3 січня суд виніс вирок у справі Дениса Куликовського на прізвисько “Палич”, одного з керівників сумнозвісної в’язниці, яку бойовики самопроголошеної “ДНР” організували в артцентрі “Ізоляція” в окупованому Донецьку — йому призначили 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Куликовського затримали 9 листопада 2021-го у Києві, а вже 10 листопада у Приморському суді тоді ще не окупованого росіянами Маріуполя обрали запобіжний захід – взяли під варту строком на 60 діб без права внесення застави. Розгляд справи “Палича” тривав понад два роки, суд визнав Куликовського винним за ч. 1 статті 258 ККУ, ч. 1 статті 28 та ч. 1 статті 438 ККУ, зазначає СУСПІЛЬНЕ.
Хто такий “Палич”
Денису “Паличу” Куликовському 39 років. Він народився під Кураховим у Донецькій області. Навесні 2014 року приєднався до лав бойовиків “ДНР” і до 2018-го керував в’язницею “Ізоляція”, яку ті влаштували в Донецьку на території колишнього артцентру. З цієї посади окупаційна адміністрація зняла його з формулюванням “надмірна жорстокість”. Хоча журналісти з посиланням на колишніх в’язнів табору писали, що головною причиною став конфлікт з іншим бойовиком — Василем Євдокимовим, “куратором з ФСБ”.
Після цього Куликовського арештували бойовики та, за свідченнями колишніх полонених, самого катували. Навесні 2019 року, як повідомляли журналісти-розслідувачі, “Палич” втік з Донецька до Росії, а згодом перетнув російсько-український кордон у Міловому Луганської області.
Врешті у 2021 році СБУ затримала Куликовського у Києві. Участь у катуваннях людей у “Ізоляції” він підтвердив під час допиту, відеозапис якого опублікували незадовго після його затримання.
Під час обрання Куликовському запобіжного заходу він заявив, що проживає у Києві ще з 2019-го. Тодішній голова СБУ Іван Баканов не пояснив, яким чином Куликовський міг опинитися на підконтрольній Україні території, однак заперечив, що той мав угоду про співпрацю зі Службою безпеки.
Розслідування справи завершили у червні 2022 року, після чого її передали до суду.
Реакції на вирок
Правозахисниця та Нобелівська лауреатка миру Олександра Матвійчук після оголошення вироку заявила, що “Палича” мали засудити до довічного ув’язнення:
“Я збирала свідчення людей, які вижили в резонансі. Це такі історії, які вказують мені, що за скупністю вчинених злочинів вони мають сидіти до кінця свого життя. Треба шукати процесуальне рішення. Я, правда, не розумію, чому держобвинувачення просило всього 15 років. Суддя зараз задовольнив це прохання в повному обсязі, але частина 2 статті 438 ККУ, цієї недолугої, досі не зміненої, але вона все одно передбачає можливість запросити довічно”.
Колишній в’язень табору “Ізоляція” Станіслав Асєєв у коментарі сказав, що хотілося б бачити максимально можливий вирок, але 15 років — є також результатом:
“Моя позиція — чим більше, тим краще. Тобто якби була можливість санкції статті довічно, треба було робити довічно. Чому прокуратура зробила саме 15 років — для мене не до кінця зрозуміло. Проте, якщо суд пішов на це і дав йому максимальний вирок, який запрошувало обвинувачення, це для мене велика справа”.
За його словами, з юридичної точки зору подавати апеляцію на вирок та його посилення буде “не дуже зрозумілим”. З чим погодився й адвокат Асєєва.
“Але є другий момент. Пам’ятаю у 2017 році, коли вночі він зайшов до нас у камеру та почав надавати накази нас бити і я стояв на колінах з закинутими за голову руками, а він сидів навпроти мене повністю в хлам п’яний, сидів на моїх нарах та розповідав мені про війну і про “правду” та Росію. І тоді, <…> не те, що не можна було уявити, що колись ця людина отримає якийсь вирок в українському суді, я не міг навіть подумати, що його десь зіб’є машина і він хоч так відповість за те, що робить”, — підсумував Асєєв.
***
Також, Суспільне публікує архівний матеріал, написаний після спілкування із двома колишніми в’язнями “Ізоляції”, які розповіли про своє перебування там та роль “Палича” у керівництві катівнею.
Валерій Соколов провів в “Ізоляції” майже 2 роки. Його обміняли 29 грудня 2019-го. Валерія викрали під час прогулянки із собакою за 300 метрів від власного дому. За словами чоловіка, після цього він опинився у камері 6 на 8 метрів, де сиділо тридцять людей.
“Одна з форм управління в “Донецькій Республіці” – це залякати. Який сенс був мене катувати постійно впродовж 3-4 місяців? Тільки для того, щоб, коли вийду на волю, я казав, як тяжко там було. Щоб інші не йшли моїм шляхом”, – зазначає колишній бранець бойовиків.
В ув’язненні чоловіка били струмом та змушували три доби стояти з піднятими догори руками у взутті, меншому на шість розмірів. За словами Валерія, зазвичай смерть полоненого бойовики оформлюють як спробу втечі або самогубство.
“Якраз напередодні Нового року було. Він усю ніч прокричав, простогнав. Нас послали прибирати після його побиття. Шматки м’яса зубною щіткою від стіни відколупували. “Просто так, – сказали, – для задоволення”, – згадує Валерій.
– Чи знали ви про Дениса Куликовського, коли перебували в “Ізоляції”?
З “Паличем” я познайомився після тортур у підвалі. Мене привели в кабінет, “Палич” перебував там: у шортах, в майці, з перебитим носом, з синцями на руках.
– У кого був перебитий ніс, у “Палича”? Чому?
У “Палича”. Потім ми з’ясували, що у нього був черговий “запій”. Приїздила так звана “бригада”, вони побили його палицями і так “закодували”. Після цього він пів року не приймав алкоголь.
– Тобто, він теж потерпів знущання?
Я не знаю, чи знущалися. Там же дисципліна, а вона “палкова”. Тобто, ти не виконуєш команду – тебе можуть закрити, “забити”. Їм немає куди подітися. Вони повністю перебувають у своєму “коконі” і нічого не можуть робити, тільки виконувати команди. Якщо вони захочуть піти або у них скінчиться контракт, їм прямо кажуть… У нас був такий на “Ізоляції” водій, він сам з Маріуполя. Позивний у нього був “Рем”, чи ім’я. Він розповів: “У мене закінчувався контракт, а мені сказали: “у тебе є два варіанти: ти продовжуєш контракт або ми заб’ємо тебе, зробимо так, щоб ти зізнався у тому, що ти “шпигував” на Україну. І якщо цих хлопців (полонених – ред.), то тебе ніхто не обміняє”.
Коли я вже познайомився добре з місцевим персоналом, вони вийшли на щирість, розповіли: “Думаєш, нам вже так потрібно було бити вас? Нам сказали – ми робимо”. У “Палича” зовсім інша була позиція. Він отримував від цього задоволення.
– Чим скінчилась ваша перша зустріч з “Паличем”?
Наша зустріч почалася з того, що він допитував мене 8 годин. Потім він хотів особисто познайомитися зі мною і запропонував каву, але я сказав, що маю хворе серце.
– Яким чином він вас катував?
Перший раз вони прив’язали мене до “тортурного” столу і, як з’ясувалося потім, електронним кабелем. Він подає перемінний заряд.
– Які катування проводили?
Мене катували електричним струмом. Потім чомусь вставили мені катетер в районі сонної артерії, а до статевих органів підключили дріт, увімкнули й потім вимкнули, не знаю, чому – може, велику напругу не дали. Я втратив свідомість, і пам’ятаю, як тягнули мене по сходах. Чотири рази я “ходив на тапік, каву попити”.
– Чи розглядаєте ви варіант того, що “Палич” міг втекти з “Ізоляції”?
Якби він хотів втекти, він би втік. Тому що, коли він починав свою діяльність, у 2016-му проїхати можна було на територію України. Він міг би сховатися. У Росії його б, звичайно, знайшли. Потім, він “обріс” своїми життєвими проблемами. Він скаржився, що зараз катує нас, а сам теж казав, що живе у в’язниці, з якої його не випускають.
– А як працівники, такі, як “Палич”, могли потрапити в “Ізоляцію”? Тим паче ви кажете, що деякі з них не хотіли там перебувати.
Це був їхній вибір. Вони хотіли зокрема підзаробити. З них були працівники міліції й пенітенціарної системи. Вони просто повелись на російську пропаганду.
– Скільки було “працівників” в “Ізоляції”?
В “Ізоляції” стояв танк 64-й. За Мінськими домовленостями, він не повинен там бути, у Донецьку. Було три танкісти, близько чотирьох охоронців. А так, то це була база, там перебували БТР, БМП, “Урали”, які перевозили вибухівку та які виїздили на спецзавдання. Кількість охоронців зростала, оскільки від початку було 10-12 людей, потім до 70. Кількість охоронців зростає з кількістю персоналу.
Основне призначення “Ізоляції” – база. Там знаходилися склади озброєння, вибухівки. Великі ангари, підвали. Знаходилася техніка, її там ремонтували. Окрім цього – підсобне господарство. “Палич” ростив бройлерів, свиней. І сама катівня була секретною, про неї ніхто нічого не знав. Секретна в’язниця, особливого значення.
Інший в’язень “Ізоляції” на ім’я Олег народився у Маріуполі, але із 2012 року мешкав у Донецьку. Чоловік розповів Суспільному, що після окупації міста бойовики прийшли до нього додому. Вони закидали йому зраду та висунули обвинувачення у шпигунстві. Загалом Олег провів в “Ізоляції” 9,5 місяців.
– У чому вас обвинувачували? Яким чином ви туди потрапили? За зраду?
За зраду до України мене б не утримували в “Ізоляції”. Напевне, мені все ж інкримінували зраду до “ДНР”. Стаття, яку мені інкримінували вони – шпигунство. Далі – самі робіть висновки. Небезпідставно інкримінували.
– Ви сильно втратили там здоров’я?
Здоров’я? Дуже багато. І не тільки зір. Зламані ребра заживають швидко.
– Це було стандартно, що там кістки ламали?
Ребра – щодня, у кожного другого.
– Скільки там всього перебувало людей?
На момент, коли мене вивозили – 71 людина. Чому я знаю точну цифру? Тому що я був залучений до роботи по роздачі їжі. Відповідно, я в кожній камері знав кількість людей. кількість тарілок, порахувати не складно.
– А “Палич” ким був у “Ізоляції”?
Начальником в’язниці. Були ще над ним люди, але вони не перебували в “Ізоляції”. “Палич” особисто очолював “Ізоляцію”. Над ним були люди. Але їх тут ще немає, і говорити про них ще не потрібно.
– З боку Куликовського були якісь насильницькі вчинки?
Щоденні побої. Це для нього було загалом стандартно. Руками, ногами бив.
– Ви впізнали людину, яку затримали? Він схожий?
Мене не впускає поліція показати. Мені кажуть, що я не маю права туди заходити. Відповідно до карантинних обмежень і всього іншого.
Автор: Ярослав Прищепа, Каріна Бугайченко, Олексій Супрун
Джерело: Суспільне
Чому так сталося?
Олександра Матвійчук, українська правозахисниця, голова організації «Центр громадянських свобод», лауреатка Нобелівської премії миру була на оголошенні вироку над комендантом «Ізоляції» Денисом Куликовським (він же Палич). Свої суперечливі враження від цього процесу вона виклала на своїй сторінці у Фейсбук:
З одного боку, вирок суду утверджує ідею, що ті, хто катували, гвалтували та вбивали людей в полоні, будуть покарані. З іншого, за все вчинене Палич мав отримати довічне, натомість буде сидіти 15 років, із яких ще вирахують час перебування у слідчому ізоляторі.
Чому так сталося?
Денис Куликовський був комендантом секретної тюрми «Ізоляція», яка розташована у приміщенні заводу на території військової бази у Донецьку. Полонені чоловіки та жінки обслуговують цю військову базу – ріжуть метал, варять грати, миють військову техніку. Цих людей регулярно б’ють, гвалтують, катують електричним струмом, піддають удушенню та іншими формами знущання. Усі ці роки ми збираємо свідчення полонених, і я пам’ятаю розповіді, як людей забивали ногами під нари та примушували лаяти, наче собак, і багато чого іншого.
Денис Куликовський мав бути обвинуваченим у вчиненні різних воєнних злочинів, серед яких – умисне вбивство, катування та нелюдське поводження, умисне заподіяння сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров’ю, зґвалтування. Усе це, за свідченнями колишніх полонених, Куликовський чинив як особисто, так руками своїх підлеглих, упродовж 2014−2018 років.
Тоді чому державне обвинувачення запросило тільки 15 років?
Я би виділила дві причини.
По-перше, у пред’явленому Куликовському обвинуваченні лише стаття 438 ККУ свідчить, що він вчиняв воєнні злочини, які не мають терміну давності. Решта три статті загальнокримінальні, за однією із них, про торгівлю людьми, суд Палича взагалі виправдав.
Досі до Кримінального Кодексу досі не внесли зміни, щоб закріпити чіткий перелік воєнних злочинів та відповідальність за злочини проти людяності. Існує тільки одна ця нещасна 438 стаття. І тому виникають проблеми із кваліфікацією. У моїй колонці, опублікованій за місяць до повномасштабного вторгнення, про це йдеться детальніше: https://nv.ua/…/kati-izolyaciji-ne-budut-pokarani-doki…
По-друге, санкція ч.1 ст. 438 про порушення законів та звичаїв війни передбачає до 12 років. Довічне позбавлення волі можливе за ч.2 ст. 438, але ще треба довести, що Палич вчиняв діяння, поєднані із умисним вбивством.
Я не мала доступу до матеріалів справи, самі судові засідання над Паличем були закритими, тож мені складно оцінити якість проведеного розслідування. Я можу тільки припустити, що розслідування не змогло довести причетність Палича до вбивств, які відбувалися в Ізоляції, і тому не кваліфікувало його дії за ч. 2 статті 438, яка передбачала довічне.
Чи слідство здійснило всі необхідні заходи для розслідування вбивств, які відбувалися в Ізоляції, але об’єктивно не змогло знайти доказів вини Палича, і загалом про ефективність проведеного розслідування, можуть сказати адвокати, які у цій справі працювали.
Але виходить абсурдна ситуація, що найтяжчим злочином Дениса Куликовського стали не воєнні злочини, як-то незаконне утримання людей, регулярні катування та згвалтування чоловіків та жінок, ні зафіксовані в Ізоляції вбивства, про які розказували ті, хто вижили, а створення терористичної групи. Бо 15 років, які запросив прокурор, передбачені санкцією ч. 1 ст. 258-3 ККУ про створення терористичної групи.
Чи можна із цим щось зробити?
Адвокати потерпілих подати апеляцію не можуть, бо суд задовольнив вимогу державного обвинувачення у повному обсязі. Скоріш за все апеляцію подасть захист Дениса Куликовського, але для пом’якшення вироку.
Проте можливість змінити цю ситуацію таки існує. Адвокати кажуть, що треба шукати нових потерпілих, реєструвати кримінальні провадження та приділяти особливу увагу розслідуванню причетності Палича до вбивств полонених.
Ну і нарешті внести зміни до Кримінального Кодексу – закріпити чіткий перелік воєнних злочинів, встановити відповідальність за злочини проти людяності, та надати правові інструменти органам слідства для належного переслідування воєнних злочинців, щоб таких ситуацій більше не виникало.
10 років війни, як-не-як, вже пройшло, пора.
—