Судять за хабарництво голову Дніпропетровського осередка Національної спілки художників
В Кіровському суді Дніпропетровська 17 листопада почалося слухання справи по звинуваченню у хабарництві, поєднаному з вимаганням в особливо великих розмірах (10 тис. грн. – Ст.368, ч.3 КК У; від 8 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією) керуючого майном Дніпропетровської організації Національної спілки художників, він же Голова цієї спілки.
Отримавши посаду Голови обласної організації СХ, Василь Мірошниченко призначив себе керівником господарчої структури, яка підконтрольна йому ж за спілчанським Статутом, і став сам собою керувати та сам собі звітувати. Управляючи майном творчої організації (5 об’єктів нерухомості), швидко увірував, що це його власне майно, тому здавав його в оренду кому хотів (переважно родичам і друзям), а з решти орендарів драв три шкури, встановивши непомірні ціни.
Хто з митців знайшов куди піти – пішли, хто залишився – має проблеми. Хочеш працювати – давай гроші зверху договірної плати або оформлюй долю в бізнесі. І таємниці особливої в цьому не було, та не бралась до уваги ця інформація тими, хто міг би це неподобство зупинити.
Аж поки міліція не втомилась відбиватись від заявників і припинила сваволю «заслуженого» хапуги, вхопивши злодія «на гарячому». Та тільки прокуратура, до підслідності якої належать подібні справи, дуже неохоче проводила слідство, не вивчала, як того вимагає ст.23 Процесуально-кримінального кодексу, причини і умови, які сприяли вчиненню злочину.
Може б, і взагалі прикрили б справу, та вже поголос пішов по місту і по інших осередках Спілки. Чомусь не хоче прокуратура чути про інші «досягнення» привладного злодюжки, закриваючи очі на очевидні факти. Можливо, намагається догодити міському Голові, який сам не так давно став членом Спілки художників.
А мені ой як багато цікавого розповіли члени дніпропетровської організації Національної спілки художників України про діяльність «заслуженого діяча». Зокрема про те, що 90% членів правління, яким він себе оточив, теж отримали почесні звання під його «чутким руководством». А сам він «опочеснився» всупереч рішенню загальних зборів, сам на себе виправив необхідні документи. І керівництво творчої організації в Києві чомусь не звертало належної уваги на сигнали стосовно неправомірних дій місцевого князька від мистецтва.
Тепер він в суді, крутиться, як вуж на пательні, розповідає суду смішні байки про власну безкорисливість і «раденіє за дєло», розраховуючи на підтримку мера і губернатора. Не виключено, що уникнути покарання шанси у нього є, бо адвокат, задавши питання підзахисному, сам підказує відповідь, підводячи дії підсудного до перекваліфікації на фінансове порушення. Чи насмілиться суд посадити спритника?
Це було б справді чудесним позбавленням від злочинця-керівника, позбутись якого вже понад два роки безрезультатно намагаються дніпропетровські художники. Продовження слухання 28-го листопада о 9-30.
Борис Січеславець, Дніпропетровськ; спеціально для “УК”
