Перспективи українських в’язнів мобілізуватись є, але реально повоювати – не факт

Верховна рада ухвалила законопроєкт, який передбачає добровільну мобілізацію окремих категорій ув’язнених. Вони можуть стати контрактниками, і, таким чином, хоч трохи закрити значний пролом, який нині існує в області залучення мобілізаційних ресурсів.

Які перспективи має новий закон – з’ясовували у виданні “Апостроф“.

Законні положення

Ухвалення законопроєкту №11079-1 “Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів України та інших законів України щодо запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі в обороні країни, захисту її незалежності та територіальної цілісності” відбувалося, треба сказати, досить швидко.

Законопроєкт було подано до парламенту 28 березня, і вже 10 квітня його ухвалили у першому читанні. Згідно з документом, умовно-дострокове, з урахуванням того, що люди підуть захищати Україну від російських агресорів, отримують чимало категорій громадян. За деякими винятками. Зокрема, умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за контрактом не застосовується до осіб:

• – засудженим за скоєння злочинів проти засад національної безпеки України;
• – за скоєння умисного вбивства двох або більше осіб, або поєднане із зґвалтуванням чи сексуальним насильством;
• – зґвалтування;
• – сексуальне насильство;
• – примушення до вступу в статевий зв’язок;
• – статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку;
• – розбещення неповнолітніх;
• – терористичний акт;
• – порушення правил безпеки дорожнього руху, скоєні у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, якщо вони спричинили загибель кількох людей.

Останній момент, втім, дещо сумнівний. Журналіст “Апострофу”, наприклад, свого часу відвідував виправну колонію в Кагарлику, для людей, які вчинили злочини з необережності. Там, наприклад, відбував покарання адмірал, який по п’яному збив на машині кількох людей. Потім морально страждав. Чому таким людям відмовлено у праві йти на фронт, незрозуміло. Ну та гаразд, прийняли таку норму, так прийняли.

• Засуджені рвуться на фронт. Верховна Рада допоможе, але не всім

Після першого читання комітет із питань правоохоронної діяльності розглянув 456 поправок, було враховано 78. Було додано ще кілька категорій, кому не можна. Зокрема:

• – зазіхання життя працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань з охорони громадського порядку, прикордонників і військовослужбовців, що виконують службові обов’язки.
• – посадові особи, які займали відповідальне становище, та отримували неправомірну вигоду – іншими словами, корупціонери та хабарники.

У другому читанні за документ проголосувало 279 народних депутатів. Його ухвалено 8 травня, а через п’ять днів підписано головою Верховної ради. Наразі закон підписаний президентом.

Слово командира

Процедура, за якою ув’язнені, які бажають замість відсидки піти на фронт на контрактній основі, є наступною. Людина заявляє про бажання. Збирається комісія зі складу керівника установи виконання покарань, представника ТЦК (за місцем розташування виправної установи) та представника військової частини, в якій хоче служити майбутній умовно-звільнений.

• Основні зауваження до законопроєкту про дозвіл воювати засудженим

Якщо вирішили, що нормально, то засуджений проходить прямо за місцем військово-лікарську комісію, після чого відповідні документи направляються до місцевого суду. Далі – відправлення у військову частину. За контрактом, на посади рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу направляються засуджені відповідно до військового звання, за яким вони перебувають на військовому обліку.

Серед діючих військовослужбовців дана ініціатива особливих заперечень не має.

“Хороша ідея. Якщо суд вирішить, що такі люди гідні, то звичайно, я б таких узяв. Мало що було… Вони увіллються до колективу, і все буде нормально”, – каже “Апострофу” командир Грузинського національного легіону Мамука Мамулашвілі.

Загалом від командирів багато чого залежить. Адже їм за новим законом доведеться здійснювати адміністративний нагляд над новим бійцем. У сенсі стежити, щоб він там чогось не натворив. Хоча в середовищі, коли довкола люди, які не мали проблем із законом, проблеми малоймовірні. Тим більше, людина вирішила сама йти служити та розуміє відповідальність.

“Знову ж таки, по-справжньому добрі командири спочатку послухають, що думають їхні солдати, перед тим як ухвалювати рішення – брати чи не брати такого бійця. В сенсі, чи не проти вони бачити колишніх ув’язнених у своїх лавах”, – каже “Апострофу” політолог, рядовий ЗСУ Дмитро Воронков.

• Мобілізаційний потенціал за ґратами: залучення ув’язнених до військової служби за контрактом

Сумнівні мотивації

Зараз по всій Україні близько 65 тисяч в’язнів.

“З них близько 20 тисяч – ті, хто ще не має вироків. Вони сидять по слідчих ізоляторах. Тобто залишається 40-45 тисяч засуджених по виправних установах. А тих, кого теоретично можна було б мобілізувати, можливо збереться десь 30 тисяч”, – каже “Апострофу” колишній голова Державної пенітенціарної служби України Сергій Старенький.

Серед законодавців вважають, що кількість ув’язнених, які бажають добровільно піти на фронт, на порядок менша.

“Я думаю, можна буде набрати до 5 тисяч осіб, умовно-звільнених для служби в силах оборони України”, – каже “Апострофу” член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.

З його приблизною оцінкою погоджуються і правозахисники.

“У кожній колонії, а їх до сотні на підконтрольній Україні території, знайдеться по 20-30 якісних людей. Отже, всіх разом можна зібрати до трьох тисяч”, – каже “Апострофу” голова правління фонду “Допомога в’язням України” Олег Цвілий.

На жаль, є кілька законодавчих моментів, які ставлять під питання реалізацію цієї цілком здорової ідеї. З одного боку, згідно із законом, засуджений може подати заяву щодо служби за контрактом до певної частини. Нагадаємо, рішення – “брати-не брати”, ухвалює зокрема й представник конкретного військового підрозділу.

Але, з іншого боку, у новому законі прописано: “Особи, звільнені умовно-достроково від відбування покарання, проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах)“ .

• Кого та як будуть умовно-достроково звільняти від відбування покарання для захисту держави

Тобто фактично – всіх у штрафбат. А вони, власне, у нас вже є.

“От у нас у бригаді є окрема рота, дисциплінарна. Де служать “аватари” та інші порушники дисципліни. Інфраструктура підготовлена, є кому здійснювати адміністративний нагляд”, – каже “Апострофу” старший лейтенант ЗСУ В’ячеслав Коновалов.

Одним словом, постає питання. Навіщо, наприклад, професійному злодієві-кватирнику, який, по суті, практично ніндзя, і який хоче у нормальні диверсанти, йти служити з якимись алкашами в тиловому забезпеченні? Тим паче, що за ухваленим законом можна подавати клопотання про відправку на фронт, якщо залишилося сидіти не більше трьох років. Так подумає – а навіщо? Три роки й так дотерплю.

“Брати в армію певні категорії ув’язнених однозначно варто. А ось норма про “не більше трьох років” і служба у спеціалізованих підрозділах – нісенітниця, яка дуже зменшує ефективність ухваленого закону. Сподіваюся, трохи пізніше в нього внесуть поправки, і це скасують”, – каже “Апострофу” військовий аналітик, колишній командир роти батальйону “Айдар” Євген Дикий.

Але тут постає питання – а що, не можна було одразу? Можна ж ухвалити такий закон, щоб потім не треба було вносити до нього поправки.

Автор: Андрій Кузьмін

Джерело: “Апостроф“