НЕИЗВЕСТНОЕ ИНТЕРВЬЮ

В многочисленных публикациях о фигуре бывшего руководителя одного из силовых ведомств страны — председателе СБУ Игоре Смешко — присутствуют, зачастую, взаимоисключающие мнения. Решимость взять на себя роль выразителя позиции и настроений специфического ведомства в дни президентской избирательной кампании публично продемонстрировал Александр Скипальский — знаковая фигура в истории украинских спецслужб. Бывший начальник Главного управления военной разведки Министерства обороны Украины, народный депутат Верховного Совета Украины 2-го созыва, бывший заместитель Председателя СБУ, бывший заместитель Министра по чрезвычайным ситуациям, советник Председателя СБУ И.Смешко.Более сорока лет Скипальский проработал в системе спецслужб, двадцать пять из них — в военной контрразведке КГБ СССР. В одном из интервью известному еженедельнику он сказал, что «прошел ту же школу, что и мои московские коллеги, а может, даже лучшую, поскольку меня жизнь не гладила по голове». В этом же номере журналист констатировал: «Нравится это кому-то или нет, но Скипальский — политик. И к тому же, весьма деятельный и последовательный («Публичные люди», ноябрь 2004г.).

Именно генерал-лейтенанты СБУ А.Скипальский и А.Скибенецкий стали авторами знаменитого обращения, озвученного со сцены киевского Майдана Незалежности 19 ноября минувшего года от лица ветеранов правоохранительных органов и силовых структур. Обращения, которое призывало силовиков «не дать цинично использовать себя для прикрытия политического мошенничества и манипулирования избирательным процессом».

Авторы обращения в критический для судьбы страны момент напомнили коллегам: «Нашим долгом и делом чести всегда было служение народу и закону Украины. Помните, что мы присягали на верность Отчизне, а не отдельным лицам, какие бы высокие должности они не занимали».

Возможно, что обнародования этого воззвания склонило чашу весов многих силовиков в пользу стлоронников В.Ющенко, лишив его оппонентов былой уверенности в безнаказанности своих действий.

Гражданская позиция, проявленная генерал-лейтенантом Скипальским в дни напряженного противостояния, заставляет даже отъявленных скептиков с уважением относиться к его поступкам и словам.

И в этом ключе представляется тем более интересным один документ, неизвестный широкой общественности. Это — завизированный автором 14 октября 2004 года текст интервью А.Скипальского, данного журналу «Неизвестная разведка» в разделе «Национальная безопасность». Обратите внимание на дату визирования — в самый разгар предвыборной президентской гонки и за месяц до событий на Майдане. Это интервью по неизвестным причинам так и не было опубликовано — в отличие от других, посвященных Игорю Смешко материалов.

Предавая гласности этот текст сегодня, хочется ознакомить читателей с личным мнением А.Скипальского о своем бывшем подчиненном, а ныне — председателе СБУ.

Весна 1992 року. В молодій незалежній Україні панує величезний підйом національної свідомості, на Батьківщину повертаються тисячі офіцерів-українців. Півроку, як створені Міністерство Оборони України, управління військової контррозвідки СНБ України. Дуже складна оперативна ситуація. Крим, Чорноморський Флот, ядерна зброя. Світова спільнота з великим інтересом спостерігає за першими кроками нашої країни. Хто ми? Куди підемо?

Надзвичайно енергійний, чесний, патріотично налаштований Міністр Оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, обговорюючи шляхи організації міжнародного військового співробітництва звернувся з проханням допомогти сформувати апарат військового аташе в Сполучених Штатах Америки. При цьому ми домовились, що аташе з питань оборони має бути один із найкращих офіцерів з високим рівнем загальної та військової ерудиції, культури, знанням англійської мови. Військова контррозвідка, якою на той час мені випала честь керувати, розшукала і допомогла Міністру К.Морозову призначити такого офіцера.

Ним став високоосвічений офіцер, підполковник Смешко Ігор Петрович, доктор наук з прекрасним знанням іноземних мов. Що вражало? За його спиною жодної впливової персони, тільки розум і праця. Зважаючи на відповідальність моменту, прохання Міністра К.Морозова, мною було прийнято рішення особисто познайомитись з ним. Символічно важливо, а в подальшому життя це підтвердило, що наша перша зустріч відбулася під хрестами української святої Софії, де ми говорили про трагічну історію українського народу, про важливість зміцнення обороноздатності держави.

Розійшлися добрими друзями а через півроку я став його керівником, очоливши військову розвідку Міноборони України.

За сорок років військової дружби мені довелося зустрічатись і працювати з багатьма прекрасними офіцерами, але Ігор належав до найкращих. Пам`ятаю, коли ми з ним, перші українські офіцери серед країн колишнього Варшавського договору відвідали АНБ МО США, його директор подякував за те, що Україну в США представляє саме полковник Смешко I.П. — людина, яка володіє англійською мовою і знає літературу краще ніж він, нащадок англосаксонського роду. Я пишався своїм приятелем і підлеглим, бо він робив дуже важливу для України роботу. Саме результати його праці, толерантність в спілкуванні привернули увагу керівництва держави і генерал-майор Смішко І.П. був призначений на посаду Голови Комітету з питань розвідки і Начальником ГУР МО України.

Змінювались часи, змінювалась ситуація в Україні. До вершин влади почали добиратись люди без честі і совісті, казнокради і корупціонери, олігархи і контрабандисти. Генерал-лейтенант Смішко І.П. і особливо результати його діяльності стали перешкодою в їх грабіжницьких діях проти власного народу. Одні із них роблять провокацію проти Смешка І.П., інші здають. Знову важка робота в Швейцарії, знову успіхи, та ще в країні, де так люблять ховати банківські рахунки… А в Україні провал кадрової політики, чехарда і перетасовування колоди бездарних, сірих, злодійкуватих осіб, які можуть клястися в особистій відданості, але не можуть вирішувати успішно державні справи. Смішко І.П. повертається на Батьківщину, призначається на керівну посаду в РНБО і знову вперше в цій поважній структурі почали говорити про національні інтереси, системні зміни в сфері озброєнь і ВПК, жорсткий контроль за продажем зброї, пограбуванням надр і землі.

Про що думав генерал Смішко І.П., коли його призначали на посаду Голови СБ України? Переконаний, бо знаю, він вірив, що і тут досягне успіху в ім`я українського народу. Йому сьогодні важко, йому найважче. В «тераріумах» не до сантиментів. Але він переможе, він витримає, він витримає, він розумний, він має совість. Вони втечуть! А ми є і будемо тут в Україні, завжди поруч і разом.

Генерал-лейтенант Ол. Скіпальський

Владимир Малин Трибуна

Читайте также: