати в безмежних космічних просторах та даремно турбувати інопланетян. Для декого достатньо відірватися від державного крісла і подивитися навколо себе. І, мабуть, не треба володіти феноменальними здібностями, щоб розгледіти корупцію з усіма її ознаками. Та й організована злочинність сягає своїми коренями не в тридесяте царство, — декому достатньо лише подивитися на себе в дзеркало…

Мета нашої публікації має оптимістичний характер, оскільки абсолютна більшість працівників МВС (від рядового міліціонера до генерала) — патріоти держави, порядні люди, професіонали, і тому Держава та її народ мають майбутнє. Але є керівники, які, дбаючи про свої вузькокорисливі інтереси, навмисне розганяють кадровий потенціал, звільняють професіоналів, пристосовують систему під себе, чим руйнують не тільки правоохоронні органи, а й державу в цілому.

Г. ПЕТРИК, полковник міліції, А. ВАКУЛЕНКО, підполковник міліції Українське слово

Читайте также: