Як Росія вбиває військовополонених українців

Мінреінтеграції інформує, що з 24 лютого 2022 року до 16 листопада 2023-го в російському полоні загинуло 49 українців. Станом на січень 2024 року МІПЛ дізналася про 21 українського військовополоненого, загиблого безпосередньо в місцях несвободи — ці дані не враховують убитих азовців в Оленівці в ніч на 29 липня 2022-го. Також відомо про випадки страт одразу після взяття в полон. У Медіацентрі Україна — Укрінформ МІПЛ презентувала аналітику про те, що відбувається з українськими військовополоненими.

Готуючи матеріал, МІПЛ досліджувала свідчення звільнених із російського полону цивільних і військових, родин загиблих військовополонених, а також дані Мінреінтеграції, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти. Мета аналітики — наголосити на неналежному утриманні українців у російському полоні та проблемах із забезпеченням їхніх прав і притягненням до відповідальності винних у тортурах.

Як Росія вбиває військовополонених українців

Росіяни катують і вбивають військовополонених на різних етапах їхнього утримання. Декого страчують одразу після взяття в полон, як-от Олександра Мацієвського, розстріляного за слова “Слава Україні!”, а до когось застосовують тортури вже у місцях несвободи. Журналістка МІПЛ Марія Климик розповідає про випадки, коли росіяни забивали полонених до смерті під час прийомки, тобто оформлення, або ж катували струмом, унаслідок чого в людини зупинялося серце. 

Марія Климик, журналістка МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук

Свідком однієї зі смертей після тортур у полоні став колишній військовополонений Богдан Слободян. Він розповів про українського військового, якого росіяни жорстоко катували впродовж кількох місяців, після чого полоненого забрала швидка й більше його не бачили:

“Йому взагалі не давали спати. Рекорд (без сну) був сім днів. Його били кожен день по три–чотири рази. Він уже був не при собі. 31 грудня, перед Новим роком, я почув, що з другого поверху тягнули тіло. Він уже не вздихав, не кричав”.

Богдан Слободян, колишній військовополонений. Фото: Віктор Ковальчук

Також в аналітиці МІПЛ ідеться про те, що Міжнародний комітет Червоного Хреста не може перевірити умови утримання військовополонених українців, адже росіяни не допускають представників організації до місць несвободи. Зокрема, вони так і не дісталися до місця масової страти полонених в Оленівській колонії, коли щонайменше 47 людей загинуло і ще понад 120 отримали поранення. МІПЛ опитала свідка, військового медика, який намагався врятувати постраждалих. Він розповів, що наглядачі колонії не надавали медичної допомоги людям, а до лікарні відвезли їх лише за кілька годин після теракту. За цей час кілька поранених стекли кров’ю, ще дехто помер дорогою до медзакладу, адже полонених перевозили в жахливих умовах.

Анастасія Гондюл — дружина азовця Артема Гондюла, важкопораненого під час теракту в Оленівці, побачила відео зі своїм чоловіком у серпні 2022 року в одному з російських телеграм-каналів. Тоді Артем Гондюл перебував у лікарні Донецька.

“Без слів на нього дивитися було неможливо. Від мого чоловіка лишились приблизно 40—45 кг, голова мого чоловіка, а тіло — підлітка — так сильно він схуд”, — розповіла вона.

Анастасія Гондюл, дружина азовця Артема Гондюла, важкопораненого під час теракту в Оленівці. Фото: Віктор Ковальчук

У  вересні 2022 року росіяни показали, як перевозять полонених із лікарні назад до Оленівки. З того часу Анастасія не знає, де її чоловік і в якому він стані.

Контроль і вихід на високе керівництво РФ. Як покарати винних у катуваннях і загибелі полонених

З огляду на численні порушення росіянами норм поводження з військовополоненими гостро стоїть питання розслідування цих випадків і покарання винних. В аналітиці МІПЛ наголошує, що Україна як держава має постійно комунікувати з рідними загиблих полонених, систематизовано розслідувати кримінальні провадження та розробити стандарти розслідування смертей у полоні. Водночас МКЧХ мусить вимагати в РФ доступу до місць утримання військовополонених, моніторити їхній стан і з’ясовувати причини смерті.

Виконавча директорка МІПЛ Тетяна Катриченко наголошує, що російським наглядачам дозволяють ставитися до військовополонених українців із неймовірною жорстокістю. Зменшити страждання полонених може лише контроль умов їхнього утримання:

“Цього нам не вистачає. Ми маємо вимагати від міжнародних організацій і просити наших міжнародних партнерів, щоб вони також просили про контроль”

Тетяна Катриченко, виконавча директорка МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук

За словами Андрія Яковлєва, адвоката й експерта МІПЛ із міжнародного права, українські військовополонені не мають жодного правового захисту. Як наслідок, російські наглядачі можуть поводитися з ними як вважатимуть за потрібне. Нерідко таке ставлення призводить до смертей серед військовополонених. Андрій Яковлєв зауважує: ці випадки системні, отже, хтось або дає вказівку жорстоко поводитися з полоненими українцями, або навмисно не контролює ситуацію. Такі дії можна кваліфікувати як злочини проти людяності.

“Нам треба виходити на більш високе керівництво, щоб уможливити зміну поводження з нашими військовополоненими, бо незміна поводження призводить до смертей”, — переконаний Яковлєв.

Андрій Яковлєв, адвокат, експерт МІПЛ із міжнародного права. Фото: Віктор Ковальчук

Утім найважливіше, на думку адвоката, працювати над тим, щоб вироки судів України й інших держав щодо воєнних злочинців виконували й за межами цих країн:

“Засудження ще не призведе до покарання. Правосуддя відбувається тільки тоді, коли особу притягують до відповідальності й вона відбуває покарання. Тільки тоді ми можемо сподіватися, що це сприятиме зменшенню та неповторенню страждань”.

Текст аналітики читайте нижче.

Автор: Марина Кулініч, журналістка

Джерело: МІПЛ