Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 10 червня.
За першим епізодом, у грудні 2014-го нотаріус склав завідомо підроблений договір довічного утримання. За цим договором квартира покійниці переходила у власність іншої особи. Але родичі померлої заперечували, що такий договір міг існувати. Експертиза встановила підробку підпису колишньої власниці і у 2016 році суд визнав договір недійсним.
У суді нотаріус розповів, що жінка була лежача і він приходив посвідчувати договір до неї додому. Покійна мала пов’язку на правій руці і підписалась лівою. Нотаріус сказав, що отримав всі документи, щоб посвідчити договір.
Суд визнав обвинувачення нотаріуса недоведеним.
Бралися до уваги показання свідків — начальниці управління соцзахисту, соцробітниці та жінки, якій померла нібито відписала свою квартиру. Колишня власниця була старенькою, жила сама і їй допомагали соцпрацівники. Соцслужби ніколи не зустрічали її родичів, хоча після смерті такі зголосилися за спадщиною.
Начальниця управління соцзахисту розповіла, що бабуся шукала собі доглядальницю, щоб мати з ким поговорити. Соцпрацівниця познайомила її з жінкою, яка прибирала квартиру в цьому ж будинку. Саме на цю нову знайому бабуся нібито і оформили договір довічного утримання.
Суд, оцінюючи показання обвинуваченого та свідків, дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою.
Слідчим призначалась судово-почеркознавча експертиза, яку виконував Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при УМВС України у Волинській області.
Із висновку експерта вбачається, що для проведення експертизи використані зразки почерку та підпису, які містилися в документах, що надані потерпілою. Однак після проведення експертизи ці документи слідчим не долучено до матеріалів кримінальної справи.
Експерт допитали в суді. Вона підтвердила свій висновок, що це не підпис померлої і навіть те, що жінка підписувала лівою рукою, їй не перешкодило встановити це. Однак експерт не змогла пояснити, чому на підставі тих самих документів експерти Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз не змогли надати висновок саме через недостатність вільних зразків підпису та почерку (це була повторна експертиза, яку призначив суд).
Зразки підписів, з яких робилася перша експертиза, мали б зберігатися у матеріалах справи, але їх там немає. Суд не зміг переконатися у походженні цих документів та їх достовірності і визнав висновок експерта недопустимим доказом.
Суд призначав повторну судово-почеркознавчу експертизу в Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На експертизу надавалися документи, які представник потерпілої приніс суду і які начебто раніше були предметом експертного дослідження експертом НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області. Львівським експертам ставились ідентичні питання, але ті не змогли дати висновок, у зв’язку з відсутністю достатніх зразків почерку покійної.
Інших доказів вини нотаріуса суд не отримав.
За другим епізодом йшлося про підроблення довіреності, на підставі якої чоловік продав автомобіль ексдружини.
Потерпіла говорила, що в день видачі довіреності була за межами області і до нотаріуса не зверталася з цього питання.
У суді її колишній чоловік показав, що при розлученні був конфлікт за машину, але, зрештою, дружина нібито віддала йому документи і сказала самому зайнятись продажем.
НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області знову дав висновок, що підпис на довіреності виконаний іншою особою.
Обвинувачений нотаріус припустив, що, можливо, замість потерпілої справді прийшла інша жінка, ззовні схожа на особу на фото в паспорті. Проте зауважив, що він не є експертом і коли особа дає паспорт і схожа на фото в паспорті та цей паспорт не внесений в базу як втрачений, то він як нотаріус не може відмовити в оформленні документів. Копії паспорта та ідентифікаційного кода, за його словами, зроблені з оригіналів документів. Хто міг прийти до нотаріуса замість потерпілої слідчі не з’ясували.
Обов’язковою ознакою складу злочину за ч.3 ст.358 КК (підроблення документа) є прямий умисел.
Висновок експертизи про підробку підпису потерпілої в довіреності не доводить прямий умисел нотаріуса, який цю довіреність засвідчив.
Прокурор не надав доказів завідомого підроблення офіційного документа за попередньою змовою групою осіб.
Суд вирішив, що обвинувачення базувалося на припущеннях і нотаріуса виправдав.
