Як бойовикі ХАМАС ґвалтували і калічили жінок в Ізраїлі: “Це було щось нелюдське”
Журналісти ВВС отримали докази зґвалтувань, сексуального насильства та каліцтва жінок під час нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня.
Кілька людей, які брали участь у зборі та ідентифікації тіл загиблих під час нападу, повідомили нам, що бачили численні ознаки сексуального насильства, включно зі зламаними тазовими кістками, синцями, порізами та розривами, і що жертви були різного віку – від дітей та підлітків до пенсіонерів.
Відеосвідчення очевидця музичного фестивалю Nova, яке показала журналістам ізраїльська поліція, детально описує групове зґвалтування, каліцтво та вбивство однієї жертви.
Відео оголених і закривавлених жінок, зняті ХАМАС у день нападу, і фотографії тіл, зроблені на місці після нападу, свідчать про те, що жінки були сексуальними мішенями нападників.
Деякі з жертв вижили і змогли розповісти власні історії.
Поліція показала журналістам жахливе відео свідчень жінки, яка перебувала на майданчику фестивалю Nova під час нападу.
Вона описує, як група бійців ХАМАС ґвалтували жінку та понівечили її, перш ніж останній із нападників вистрелив їй у голову, продовжуючи ґвалтувати.
На відео жінка, відома як Свідок S, імітує нападників, які підіймають і передають жертву один одному.
“Вона була жива, – каже свідок. – Зі спини у неї текла кров”.
Далі вона розповідає, як під час нападу чоловіки відрізали частини тіла жертви.
“Вони відрізали їй груди і викинули, – каже вона. – Вони гралися з ними”.
Її передали іншому чоловіку у формі, продовжує вона.
“Він проник у неї і вистрелив їй у голову, ще не закінчивши. Він навіть не підняв штани; він стріляв і еякулював”.
Один чоловік, який перебував на фестивалі, сказав, що чув “шум і крики людей, яких убивали, ґвалтували, обезголовлювали”.
На наше запитання про те, як він міг бути впевненим, що крики стосувалися саме сексуального насильства, а не іншого, він відповів, що, на його думку, це могло бути лише зґвалтування.
За його словами, це було щось “нелюдське”.
“Деяких жінок ґвалтували ще до смерті, деяких ґвалтували пораненими, а деякі вже були мертві, коли терористи ґвалтували їхні бездиханні тіла, – йдеться у заяві, яку він зробив через організацію підтримки. – Я відчайдушно хотів допомогти, але нічого не міг зробити”.
Поліція заявила, що у них є кілька свідчень очевидців сексуального насильства, але не уточнила, скільки саме. Коли ми з ними розмовляли, вони ще не опитали жодної жертви, яка вижила.
Міністерка у справах жінок Ізраїлю Мей Голан повідомила BBC, що кілька жертв зґвалтування або сексуального насильства пережили напади, і що всі вони зараз проходять психіатричне лікування.
“Але таких дуже, дуже мало. Більшість із них жорстоко вбили, – сказала вона. – Вони не можуть розмовляти ані зі мною, ані з ким-небудь з уряду [чи] із ЗМІ”.
На відео, яке зняли ХАМАС, є кадри однієї жінки, закутої в наручники та взятої в заручники з порізами на руках і великими плямами крові на штанах.
На інших кадрах жінки, яких забирають бійці, виглядають оголеними або напіводягненими.
Численні фотографії з місць після нападу показують тіла жінок оголеними до пояса або з розірваною спідньою білизною, розставленими ногами, зі слідами травм на статевих органах і ногах.
“Таке відчуття, що ХАМАС навчився використовувати це як зброю в ІДІЛ [угруповання “Ісламська держава”] в Іраку, з випадків у Боснії”, – каже докторка Кохав Елкаям-Леві, юридична експертка Інституту міжнародних відносин Девіса при Єврейському університеті.
“У мене аж мурашки по шкірі від усвідомлення того, які подробиці вони знали про те, що робити з жінками: як вирізати їм органи, калічити геніталії, ґвалтувати. Це жахливо знати”, – додає вона.
“Я розмовляла принаймні з трьома дівчатами, які зараз госпіталізовані через дуже важку психіатричну ситуацію через зґвалтування, які вони бачили, – сказала мені міністр Мей Голан. – Вони прикинулися мертвими, вони дивилися на це і все чули. І вони не можуть з цим впоратися”.
Начальник ізраїльської поліції Яков Шабтай сказав, що багатьом людям, які пережили напади, важко говорити, і він думає, що деякі з них ніколи не свідчитимуть про те, що вони бачили чи пережили.
“Вісімнадцять молодих чоловіків і жінок госпіталізували в психіатричні лікарні”, – сказав він.
Повідомляють також, що деякі люди проявляють схильність до самогубства. Один із тих, хто працював з уцілілими, розповів BBC, що деякі з них уже наклали на себе руки.
Значна частина свідчень надійшла від волонтерів, які збирали тіла після нападів, і тих, хто мав справу з тілами, коли вони прибули на армійську базу Шура для ідентифікації.
Один із волонтерів релігійної організації Zaka, який збирав тіла, описав ознаки тортур і каліцтв, зокрема розповів про вагітну жінку, чию утробу розпороли перед тим, як її вбили, а її плід поранили ножем, коли він був у ній.
BBC не змогла незалежно перевірити цю інформацію, а ізраїльські ЗМІ поставили під сумнів деякі свідчення волонтерів.
Інший чоловік, Нахман Дікстейна, надав письмові свідчення про те, що бачив тіла двох жінок у кібуці Беері з прив’язаними до ліжка руками та ногами.
“Одну з них сексуально тероризували, встромивши їй у піхву ножа та вирізавши усі внутрішні органи”, – йдеться в його заяві.
Місце фестивалю було “заповнено тілами жінок. Їхній одяг був розірваний у верхній частині, але знизу вони були повністю оголені. Купи і купи жінок. […] Якщо подивитися ближче на їхні голови, можна побачити один постріл прямо в мозок кожної”.
Волонтери зібрали сотні тіл із місць нападів.
Слідчі визнають, що в ті перші хаотичні дні після нападів, коли в деяких районах все ще тривали активні бойові дії, можливості ретельно задокументувати місця злочину чи отримати докази були обмежені або втрачені.
“Протягом перших п’яти днів терористи все ще були на ізраїльській землі, – каже Мей Голан. – І скрізь були сотні, сотні тіл. Вони були спалені, вони були без органів, їх повністю вирізали”.
“Жертви були масовими”, – сказав журналістам речник поліції Дін Елсданн на брифінгу.
“Насамперед потрібно було працювати над ідентифікацією жертв, не обов’язково над оглядом місця злочину. Люди чекали почути, що сталося з їхніми близькими”, – додав він.
Саме співробітники армійської бази Шура, куди прибули тіла для ідентифікації, надали слідчим одні з найважливіших доказів.
На базі створили імпровізований центр з наметами та транспортними контейнерами-рефрижераторами для ідентифікації тіл.
Коли ми туди приїхали, то побачили лікарняні візки з носилками кольору хакі, акуратно вишикувані перед контейнерами, у яких лежали померлі. Біля них працювали люди у білих комбінезонах.
Винищувачі ревли над головами, заглушаючи цикад, оскільки Ізраїль продовжував бомбардування Гази.
Люди, які там працювали, сказали нам, що бачили явні докази зґвалтування та сексуального насильства на тілах, які надходили, включно зі зламаними тазовими кістками внаслідок тривалого жорстокого насильства.
“Ми бачимо жінок різного віку, – сказала ВВС одна з резервісток криміналістичної групи капітан Мааян. – Ми бачимо жертв зґвалтувань. Ми бачимо жінок, які зазнали насильства. У нас патологоанатоми, ми бачимо синці, ми дізнаємося про порізи та розриви, і ми знаємо, що вони зазнали сексуального насильства”.
Я запитую її, як багато з тих тіл, з якими вона працювала, має такі ознаки.
“Багато, – каже вона. – Багато жінок і дівчат різного віку”.
Кількість постраждалих важко визначити, частково через стан тіл.
“Їх однозначно багато, – каже інша військовослужбовиця, яка попросила використовувати лише її ім’я, Авігайл. – Важко сказати. Я мала справу з кількома спаленими тілами, і я не знаю, через що вони пройшли перед цим. І тіла, у яких відсутня нижня половина, я також не знаю, чи були вони зґвалтовані. Але жінки, які були явно зґвалтовані? Їх достатньо. Більш ніж достатньо”.
“Іноді залишається лише маленька частина тіла, – каже докторка Елкаям-Леві. – Можливо, палець, нога чи рука, яку вони намагаються ідентифікувати. Люди були спалені. Нічого не залишилося. […] Я хочу сказати, що ми ніколи не дізнаємося, скільки було таких випадків”.
У приватних розмовах деякі з тих, хто працював з тілами, говорять про “десятки” жертв, але одразу зазначають, що докази досі продовжують збирати.
Комісія для збору свідчень про сексуальні злочини на чолі з Елкаям-Леві закликає міжнародну спільноту визнати те, що сталося 7 жовтня, систематичним насильством, що є злочином проти людяності.
“Ми бачимо певні закономірності, – каже вона. – Тож це не було випадковим. Вони прийшли з чітким наказом. Це було […] зґвалтування як геноцид”.
Авігайл погоджується, що ознаки насильства на тілах, які прибули на базу Шура, були подібними.
“Є закономірність у тому, що групи жінок з одного місця зазнавали подібного поводження”, – каже вона.
“Може бути група жінок, яких зґвалтували одним способом, і ми бачимо схожі ознаки на їхніх тілах; а потім – інша група, яких не ґвалтували, але застрелили за тим самим зразком. Тож виглядає, що різні групи терористів застосовували різні форми жорстокості”, – розповідає Авігайл.
“Це було сплановано”, – заявив журналістам начальник поліції Яков Шабтай.
Девід Кац з ізраїльського підрозділу з кіберзлочинності, який бере участь у розслідуванні, сказав журналістам, що ще зарано твердити, що сексуальне насильство планували як частину атаки, але дані, отримані з телефонів нападників ХАМАС, свідчать про те, що “все було систематичним”.
“Було б необачно казати, що ми вже можемо це довести […], але все, що там робилося, робилося системно, – каже він. – Нічого не сталося випадково”.
Уряд Ізраїлю твердить, що документи, знайдені у бійців ХАМАС, підтверджують ідею планування сексуального насильства. Він оприлюднив відеозаписи допитів деяких полонених бійців, на яких вони кажуть, що жінок атакували з цією метою.
Організація “ООН-Жінки” оприлюднила заяву, в якій “однозначно засудила жорстокі напади ХАМАС” і висловила “стурбованість численними повідомленнями про жорстокість і сексуальне насильство під час цих нападів”.
Докторка Елкаям-Леві перед цим казала, що міжнародні жіночі правозахисні організації надто довго реагували на її заклик про підтримку.
“Це найкраще задокументовані звірства, які знало людство”, – каже вона.
“Ізраїль 7 жовтня – це не та країна, у якій ми прокинулися наступного ранку”, – сказав начальник поліції Яков Шабтай.
Автор: Люсі Вільямсон, кореспондентка ВВС на Близькому Сході, Єрусалим
Матеріал підготовлений за участю Скарлетт Бартер
Джерело: ВВС