Ракета класу «земля — сарай». Як «Орєшнік» перетворився з чудо-зброї на грозу гаражних кооперативів
Гучна кремлівська торгівля ядерними погрозами у червні 2026 року зазнала остаточної інфляції під час виступу Володимира Путіна на Петербурзькому економічному форумі. Російський диктатор, який раніше порівнював потужність міжконтинентального комплексу «Орєшнік» із Тунгуським метеоритом, публічно визнав, що третій за рахунком пафосний запуск ракети в неядерному оснащенні мав суто «випробувальний» характер і розніс звичайний придорожній сарай під Білою Церквою.
Незалежні технічні експертизи залишків бойових блоків виявили тотальний технологічний регрес російського ОПК: замість високоточних вольфрамових елементів ракета була нашпигована дешевими чавунними злитками та радянськими гіроскопами сорокарічної давнини, які дають похибку в десятки кілометрів. Багаторазове використання дефіцитної балістичної пустушки не лише повністю обнулило психологічний ефект шантажу для Заходу, а й викликало відверте розчарування навіть серед Z-патріотів, зафіксувавши черговий інженерний та політичний глухий кут Москви, зазначає The Insider.
Володимир Путін на ПМЕФ розповів, що третій удар за час війни ракетами «Орєшнік» було здійснено з випробувальною метою, і вдалося вразити якийсь «сарай». Таким чином, якщо орієнтуватися на публічні заяви Путіна, то всього за півтора року «Орєшнік» пройшов шлях від «чудо-зброї», що використовувалася як загроза та важіль тиску на західних союзників України, до «грози сараїв», не готової до повноцінного бойового застосування. Судячи з отриманих даних за підсумками застосування, ракетний комплекс дійсно має технологічні недоліки, що перешкоджають використанню в неядерному оснащенні, а демонстративні атаки в поточному форматі втрачають «психологічний ефект» навіть для внутрішньої аудиторії.
«Чудо-зброя» проти «сараю»
Володимир Путін на Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ) розповів, що запуск ракети «Орєшнік» по Україні під час масованого повітряного нальоту 24 травня 2026 року мав випробувальний характер і влучив у «сарай». За його словами, загалом було запущено дві ракети — по місту Біла Церква та в якийсь «периметр основного укріпрайону» в «ДНР»:
«У нас взагалі на території України фактично не було жодного бойового, у повному розумінні цього слова, застосування «Орєшніка», а останнє — це взагалі… Якщо вже чесно, відкрию вам велику військову державну таємницю: просто завдали удару туди, де було зручно побачити результати. Це стосується і Білої Церкви, і тим більше — району ДНР у периметрі основного укріпленого району. Потім туди залетіли наші дрони, у той сарай, по якому завдали удару, і просто подивилися, як були розміщені розвідні блоки, прорахували все до міліметра. Для нас це важливо, щоб у майбутньому приймати рішення про повномасштабне застосування «Орєшніка» по призначених цілях, зокрема в районі міської забудови».
Удар «Орєшніком» по Білій Церкві, що розташована приблизно за 80 км від Києва, справді викликав суперечки серед експертів щодо того, що саме було ціллю, оскільки там немає жодних значущих військових об’єктів, окрім аеродрому транспортної авіації.
Видимі наслідки атаки на Білу Церкву виявилися в гаражному кооперативі. Згідно з повідомленням ДСНС, пожежа охопила три гаражі. За версією прокуратури Київської області, крім гаражів, також постраждала будівля якогось підприємства. Ймовірно, саме якийсь із цих об’єктів Путін і назвав «сараєм».
Наслідки застосування «Орєшніка» щодо гаражного кооперативу в Білій Церкві в ніч на 24 травня 2026 року / ДСНС України
Що стосується «укріпрайону в ДНР», то в мережі з’явилося відео із падінням бойових блоків «Орєшніка» десь у північних околицях Донецька. Досі у відкритому доступі немає ані супутникових знімків, ані зображень з «землі» наслідків «прильоту» ракети, яку російський президент раніше неодноразово відносив до категорії «чудо-зброї»,& порівнюючи її ударну потужність із Тунгуським метеоритом.
Як вчені з MIT показали технологічну відсталість та абсурдність конструкції чудо-ракети Путіна
Який військовий ефект мало застосування «Орєшніка»
Донедавна і сам Путін, і Міністерство оборони РФ розповідали про видатні характеристики «Орєшніка» та досягнення всіх військових цілей, поставлених у рамках запусків ракети.
Після першого застосування на підприємстві в Дніпрі (до 2016 року — Дніпропетровськ) Путін заявив, що були використані «кінетичні уражаючі елементи», розігріті до «температури на поверхні Сонця»:
«Пошкодження дуже серйозні: усе, що знаходиться в центрі, перетворюється на попіл, розпадається на складові елементи, і пошкоджуються об’єкти, що знаходяться на глибині трьох-чотирьох, а може, навіть більше поверхів вниз. Причому це не просто поверхи, а укріплені споруди. Сила удару колосальна».
За словами Путіна, результати застосування «Орєшніка» такі самі, «як і застосування ядерної зброї», — ураження чітко визначених цілей завдяки високій точності, але без радіоактивного забруднення територій. У червні 2025 року він заявляв, що «Орєшнік» «дуже добре зарекомендував себе в бойових умовах». У серпні 2025 року російський лідер повідомив, що до військ надійшов перший серійний комплекс, тобто серійне виробництво розпочалося ще до завершення всіх випробувань, що суперечить звичайній практиці роботи ВПК.
У травні 2026 року Путін повідомив, що «Орєшнік» з 2025 року поставлений на бойове чергування. Мабуть, це сталося в останні дні грудня 2025 року, оскільки на розширеній колегії Міноборони РФ, що відбулася 17 грудня 2025 року, він пообіцяв поставити комплекс на бойове чергування «до кінця року», причому йшлося саме про ПГРК. З грудня 2025 року, як заявляється, «Орєшнік» заступив на бойове чергування в Білорусі.
У свою чергу, Міноборони РФ заявляло, що «цілі ударів досягнуто, усі визначені об’єкти уражено» у всіх трьох випадках застосування «Орєшніка»: 21 листопада 2024 року по Дніпру, 8 січня 2026 року по Львову та 24 травня 2026 року по Білій Церкві (1, 2, 3). Примітно, що в усіх трьох випадках російська сторона повідомляла про запуски «Орєшніка» у відповідь на кроки української сторони, які в Кремлі вважали «ескалаційними».
Удар по «Южмашу» у Дніпрі було завдано, за словами Путіна, «у відповідь на застосування американської та британської далекобійної зброї». Тоді ракетами ATACMS та Storm Shadow у Курській та Брянській областях українські військові вразили командні пункти та склади боєприпасів.
Наліт на авіаремонтний завод у Львові став «відповіддю на терористичний напад» на резиденцію президента Росії в Новгородській області наприкінці 2025 року (сам факт такого нападу не отримав вичерпних незалежних підтверджень).
Нарешті, останній удар по Білій Церкві подається як «відплата» за влучання у коледж у Старобільську, де загинуло понад 20 цивільних осіб.
The Insider детально розбирав, чому заявлені характеристики «Орєшніка» не відповідають дійсності, а його застосування в неядерному озброєнні не має військового сенсу через високу вартість і низьку точність. У всіх перелічених вище випадках немає жодних свідчень істотної шкоди чи слідів впливу «колосальної сили».
За українськими оцінками, кінетичний ефект від «прильотів» інертних блоків (масово-габаритних макетів або масивних фальшивих цілей) «Орєшніка» становить 52–95 кг у тротиловому еквіваленті, що відповідає бойовій частині «Шахеда». Ударні елементи, знайдені після удару по Білій Церкві, виявилися «звичайними злитки», виготовленими навіть не зі сталі чи вольфраму, які теоретично здатні забезпечити високу проникаючу здатність, а з чавуну.
Ніякого особливого сенсу у «випробуваннях» зброї такого класу, як «Орєшнік», на території противника немає; набагато зручніше робити це на власних полігонах (особливо — вимірювати наслідки «влучень» за допомогою дронів та збирати всю необхідну телеметрію).
Не підходить і таке можливе пояснення, як оцінка застосування в умовах протидії ворожій ППО, оскільки в Україні немає засобів для перехоплення боєприпасів такого типу. У кращому разі можна відстежити роботу системи раннього попередження про ракетний напад у Європі, але, наскільки можна судити, під час запусків «Орєшніка» виконується угода 1988 року про запуски балістичних ракет, і американці отримують повідомлення завчасно, а потім передають відповідну інформацію в Україну, тож ніякої раптовості та несподіванки також досягти неможливо.
The Insider раніше зауважував, що удар по «сараю», тобто об’єкту, який завідомо є цивільним, прямо суперечить численним заявам російських чиновників про те, що атакам піддаються лише військові цілі.
Крім того, важко зрозуміти, навіщо проводити випробування на ворожій території, передаючи в руки супротивника частини ракети, що дають змогу вивчити особливості її будови. Разом із накопиченими уламками ракет, що були застосовані проти Львова та Дніпра, експерти отримали вичерпне уявлення про елементну базу та принципи будови «Орєшніка» (1, 2):
- така схема походить ще з часів холодної війни;
- компоненти російського та білоруського походження;
- дата випуску деталей та приладів — не пізніше 2018 року.
Іншими словами, ракета — це не нова розробка, а результат роботи того періоду, коли офіційно було зупинено роботи над проєктом РС-26 «Рубіж». Ймовірно, завдяки цьому опосередковано з’являється можливість оцінити конструкцію та ракети комплексів «Тополь» і «Ярс».
Примітно, що в жодному з ударів не використовувався принцип роботи РГЧ ІН, коли розведення бойових блоків дає змогу вражати цілі, що знаходяться на значній відстані одна від одної (цей елемент називається «автобус») — аж до 100 км.
Більше того, американська компанія Dallas Analytics опублікувала службове листування між підприємствами російського ОПК, з якого випливає, що на ракеті комплексу «Орєшнік» встановлено радянський гіроскоп ГУ-503, і нинішні підрядники не можуть провести калібрування приладу перед остаточним складанням. З цієї причини відхилення бойових блоків може сягати десятків кілометрів від цілі. Втім, деякі експерти ставлять під сумнів цю інформацію.
Який політичний ефект мало застосування «Орєшніка»
Запуск ракети, призначеної для доставки ядерної зброї, з інертними боєголовками, інакше кажучи, «макетами», має сенс виключно як сигнал про готовність до ескалації конфлікту та як застереження, що демонструє можливості цієї зброї без перетину політичної межі в сенсі наслідків її застосування в повному бойовому оснащенні.
Але в цьому якості його можна використати лише один раз, оскільки повторюване застереження без подальших дій неминуче втрачає переконливість. Точно так само можна розцінювати демонстративні дії зі створення інфраструктури для «Орєшніка» в Білорусі та військові навчання з його застосування. Але наступним кроком на оголошеній Кремлем драбині ескалації після запусків ракет з інертними боєголовками є використання тактичних ядерних зарядів, і поки що немає жодних ознак готовності піти на це.
Як би там не було, це застереження точно не спрацювало. Поставки західної зброї великої дальності тривають, нальоти українських безпілотників на територію Росії набули якісно нового масштабу, масовані повітряні удари вперше за весь час війни завдаються по Москві.
Мало того, українські війська повідомляли про удари по Капустіному Яру (мабуть, невдалі), де розташована відома наземна інфраструктура обслуговування «Орєшніка», та по місцю випуску ракети на Воткінському заводі (вдалі). Причому українська ракета «Фламінго» завдала відчутно більшої (і помітної на супутникових знімках) шкоди Воткінському заводу, ніж «Орєшнік» у всіх відомих випадках застосування.
Чому «Орєшнік» не впливає на хід війни
Балістична ракета середньої дальності «Орєшнік» вважається розвитком проекту РС-26 «Рубіж» і, найімовірніше, являє собою два ступені від ракети до комплексу «Ярс». Показані Міноборони РФ машини забезпечення комплексу ідентичні тим, що входять до складу ПГРК «Ярс», деякі комплектуючі відповідають ракеті комплексу «Тополь».
У умовах поточної війни в Україні немає жодних відповідних цілей для цієї системи з бойовими блоками в неядерному оснащенні, а щодо застосування ядерної бойової частини зберігаються політичні обмеження. З військової точки зору інвестиції в безпілотники та заходи протидії дронам можуть дати незрівнянно більший ефект, ніж поодинокі удари «Орєшніком».
Як зазначають деякі експерти, у нинішньому вигляді «Орєшнік» виконує роль «психологічної зброї», яка не має реальної оперативної цінності з точки зору співвідношення вартості, бойової потужності та точності. Вже багаторазове номінальне застосування «чудо-зброї», причому зі зміщенням фокусу з зовнішньої аудиторії на внутрішню, скоріше відображає ситуацію глухого кута у війні, ніж готовність підвищувати ставки у грі на ескалацію, та певну «інфляцію» традиційної для Путіна «торгівлі погрозами».
Зниження психологічного ефекту від «Орєшніка», що спостерігається з кожним разом, відзначають і Z-канали (1, 2, 3). Спостерігається як інфляція ескалаційних приводів для ударів — від застосування західної далекобійної зброї та загрози особисто для Путіна до звичайного в умовах нинішньої війни випадку ураження об’єкта зі значною кількістю жертв серед мирного населення — так і послідовне зниження значущості обраних цілей: від стратегічного ракетного підприємства та авіаремонтного заводу до «сараю» у гаражному кооперативі.
Саме під час проведення ПМЕФ стало відомо про атракціон під назвою «Орєшнік» у парку розваг «Диво Острів». Відвідувачів на платформі піднімають вгору, а потім різко опускають вниз. Принцип роботи справжнього «Орєшніка» не надто відрізняється від цієї розваги: гострі відчуття без будь-якої шкоди для кого-небудь.
Автор: В’ячеслав Єпуряну
Джерело: The Insider
