Криваве Різдво. Подробиці потрійного убивства на Миколаївщині (на фото – мертві тіла)

Мешканці села Василівка, що на Миколаївщині стали свідками кривавої бойні, яку вчинив у Різдвяну ніч їх односелець. Того святкового дня події розгортались, як у самих страшних фільмах жахів з різницею лише у тому, що у селі всі криваві події відбувались насправді.

33-річний Михайло вже десять років проживав з Мариною у селі. Вже після декількох років сумісного життя Марина почала розуміти, що її чоловік, який полюбляв хильнути спиртного, неадекватно себе поводив, як по відношенню до неї, так і до сторонніх людей. Дівчина спочатку терпіла, але потім поставила умови своєму чоловікові про те, що піде від нього у разі продовження його пиятики. Михайло дуже любив Марину та розумів, що може її втратити. Життя без неї він собі не уявляв, тому звернувся до лікарів за допомогою. Вже за місяць після того, як Михайло «закодувався» від алкоголю, життя родини налагодилося. Згодом у Марини з Михайлом з’явилися діти і подружжя почало жити  нормальним життям. Михайло зайнявся фермерським господарством, а його дружина виховувала дітей. Гармонія тривала кілька років, поки одного дня не з’явився перший передвісник майбутньої трагедії.

У чоловіка свого часу, ще до шлюбу з Мариною були відносини з її заміжньою сестрою. Тоді мало хто знав про це та й роман швидко закінчився, але якимось чином її чоловік дізнався про давнішню зраду і вирішив «по чоловічому» розібратися з Михайлом. На майбутню зустріч Сергій запросив його по телефону, у той час, коли Михайло на новорічні свята перебував з дружиною та дітьми у своїх родичів на Київщині. Телефонна розмова між чоловіками відбувалась «на підвищених тонах» і мала недобру перспективу. Михайло почав погрожувати Сергію, мовляв, невідомо ще хто з ким буде розбиратися. Тоді він не знав, що Сергій вдасться до деяких хитрощів, маючи на меті своєрідно йому помститись.

Другим передвісником трагедії стало святкування Нового року, коли Михайло після тривалого тверезого життя все ж таки «розкодувався» від спиртного. Вже по дорозі додому, в потязі, він неодноразово чинив сцени ревнощів своїй дружині та будучи нетверезим своїми діями створював незручності для оточуючих. У кінці кінців на одній з залізничних станцій за порушення громадського порядку його затримали правоохоронці і він дві доби провів у райвідділі міліції. Марина вже тоді зрозуміла, що у відносинах з чоловіком з’явилась прірва і найближчим часом сімейне життя приречено на негаразди. Згадавши складні моменти минулого, дівчина, непокоячись за долю дітей, зібрала речі та, не чекаючи чоловіка, разом з дітьми поїхала до батьків у Росію. 

Згодом, після від’їзду дружини, додому повернувся і Михайло. Побачивши, що Марина його покинула, він був у відчаї. За десять років життя його рідко навідували думки про розлад у родині, а цього разу він розумів, що сам зруйнував своє життя. Того ж вечора до нього знову зателефонував Сергій, який повідомив, що за погрози з його боку він написав заяву до міліції і для більшої впевненості продемонстрував запис розмови з погрозами на диктофон. Михайло розумів, що Сергій має намір будь-якою ціною йому помститися, але не думав, що справа дійде до того, що за погрози  він може потрапити до в’язниці. Аналізуючи свої подальші життєві перспективи, Михайло вирішив, що його майбутнє життя не має сенсу і найкращий вихід з цього положення  – покінчити життя самогубством. Але до скоєння суїциду він був не готовий. Ображений на всіх, чоловік прийняв інше рішення – піти на «той світ» разом зі своїми кривдникам. План помсти був простий та жахливий. Застреливши всіх своїх ворогів, його, як небезпечного злочинця, повинні були застрелити правоохоронці. Це він часто бачив у голлівудських фільмах, тому і думав, що так само трапиться і з ним.

Запланувавши свої подальші дії, вночі, чоловік заготував декілька пляшок з бензином та закупорив їх промасленими ганчірками. Потім дістав дві рушниці, одну свою, зареєстровану, а другу свого покійного батька, яка не мала реєстрації та тривалий час знаходилась у схованці. Спорядивши патронташ набоями, чоловік увімкнув відеокамеру та записав на відео своє останнє послання дружині і дітям. На всяк випадок всі думки щодо наступних своїх дій чоловік виклав у зошиті, який залишив відкритим на столі. Коли до розправи було все підготовлено, Михайло дістав пляшку горілки та випив пару чарок для хоробрості. Ніч підготовки до помсти підходила до кінця. Вже близько до ранку захмелілий чоловік зібрався з думками та вже збирався йти, як у цей момент до нього прийшов Сергій. Тому дуже кортіло розібратися з Михайлом і він вирішив завітати до нього зранку, поки дружина ще спить. Нетверезий Михайло був здивований такому гостю і без зайвих емоцій запросив його за стіл. Наливши гостю чаю, він повідомив йому, що вже сам збирався до нього на розбори і показав на рушницю у кутку. Сергій спочатку не зрозумів натяку Михайла та, вважаючи що той намагається його залякати, на свою біду почав погрожувати Михайлу в’язницею. Той спочатку мовчки слухав свого опонента, а потім взяв рушницю і навів її у скроню Сергію. Дивлячись, що Михайло у недоброму гуморі та ще й нетверезий, Сергій зрозумів свою помилку та почав благати, щоб той не стріляв. Але благати було вже пізно. Михайло пояснив Сергію, що до в’язниці не збирається, та без очікування відповіді вистрелив йому у голову. Сергій впав на підлогу і біля ліжка з’явилась калюжа крові. Її запах та сам вид по різному впливає на людей. У кожному випадку люди переживають негативні емоції від її вигляду, але для Михайла було все навпаки. Від виду закривавленої підлоги чоловік увійшов у стан ейфорії. Зробити перший крок виявилося не так складно, як він вважав і йому вже нічого не заважало продовжити свою криваву помсту. Покинувши труп чоловіка у кімнаті, він склав всі підготовлені для помсти речі, сів до свого «Москвича» та поїхав до помешкання Сергія.

На той момент була вже п’ята година ранку, тому родина Сергія мирно спала після Різдвяної ночі. Під’їхавши до будинку, Михайло зупинив машину та, не поспішаючи, почав діставати пляшки з бензином. Не заходячи у двір, він підпалював промаслені ганчірки, якими були закриті пляшки та почав жбурляти їх по черзі у вікно будинку. Вже від перших двох пляшок, які влетіли через вікно до кімнати, у будинку почалась пожежа. Михайло спокійно дістав рушницю і, дочекавшись галасу у помешканні, почав стріляти у ті ж самі вікна. Від пострілів у вікно вогнепальні поранення отримали батьки Сергія, які на той час знаходились у кімнаті. У якусь мить Михайло почув, що двері будинку відчинились. За секунду він вже бачив, що у сутінках до нього наближається налякана дружина Сергія. Без роздуму Михайло вистрілив у її сторону. Поранена жінка намагалась втекти за будинок, але наступний постріл зупинив її і вона впала замертво біла входу. Коли будь які рухи у будинку та на подвір’ї закінчилися чоловік далі продовжив свій кривавий шлях.

На галас та пожежу почали збігатися люди. Але налякані тікали у зворотному напрямку, бо вулицею з двома рушницями йшов «божевільний» чоловік та пострілами у гору заганяв усіх по домівкам. За кілька хвилин на своєму шляху він побачив у темряві, що до нього наближається автомобіль з «мигалкою». Це на виклик поспішали пожежники. Сприйнявши його за автомобіль міліції, чоловік здійснив по ньому кілька пострілів, після чого МНСникам нічого не залишалось, як від’їхавши назад. Цього разу Михайло вже почував себе богом.

Перелічивши всіх своїх кривдників, він згадав про свою сусідку, з якою він частенько сварився. Постріл у вікно змусив сусідку вибігти на вулицю. Не розуміючи, що діється та не орієнтуючись у темряві, вона вибігла прямо на нього. Нелюд стріляв по ній тричі. Лише з третього пострілу він влучив жінці у скроню. Після чергової жертви Михайло почав відчувати, що тверезіє і йому потрібно добавити ще порцію алкоголю. Для цього він повернувся до себе додому де випив ще парочку чарок. Свої емоції від скоєного він записав на відеокамеру, якою нещодавно записував своє останнє звернення до дружини та дітей. Випивши чергову порцію горілки, Михайло відчував себе «в раю» і, бажаючи продовження кровопролиття, знову взяв рушницю та з викриками про те, що він зараз стане для всіх, хто потрапить йому на шляху, халепою, пішов по селі у пошуках чергових жертв.

Люди на ту годину вже позачинялися у домівках та налякані молилися, щоб вбивця не потрапив до них. Блукаючи темними вулицями села, Михайло почав розуміти, що один з пунктів його кривавого плану не здійснюється. Фіналом пригоди повинно бути його вбивство. Він свято вірив у те, що за свої дії буде покараний правоохоронцями на місці злочину, адже будучи озброєним, він створював пряму загрозу оточуючим. Правоохоронці на той час його шукали, але наміру вбивати зовсім не мали. Розуміючи, що застреленим не буде, Михайло так і не зміг покінчити життя самогубством, а може й не хотів. У розпачі, що все закінчується не за його сценарієм він пішов до свого брата, де його і затримали правоохоронці.

Невідомо скільки ще трупів залишив би чоловік у селі, якби не працівники міліції, адже після затримання у нього залишалося безліч невикористаних набоїв. На даний час він дає свідчення слідчим і без сумніву стверджує, що його дії виправдані, крім того він не жалкує про скоєне.

Працівники МНС, незважаючи на обставини, встигли вчасно загасити пожежу у будинку і врятували батьків загиблого Сергія. На даний час вони у тяжкому стані знаходяться у лікарні. 15 – річному сину Сергія, спричинені незначні вогнепальні поранення, але радощів від цього мало, адже хлопчик залишився сиротою.

Слідчим відділенням Вознесенського МРВ УМВС України в Миколаївській області за даним фактом порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.115 КК України, яка передбачає покарання від тривалого позбавлення волі до довічного ув’язнення.

Владислав Гнатенко, ВЗГ УМВС України в Миколаївській області