Як верхівка Нацполіції знову дивним чином перетворюється на супербагатіїв. Яким коштом?

А от біографія новопризначеного керівника виявилася зовсім небанальною. Попередні 25 років кар’єри в МВС генерал Щадило пройшов майже невидимкою для люстрації, для перевірок на доброчесність, для декларування справжньої вартості набутого елітного майна.

Поза скандалом

Журналістів hromadske зацікавив один із перших коментарів під дописом поліції Київщини. Колишній очільник поліції Кам’янського району Сергій Лукашов радив «просто погуглити» кар’єру новопризначеного генерала у Дніпропетровській області. Саме на Дніпропетровщині Щадило очолював обласне управління поліції протягом майже трьох років до призначення на Київщину.

За весь цей час на публіці Анатолій Щадило майже не з’являвся, хіба на урочистих заходах чи нагородженнях. Тоді ж, у квітні 2022 року, на Дніпропетровщині були зроблені оці скандальні аудіозаписи розмов поліцейських із наркоторговцями.

«У нас, виходить, ціна була 30 рублів, потім ми перейшли на 50. Для вас буде 60 рублів. Усе, що вам потрібно в цьому місті, — за дзвінком ми робитимемо».

«Рублі» — це тисячі гривень, які мали платити щомісяця за «співпрацю». Формат цієї співпраці максимально простий: поліція не заважає «працювати», наркоторговці — платять і навіть допомагають із затриманням інших торговців.

Ці записи робили підлеглі Сергія Лукашова за його завданням. Згодом він опублікував два з них, вони є у вільному доступі на його YouTube-каналі. Сенсацією була не просто пропозиція хабаря одному конкретному районному керівникові поліції, а прізвища керівників інших відділень поліції Кам’янського району Дніпропетровської області, які вже «співпрацювали» на той момент із наркоділками.

«Я знаю в УПН Дніпра начальство, припустімо. Вони працюють повністю по цьому регіону, але вони нас не помічають», — говорить на одному з аудіозаписів наркоторговець. «Був ось щойно у Дніпрі, розмовляв там із міліціонерами. Був у вас один начальник, він узагалі всіх даниною обклав. Заступник приїздить, каже: “Бл*дь, кого?”. Немає навіть кого чіпати, всі платять, уся Дніпропетровська область», — пояснює масштаби «співпраці» бригадир на іншому записі.

Справа почала набирати обертів. У наркоділків узяли під запис перший хабар у 50 тисяч гривень за можливість вільно торгувати у місті Вільногірськ того самого Кам’янського району. Далі сконтактували вже із заступником безпосередньо Лукашова, щоб мати справи вже в масштабі району, а не одного райцентру.

«Деякі були названі прізвища, деякі — просто названі відділення поліції, а він каже “керівник поліції” або “заступник”, з ким він зустрічається й кому скільки платить. Я диктофонний запис цей повіз до Щадила, розклав йому схему, ми почали працювати. Серйозні були докази, велика кількість людей була. Це була б справа на рівні всієї України, це була б “бомба”. Такої кількості керівників поліції затриманих, такого не було ніколи», — розповідає про події кінця весни та початку літа 2023-го Сергій Лукашов.

Утім, викриття гучної схеми так і не сталося. Просто посеред розслідування Лукашова раптово перевели на роботу до іншого району Дніпропетровської області. Наказ про переведення приїхав озвучити перед колективом не хто-небудь, а сам голова Національної поліції України Ігор Клименко.

Вслід за Лукашовим із місцевої поліції прибрали всіх, хто розслідував гучну справу. Ми встановили імена всіх її учасників і поговорили зі свідками та переконані, що вона була саме такою, якою її описує Сергій Лукашов.

У масштабній справі про змову наркоторговців та поліцейських залишилися два епізоди давання хабарів та декілька задокументованих фактів самої торгівлі наркотиками. Їх і реалізували як малопомітні кримінальні справи. Ось рішення суду, де в деталях описана суть справи.

Останні рішення у справі в судовому реєстрі опосередковано підтверджують версію Лукашова про змову в гучній справі. Наркоторговця спочатку арештували під заставу у 208 тисяч гривень — сміховинні, порівнюючи з масштабами злочинної мережі. Під час апеляції заставу збільшили до мільйона гривень, яку підозрюваний одразу вніс та залишився на волі.

Аудіозаписи переговорів були оприлюднені Лукашовим у соцмережах рік тому. Проте, ані судового позову, ані службового розслідування, ані навіть розголосу справи так і не відбулося. Через півтора року Анатолія Щадила призначив очільником поліції Київщини новий голова Нацполу Іван Вигівський. Сам Клименко пішов на підвищення і став главою МВС.

Саме для розуміння зв’язків, завдяки яким Щадило залишається «невидимкою» для внутрішніх розслідувань та продовжує кар’єру в поліції, варто проаналізувати його оточення. Для цього повертаємось у 2014-й.

Поза люстрацією

Лютий 2014 року. Пік протистояння Євромайдану та спецпідрозділу «Беркут», який звозили до Києва з усіх куточків країни. Винятком не стала й Волинська область, де поліцію очолював Олександр Терещук. Запам’ятайте це прізвище, воно ще спливе у нашій історії.

Після перемоги Євромайдану «беркутівці» просили пробачення у громади, і перекладали провину на керівника поліції Олександра Терещука. Його заступником у тоді ще міліції Волинської області із грудня 2012-го… працював Анатолій Щадило. На момент завершення Революції гідності, а згодом до вступу в дію Закону «Про очищення влади», тобто про люстрацію, Щадило працював заступником начальника обласної міліції понад півтора року.

Директорка Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України у 2014–2016 роках Тетяна Козаченко на наше прохання проаналізувала біографію пана Щадила. Вона переконана, що він точно підпадав під люстрацію та не мав за законом права працювати в державних органах до жовтня 2024 року.

«Не існує правових механізмів, крім указу президента, для звільнення від люстрації конкретної особи. Наскільки мені відомо, щодо нього немає указу президента про звільнення від люстраційних процедур. Також, наскільки мені відомо, державний реєстр судових рішень не містить рішення щодо конкретної особи про нерозповсюдження на неї люстраційних процедур. Тому обіймати будь-які державні посади під час дії закону про очищення влади включно до жовтня 2024 року — незаконно».

Тут варто звернути увагу на кар’єрні збіги біографій Щадила та Терещука. Влітку 2014-го люстрацію Олександра Терещука особисто скасував тогочасний президент Порошенко, і він очолив уже київську поліцію. Саме туди тоді перевівся і… Щадило!

Якщо Терещук мав формальний дозвіл скасування люстрації від президента, то Анатолій Щадило такого документа не мав.

Сам пан Щадило стверджував під час розмови з hromadske, що працював на посаді заступника поліції Волинської області менш як рік. Це прямо суперечить його ж біографії, яка є у редакції.

«Я не міг підпадати під люстрацію, тому що працював у Києві. Коли я прийшов на Волинь, я там пропрацював рівно три місяці. Я ж не розв’язую ці питання — включати мене в люстрацію чи не включати. Ми підтримували Революцію гідності, тому, можливо, й не потрапили (під люстрацію — ред.)».

У грудні 2015-го Олександра Терещука з поліції зі скандалом звільнили. І знову дивні збіги! У ті самі дні за власним бажанням у відставку подав і Анатолій Щадило. Поки перший вирішив будувати кар’єру поза межами поліції, другий у 2016 році захистив дисертацію.

Його науковим керівником був… теперішній заступник голови Офісу президента Олег Татаров, якого називають «смотрящим» за правоохоронними органами. Схоже, ця доленосна зустріч надалі не раз допомагала генералові Щадилу.

«Вони підтримують дуже-дуже теплі стосунки. Коли ми ще спілкувалися, він мені казав телефоном: “ось мені тут задачі Татаров з Офісу президента ставить, щось там робить”», — пригадує Сергій Лукашов.

Наостанок про «правильні знайомства». До МВС Щадило офіційно повернувся у 2017 році на малопомітну посаду експерта під керівництвом… чинного голови Нацполіції Ігоря Клименка. Він тоді був начальником департаменту кадрового забезпечення. З перервою на пів року пан Щадило працював у структурах МВС із вертикалі Клименка до вересня 2019. Що ж такого цікавого відбулося восени 2019-го? Саме тоді головою Національної поліції України став… Ігор Клименко. І саме тоді Анатолій Щадило рвонув кар’єрними сходами й став очільником поліції Хмельницької області. Звісно, знову просто збіги, втретє поспіль.

Поза зарплатою

Пан Щадило, працівник правоохоронних органів із 1998 року, живе помітно заможно. Його майно та статки важко пояснити доходами виключно із зарплати.

Селище Проців розташоване за 15 кілометрів від межі Києва вздовж лівого берега Дніпра. Закрите садове товариство «Дніпровець». Три земельні ділянки тут — загалом у 50 соток — належать Анатолію Щадилу та його дружині. Наразі поблизу схожу ділянку під забудову дешевше ніж за 150 тисяч доларів не знайти.

Формально це землі для індивідуального або колективного садівництва. Вони не призначені для забудови. Тому у своїх старих деклараціях Щадило вказував, що купив ділянки менш ніж за 100 тисяч гривень.

Обійстя генерала зовсім не схожі на «індивідуальне або колективне садівництво». Маєток на 250 квадратів, лазня, тенісний корт, гостьовий будинок, елінг, власний вихід до води.

Будинки, що схожі на маєток Анатолія Щадила за метражем та оздобленням, у тому самому Процеві пропонують за 10–15 мільйонів гривень.

Утім, пан Щадило забув, коли та за скільки набув землі орієнтовною вартістю понад 100 тисяч доларів, та звідки в нього доходи, достатні для елітної розбудови. Нижче ми наводимо повну версію нашого телефонного діалогу стосовно майна посадовця.

— Коли я брав ділянку, як ви кажете, із виходом до води, це було 22 роки тому. Там ділянка коштувала, по пам’яті, 1700 гривень, 6 соток. 

— Але у вашій декларації вказано, що ці ділянки були набуті у 2013–2014 роках. 

— Ну, 2013–2014 рік, і що? 

— Вони не коштували тоді 1700 гривень за сотку. 

— А скільки вони коштували? 

— У вашій же декларації зазначено, що вони обійшлися вам майже в 100 тисяч гривень. 

— Ну, може, і 100 тисяч гривень. Мені заробітна плата дозволяла? 

— Якщо на ділянки за 100 тисяч — у чому ми все ж таки маємо сумніви, — дозволяла, то збудувати маєток на 250 квадратів із лазнею, гостьовим будинком, елінгом — маємо сумнів, що могло вистачити.

— Ну, я думаю, що за весь період — могло.

«Дивні ціни» в декларації пана Щадила скрізь. Наприклад, катер Silver Hawk 540, куплений у 2007 році та задекларований за 50 тисяч гривень. Наразі з таких цін можна хіба посміятися, бо коштують подібні човники 20 тисяч доларів.

Ще один плавзасіб, записаний на Анатолія Щадила у державному реєстрі судноплавства України, — це човен Islamorada 21. Зараз такий можна купити за 24 тисячі євро. У деклараціях посадовець цей човен жодного разу не вказав.

Аби завершити розповідь про заміське обійстя генерала, варто звернути увагу на хронологію змін на його майданчику. Ось супутникові знімки території за 2012 рік: жодного натяку на будівництво.

А ось початок 2014-го: земля уже належить Щадилу, тут закладають фундамент майбутнього котеджу. Його й решту будівель зводять за 2,5 роки. Вже протягом 2016–2017 років будівництво виглядає завершеним.

А тепер сюрприз! Споруджував будинки та мешкав Щадило тут не сам. Сусідній маєток, який будувався одночасно зі Щадиловим, належить… колишньому начальникові генерала — Олександру Терещуку. Ще одна ділянка поруч із маєтком, значно скромніша, належить Віктору Саку — ще одному міліцейському генералові часів Януковича, який очолював Тернопільський главк.

Крім земельних ділянок, родина генерала має двокімнатну квартиру в центрі Києва, на вулиці Січових Стрільців. У 2011 році дружина генерала Ірина купила тут 79 квадратів за… 94 тисячі гривень. Щадило тоді працював у податковій міліції Києва.

Вартість одного квадратного метра у столиці у 2011-му стартувала від 1800 доларів, тоді долар вартував 8 гривень. Навіть якщо заплющити очі на елітний район, її мінімальна вартість на той час становила понад мільйон гривень.

Ще одна квартира в сусідньому будинку на Січових Стрільців належить старшому синові генерала — Олександру. 25-річний хлопець придбав 85 квадратів у центрі міста у 2020 році. Невідомо, за скільки він її придбав — але тоді таке житло коштувало в цьому районі столиці під 5 мільйонів гривень.

Крім квартир на вулиці Січових Стрільців, родині генерала належать ще дві квартири у Києві — на 125 і 130 квадратних метрів, а також два паркомісця.

Це майно ніяк не пояснити зарплатою генерала. Ось офіційні доходи генерала за чотири роки. Грошей заледве б вистачило на придбання однієї квартири:

• 2017 рік — 449 352 грн (37 500 на місяць),
• 2018 рік — 597 281 грн (50 000 на місяць),
• 2019 рік — 612 569 грн (51 000 на місяць),
• 2020 рік — 780 000 грн (65 000 на місяць).

Сумарно: 2 439 202 гривень.

Пояснити hromadske походження грошей на розбудову обійстя у Процеві та придбання іншого коштовного майна пан Щадило відмовився. Він перервав розмову після спроб пояснити уникнення люстрації та придбання ділянок під Києвом.

“Керівник призначив стосовно цього службове розслідування, будуть зʼясовані всі обставини щодо люстрації”.