Ми не одні, війна триває, але ми стали сильнішими

Минулого року ми були без світла, подекуди без тепла. Велика різниця з цією зимою, повірте.

Особливо для виробництва пайків, інфузій, ліків, боєприпасів, бронемашин, лікування поранених — кіловат від промислового генератора та від мережі дещо різні за ціною кіловати. Плюс не потрібно відтягувати з ВПК гроші на створення автономії, закупівлі генераторів та інше. Наростає виробництво, попри відновлення ударів РФ та спам камікадзе.

Остання хвиля, до речі, була по промці — противник хоче спробувати переносити зусилля, не досягнувши попередніх результатів по ЖКХ і виробництву енергії.

Удари за 30 метрів від метро в Києві, попадання по цивільних складах столиці і поруч з торговим центру в Дніпрі — наслідок того, що більшість російських ракет — це колишні носії спеціальної бойової частини, там кругове ймовірне відхилення — сотні метрів норма. Але робота триває.

Ось, наприклад, прозвітували, що у п’ять разів наростили виробництво БТР-4. Звісно можна, звичайно, посміятися, а якщо це з 1 до 5 на місяць?

А можна помітити, що це два батальйонні комплекти на рік — і в найкращі часи ми не робили більше, весь іракський контракт чи “трійки” для Таїланду — менше і набагато.

Декілька сотень “Новаторів” і “Козаків 2М”, кілька тисяч MRAP від союзників — тисяча від канадців, понад тисячу різних від США. Навіть попри втрати та учбові частини — частини потихеньку насичуються. Шість САУ “Богдана” на місяць, з планами робити більше — йшлося про 10 кабін.

Але нам, звичайно, треба багато всього — 10 нових бригад і 30+ організмів ТРО — це далеко за тисячу гармат, величезна кількість мінометів, на п’ять батальйонів у кожній — пристойна кількість комплектів MRAP чи бодай бортових вантажівок, возити моторизовані частини.

І це крім застав прикордонників по нових штатах, різних спеціальних частин, саперів, інженерів. Потрібно більше та більше.

Почалися активні роботи на півночі, з облаштування прикордонної смуги — там війна ДРГ, війна нальотів артилерії та затягування позицій мінами, сутичок та груп рекогносцирування, що наводять артилерію. Були зальоти в нас, були успішні наші дії з того боку. Потрібна окрема стаття, там складний театр і своя специфіка. Те що пішли доти, рови і бетон — дуже добре, потрібно було на вчора.

США продовжують підтримувати Україну, попри внутрішньополітичну кризу, напередодні нового року зайшов пакет допомоги на 250 млн. У ньому боєприпаси 155мм і 105 мм, “Стінгери”, TOW, різні елементи ППО для батарей паліативу, стрілецькі боєприпаси.

Чи проголосує Конгрес за допомогу? Проголосує. Питання консенсусу політична боротьба в США, незважаючи на численні звинувачення у корупції до нас немає запитань щодо зброї — комісія США це підтвердила. Ми чекаємо на літаки F-16 — вони сильно вплинуть на багато речей.

Всі історії, що це blok 20, а потрібний Viper за 70 млн. доларів штука, натикаються на одну просту річ: саме такими літаками оперує Румунія, подібного рівня машини у Єгипту, Пакистану, Йорданії і донедавна ними оперували Данія, Норвегія та Нідерланди.

У літаків нашоломні приціли, інтеграція ракет на 180 км, протикорабельних “Гарпунів”, засобів доставки проти РЛС та оновлений радар на 150 км.

Так, це не найновіша машина, але відганяти від лінії метальників коригованих бомб, виконувати місії на користь флоту, перехоплювати ракети в мертвих зонах, надавати підтримку з контейнерами РЕБ та спеціальними розвідувальними, полювати на баражуючі боєприпаси — це їх профіль.

На фронті пат — супротивник за цей рік заволодів Бахмутом і загрожує Часовому Яру, хоча в секторі його успішно стримують.

Створив загрозу Авдіївці, його штурмові групи добігають до Коксохіму. Захопив руїни Мар’їнки — залишилися пустирі в адміністративних межах руїн селища, його перетерли на щебінь, там цілком картини Пашендейля (Битва біля Пашендейла — одна з наймасштабніших спроб військ Антанти провести наступальну операцію на Західному фронті у ході Першої світової війни, — LB.ua).

Ми в результаті контрнаступу відкинули за канал ворога на південь від Бахмута, зрізали виступ біля Времівки, покращили позиції і вбили клин під Роботино. Ну і утримуємо стабільний периметр на Лівому березі, плацдарм, який сковує значні сили супротивника на півдні.

500 тисяч осіб по мобілізації, зменшення віку та інші принади призову, це не лише втрати — це заміна, списання за станом здоров’я зі структури, 60 років, та догляд за жінкою інвалідом. А також десять нових бригад, інженерні частини, сапери, охорона в нові артилерійські підрозділи.

Неможливо уявити суспільство, де одні живуть у нелюдських умовах роками, а інші ходять в спортклуби і ресторани, а до ТЦК стати на облік дійти не можуть вже більше десяти років.

Тому що не було би ніяких бусів ТЦК та облав, якби всі військовозобов’язані повідомляли про зміни щодо роботи та адреси, як того вимагає законодавство. Так що нічого не зміниться глобально, окрім того, що не можна буде більше підтертися повісткою.

Важка війна, найважча в Європі з часів стратегічних бомбардувань по центрах міст, мільйонів убитих та жінок, на яких орали поля замість тракторів і коней. Але ми стали сильнішими, а не слабшими.

Те, що нам не вдалося вийти одним ривком до Криму, не означає, що ми програємо цю війну.

Позиційні бої на сході точаться два роки. Ціну Бахмута і щебеню Мар’їнки ми бачили — бунт Пригожина та десятки тисяч загиблих на меморіалах, зупинка мобілізації і спроби залити все грошима, мільйон втікачів за кордон.

Українське ППО посилилось, з’явилася протиракетна оборона від балістики, авіація підійде в найближчі тижні, промисловість працює, фронт стабільний, флот ворога вибили з Криму, він ховається по базах у РФ. Весною запрацює коаліція кораблів та артилерійська для допомоги України.

Ми не одні і кожен день супротивник зазнає важких втрат.

Війна триває.

Автор: Кирило Данильченко ака Ронін