Ректор педагогічного університету – «доцент». Теж «липовий»

Історія науки не знає такого випадку, щоб людині, далекій від науки, за 14 місяців присвоїли два вчених звання і призначили ректором університету. Цей «науковець» закінчив заочно — на трійки — факультет фізичного виховання Вінницького педінституту, будучи прапорщиком у Радянській Армії. Документи, які Олександр Шестопалюк подав на Атестаційну комісію, були повністю фальсифіковані. Скандальний лист, котрий потрапив у редакцію вінницької газети «Тумба», підписаний колишнім проректором Вінницького державного педагогічного університету (ВДПУ) ім. М.Коцюбинського паном Казімірчуком. У ньому йдеться про нинішнього ректора університету, колишнього заступника губернатора Олександра Шестопалюка. Про ректора, котрого одні уже встигли назвати будівничим через активне зведення паркану навколо ВДПУ та виконання інших ремонтних та будівельних робіт, інші звинувачують його (через то й же паркан) у перетворенні університету на «колонію посиленого режиму», пан Казімірчук говорить, як про «липового» доцента та людину, котра обслуговувала інтереси старої влади та режиму:

— Як відомо, стара влада, для збереження свого злочинного режиму діяла безцеремонно, нахабню, порушуючи чинне законодавство, нехтувала елементарними нормами людської гідності. До.виборів Президента України влада готувала заздалегідь, розставляючи «свої кадри» на ключових ділянках суспільного життя. Особлива вага приділялася вищим навчальним закладам і зрозуміло чому. Яскравим прикладом цього — призначення в.о. ректора Вінницького державного педуніверситету Шестопалюка Олександра Васильовича. Шестопалюк, як заступник (тоді) голови облдержадміністрації проявив себе з «найкращої» сторони, організовуючи роботу штабів провладних кандидатів, народних депутатів України в 2002 році. А під час виборчої компанії місяцями сидів у райцентрі Томашпіль з метою обрання народним депутатом від влади. За такі «штабні» і інші заслуги, та з метою забезпечення перемоги на виборах Президента провладного кандидата, його направляють, як писали місцеві газети, «з державною місією» в педуніверситет, грубо порушуючи Закон України «Про вищу освіту».

Дійсно, 20 березня 2002 року закінчувався контракт ректора і у відповідності до згаданого Закону Міністерство освіти і науки, яке в той час було заполітизованим, зобов’язане було оголосити конкурс на заміщення вакантної посади. Нехтуючи Закон, МОН у пожежному порядку, призначає Шестопалюка О.В. в.о. ректора ВДПУ на невизначений строк… Проте дана акція готувалася і була спланована заздалегідь. Так у лютому 2003р. МОН, готуючи плацдарм, незаконно присвоїло Шестопалюку О. В. вчене звання доцента. Зараз це документально підтверджено. Про те, що будучи заступни губернатора, невідомо на яких умовах працював у Вінницькому філіалі Тернопільської академії народного господарства і природно, що питання про присвоєння вченого звання доцента повинна була розглядати вчена рада базового ВНЗ, тобто Тернопільська академія.

Як свідчать документи, в т.ч. ЗМІ, Шестопалюк О.В. є «липовим» доцентом.

Питання присвоєння вченого звання доцента в даному вузі не обговорювалось. МОН присвоїло це звання Шестопалюку О.В. за фальсифікованими документами, про що розповів ректор С.І. Юрій в інтерв’ю газеті «Зеркало тижня»…

Стає зрозумілим рішення МОН про призначення Шестопалюка 0. В. на невизначений строк. Треба було витримати час для присвоєння йому звання професора без наукового ступеня доктора наук. Згідно з Законом «Про вищу освіту» ст. 39, лише професор має право претендувати на посаду ректора, за цим справа не забарилась. Попрацювавши в.о. ректора 8 місяців, Шестопалюк О.В. у листопаді 2003 р. використовуючи службове становище, змусив кафедру педагогіки і вчену раду університету розглянути питання присвоєння йому звання професора в порядку винятка. Було порушено положення «Про присвоєння вченого звання» майже по всіх пунктах вимог.

Ніякого обговорювання, аргументації на засіданні вченої ради не було. Аргумент один:»У мене все домовлено з МОН». Зрозуміло, що у членів ради іншого виходу не було як проголосувати «ЗА». Тим паче, кожен член ради знав, чим може закінчитись голосування проти. Знову в хід пішла фальсифікація, дане положення вимагає: роботу на посаді професора, або ректора не менше року (в нього 8 місяців), крім того він не був ректором, а лише виконуючим обов’язки і не мав юридичного права претендувати на це звання. Не відповідали дійсності і документи про стаж роботи у вузі 3-4 рівня акредитації. Невідомо, де тих 25 наукових робіт і хто їх впроваджує у практику. Не підготував він (одноосібно) трьох кандидатів наук, бо на той час він сам не був кандида том. Але брудна справа була зроблена. Використавши службове становище, знайомства, «кришу», документи були відправлені у МОН. Атестаційна комісія міністерства, невідомо якими Законами керувалась (можна здогадатись) виносить на своє засідання у лютому 2004 р. питання про присвоєння йому вченого звання професора, ігноруючи, а точніше грубо порушуючи вимоги вищеназваного положення п. 34 затвердженого Кабміном від 14 березня 2001 р. за № 229.

Члени комісії, академіки Стопенко В. В. і Згуровський М. 3. різко виступили проти такої афери. Комісія була змушена перенести дане питання. В хід пішли методи старої влади. Про це знають всі працівники вузу і вчені міста. Весь науковий світ вінничини був здивований його зухвалістю і нахабством. Справа зрушилася у травні 2004 р. Атестаційна комісія повторно розглянула його питання і вирішила все позитивно. Зрозуміло чому, на носі була виборча компанія і він був потрібен…

Я впевнений, що документи, які він подав на Атестаційну комісію повністю фальсифіковані. Історія науки не знає такого випадку, щоб людині далекій від науки, за 14 місяців присвоїли два вчених звання… Достатньо сказати про цього «науковця», що він закінчив заочно на трійки факультет фізичного виховання Вінницького педінституту, будучи прапорщиком у РА. Такого спеціаліста не прийме на роботу жоден вуз, навіть асистентом. Зрозуміло і те, що крім своєї зацікавленості, МОН діяло за вказівками тодішньої влади. На карту було поставлено все для перемоги провладного кандидата на виборах Президента.

Зразу, після присвоєння звання професора, МОН оголосив конкурс на заміщення вакантної посади ректора ВДПУ. Який там конкурс, які вибори? Як кажуть «товар продано — магазин не працює»… Відповідно, ще задовго до виборів, були «пересіяні» члени конференції трудового колективу. Зрозуміло в яку сторону. Таким чином, за 16 місяців Шестопалюк О. В. став доцентом, професором, ректором… Про роботу сьогоднішнього «ректора» не приходиться і говорити. Він через ЗМІ активно створює собі авторитет «керівника від Бога». Ідуть такі вихвалення, як колись робили Генсеку. А насправді; люди залякані звільненням з роботи настільки, що не можуть спілкуватися по проблемам вузу (приклади є), а як наслідок цього нема атмосфери творчої праці. Разом з тим, набула практика «довірених осіб», яких купують квартирами, посадами, надбавками до зарплат та інше. Брехня, наклепи, підлабузництво, нашіптування, вихваляння — це стало нормою життя і моралі. Має місце не цільове використання державних коштів (не пройшло 2 роки його царювання, а закуплені дві Волги). Це далеко не повний перелік тих «перетворювань», які ним зроблені. Все це потребує детальних перевірок компетентною комісією, бо тут на місці «все схвачено і все сплачено».

Нова влада проголосила гуманні принципи добра і справедливості, верховенства Закону, я допомагав у цьому, як член виборчої дільниці від штабу В. А. Ющенка. Хочеться вірити, що я в ньому не помилився. Вважаю і переконаний, що правда і законність повинні перемогти. Щоб не бути голословним, я додаю офіційні документи, які стверджують фальсифікацію державних документів Шестопалюка О. В. у змові з Мінстерством освіти і науки».

P.S. До поданого листа Казімірчук додав Пояснення ректора Тернопільської Академії Народного Господарства та пояснення секретаря Вченої ради ТАНГ В. С. Словінського, котрі підтверджують наведені ним факти, щодо надання Шестопалюку звання доцента…

Позицію самого Олександра Шестопалюка з цих питань редакції почути так і не вдалося…

Читайте также: