Як покарати за домашнє насильство. Українка через ЄСПЛ виселила з квартири колишнього чоловіка
Більш як чотири роки судових процесів знадобилось рівненчанці Ірині Левчук, аби припинити домашнє насильство та позбавити колишнього чоловіка права на проживання у квартирі. Як це було?
На початку вересня 2020 року Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі “Левчук проти України”, у якому зобов’язав Україну припинити порушення права Ірини Левчук на повагу до приватного та сімейного життя, пише видання “Рубрика“.
У чому суть справи?
Історія почалась у 2016 році, коли українка була змушена звернутися до Рівненського міського суду, аби виселити колишнього чоловіка з квартири, де після розлучення проживала з ним та чотирма дітьми. Причиною стало домашнє насильство з боку чоловіка, очевидцями якого були діти. Колишній чоловік українки зловживав алкоголем, не піклувався про їхніх дітей, провокував конфлікти, підтвердженням чого були неодноразові виклики поліції та свідчення свідків-сусідів. Тож міський суд повністю задовольнив вимоги позивачки та позбавив чоловіка права на житло.
Однак вже у червні 2017 році апеляційний суд за зверненням колишнього чоловіка скасував рішення міського суду, дозволивши чоловікові проживати у квартирі та обмежившись лише письмовим попередженням. Верховний суд рішення апеляції залишив у силі. Апеляційний та Верховний суди мотивували свої рішення тим, що особа не може бути позбавлена права на житло, а самі лише звернення до поліції не підтверджують факт домашнього насильства, якщо цими органами не застосовувались заходи суспільного впливу до відповідача. Не знайшовши справедливості у національної феміди, багатодітна мати Ірина Левчук звернулася за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини, де її справа розглядалася понад 1 рік. І нарешті, у вересні 2020 року ЄСПЛ виніс рішення на користь жінки та зобов’язав державу відшкодувати їй 4 тисячі євро.
Звернутися до ЄСПЛ не так складно, як здається. Потрібно лише заповнити формуляр, який можна завантажити на сайті суду, і надіслати його туди. Докладні інструкції — тут.
“Домашнє насильство в Україні — звичне явище”
Не варто розглядати справу Ірини Левчук у Європейському суді як поодинокий випадок. Справа є показовою, оскільки піднімає дійсно кричущу соціальну проблему — проблему домашнього насильства у сім’ї.
У справі “Левчук проти України” Ірина Левчук відкрито заявляла у суді про те, що домашнє насильство є поширеним явищем в українському суспільстві, яке, у свою чергу, демонструє толерантність до цього феномену.
Наталія Бухта, адвокатеса Ірини Левчук, подала до ЄСПЛ не тільки дослідження про судову практику, але й проаналізувала український фольклор, в якому толерується домашнє насильство, звернула увагу на те, що після Другої світової війни в українському суспільстві пропагувалось, що незаміжня жінка – гірша від заміжньої, навіть якщо живе з чоловіком, який застосовує до неї насильство.
Так, за результатами опитування, проведеного у 2014 році за запитом Фонду народонаселення ООН, кожна 4-та жінка у світі потерпіла від домашнього насильства. На жаль, ця статистика актуальна і для України. Міністерство соціальної політики України у 2020 році наводить статистичні дані про те, що кожна 5-та українка стикалася з тією чи іншою формою насильства.
Згідно з даними Фонду народонаселення ОНН, кожна п’ята українська жінка у віці від п’ятнадцяти до сорока дев’яти років (19%) піддавалася фізичному насильству після свого п’ятнадцятиріччя. Хоча домашнє насильство зустрічається і по відношенню до чоловіків, у 90% випадках від цього явища страждають саме жінки. Сама ж Ірина Левчук зазначила, що зазнавала домашнього насильства упродовж багатьох років спільного проживання з колишнім чоловіком. Та впродовж усіх цих років вона постійно зіштовхувалась з небажанням владних органів здійснювати розслідування.
Адвокатеса Наталія Бухта сподівається, що це рішення ЄСПЧ — не останнє, що винесено з приводу захисту прав жінок в сім’ях, де відбувається домашнє насильство. Вона закликає всіх жінок до боротьби:
“За цей рік, відколи ми поскаржились до ЄСПЛ, ми збільшили аліменти, стягнули пеню за несвоєчасну сплату, досягли приватизації ⅚ квартири на кожного з дітей і на Ірину. Так само ⅙ отримав чоловік” — розказала пані Бухва на прес-конференції, що була присвячена обговоренню наслідків винесення такого рішення для України.
Суддя Верховного суду та президентка асоціації жінок-суддів Наталія Стефанів сказала, що рішення ЄСПЛ в цій справі тепер стане частиною Національного законодавства та буде застосовуватись судами при вирішенні справ. Це — дуже важливий аспект, оскільки відтепер створено прецедент — всупереч нормі Житлового кодексу, на яку посилались судді українських судів, власника квартири було з неї виселено, оскільки його подальше там перебування загрожувало життю та здоров’ю жінки та дітей.
“Ця справа є першою проти України, де виявлено порушення права на повагу до приватного і сімейного життя. Ірина Левчук увійде в історію як перша українка, що заговорила про проблеми домашнього насилля на європейському рівні”, — додає Наталія Бухта. ЄСПЛ дійшов висновку, що відхиляючи позов заявниці про виселення колишнього чоловіка, відповідно до статті 116 Житлового кодексу, яка, національні судові органи не проводили всебічного аналізу ситуації та ризику майбутнього психологічного та фізичного насильства, з якими стикалися заявниця та її діти.
Чи піддають тебе психологічному насильству?
Насильство в сім’ї можна і попередити, якщо вчасно звернути увагу на поведінку партнера. Часто фізичне насильство починається з психологічного, а сама жертва про це не здогадується. Щоб виявити в поведінці партнера нахили в бік психологічного насильства, існують спеціальні психологічні тести, де потрібно лише відповісти на запитання простими відповідями “Так” або “Ні”. Один з таких тестів є у методичці Міністерства соцполітики для фахівців соціальної сфери, які задіяні в галузі запобігання насильства в сім’ї.
Так, додаток 2.2.5 (с. 109) пропонує тест “Чи тебе справді піддають психологічному насильству?”. Якщо хоча б на частину запитань відповідь буде “Так”, ви вже знаходитесь у небезпеці, тож варто звернутись за допомогою до соціального центру, де спеціалісти можуть надати психологічну підтримку, допоможуть вийти з токсичних відносин та встати на ноги.
Куди йти, коли жертва домашнього насильства — це ти?
У разі, коли жертвою стали ви самі, діяти треба негайно. Для початку потрібно викликати поліцію та зафіксувати побої. Психологи радять: не варто залишатись з кривдником в одній квартирі. Як правило, такі люди мають нездорову психіку, тож найкращий вихід — ізолюватись від них. Для цього існують спеціальні квартири-притулки. У Києві, наприклад, діє один із них — Соціальна квартира для вагітних жінок та молодих матерів із дітьми раннього віку, які опинились у складних життєвих обставинах.
Вона була створена МБФ “Українська фундація громадського здоров’я” у співпраці з Київським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді та іншими партнерськими організаціями. У таких квартирах з жертвами працюють соціальні працівники, психологи і юристи, які допомагають жінкам прийти до тями та планувати власне майбутнє без насильства. Адреса не розголошується, аби кривдники не могли її знайти. Самі ж жінки можуть дізнатися про ці притулки від поліцейських або працівників соціальних служб.
Як боротись із домашнім насильством як явищем?
Починаючи з 2018 року Україна почала боротьбу із глобальною проблемою домашнього насильства. У 2018 році вступили в силу новий Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” та стаття 126-1 Кримінального кодексу України під назвою “Домашнє насильство”. Міністерство соціальної політики зазначило, що пріоритетним напрямком його діяльності стає формування “нульової толерантності” до домашнього насильства в українських сім’ях.
Чи будуть дійсно ефективними нововведення до законодавства та соціальна політика — стане відомо лише з часом. А поки що, правозахисники стверджують, що мають сумніви в ефективності судових вироків по відношенню до кривдників, які вчинили домашнє насильство. Оскільки більшість обвинувачених у домашньому насильстві відбувають “умовне покарання” вдома, поруч з потерпілими дружиною та дітьми, де й мають змогу продовжувати вчиняти насильство.
Наостанок, проблема домашнього насильства існує на умовних трьох рівнях: особистому, соціальному та державному. По-перше, як радять психотерапевти, аби зупинити домашнє насильство щодо себе, потерпіла особа повинна повністю обмежити фізичний контакт з кривдником.
Зрозуміло, що часто випадки домашнього насильства у сім’ї повторюються, оскільки дружина та чоловік продовжують спільне проживання. По-друге, на соціальному рівні вирішити проблему домашнього насильства в українському суспільстві можна лише шляхом виховання у суспільства нетолерантності до домашнього насильства та соціальної небайдужості. У свою чергу, держава має спростити механізм реагування на домашнє насильство з боку владних органів, а також посилити заходи впливу та міри покарання до осіб, які вчиняють домашнє насильство.
