«Кадирівець» утримував 500 цивільних у Бородянці як «живий щит»
Командиру окупантів-кадирівців висунули звинувачення в порушенні законів і звичаїв війни щодо того, що він використовував майже 500 осіб з психоневрологічного інтернату у якості «живого щита». Серед заручників були люди з тяжкими хронічними та психічними захворюваннями.
Даниїл Мартинов родом з Московської області Росії, він обіймав посаду заступника начальника Управління Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації по Чеченській Республіці. За даними СБУ, 39-річний чоловік раніше був офіцером російського спецназу, а зараз відповідає за підготовку особистої охорони глави Чечні Рамзана Кадирова.
За версією слідства, Мартинов скерував підлеглих військовослужбовців до незаконного перетину державного кордону України 24 лютого 2022 року в районі міста Прип’ять Київської області. 5 березня він прибув до Бородянського психоневрологічного інтернату, що за 50 км від Києва.
Там він віддавав накази та безпосередньо брав участь у використанні мирного населення у якості живого щита.
Слідство встановило, що в установі, де також є геріатричне відділення, перебувало близько 500 цивільних. До них увійшли пацієнти, персонал та мешканці селища Бородянка.
Серед хворих були люди з важкими хронічними та психічними захворюваннями, в тому числі ті, які не могли самі про себе потурбуватися. Вранці 5 березня мирні жителі ховалися від обстрілів у підвалі закладу. Вдень, вибивши ворота, на територію інтернату заїхало кілька автомобілів і БТР, на кузові якого була літера V. У них перебували російські військові з Чечні під командуванням Мартинова.
Згідно з матеріалами справи, обвинувачений наказав своїм підлеглим провести обшук в інтернаті, зібрати всіх цивільних в одному місці та забрати в них мобільні телефони. Виконуючи ці накази, російські військові провели обшук у закладі, вибиваючи ногами двері, ламаючи шухляди та кидаючи речі на підлогу.
У холі інтернату збирали цивільних і допитували, чи є на території інтернату українські військові. Російські військові погрожували їм вбивством за переховування українських солдатів.
Потім за наказом Мартинова до нього привезли директорку інтернату. Він сказав жінці, що мирні жителі будуть під захистом Росії лише за умови участі у відеокліпі. Потім він наказав підлеглим організувати його зйомку.
Російські військові вишикували людей у залі півколом. Військовослужбовці, яких було видно позаду мирних жителів, опустили зброю, а ті, хто стояв позаду чоловіка, який знімав відео на мобільний телефон, і тому їх не було видно на ролику, підняли зброю та направили її на українців.
Мартинов сказав режисеру, щоб вони записали подяку президенту РФ «за те, що ви всі живі». Тоді обвинувачений розповів на камеру, що він полковник російської армії, а військові Чеченської республіки приїхали «звільняти» мирне населення «від нацистської влади».
Однак під час запису відеоролика російським військовим так і не вдалося отримати бажаних образів вдячних мирних жителів.
Мартинов повідомив директорку інтернату, що тепер усім присутнім цивільним особам під загрозою смерті заборонено залишати територію закладу. Від пережитого стресу директорка знепритомніла, у багатьох пацієнтів почався нервовий зрив.
Обвинувачений наказав своїм підлеглим встановити блокпост, на якому російські солдати перебували з 5 по 15 березня, щоб ніхто не покидав інтернат. У той період доступ цивільних до води, їжі, медичної допомоги та спілкування з близькими був обмежений.
В інтернаті не було світла, опалення та води. Їжу для пацієнтів будинку престарілих і людей, які там перебували, готували на відкритому вогні у дворі. Єдиним джерелом харчів були власні запаси пансіонату, а єдиним джерелом води – колодязь неподалік. Але через те, що російські військові брали з нього воду бочками, мирним жителям її майже не залишилося.
У цивільних відібрали мобільні телефони та заборонили користуватися радіоприймачами. Вони не могли спілкуватися з рідними і не мали уявлення про те, що відбувається у зовнішньому світі.
«Кадирівці» на окупованому півдні України: викрадення, шантаж, вбивства
Через холодну погоду, відсутність опалення, стрес та відсутність медичної допомоги люди почали хворіти та погіршився їхній психологічний стан. Під час окупації в інтернаті загинуло 13 чоловік. Після звільнення директорка закладу розповіла українському виданню bihus.info, що люди помирали від стресу та холоду.
Мартинов наказав своїм підлеглим розставити військовослужбовців по периметру інтернату та облаштувати вогневі позиції. Вони встановили реактивні системи залпового вогню «Град» і самохідні артилерійські установки для обстрілу найближчих населених пунктів і позицій українських Збройних Сил.
Завдяки тому, що на той момент в інтернаті перебувало близько 500 мирних жителів, це дозволило росіянам мінімізувати ймовірність вогню у відповідь. За версією слідства, російські військові використовували цих людей як «живий щит» для власного захисту, оборони своїх позицій і перешкоджання діям українських Збройних сил.
В окупації люди перебували в інтернаті 20 днів. З них десять днів були заручниками кадировських військ. Тоді вони змогли організувати гуманітарний коридор і виїхати в безпечніші місця.
Братська могила на території інтернату. Фото: bihus.info
Восени 2022 року Мартинова оголосили в міжнародний розшук, а суд дав дозвіл на спеціальне досудове розслідування. Слідчий суддя зазначив, що обставини злочину в сукупності з подіями, які відбуваються в Україні внаслідок російської військової агресії, достатньо у повній мірі доводять, що Мартинов переховувався на території Російської Федерації з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У листопаді 2022 року обвинувальний акт у цій справі передано до Бородянського районного суду Київської області. Мартинову інкримінують жорстоке поводження з цивільними особами за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України, потерпілою стороною визнано директорку інтернату.
Судове провадження у справі Мартинова перебуває на стадії підготовчого засідання. Обвинувачених продовжують викликати до суду згідно з положеннями українського законодавства. Після неявки Мартинова суд зможе задовольнити клопотання про здійснення спеціального судового провадження та почати розгляд справи по суті.
Авторка: Ірина Домащенко
Джерело: IWPR
Цю публікацію підготовлено в рамках проєкту «Голоси України», який реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй та розвитку Великої Британії (FCDO).
Tweet
