Як Путін утилізує нацменшини РФ в Україні

Published

Як Путін утилізує нацменшини РФ в Україні

Найчастіше в Україні помирають російські військові з депресивних районів РФ, дійшли висновку розслідувачі спільноти Molfar. До участі в загарбницькій війні активно залучають контрактників – представників нацменшин Росії. Оскільки російська економічна політика орієнтована не на підвищення добробуту всього населення, а на концентрацію фінансових ресурсів у центральних регіонах, очікувано, що спокусити заробітком до участі у війні легше жителів відділеної від столиці периферії. 

Аналітики Molfar стверджують, що серед готових померти за амбіції Кремля у війні проти України вони найчастіше ідентифікували представників Бурятії (18%), Дагестану (14,8%), Чечні (12%), Башкирії (10,7), Татарстану (7%), Північної Осетії (6,4%), Удмуртії (4,6) та Чувашії (4,5%).

Втім, чи зіставна увага до національних меншин усередині Росії з темпами їхнього винищення? Що, крім вірної служби та смерті на полі бою, пропонує Москва народам, які колись “рятувала” та “визволяла” так само, як тепер Україну? Аналітики ІМІ дослідили, чи згадують найпопулярніші російські медіа про нацменшини та які наративи щодо них просувають. Дослідження показало:

  • найчастіше пропагандистські медіа писали про дагестанців (36,2%), чеченців (14,5%), бурятів (9,9%), татарстанців (9,6%), осетинів (6,3%), башкирів (4,9%) та тувинців (4,4%);
  • значно менше писали про інгушів, чувашів, удмуртів, якутів та марійців;
  • тим часом у 68% матеріалів про національні меншини героями публікацій були конкретні люди, і лише в 32% матеріалів йшлося про групу людей;
  • ядром новин щодо нацменшин стали теми криміналу, війни та спорту.

Росія для “русскіх”

Стрічка новин російських медіа зазвичай складається з новин про політику, успіхи “СВО” та процвітання економіки з акцентом на ефективне імпортозаміщення. Всі ці успіхи новини пов’язують з росіянами-слов’янами, жителями центральних регіонів Росії. Тим часом нацменшини мають мізерну частку згадок у російських новинних стрічках.

Майже половина згадок про національні меншини має негативне забарвлення. З усіх таких згадок 41,6% стосуються тем кримінальної хроніки та надзвичайних ситуацій. Представники нацменшин найчастіше в новинах всеросійських медіа є зловмисниками, грабіжниками чи шахраями. Не так часто постраждалими в ДТП або від нещасних випадків. У контексті криміналу лідерами серед представників нацменшин за кількістю згадок є дагестанці.

Акцентування в кримінальних новинах на національності не є інформативним. Це насамперед є посиленням стереотипу та мовою ворожнечі щодо окремого етносу. Регулярні згадки про дагестанців у кримінальній хроніці скидаються на спробу пропагандистів використати цю національну меншину як збірний образ мему “Florida man”. Тобто йдеться про роботу над ствердженням наративу: негативні, абсурдні та дивні ситуації трапляються лише з представниками певної етнічної групи.

Втім, відверту мову ворожнечі медіа Росії вживають не лише щодо дагестанців. Наприклад, у матеріалі “Житель Татарстана пытался зарезать приятеля, который отказался выпить и послушать музыку” пропагандисти наголошують на агресивності татарстанця та на тому, що він завдав ножових поранень саме росіянину.

Пропагандисти в таких випадках сепаруються від національних меншин, підкреслюючи відмінність росіян від інших етносів. Водночас у матеріалах, які стосуються війни проти України, зокрема містять заклики брати в ній участь, нацменшини, навпаки, переконують, що вони – росіяни.

Священний обов’язок не для всіх

Російські пропагандисти з початку повномасштабного вторгнення в Україну сакралізували війну через духовних лідерів. ІМІ фіксував, як через керівника РПЦ Кіріла Гундяєва росіянам доводили, що після смерті на полі бою всі потрапляють до раю, бо “спецоперація” є “священною та благословенною”. Згодом пропагандисти взялися за мусульман та стали поширювати наративи про дешайтанізацію. Ісламські лідери в Росії торочили про спільну боротьбу православних та мусульман з “нечистими”, тобто українцями.

Протягом 2023 року російські пропагандисти просувають наративи про те, що представники нацменшин повинні бути вдячними росіянам за “порятунок”, а тому для них настав час віддати борг – піти на війну. 13,9% матеріалів, які стосувалися нацменшин, були присвячені темі війни проти України.

Пропагандистські медіа просувають ще низку наративів, що прив’язують національні меншини до теми війни. Насамперед пропаганда наголошує, що представники неслов’янських етносів Росії є громадянами цієї держави й зобов’язані захищати свою батьківщину від “натовської армії” та “колективного Заходу”.

Своє особливе місце в пропаганді мають осетини. У багатьох матеріалах стверджують, що представники цього етносу на війну проти України йдуть добровольцями. Бо знову-таки повертають борг Росії за 2008 рік. Адже, за версією пропагандистів, якби не “допомога братів-росіян”, то грузини знищили б осетинів як націю.

Крім наративу про борги перед Росією, пропагандисти просувають меседжі, що деякі нацменшини природно вписуються у війну. Як, до прикладу, якути, бо “жизнь на передовой для северян привычна: им не в новинку готовить пищу на костре, ночевать в палатках, много и активно двигаться в течение дня. С оружием якуты, в большинстве своем умелые охотники, тоже хорошо знакомы”.

На додачу до цього пропагандисти переконують, що “вправні стрільці – якути” більш ніж будь-хто вбивають українців. Нібито саме тому їх не беруть у полон. Такий міф дуже зручний для пояснення якутським жінкам, чому їхні чоловіки не повертаються з війни.

Напевно, найбільше “пощастило” башкирам, бо сам Путін висловив повагу за те, що представники цього народу готові служити під час будь-якої війни й навіть підлітків віддадуть гинути за Росію. Тож національні меншини потрібні Росії, коли треба “повертати борг” і йти вбивати та гинути. Дуже зручними меседжами оперують депутати Держдуми, коли пропагандують про те, що на війні немає різниці між національностями:

“На линии фронта ведь нет различий между русским, чеченцем, бурятом или абхазом: все равны и заняты одним делом – Родину защищают. Их именно это и объединяет. Причина одна – спецоперация, и все, кто так или иначе в ней участвует, – с оружием на передовой; у заводского станка в тылу; за рулем грузовика, везущего гуманитарку, – вкладывают всего себя в решение общей государственной задачи”.

Про що ще писали кремлівські медіа?

Третя за популярністю тема, у зв’язку з якою трапляються згадки про національні меншини, – спорт (11,7%). Найчастіше в медіа траплялися згадки про спортивні успіхи та поразки дагестанців і чеченців у спорті. Втім, на прикладі матеріалу “Помните, все смеялись над клоуном Стерлингом? Так вот, он покорил UFC” можна помітити, що коли дагестанський спортсмен має успіхи, то спочатку він “росіянин”, і лише згодом лише напишуть, що він дагестанець.

Матеріалів, які стосуються культури та традицій національних меншин, зафіксовано лише 8,2%. Якісна і чесна журналістика мала б просувати інформацію назагал про культуру, цінності, традиції, життя та автентичність усіх народів, які живуть на території країни. Оскільки в Росії проживають десятки етносів, і для кращої взаємної поваги та розуміння потреб необхідно якомога більше інформації. Втім, у реальності редакції російських медіа обмежуються матеріалами про весільні традиції чеченців та бурятські шаманські обряди й культурні заходи.

Показовими також є кілька матеріалів, що стосуються теми суспільства (5,7%). В одній історії йдеться про те, що начебто чеченців та дагестанців не хотіли приймати на роботу через їхню національність. Крім того, розповідають про “благополуччя” Росії: як жителі далеких регіонів просять десятиліттями провести газ до їхніх сіл, бо вони досі змушені опалювати будинки кізяками.

В новинах, що стосуються політики (5,4%), найбільше згадок було про те, що Рамзан Кадиров ідентифікував себе як чеченця. Мову ворожнечі щодо нацменшин містять 3,2% матеріалів. Найчастіше героями таких публікацій є буряти.

Зокрема, йдеться про звинувачення з боку голови Бурятії Олексія Циденова на адресу Аркадія Мільмана, колишнього посла Ізраїлю, в расизмі: начебто в інтерв’ю експосол використовував слово “буряти” на позначення жорсткості з боку бойовиків ХАМАС. Поодинокі згадки про різних представників нацменшин траплялися також у матеріалах про шоу-бізнес, здоров’я та в життєвих історіях.

Джерела інформації

Найчастіше пропагандистські медіа, пишучи про нацменшини та корінні народи, готували власні матеріали (32,5% загальної кількості матеріалів у моніторинговий період). Кожна четверта новина (19,9%) мала джерело з посиланням на соціальні мережі, найчастіше це лінки на телеграм та вконтакті. 18,9% матеріалів послалися на силові відомства. Значно менше було матеріалів, які передруковувалися з інших російських джерел (10,1%), і лише 6% матеріалів посилалися на офіційні джерела. В 11% матеріалів джерело інформації взагалі не було назване.

***

Загалом з того, як життя нацменшин узагалі та окремих їхніх представників висвітлюється російськими медіа, можна дійти висновку, що ті потрібні росіянам-слов’янам та владі Росії, лише коли потрібна термінова допомога в розв’язанні проблем: щоб когось відправити на війну, щоб похвалитися багатонаціональною країною та різноманіттям тощо. Втім, у моменти, коли представники нацменшин з’являються в кримінальній хроніці, росіяни-слов’яни сепаруються від них. У такі моменти слов’яни – це росіяни, а дагестанці – це дагестанці.

В російських національних медіа занадто мало згадок про життя, побут, традиції та проблеми народів, які Росія колись окупувала та змусила повірити, що вони теж росіяни. Насправді всі дії Кремля спрямовані на те, щоб асимілювати всі етноси, стерти традиції нацменшин і використати їх для своїх потреб. Бо інакше є ймовірність, що нацменшини прокинуться, почнуть заперечувати політику Кремля, а то ще й захочуть самостійності.

* Моніторинг здійснювався в 10 найпопулярніших російських онлайн-медіа за рейтингом Liveinternet: “Комсомольская правда”, “Известия”, РИА Новости, Lenta.Ru, РБК, “Аргументы и факты”, Газета.Ru, “Московский комсомолец”, NEWS.ru, “Российская газета”. Всі новини витягнуто за допомогою внутрішньої пошукової системи ресурсів та опрацьовано за період від 1 січня до 15 грудня 2023 року включно. 

Джерело: ІМІ

Like

Tags:

You may also like...