Журналіст правозахисної організації Медійна ініціатива за права людини Артур Пріхно, який моніторить судові засідання, пов’язані з війною, говорить, що останнім часом побільшило публічних звинувачень у колабораціонізмі.
В окупованому Бердянську Запорізької області нещодавно підірвали житло колаборанта Сергія Гиренка. Він після початку повномасштабного вторгнення добровільно перейшов на бік ворога.
37-річний Анатолій Мирута народився у селі Синяк і мешкав там все своє життя. Одружився і виховував сина. Працював завідувачем місцевого кладовища КП «Бучасервіс», а також був депутатом сільради і приватним підприємцем
Ті, кому пощастило знати про окупацію лише з новин інших регіонів і кіно, бувають дуже радикальними, беручи на себе сміливість дорікати співгромадянам, яким довелося пережити її жахи: «Треба було виїжджати» і «Я б ніколи не лишився».
Українські суди ухвалили десятки вироків за колабораційну діяльність — ст. 111-1. Вивчивши частину з них, журналісти зауважили цікаву тенденцію: майже скрізь покарання зводиться до одного — позбавлення права займати посади в держорганах на 10 років
Хто з міських і селищних громад і посадовців Харківщини пішов на співпрацю з ворогом та як склалася їхня доля; як відбувається пошук державних зрадників і колаборантів та яка відповідальність чекає на них.
За публічного обвинувачення Мелітопольської окружної прокуратури в порядку спеціального судового розгляду лікаря з Мелітополя визнано винним у колабораційній діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК України). Його засуджено до 6 років позбавлення волі з конфіскацією...
Ніякої нейтральності, непричетності, «все-не-так-однозначності» в наш час бути не може. Стосується всіх без винятку. І тих, хто в окупації, і тих, хто тут, і тих, хто виїхав за кордон. Не спрацює «білоруська» відмазка: «А що ми можемо зробити, ми ж самі ні при чому» (до речі, з них теж спитають).
