У справі про резонансний розстріл Козлова у Черкасах допитали автора УК

У справі про резонансний розстріл Козлова у Черкасах допитали автора УК

За вказівкою черкаського облпрокурора та шефа поліції у справі про вбивство лідера ОЗУ у якості свідка допитали багаторічного автора “України кримінальної”, журналіста місцевого видання City News. Який на пресконференції ставив їм незручні запитання. Це прецедент у практиці розслідувань.

Публікуємо репортаж про цю подію самого “потерпілого”, автора УК Володимира Лимаренко-Полянського.

У справі про публічне вбивство у Черкасах лідера кримінальної групи  Михайла Козлова стався прецедент, який точно увійде в історію криміналістики. Суть новації проста як цеглина: якщо ви чин правоохоронного відомства і вас на пресконференції “дістав” журналіст, то просто викликайте його на допит у якості свідка — і він заткнеться. А краще оголосити про його новий статус прямо на пресконференції. Щоб не відповідати на гострі запитання і, вочевидь, не чути їх у подальшому, облпрокурор Черкащини Олександр Воронін та шеф поліції області Михайло Куратченко так і зробили.

На фото: журналістам озвучили деталі нападу

Днями згадані панове скликали журналістів на пресконференцію.

– Сьогодні виповнилось два тижні, як сталась резонансна подія у місті Черкасах, яка має актуальне значення для регіону, – розпочав виступ прокурор Черкаської області Олександр Воронін. Він поінформував про те, що «22 вересня у приміщенні кафе «Львівська майстерня шоколаду» невстановлена особа, з метою вбивства, застосовуючи вогнепальну зброю, здійснила постріли у громадянина Козлова Михайла Володимировича 1976 року народження, заподіявши останньому п’ять вогнепальних поранень в область тулуба, внаслідок чого потерпілий помер того ж дня у лікарні…».

Як повідомив облпрокурор, у день нападу слідче управління ГУ НПУ в Черкаській області відкрило кримінальне провадження щодо розслідування замовного вбивства скоєного групою осіб.

За словами Олександра Вороніна виконавці – двоє чоловіків у темному  камуфльованому одязі з наліпками «СБУ». Один з них, тримаючи в руках автоматичний карабін М 4 калібром 5,56 мм забіг у кафе і розстріляв Козлова. У цей час інший відволікав увагу охорони, яка була на вулиці, тричі вистріливши у повітря з автомата АК 74 калібром 5,45 мм.

Людина у каптурі

Журналістам продемонстрували кілька відео, пов’язаних з убивством.

Відео 1 (події біля ганку кафе): до охоронців підбіг чоловік з гвинтівкою у камуфляжі. Вони піднявши руки пропустили його у кафе і назад. Поки перший нападник стріляв у жертву, другий учасник пострілами у повітря змусив охоронців лягти, забезпечивши цим безперешкодний відступ першому.

Відео 2: (події у кафе): до зали заходить потерпілий, за ним слід у слід убивця. Козлов його помічає і розвертається у бік нападника, той робить кілька пострілів впритул і швидко тікає. На решті відео – пересування авто злочинців вулицями Черкас.

Також спікери показали стопкадр з камери відеоспостереження, який зафіксував обличчя людини у каптурі. За їх словами ця особа: «Прибула на місце події першою, і покинула його останньою», а також «Могла бути як свідком події, так і координатором злочину».

– Аналізуючи відео прийшли до висновку, що особа, яка скоїла цей злочин має спеціальну підготовку, або належала до спецпідрозділів правоохоронних органів чи Міністерства оборони, – зазначив облпрокурор.

Зі слів Олександра Вороніна, з місця злочину бандити втекли на сірій «Шкоді Фабії» з державним реєстраційним номером СА 22 10 СВ, яку через кілька хвилин після нападу спалили у Долині троянд, що на березі Дніпра. При дослідження обгорілих залишків автівки, як запевнив облпрокурор, були виявлені рештки автомата АК 74 та карабіну М-4. Шеф поліції області запевнив, що за результатами експертизи, знайдені залишки карабіну М-4 – це та зброя, з якої вбили Козлова.

Версії вбивства від Вороніна

За словами Олександра Вороніна слідство розглядає кілька версій скоєння злочину. Озвучив дві:

– злочин скоєно на замовлення групи осіб, інтереси яких порушувала діяльність потерпілого у Черкасах та області, та з якими у вбитого виникали конфлікти;

– злочин на замовлення осіб з оточення самого потерпілого з особистих мотивів чи з мотивів перерозподілу активів останнього.

Де камери «Безпечного міста»?

Начальник ГУ Нацполіції України у Черкаській області Михайло Куратченко поскаржився на суддів Придніпровського районного суду, які з його слів відхилили двадцять клопотань на проведення обшуків, а також на те, що із понад 300 досліджених в ході слідства камер відеоспостереження, до ситуаційного центру у ГУ НПУ в Черкаській області в рамках програми «Безпечне місто» підключено лише 18 в рамках і розповів про авто, на якому вояжували вбивці.

Автомобіль-«привид»

– Досудовим розслідуванням встановлено, що автомобіль «Шкода фабіа» був завезений до України у 2017 році з Литви на євро номерах. Але перед нападом зловмисники на нього встановили виготовлений ними дублікат українських реєстраційних номерів. Цей номерний знак присвоєно аналогічному автомобілю, що належить жительці одного з районів області. Відпрацюванням відеоматеріалів встановлено, що використаний невідомими автомобіль зберігали у районі гаражів біля вулиці Хіміків, – поінформував   він.

– За нашими даними його зберігали в одному з двох гаражних кооперативів – «Будівельник» або «Текстильник», – уточнив прокурор області і попросив журналістів ставити запитання.

Далі протокольно — запитання-відповіді:

Журналіст City news Володимир Лимаренко-Полянський: – Судячи з тих подій, що відбувались у Черкасах за два тижні до вбивства Козлова, йдеться про сутичку між бойовиками двох ворогуючих кримінальних груп з використанням вогнепальної нарізної зброї на вул. Хрещатик (центр міста) 8 вересня, після чого загострення конфлікту стало предметом обговорення не лише у кримінальному світі, і не тільки на рівні Черкас, виникає запитання, чому правоохоронці, які, з огляду на ситуацію не могли не знати про наростання напруги між угрупованнями, не попередили скоєння цього резонансного злочину? Це ставить під питання професійність поліції, її розвідки і аналітики, адже інформації було більш ніж досить. Попередження злочинів – це ж одне з завдань поліції, чи не так?

Відповідь начальника ГУ Нацполіції України у Черкаській області Михайла Куратченка: – Попередити злочин? Що таке, на вашу думку попередження злочину?

– То ми повертаємось до хрестоматії на кшталт «що таке попередити злочин»?

– Ні. Особи були притягнені до кримінальної відповідальності і були вжиті заходи щодо обрання їм запобіжних заходів – тримання під вартою. Двох взяли під варто, а решту двох суд звільнив. У частині того, що ми звертались до суду з клопотаннями про проведення обшуків для попередження злочину, але суд їх відхилив, то мабуть у цьому також винна поліція. Чого судді так зробили – не знаю. Це мої припущення. А щодо того чи мала поліція інформацію про замову вбивства, то ми її не мали.

– Злочинці демонстративно розстріляли особу у самому центрі Черкас, більше того, кулі літали у закладі серед відвідувачів з дітьми. І просто милість Божа, що ні в кого більше не вцілили. Ви не усвідомлюєте рівня суспільної небезпеки дій, вчинених криміналітетом?

У відповідь мовчанка і команда прессекретаря прокуратури області: «наступне запитання».

– Ви готові оприлюднити прізвища суддів, які відхилили клопотання поліції?

Відповідь прокурора Черкаської області Олександра Вороніна: – Ви можете зайти у судовий реєстр і прізвища суддів побачите самі.

– Чи розглядається версія щодо причетності до вбивства когось із правоохоронців з Черкас?

Начальник ГУ Нацполіції України у Черкаській області Михайло Куратченко: – На сьогоднішній день, ні.

– Не виключено, що хтось із поліцейських міг коригувати підготовку злочину. Хіба не кидається у очі факт, що злочинці чомусь були добре поінформовані, знали про ситуацію з СБУ?

Прокурор Черкаської області Олександр Воронін: – А яка ситуація з СБУ?

– Ну, його ж викликали на бесіду в СБУ?

– У нас такої інформації немає. Вас треба допитати у якості свідка.

– Не вірю власним вухам. Це що, погроза?

– Ні. Не погроза.

Недолугий жарт, – подумав я тоді. А дарма. Пан прокурор не жартував. На третій день після пресконференції на мій мобільний слідчий Слідчого управління ГУ НПУ у Черкаській області Олександр Мазур і запросив на допит у якості свідка по кримінальному провадженню щодо вбивства гр. Козлова. Повістку-виклик слідчий на мою вимогу виписав вже безпосередньо в управлінні.

Він не приховував, що діє за вказівкою поліцейського керівництва і облпрокурора. Бо вони вважають, що з огляду на мої запитання, я «володію інформацією, яка становить інтерес слідства».

Слідчий взяв з мене підписку про «нерозголошення відомостей, які стали відомі під час допиту», і попередив про кримінальну відповідальність за їх розголошення. Я впевнений, що це новий спосіб змусити журналістів мовчати, не ставити силовикам незручні запитання, і взагалі не писати «зайвого».

Факти, що суперечать поясненням слідчого

Більшість запитань, які я ставив, вже були оприлюдненні у моїй публікації від 23 вересня (!) «Арамовські» проти «козловських»: у Черкасах почались розстріли. Поліцейському начальству пора у відставку?».

Стаття містила ряд висновків, неприємних для правоохоронних відомств.

Цитую: «…І де взагалі у Черкасах безпечно, якщо привселюдні розстріли кримінальний світ вже влаштовує просто у самісінькому серці міста?…Стрілянина на Хрещатику, гра поліції у мовчанку і вбивство у «Львівській майстерні шоколаду» – це три факти, які наводять на думку про те, що вся правоохоронна система настільки зрослась з криміналом, що вони вже нагадують дві сторони однієї медалі… Вбивство Козлова – це зухвалість кримінального світу і професійна імпотенція поліції. І це – факт. Неспростовний. Чому його не бачить поліція? Чому поліція нічого не знала про розгортання конфлікту, який жваво обговорювали у певних колах?..».

А про стосунки між Козловим та СБУ — то це взагалі секрет Полішенеля.

У серпні минулого року Михайла Козлова працівники СБУ перевіряли на причетність до тероризму. При чому це все відбувалось якраз у «Львівській майстерні шоколаду». Входи у кафе тоді заблокували люди зі зброєю у камуфляжах з написом «СБУ». Подію широко освітили ЗМІ.

Саме цей дивний збіг і навів на думку про те, що ідею замаскуватись під СБУ і скоїти замах на Михайла Козлова саме у «Львівській майстерні шоколаду», де його вже затримувала спецслужба, злочинцям могли підказати у правоохоронних відомствах.

Повторюсь, на допит у якості свідка, мене викликали на третій день після пресконференції. Слідчого не бентежило, що Я НЕ БУВ СВІДКОМ НАПАДУ НА КОЗЛОВА і відповідно до вимог п.6,ч.2 ст 65 КПК України, журналісти цитую: «Не можуть бути допитані як свідки… про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації».

Що це: не знання закону чи його свідоме ігнорування? Гр. Воронін і Куратченко, це те ж запитання.

Пресконференції передувала вже згадана різка за стилем публікація про кримінальні “розбори” у Черкасах, яку завдяки «Украине криминальной» прочитала вся Україна.

Рік тому обласна прокуратура і поліція Черкащини опинились у центрі скандалу з таємничим зникненням величезної партії соняшникового насіння, яку поліція разом з озброєними тітушками вилучила у Журжинцях (на то час – Лисянського р-н).

Про це йдеться у статті “Украины криминальной” “Битва за урожай на заповедных землях Черкасщины. Полиция в тандеме с «титушками»?

Тоді у ході «слідчих дій», як цю операцію назвали шеф поліції і облпрокурор, один з черкаських “тітуханів” у присутності поліцейського керівництва Лисянського району впритул розстріляв комбайнера з травматичного пістолета. Механізатор вижив. Нападника до відповідальності так і не притягували.

Допит журналіста вже був. Що далі? – Каталажка? Викрадення? “Ескадрони смерті”? (тьху-тьху!)

Тож, враховуючи всі вище викладені обставини, факт допиту розцінюю як тиск на журналіста, переслідування за професійну діяльність і перешкоджання журналістській діяльності.

Підписка про нерозголошення, яку з мене взяв слідчий – це також інструмент тиску.

Напевне, це зроблено для того, щоб у подальшому перешкоджати мені висвітлювати тему про замах на Михайла Козлова. Адже дає можливість для маніпуляцій термінами і процесуальними діями. Тобто, звинуватити мене «у розголошенні таємниці слідства» у будь-який момент. І не важливо, чи на справді я щось розголошу, чи ні.

… До-речі, вбивць Вадима Комарова досі шукають, типу. А тут ще й ця дурна мода погрожувати журналістам, яка загніздилась на Черкащині.

Тому вважаю за необхідне звернутися по захист до НСЖУ та інших організацій, і в тому числі міжнародних, мета діяльності яких – захист прав журналістів.

Також звернусь до Черкаської обласної ради з проханням розглянути ситуацію, що сталася, на сесії. Оскільки у 2020 році рішенням депутатів облради мене делеговано до складу поліцейської комісії ГУ НПУ у Черкаській області.

Прошу ці рядки вже вважати моїм офіційним зверненням.

Володимир Лимаренко-Полянський, спеціально для УК

Читайте также: