Американський військовий аналітик: Захід не вірить у можливість Росії перемогти, але боїться її раптової поразки
Західні оглядачі намагаються з’ясувати справжню ситуацію на фронті в Україні і те, що залишається за кадром репортажів. Серед тих, хто може допомогти розібратися з ситуацією, є експерти, які не лише вивчали російське військо впродовж багатьох років, але і регулярно бувають в Україні, отримуючи найновіші дані.
Одним з таких експертів є народжений в Україні Майкл Кофман, аналітик Центру військово-морського аналізу, який ще до початку вторгнення був переконаний, що Росія піде на Україну великою війною, але зазнає поразки.
Майкл Кофман, американський військовий аналітик, експерт із Збройних сил Російської Федерації. Директор Програми вивчення Росії в CNA.
За три дні до вторгнення в журналі Foreign Affairs Кофман та його колега Джефрі Едмондс написали статтю «Шок і трепет Росії: чому Москва застосує переважну силу проти України», в якій передбачив поразку Росії. Під час російського вторгнення Кофман регулярно відвідує Україну і став одним з провідних експертів з нинішньої війни, збройних сил Росії та України.
Про те, якою є зараз ситуація на фронті, про майбутній український наступ та про те, чому раптова російська поразка може бути не менш небезпечною, ніж затягування війни, він розповів у розмові з Аароном Девідом Міллером з Фонду Карнегі.
Війна виходить зі стадії «війни на виснаження»
Битви, які Україна веде у різних частинах лінії фронту, відрізняються одна від одної, говорить Кофман. На його думку, узагальнювати їх не можна, і якщо хтось знає, якою є ситуація біля Вугледара, то це не означає, що він знає, як виглядає бій навколо Авдіївки чи бій за Бахмут. Тому, за його словами, аналітики їздять в Україну, щоб проводити польові дослідження і складати власну думку з побаченого.
З того, що він побачив, Кофман робить висновок, що війна, яка перебувала у стадії «війни на виснаження», виходить з цього стану. Росія, яка почала 5-6 наступальних операцій з січня, намагається перехопити ініціативу, але справжнього прориву він чекає від України, коли та збере достатню кількість зброї пізніше навесні.
Говорячи про Бахмут, на якому фокусується увага і західних видань, і самих сторін, Кофман, як і багато інших оглядачів, не вважає, що місто має велике стратегічне значення. Але воно перетворилося на символ українського спротиву, бо оборона міста триває з липня минулого року. На думку американського експерта, українська сторона намагається втримати місто до початку широкомасштабного контрнаступу і поки що їй це вдається.
Українська армія поспішає з контрнаступом
Український контрнаступ, на думку Кофмана, не лише можливий після кількох місяців війни на виснаження, але і найбільш імовірний у найближчі місяці. Як очікує Кофман, йтиметься не про одну блискавичну операцію, а серію операцій в різних місцях, подібно до того, як проходив наступ на Херсон і Харків. І переваги у цьому наступі, на думку Кофмана, – на боці України через недолугі дії самих росіян.
«Завдання, з одного боку, ускладнюється тим фактом, що російські військові мають досить високу щільність сил і укріплені лінії. Але з іншого боку, воно стало легше через наступ Росії цієї зими, тому що російські військові вирішили вичерпати ту кількість живої сили та боєприпасів, які вони мали на наступ, що мав, на мою думку, мізерні шанси на успіх», – сказав Кофман.
Як вважає експерт, українське командування поспішає з наступом, і почне його, навіть не маючи всієї необхідної зброї, бо існують побоювання, що деякі союзники вирішать, що війна зайшла в глухий кут, і будуть орієнтуватися більше на переговори з росіянами, ніж на допомогу Україні, щоб вона перемогла. Також сенс поспішати є навіть з суто військової точки зору, щоб не дати росіянам закріпитися на позиціях, каже Кофман.
«Вони збирають 3 армійські корпуси, і це значні формування, що складаються з кількох бригад. Я думаю, що вони збирають і персонал, і техніку, які їм потрібні. І вони сподіваються, що Захід, а саме США, забезпечить їх достатньою кількістю артилерійських боєприпасів для оборони, тому що українська армія – це перш за все артилерійська армія», – каже Кофман.
Він додає, що його турбує стан українського війська, його підготовки, тому що найкращі кадри, професійні, найбільш підготовлені і мотивовані – гинули першими.
«Люди, які зараз є в українській армії, були мобілізовані, і не просто мобілізовані, які пройшли попередню службу, а мобілізовані, які раніше були цивільними особами, тобто не мають жодного знання про військові справи, – каже Кофман і додає, що з боку союзників важливо не мати завищених очікувань від таких сил. – Ви повинні бути обережними, щоб не перевантажувати їх припущеннями, що вони зможуть проводити наступальні загальновійськові операції лише тому, що ви дали їм зброю і вони пройшли деяку обмежену підготовку».
Яка зброя потрібна Україні?
Попри те, що головна увага медіа зосереджена на танках та літаках F-16, на думку Кофмана, два пріоритети – це артилерія та боєприпаси до неї, а також протиповітряні системи, що вражають наземні цілі. Бронетехніка, включно з танками, як він вважає, – лише на третьому місці. Дуже важливо, на його думку, щоб піхота була механізованою, щоб солдати пересувалися не пішки, а в бронемашинах. Це особливо важливо для наступальних операцій.
Щодо літаків F-16, то, як каже Кофман, це питання пріоритетів. Гроші, які виділяють США, можна використати на ці літаки і на підготовку пілотів, а можна використати на ту зброю, яка буде вирішальною, тобто ту, яка надійде зараз, протягом наступних місяців, коли буде вирішуватися доля цієї війни. При цьому, як наголошує Кофман, кількість цієї зброї має значення.
Експерт також попереджає, що перемога України, як би її не визначали, не означатиме остаточного закінчення війни. Він навів приклад Близького Сходу, коли Шестиденна війна Ізраїлю з Сирією, Єгиптом та Йорданією завершилася на користь Ізраїлю, але це не завадило Єгипту вести війну на виснаження Ізраїлю ще протягом кількох десятиліть. Тому навіть переможена Росія залишиться силою, з якою буде потрібно рахуватися.
Ядерна ескалація все ще можлива, якщо російська армія зазнає раптового краху
Як каже Кофман, найгостріші моменти щодо ядерної ескалації були навесні минуло року та у жовтні, коли росіяни відчували, що програють. І в майбутньому, на його думку, ядерні погрози можуть бути небезпечними, залежно від обставин на полі бою. На думку експерта, небезпека використання тактичної ядерної зброї зросте, якщо російські сили зазнають руйнівної поразки, після якої, на думку командування, зібрати військо буде неможливо. Тобто, як пояснює експерт, не йдеться про поразку в якійсь одній операції, а саме про крах російської армії.
І в цьому випадку місцем такої поразки не обов’язково має бути Крим як якась символічна точка, каже Кофман. Навпаки, якщо справа дійде до Криму, то найімовірніше, до того часу російські військові вже будуть мати час на те, щоб обдумати, що сталося і що робити далі.
Набагато небезпечнішою було б ситуація каскадного колапсу, коли російські керівники не мали б достатньо часу для роздумів, достатньо інформації для аналізу і реагували б емоційно, а військові б казали, що зупинити воєнну катастрофу можна лише завдяки використанню тактичної ядерної зброї.
Розраховувати на те, що в російському командуванні буде хтось, хто мислить тверезо і відмовиться виконувати цей наказ, на думку Кофмана, не доводиться, бо вони вже виконали багато наказів, які раніше здавалися неймовірними, включно з першим – почати війну проти України.
Автор: Наталія Чурікова
Джерело: Голос Америки
Tweet
