Анатолій Тимощук: експрес-курс, як із народного улюбленця та капітана збірної перетворитися на пособника вбивць

Колись його ім’я гриміло на стадіонах, а футболка збірної з його прізвищем була мрією кожного хлопчиська. Луцький хлопець, що пробився до донецького «Шахтаря», став його капітаном, потім за $20 млн (завдяки «Газпрому») перебрався до «Зеніту», де піднімав над головою Кубок УЄФА та Суперкубок. Далі – мюнхенська «Баварія» і тріумф у Лізі чемпіонів. У 2011-му його навіть визнали найкращим футболістом в історії України. Капітан збірної після Шевченка… Звучить, як легенда.

Але потім щось пішло не так. Вірніше, дуже сильно не так.

Лот №1: Совість на аукціоні – 700 тисяч рублів за мовчання та автограф

Лот за 700 тис. рублів на підтримку російських розвідників

І ось, свіжачок від 16 травня 2025 року: СБУ виписує Тимощуку підозру. Не за грубу гру на полі, а за статтею “пособництво державі-агресору”. Якщо коротко:   екс-капітан збірної України, будучи асистентом тренера в російському клубі «Зеніті», у вересні 2024-го вирішив трішки підсобити російським загарбникам вбивати колишніх співвітчизників.

Від легенди футболу до пособника окупантів. Шлях Анатолія Тимощука фото 1

Від легенди футболу до пособника окупантів. Шлях Анатолія Тимощука фото 2

СБУ повідомила Тимощуку про підозру

Схема елегантна, як фінт Зідана: гравці «Зеніту» вийшли на матч у футболках, присвячених жертвам блокади Ленінграду (патріотично, нічого не скажеш). Потім ці футболки, з автографами (включно з підписом нашого героя на одній з них), пішли на «русскій фанатскій аукціон».

Виручені кошти – а футболка з автографом Тимощука пішла за цілих 700 тисяч рублів – мали зігріти душі й тіла «розвідзагону 106» та інших вояк РФ у Курській області, зазначає видання Главком. За такий благодійний внесок Анатолію в Україні “світить” від 10 до 12 років за ґратами. Якщо, звісно, його туди доправлять.

«Не все так однозначно»: філософія зради

Після повномасштабного вторгнення у 2022-му Тимощук спромігся лише на один інстаграм-пост про «мир заради дітей та батьків». І то, з картою України, де Одеська область чомусь «схудла». А далі – тиша і робота в «Зеніті».

«Миротворчість» Анатолія Тимощука в Instagram

«Миротворчість» Анатолія Тимощука в Instagram

Потім було інтерв’ю фанатам «Зеніту», де він заявив, що не бачить різниці між українцями та росіянами, а війну назвав «СВО». «Моя позиція в тому, що не все так однозначно, тому намагаюся про це не говорити». Щоправда, цю частину інтерв’ю потім хутенько видалили. Мабуть, стало “занадто однозначно”.

Вирізана частина інтерв’ю Анатолія Тимощука футбольним фанатам

Вирізана частина інтерв’ю Анатолія Тимощука футбольним фанатам

Українська асоціація футболу такого “дзену” не оцінила: позбавила всіх нагород, тренерської ліцензії, а ім’я викреслила з історії збірної. Тимощук навіть намагався через Спортивний арбітражний суд (CAS) повернути титули, мовляв, він за мир і проти політичних маніпуляцій. І CAS, уявіть собі, частково його апеляцію задовольнив! Аргумент? До 11 березня 2022 року Тимощук нічого такого не робив, за що його карати. Ну, хоч десь пощастило.

Паспортний стіл: між російським “якщо” та румунською бабусею-привидом

Російського паспорта у Тимощука ніби й немає, хоча тамтешні депутати натякали, що отримати його – не проблема, дружина ж росіянка. Але, мабуть, Анатолій мріяв про європейські горизонти. Журналісти ТСН у 2023-му розкопали історію про його спробу отримати румунський паспорт.

Для цього знадобилася лише… вигадана бабуся, яка нібито народилася в Румунії у 1929 році. Родичі про таку бабусю не чули, українські документи теж. Колишня дружина, Надія Навроцька, лише посміялася: «Які румуни? У нього одна бабуся живе над батьками Толіка… Всі вони з Волині». Фейл.

Сімейні баталії та бізнес-таланти

З колишньою дружиною Надією Тимощук ділив майно понад п’ять років. Верховний суд у 2022-му поставив крапку: Анатолію дісталися пів будівлі, чотири квартири, п’ять паркомісць та 10 земельних ділянок. Ексдружині теж перепало чимало.

А от бізнес у Росії якось не задався. У 2019-му вклався у ресторанну мережу Ginza Project, але швидко вийшов зі складу засновників. За даними реєстрів, отримав з цього аж 876 тис. рублів у 2015-му, вклавши символічні 6,5 тис. І на цьому бізнес-імперія, схоже, скінчилася.

Медіа «Фонтанка» у 2019 році повідомляло про те, що Тимощук вклався у ресторанну мережу під назвою Ginza Project. Спільно з донькою власника мережі Вадима Лапіна футболіст заснував ТОВ «Компанія Н21». Через кілька місяців, коли в Луцьку розпочався шлюборозлучний процес із Надією Навроцькою, серед засновників відбулася зміна: місце Тимощука зайняла Анастасія Клімова. Ця компанія володіє 70% частки ТОВ «Компанія Н22», на яку зареєстровано ресторан «Гінзи» Food Park.

Хоча «Компанія Н21» й досі діюча, за даними з російських реєстрів, Тимощук лише один раз отримав з неї виторг: у 2015 році – 876 тис. рублів, а вклав він у компанію символічні 6,5 тис. рублів.

Від легенди футболу до пособника окупантів. Шлях Анатолія Тимощука фото 3

дані: list-org.com і egrul.nalog.ru

Як з’ясувало видання  «Главком», на сьогодні за ідентифікаційним номером, за яким Тимощук був співзасновником «Компанії Н21», порожньо; код не «світиться» у російських базах даних.

Ось такий він, шлях від легенди до… А втім, дописуйте самі. Як казав класик (чи то сам Тимощук), “не все так однозначно”.

You may also like...