Андрюша Ющенко и Саша Кузовкин нашли друг друга…

Андрюша Ющенко, сын Президента, и Саша Кузовкин, преуспевающий прокурор, один раз встретившись, никак не могли разминуться. Причина – в общеизвестной «принципиальности» как одного, так и второго преуспевающего фрондера. Эх, молодость!..

Справка «УК»: Кузовкин Александр Владимирович, прокурор Бориспольской межрайонной прокуратуры Киевской области. Советник юстиции. Дата рождения — 25 октября 1974 года. А.Кузовкин молод, но не по годам инициативен – что не характерно для украинского прокурорского работника. Первое упоминание об А.Кузовкине в СМИ относится еще к маю 2001 года, когда столичная прокуратура возбудила «заказное» дело против судьи Николая Замковенко, председателя Печерского районного суда г.Киева.

«Дело Замковенко»

Читатели самостоятельно смогут сложить впечатление о потерпевшем-прокуроре, якобы принципиально сделавшем замечание Ющенко-младшему (за что и был подстрелен охранником последнего). Вот обстоятельства «дела Замковенко» в изложении «Украинской правды»: «24 травня (2001 року) в кабінеті голови Печерського районного суду Києва Миколи Замковенка Генеральна прокуратура України провела обшук. Агентство УНИАН з посиланням на прес-службу київської прокуратури повідомляє, що 23 травня прокуратура Києва порушила кримінальну справу за ст. 167, ч.2 Кримінального кодексу України.

Тобто Замковенка звинувачують у недбалості. За цією статтею найскандальніший суддя України може отримати від двох до п’яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років і штрафом від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

За версією київської прокуратури, все почалося з того, що 23 травня Генеральна прокуратура запропонувала Миколі Замковенку видати для перевірки в порядку нагляду чотири карних справи, розглянуті особисто головою суду протягом 1998 -1999 рр. Основою для такої вимоги стало «порушення конституційних прав громадян на оскарження в касаційному порядку вироків Печерського райсуду, ігнорування вимог закону про направлення карних справ до касаційної інстанції Київського міського суду за скаргами засуджених, подання посадових осіб прокуратури і скарги інших учасників процесу, порушення вимог закону про направлення справ до прокуратури для їх перевірки в порядку нагляду».

За інформацією прес-служби столичної прокуратури, на таку вимогу Микола Замковенко видав тільки одну справу, зазначивши, що інші «будуть передані після підготовки і належного оформлення». Для встановлення місцезнаходження цих справ і порушено кримінальну справу і «санкціонована їх виїмка». Оскільки Микола Замковенко відмовився видавати справи, в його кабінеті проведено обшук.

Генпрокурор України відмовився коментувати цю ситуацію. Нагадаємо, що Микола Замковенко очолює суд, в якому розглядалися і розглядаються найбільш резонансні політичні справи.

Замковенко ухвалив рішення визнати потерпілою мати Георгія Гонгадзе, і своє незадоволення цим рішенням неодноразово демонстрував заступник генпрокурора Олексій Баганець. Саме Замковенко визнав неправомірним арешт Юлії Тимошенко. Саме він розглядав скандальну справу кримінального авторитета Бориса Савлохова і засудив його до 7 років ув’язнення.

Багато людей вважає, що Микола Замковенко є особистим другом Леоніда Кучми. Рішення випустити з в’язниці Юлію Тимошенко є чи не єдиним, яке не збігалося з бажанням президента. До цього голова Печерського райсуду …відхилив клопотання про зміну запобіжного заходу для чоловіка Юлії Тимошенко, який і досі силить у Лук’янівськомцу СІЗО.

Пізніше з’явилася інформація, що карна справа порушена не проти Замковенка, а за фактом недбалості. В інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна начальник відділу підтримки державного обвинувачення в судах Київської міської прокуратури Олександр Кузовкін сказав, що «стосовно судді справа може бути порушена тільки генеральним прокурором України». За його словами, в цей час слідством ще не встановлені особи, які винні у здійсненні цього злочину. «Я не знаю, хто винен — або суддя, або завідувач канцелярією, або секретар, ми ще не визначилися, хто буде відповідати», — сказав Кузовкін.

Прокуратура Києва встановила чотири факти неналежного виконання службових обов’язків. Так, за словами Кузовкіна, одним з вироків Печерського райсуду від 31 грудня 1999 року «звичайний громадянин» України був осуджений за квартирний розбій до 10 років позбавлення волі. Після оголошення вироку, тобто півтора року тому, засуджений оскаржив в касаційному порядку цей вирок, однак, незважаючи на встановлений законом термін, справа до касаційної інстанції направлена не була. «Він написав більше 50 скарг до Печерського райсуду, Верховну Раду, президенту, уповноваженому з прав людини, однак справу так і не було направлено до Київського міськсуду», — сказав начальник відділу. При цьому він підкреслив, що «цей осуджений в цей час знаходиться під вартою без достатніх підстав для цього, оскільки вирок щодо нього не набрав законної чинності».

«Ми вивчимо справи, направимо до міського суду і в залежності від цього будемо ухвалювати рішення про притягнення якихсь осіб до відповідальності, якщо вони будуть встановлені під час розслідування», — сказав Олександр Кузовкин».

Как видим, 27-летний на тот момент прокурорский работник, брошеный старшими «товарищами по оружию» на передовую сводить счеты с «зарвавшимся» судьей Замковенко, проявил чудеса прокурорской изворотливости. По сути, не ответив ни на один из вопросов, посредством «Интерфакса», он дал достойный «отлуп» оппозиционным СМИ. Не подставив ни генпрокурора М.Потебенько, ни судью Замковенко, ни себя.

Дело УНСОвцев

Слово – коллегам из газеты «Україна молода»: «…Протягом цього місяця звільняться, відсидівши кожен свій трирічний термін, іще троє засуджених по справі про “масові заворушення” – Володимир Горощук, Сергій Гальчик, Ігор Мазур. Всі вони, як і Микола Ляхович, будуть вирішувати власні “серйозні питання” – питання відносно того, як будувати свої подальші відносини із нинішнім світом.

А поки це станеться, згадаймо хоча б кількома рядками інших осіб, дотичних до “справи 9 березня”. Перший адвокат унсовців Тетяна Монтян і досі чекає на розв”язку власних судових слухань – Тетяну відсторонили від захисту та порушили проти неї кримінальну справу після того, як вона на одному із засідань нібито напала на міліціонера. “Було вже безліч засідань, — говорить вона. – Суд вже явно не знає, що з цією справою робити… Чекають, мабуть, щоб закрити її за давністю. За лаштунками мені кажуть: “Ви б помирилися з потерпілим”. Але ж я з ним не сварилася! Або іще пропонують: “Погоджуйтеся на амністію”. Ні, кажу, дзуськи, судіть мене, злочинну…”.

Поки Тетяна Монтян жартує, суддя Іван Волік, автор вироку, за яким Ляховичу сидіти б іще “один рік і один місяць”, мабуть, і досі чекає на винагороду після трудів своїх праведних. Подейкували, що суддя Волік дуже разраховував на місце голови Голосіївського суду, але про подібні зміни у його кар”єрі щось не чутно. Зате прокурор Олександр Кузовкін (той, що вимагав для обвинувачених по десять років ув”язнення) пішов на підвищення. І хоч і змінив столицю на периферію, зате став собі паном на всю губу, очоливши прокуратуру цілого Бориспільського району. А СБУ, яка виступила обвинувачувачом у “справі 9 березня”, і досі ловить злочинців. Зокрема, “комсомольців-терористів”, чия справа потроху просувається до власного фіналу – не менш абсурдного, ніж у тих, про кого йшлося у цій публікації. Словом, на наш вік, читачу, політв”язнів у цій країні вистачатиме».

В продолжение темы: «Інше клопотання — підсудного Сергія Гальчика та його адвоката, яке стосувалося відводу від справи Київської міської прокуратури, яка не може бути обвинувачем, позаяк є відповідачем Європейського суду з прав людини (куди звернувся підсудний Руслан Зайченко), — також залишилося незадоволеним. І знову виникнув цікавий момент: начальник відділу підтримки державного обвинувачення в судах прокуратури м. Києва Олександр Кузовкін дозволив собі, не ознайомившись із наданими паперами, одразу ж висловитися, що клопотання відхилять.

Крім того, адвокати й ув`язнені подали клопотання про зміну запобіжного заходу, тобто звільнення з-під варти. Суд, за словами адвокати Тетяни Монтян, не пред`явив доказів необхідності утримання хлопців під вартою. Крім того, за них поручилося понад 30 народних депутатів. Однак на звільнення ніхто не сподівається. Тим більше, що проти «підписки про невиїзд» одразу виступив той самий «передбачливий» прокурор Кузовкін. Тут і «потерпілі» врешті-решт заговорили й заявили, що ув`язнені — особливо небезпечні злочинці. Станом на вчорашній ранок дива від святого Миколая не сталося й це клопотання відхилили».

Как видим, решительно ломая человеческие судьбы, прокурор Кузовкин успешно торил себе дорогу к начальственным постам.

Дело «Прыща»

«В последних числах минувшего (2002 года) года в Шевченковском районном суде столицы закончился судебный процесс по делу известного в преступном мире «авторитета» Прыща и двух активных членов его бандгруппировки. Служители Фемиды вершили правосудие, ни на йоту не отступая от буквы Закона. И все же действо, происходящее в зале суда, смотрелось очень трогательно: по-доброму, по-семейному. Особенно душещипательной выдалась кульминация — зачитывание издевательски мягкого приговора и освобождение из зала суда лидера одной из крупнейших киевских организованных преступных группировок Валерия Прыщика. Самое время вспомнить фразу: «Закон – как дышло…»

Банда «Прыща» начала свою деятельность в Киеве с 1992 года. Кроме «мелочевки» вроде вымогательств (десятки тысяч долларов ежемесячно), на счету ОПГ преступления куда более серьезные. Например, злостное хулиганство, в результате которого два человека с тяжелыми увечьями попали в больницу, а еще один умер от нанесенных побоев; устранение нежелательных свидетелей; 6 убийств…

Начиная с 1997 года в отношении прыщевцев возбуждено 15 уголовных дел, осуждены 24 члена банды.

С момента задержания — июнь 2001 года — лидер ОПГ Валерий Прыщик на долгие 10 месяцев обосновался в Лукьяновском следственном изоляторе. В апреле состоялось первое судебное заседание, которое проходило в Деснянском райсуде. Через некоторое время дело передали в городской суд. Там оно пролежало два месяца, после чего было направлено на рассмотрение в суд Шевченковского района Киева. И вот спустя 8 месяцев с начала рассмотрения уголовного дела, возбужденного в отношении гражданина Прыщика, наконец-то прозвучал приговор, способный вызвать у здравомыслящего человека лишь недоумение.

Первоначально за все совершенные преступления обвинение запросило подсудимому 12 лет лишения свободы. Обвинения были предъявлены сразу по нескольким статьям Уголовного кодекса. Однако суд не принял во внимание приведенные доказательства и по трем статьям (144 – вымогательство; 101 ч. 1 – умышленное тяжкое телесное повреждение и 101 ч.3 – умышленное тяжкое телесное повреждение, вследствие которого наступила смерть потерпевшего) вынес оправдательный приговор. Прыщика признали виновным лишь в совершении злостного хулиганства, за что тот и был приговорен к трем годам лишения свободы. Далее, согласно приговору, в срок отбывания наказания Валерию Прыщику зачли пребывание под арестом с момента задержания — 19 июня 2001 года, пересчитав согласно статье 72 УК Украины один день лишения свободы к двум дням ограничения свободы. В результате несложных подсчетов получилось ровно три года, день в день… Просто удивительное совпадение — день зачтения приговора совпал с последним днем отбывания наказания!.. Так или иначе, Валерий Прыщик вышел на свободу прямо из зала суда.

То, что организованная преступная группа Прыща – реальна и на ее счету множество злодеяний, для милиции не составляет секрета. Ясно и то, что совершая очередное преступление, члены ОПГ не занимались самодеятельностью, а выполняли прямые указания Валерия Прыщика. Однако именно в этой части представители Фемиды из Шевченковского района столицы рассматривали собранные по делу доказательства вскользь. Результат – чрезмерная мягкость наказания Прыщика».

Роль обвинения на процессе «Прыща» & Ко свелвсь к следующему: «Представник обвинувачення Олександр Кузовкін повідомив, що «Прищ» звинувачується, зокрема, у виконанні та організації особливо злісного хуліганства, спричинення тяжких тілесних ушкоджень (зокрема таких, що привели до смерті), а також у незаконному придбанні та зберіганні зброї, вибухонебезпечних і вибухових речовин. Представники захисту від коментарів відмовилися (чего впустую воздух сотрясать, ведь приговор был предопределен! – «УК»). О.Кузовкін підкреслив, що В.Прищик звинувачується не у виконанні, а в організації злочинів як «лідер організованого злочинного угруповання», який давав вказівки на організацію злочинів».

От себя добавим: публичная принципиальность обвинителя Кузовкина на процессе никак не проявилась после вынесения судом «гуманного» приговора «Прыщу». Прокуратура не настаивала на пересмотре дела в вышестоящей инстанции, предоставив милиции в одиночку расхлебывать провал столь резонансного «бандитского» дела. Кузовкин «отбыл номер» и традиционно «умыл руки».

Кузовкин и «земельный вопрос»

По информации «УК», именно «разруливание» земельных споров в Бориспольском районе сегодня дает прокурору А.Кузовкину чувствовать себя востребованным как для крупного бизнеса, так и для высоких покровителей в Киеве. Ибо без «добро!» этого не по годам предприимчивого прокурорского работника получить землю в Бориспольском районе попросту невозможно. Пример:

«…На 20 сесії районної ради окрім вже наболілих земельних питань, депутати (Бориспільської) райради винесли на розгляд питання щодо висловлення недовіри діючому голові райдержадміністрації Олександру Жуку… Епопея з роздачею державних земель продовжується. На минулій сесії районної ради знову зняли з порядку денного затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки тих земельних ділянок, перелік яких щотижневик „Вісті” друкував у минулому номері. На цьому наполягав міжрайонний прокурор Олександр Кузовкін, який заявив, що через величезний обсяг роботи він ще не зміг повністю з’ясувати законність передачі цих земель приватним фірмам, серед яких немає жодної бориспільської(!!!), і про існування яких нікому не відомо.

Також депутати відхилили затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ФГ „ФСГ-50”, наданої для ведення фермерського господарства в межах Процівської сільської ради (Площа – 50 га. Ціна – 431525,16 грн.), та земельної ділянки ФГ „Світязь”, наданої для ведення фермерського господарства в межах Гнідинської сільської ради (Площа – 80 га). Знову ж таки прокурор Кузовкін заявив, що він ще не вивчив усіх паперів стосовно цих юридичних осіб, тому не зміг гарантувати законність у наданні оренди землі вищеперерахованим фірмам. На цьому розгляд земельних питань закінчився…» («Вісті», № 11 (257), 17-23 березня 2005 року).

«УК»

P.S. Когда эта подборка изысканий карьерных успехов А.Кузовкина еще готовилась к публикации, стало известно, что избитый А.Ющенко и подстреленный телохранителем последнего прокурор резко изменил свои показания и описание событий, изложенных журналистам интернет-издания «Обком». Оказывается, что «Как сообщили в Центре общественных связей Главного управления МВД Украины в г. Киеве, в 22.00 19 мая по оперативной линии «02» поступило сообщение, что в Киеве на углу улиц Саксаганского и Льва Толстого наряд милиции ожидает сотрудник прокуратуры.

Как выяснилось на месте происшествия, около 21.55 час. в отношении автомобиля «Опель», в котором ехал А. Кузовкин, нарушил правила дорожного движения автомобиль БМВ темного цвета, после чего оба транспортных средства остановились напротив дома №16, который находится на ул. Л. Толстого. Люди, которые находились в двух автомобилях, вышли и стали «выяснять отношения». Затем водитель БМВ достал устройство для отстрела резиновых пуль и выстрелил в направлении А. Кузовкина, ранив его в правое бедро, и скрылся с места происшествия.

По информации ЦОС, по номерам автомобиля, которые указал пострадавший, сотрудники МВД стали устанавливать личность стрелявшего. В результате выяснилось, что номерные знаки, установленные на БМВ, зарегистрированы на совсем другой автомобиль. При этом, по свидетельству пострадавшего, водитель БМВ – уроженец Кавказа, на вид 40-50 лет.

Как отметили собеседники агентства «УНИАН», никакого отношения ни к Президенту, как сообщали некоторые СМИ, ни к другим должностным лицам, автомобиль БМВ не имеет.

В то же время, в Генпрокуратуре отметили, что никакого исключения происшедшему не делается. «Мы ни с чем это не связываем. Бытовой случай, который может произойти с любым гражданином». В настоящее время по этому факту возбуждено уголовное дело по ст. 296 (хулиганство) Уголовного кодекса Украины».

Ай да Кузовкин, ай да… прокурор!

Читайте также: